ПЕРЕДМОВА

Однією з причин кризових явищ у економічних та соціальних відносинах в Україні є невідповідність характеру і системи державного управління новим реаліям державотворення. Зміна відносин власності, переорієнтація економіки на створення конкурентного середовища, політичні зміни, що відбуваються у країні, вимагають підвищення гнучкості державного управління взагалі та державного управління економікою, зокрема, визначення засад трансформації управління, його реорганізацію.

Стратегічні напрямки державного розвитку сформульовані у Конституції України. В ній закріплено ринкову орієнтацію проголошенням права приватної власності (ст.41), забезпечення державного захисту конкуренції (ст.42), права власності на землю (ст.14), соціальну спрямованість економіки (ст.13), рівність прав власності перед законом (ст.13) та визначені засади управління цими процесами.

За умов демократизації суспільних відносин особливої ваги набуває забезпечення ефективного управління державою економікою України в умовах формування ринкових відносин. Сучасна європейська юридична наука виходить з того, що “обов’язок держави підтримувати економічний порядок у суспільстві зумовлює її обов’язок здійснювати певною мірою управління економікою”. Розвиток приватної власності, рин­ку, свободи угод у країнах зі змішаною економікою неможливий без активної участі держави.

Вивчення та узагальнення вітчизняного досвіду правового регулювання економіки, а також досвіду постсоціалістичних країн показують, що теоретичне осмислення проблем державного управління економікою у перехідний період в Україні зовсім недостатнє. У більшості дослід­жень висвітлюється лише закордонний досвід, як правило, без урахування специфіки та стартових умов трансформаційних перетворень в Україні.

У зв’язку з цим особливого значення набуває теоретичний аналіз адміністративно-правових засад державного управління економікою.

Конституцією України проголошено реалізацію державної влади за демократичним принципом, її поділу на законодавчу, виконавчу, судову. Розподіл влади має бути впроваджений у державне управління розробкою відповідних практичних заходів, спрямованих на реалізацію повноважень всіх гілок влади, забезпечення їх рівноправності та дієвості механізму утримань і противаг.

У адміністративному праві державне управління розглядається як здійснення виконавчої влади. Але і органи законодавчої, і органи судової влад здійснюють управлінські функції. Їх функціювання у сполученні з органами виконавчої влади, спрямоване на досягнення спільної мети – побудови незалежної демократичної держави України. У цьому проявляється єдність влад. З іншого боку, кожен з органів має певні повноваження, що відображено у тезі про розподіл влад. Тому проблема державного управління взагалі і державного управління економікою, зокрема, є всебічною, комплексною. Її дослідження повинно охоплювати функціювання органів усіх гілок влади.

Для цього необхідно вирішити наступні завдання: виявити тенденції змін у державному управлінні, спільні й особливі для демократичних і постсоціалістичних країн, які будують демократичне суспільство; визначити умови та виявити специфічні ознаки державного управління економікою України; окреслити методологічний підхід, теоретичні засади державного управління взагалі та державного управління економікою, зокрема; дослідити проблеми правового регулювання відносин у сфері економіки і визначити шляхи їх вдосконалення; дослідити систему та правовий статус органів державної влади та управління, обгрунтувати шляхи їх вдосконалення; визначити правові засади змін відносин власності, бюджетних процесів, реструктуризації економіки України.

Вирішення цих завдань базується на використанні об’єк­тивних економічних законів та пов’язаних із ними юридичних категорій і понять. Поряд із загальною засадою – діалектичним законом розвитку, застосовуються заходи порівняльного правознавства, такі наукові методи, як логічний, історико-правовий, економіко-правовий, системний, соціологічний.

Разом з тим, основні положення, викладені у монографії, є одним з перших кроків в дослідженні багатоаспектної проблеми взаємовідносин держави і економіки.