РОЗДІЛ 9 ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПОДАЛЬШОЇ СУДОВО-ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ

П

акет законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою України 21 червня 2001 року, і Закон України "Про судоус­трій України" від 7 лютого 2002 року дав змогу розпочати третій етап реформування судової системи України відповідно до ви­мог Конституції України на принципах територіальності й спеціаліза­ції, впровадити в судочинство конституційні засади здійснення право­суддя, законодавчо забезпечити вирішення ряду інших важливих пи­тань щодо посилення судового захисту прав і свобод громадян.

Разом з тим окремі конституційні вимоги щодо реформування судочинства, посилення незалежності судів залишилися нереалізо­ваними.

Насамперед необхідно вирішити питання законодавчого забезпе­чення конституційної вимоги щодо участі представників народу в здійсненні правосуддя судами України. Форми такої участі визначе­ні в ст. 124 Конституції України, яка проголошує: народ безпосеред­ньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

За чинним законодавством кримінальні справи про злочини, за які можливо призначити кримінальне покарання у вигляді довічно­го позбавлення волі, розглядаються апеляційними судами по першій інстанції колегією суддів у складі двох професійних суддів і трьох на­родних засідателів. Всі інші судові справи розглядаються в першій

55

інстанції, як правило, суддею одноособово. Кримінальні справи за­лежно від тяжкості складу злочину можуть розглядатися у складі трьох професійних суддів.

В апеляційній та касаційній судових інстанціях судові справи роз­глядаються у складі не менше трьох професійних суддів.

Досвід залучення до судочинства народних засідателів у нас є — до 1992 р. в Україні всі справи по першій інстанції розглядалися су­дами у складі одного судді та двох народних засідателів.

Повне скасування законодавства, яке передбачало участь пред­ставників народу в розгляді цивільних справ, не можна вважати вип­равданим. Окремі категорії цивільних справ стосуються інтересів суспільства або ж пов'язані із позбавленням громадян важливих пов­новажень.

Так, наприклад, було б доцільно залучити представників народу до розгляду таких цивільних справ, як надання судом дозволу на уси­новлення (удочеріння) дітей — громадян України іноземними грома­дянами, визнання громадян недієздатними або обмежено дієздатни­ми, позбавлення батьківських прав та деякі інші категорії справ.

Аналіз положень Закону України "Про судоустрій України" від 07.02. 2002 року свідчить про те, що народні засідателі мають залу­чатися до здійснення правосуддя місцевими загальними судами (до них належать і військові суди). Участь народних засідателів у роботі спеціалізованих судів (господарських та адміністративних) законом не передбачено. Порядок залучення народних засідателів до здій­снення правосуддя та категорії судових справ, які мають розглядати­ся з участю представників народу, має бути визначено у процесуаль­ному законодавстві.

Щодо суду присяжних, то Україна має прийняти важливе рішен­ня щодо вибору форми діяльності такого суду.

Світовий досвід країн, де функціонує суд присяжних, знає дві йо­го форми у кримінальному судочинстві: перша, так звана англо-аме-риканська, коли присяжні засідателі окремо від професійного судді після дослідження доказів, заслуховування представників обвинува­чення і захисту виносять свій вердикт щодо доведеності пред'явлено­го обвинувачення у скоєнні злочину (винен чи не винен), а професій­ний суддя на підставі позитивного висновку суду присяжних призна­чає міру кримінального покарання. Саме таку форму організації

56

суду присяжних успадкувала від Російської імперії і судова система Російської Федерації.

Судові системи континентальної Європи використовують іншу форму діяльності суду присяжних: представники народу у складі двох-п'яти присяжних разом з професійним суддею беруть участь у дослідженні доказів, разом приймають рішення щодо доведеності пред'явленого обвинувачення й призначають винним відповідне кримінальне покарання.

Аналіз роботи суду присяжних за англо-американським типом, нинішня інформованість членів суспільства, їх взаємовідносини і можливі попередні суб'єктивні оцінки обставин справи, складність організації роботи при такій формі роботи суду присяжних, а також непомірні витрати на його утримання викликає схвальнішу оцінку та вибір суду присяжних за прикладом судочинства країн континен­тальної Європи.

Законодавство України про судоустрій визначило діяльність суду присяжних на рівні загальних апеляційних судів для розгляду кримі­нальних справ по першій інстанції. Порядок здійснення правосуддя з участю присяжних, категорію кримінальних справ, які підлягають розгляду судом присяжних, має бути визначено у процесуальному законодавстві.

Практика роботи судової системи України на нових засадах судо­чинства показала очевидну необхідність продовження реформуван­ня як судової системи, так і судочинства в напрямах, визначених Конституцією України.

Передусім учасникам судового процесу з усіх кримінальних справ необхідно забезпечити рівність перед законом і судом, а також право на апеляційне й касаційне оскарження рішення суду. Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає розгляд апе­ляційними судами по першій інстанції кримінальних і цивільних справ, визначених законом категорій. Учасники судового процесу в таких справах позбавлені права на апеляційне оскарження рішення, вироку, ухвали суду. Їх скарги розглядає безпосередньо Верховний Суд України, який є касаційною інстанцією. Отже, для перевірки су­дових рішень, винесених апеляційним судом по першій інстанції, не­обхідно реалізувати вимоги законодавства України про судоустрій щодо створення Апеляційного суду України, унормувати його діяль-

57

ність та створити відповідні умови для його роботи по здійсненню правосуддя.

Законом України від 07.02.2002 року "Про судоустрій України" передбачено створення Касаційного суду України, який був наділе­ний спеціальною компетенцією у судовій системі по перевірці у каса­ційному порядку розглянутих загальними місцевими та апеляційни­ми судами цивільних і кримінальних справ. Указом Президента Ук­раїни від 1 жовтня 2002 р. в системі судів загальної юрисдикції такий суд утворений з місцезнаходженням його в місті Києві. Про необхід­ність функціонування касаційної інстанції в системі судів загальної юрисдикції свідчать і результати півторарічної роботи Верховного Суду України (з 01.06. 2002 р. після набрання чинності Закону Укра­їни "Про судоустрій України") про значне перевантаження судових палат, які перевіряють судові рішення судів України в касаційному порядку. За результатами роботи у 2003 р. до Верховного Суду Укра­їни надійшло понад двадцять тисяч цивільних, кримінальних і госпо­дарських справ для їх розгляду в касаційному порядку, що створило проблему своєчасного їх розгляду. Цього слід було очікувати після ліквідації багатьох наглядових інстанцій на рівні областей і держави, які раніше у спрощеному варіанті (в порядку нагляду) перевіряли су­дові рішення на предмет дотримання законності за скаргами учасни­ків судового процесу та інших громадян.

Вихід зі становища, що склалося, бачився у реалізації вимог зако­нодавства про судоустрій щодо функціонування Касаційного суду України, який би займався перевіркою судових рішень, прийнятих апеляційними та місцевими судами України, на предмет правильно­го застосування ними матеріального та процесуального законодавс­тва. Верховний Суд України як найвищий судовий орган держави перевіряв би в порядку повторної касації рішення вищих спеціалізо­ваних судів і Касаційного суду України на відповідність їх Конститу­ції та законам України, забезпечував би однакове застосування зако­нодавства різних судових юрисдикцій.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 р. положення Закону України "Про судоустрій України" щодо утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду Ук­раїни та його повноваження визнані неконституційними і втратили силу з дня ухвалення конституційного рішення. Принципове значен­ня для подальшої розбудови системи судів загальної юрисдикції є

58

визнання Конституційним Судом України того, що система судів за­гальної юрисдикції безпосередньо визначена в ст. 125 Конституції України: Верховний Суд України, вищі спеціалізовані, апеляційні та місцеві суди. Цей висновок практично унеможливлює створення будь-яких нових судів, крім названих, для забезпечення у повному обсязі основних засад судочинства, визначених в ст.129 Конституції України, зокрема апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Пошук варіантів впровадження основних засад судочинства мо­же йти в напрямі створення вищих цивільного і кримінального судів як касаційних інстанцій або ж наділення повноваженнями роз­глядати справи в касаційному порядку окремими судовими палата­ми апеляційних судів. Без вирішення цих питань неможливо розро­бити процесуальні норми, які б регулювали проходження справ у касаційній інстанції, а отже і прийняття нових процесуальних ко­дексів.

На підставі нового закону про судоустрій створена та функціонує Державна судова адміністрація під контролем органів суддівського самоврядування, що сповна відповідає вимогам Конституції України, законам України по забезпеченню умов для здійснення незалежного й неупередженого правосуддя. Разом з тим розширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, реформа судо­вої системи й судочинства на засадах, визначених Конституцією Ук­раїни, вимагає інших підходів для забезпечення судової діяльності судів України, більшість яких не має придатних для правосуддя приміщень, необхідної матеріально-технічної бази та видатків, які бодай у мінімальних розмірах задовольняли б потреби судів, враховуючи і компенсаційні виплати громадянам, без яких судо­чинство здійснюватися не може (адвокати, свідки, потерпілі, оплата експертиз тощо).

Збільшення штатної чисельності суддів майже на 2000 посад на ділі реалізувати виявилось проблематичним для більшості судів, ос­кільки робочих місць для суддів у судах немає.

Згідно із законодавством України про судовий устрій упродовж трьох років передбачено створення мережі спеціалізованих адмініс­тративних судів на чолі з Вищим адміністративним судом. Указом Президента України від 1 жовтня 2003 р. утворено Вищий адмініс­тративний суд, у грудні 2003 р. Верховна Рада України обрала суд-

59

дів Вищого адміністративного суду. Щоб започаткувати роботу сис­теми адміністративних судів, слід вирішити серйозні проблеми щодо їх розміщення, кадрового забезпечення, нормативно врегулювати їх діяльність шляхом прийняття та введення в дію Адміністративного процесуального кодексу.

В Україні започаткована система підготовки юристів для роботи на посаді судді, а також система перепідготовки працюючих суддів, підвищення їх кваліфікації, зокрема у новоствореній Академії суддів, які потребують суттєвого покращення організації та якості роботи. Про необхідність перепідготовки суддів і працівників судів, підви­щення їх кваліфікації свідчить не тільки рівень якості правосуддя в державі, а насамперед темпи оновлення чинного законодавства в Україні (тільки за останні роки прийняті Кримінальний, Цивільний, Господарський, Земельний, Сімейний кодекси та інші не менш важ­ливі кодифіковані законодавчі акти).

Продовження судової реформи на базі нового Закону України від 07.02.2002 року "Про судоустрій України" можливе за умови внесен­ня до нього певних змін, які дадуть змогу оновити в повному обсязі процесуальне законодавство, започаткувати здійснення правосуддя нової системи спеціалізованих адміністративних судів, перейти до реформування правоохоронних органів України, органів прокура­тури, досудового слідства та адвокатури, забезпечивши тим самим правопорядок в Україні, характерний для правової держави.

Таблиця дорозд. 4 Судова система України згідно із Законом України від 07.02.2002 року "Про судоустрій України"

Суди загальної юрисдикції

Верховний Суд України

Пленум

Президія

Вищий господарський суд

Повноваження: роз­гляд справ у каса­ційному порядку

Апеляційні господарські

суди в апеляційних округах

президія судові палати

Повноваження: розгляд справ в апеляційному порядку

Конституційний

Суд

України Повноваження:

1)             вирішення пи­

тань про конститу-

ційність     законів

та інших правових

актів ВР України;

актів Президента

України;

актів Кабінету

Міністрів Ук­

раїни;

правових актів

ВР Автономної

Республіки

Крим;

чинних міжна­

родних догово­

рів України;

2)             офіційне тлума­

чення Конституції

України та законів

України

Судові палати

У цивільних справах

У кримінальних справах

У господарських справах

В адміністративних справах

Військова судова колегія

Повноваження: розгляд справ у касаційно­му порядку та в порядку повторної касації, за виключними обставинами. Інші справи, передбачені законом

Вищі спеціалізовані суди

Вищий адміністртивний суд

пленум    президія

пленум     президія

судові палати

судові палати

Повноваження: роз­гляд справ у касацій­ному порядку та ін­ших справ, визначе­них законом

Спеціалізовані апеляційні суди

Апеляційні адміністративні суди в апеляційних округах

президія  судові палати

Повноваження: розгляд справ в апеляційному порядку та інших справ, визначених законом

Апеляційний суд України

судові палати

у цивільних справах

у кримінальних справах

військова судова палата

Повноваження: розгляд справ в апеляційному по­рядку, розглянуті апеляцій­ними судами по першій інс­танції

І Загальні апеляційні суди

Апеляційні суди в АРК,

областях, м. Києві

та Севастополі,

військові апеляційні суди

президія

у цивільних справах

Судові палати

у кримінальних справах

Повноваження: розгляд справ в апеляційному по­рядку, розгляд справ по пер­шій інстації

Місцеві загальні суди

Місцеві спеціалізовані суди

Місцеві господарські суди в АРК, областях, м. Києві та Севастополі Повноваження:      вирі­шення    господарських спорів і справ про бан­крутство по першій інс­танції

Місцеві адміністративні

суди

у визначених округах Повноваження: розгляд справ  адміністративної юрисдикції   по   першій інстанції

Районні, міські, районні у містах, міськрайонні, військові суди гарнізонів Повноваження:      розгляд справ по першій інстації кримінальних,    цивільних справ і справ про адмініс­тративні порушення

61

Таблиця дорозд. 6і7

Організаційні форми суддівського самоврядування в судовій системі України

З'їзд суддів України

Конференції

суддів загальних

місцевих та

апеляційних

судів (в АРК,

областях,

м. Києві

та Севастополі

Конференції

суддів

військових

судів

Конференції

суддів

спеціалізованих судів

Рада суддів України

Рада суддів

загальних судів

(в АРК,

областях,

м. Києві

та Севастополі

Рада суддів військових судів

Рада суддів

спеціалізованих

судів

Вища

кваліфікаційна

комісія суддів

України

Кваліфікаційні

комісії суддів

(у визначених

округах)

Кваліфікаційна комісія суддів

Кваліфікаційна комісія суддів

Збори суддів

Конституційного

Суду України

Збори суддів

місцевого загального суду

Збори суддів

місцевого

військового

суду

Збори суддів

місцевого

спеціалізованого

суду

Збори суддів

Верховного

Суду України

Збори суддів

загального

апеляційного

суду

Збори суддів військового апеляційного

суду

Збори суддів

спеціалізованого

апеляційного

суду

Збори суддів Апеляційного суду України

62

Збори суддів

вищого

спеціалізованого суду

Таблиця дорозд. 9 Система організаційного забезпечення суддівської влади