6.3. Строки

Важливе значення для адміністративної процедури, як і для будь-якої іншої процедури, мають строки, адже повільність є однією з найбільших вад діяльності адміністрації. Для обчислення строків можуть застосовуватися правила, які вже перевірені практикою. В цій частині адміністративно-процедурне законодавство цілком може запозичити правила з класичних процесуальних галузей права.

Крім того, необхідно розрізняти строки для вчинення процедурних дій та загальний строк вирішення справи. Не можна підходити до встановлення строків спрощено, тобто чим коротше, тим краще. Орган повинен мати досить часу, щоб вирішити справу належним чином. При цьому доцільно, щоб строки вирішення окремих видів справ визначалися спеціальними актами законодавства залежно від складності даних категорій справ. Але оскільки згадане правило ще не скоро буде реалізоване, доцільно, аби загальний законодавчий акт про адміністративну процедуру містив універсальні правила визначення строку вирішення справи. І першочергове значення тут має принцип, за яким вирішення справи повинно здійснюватися в найкоротший строк за мінімальної кількості відвідувань особою ад-

86 Див. абзац (1) § 63 Закону ФРН про адміністративну процедуру. 50

>>>51>>>

міністративного органу. На деталізацію цього загального правила можна передбачити інші критерії визначення строку. Наприклад, строк вирішення справи, в якій не вимагається проведення перевірок, отримання додаткових документів та вчинення інших процедурних дій, не повинен перевищувати п'яти робочих днів; строк вирішення справи, в якій не вимагається залучення інших учасників, проведення експертиз та вчинення інших процедурних дій, не повинен перевищувати п'ятнадцяти робочих днів; строк вирішення інших справ не повинен перевищувати одного місяця. Що стосується втручальних процедур, то важко назвати критерії їх обмеження в часі. Винятком тут можуть бути хіба що такі види проваджень як притягнення до адміністративної відповідальності та контрольна діяльність, адже принаймні тривалість проведення виїзних перевірок доцільно обмежити строками.

До речі, загальний місячний строк, яким найчастіше послуговуються в нашому законодавстві, є не таким уже й великим, адже в деяких справах законодавчо встановлені навіть більші строки, хоча не завжди обгрунтовано. Приміром, заява про реєстрацію об'єднань громадян розглядається у двомісячний строк з дня надходження документів. А в західних країнах загальні строки, на наш погляд, можуть видатися взагалі занадто великими. Скажімо, у Нідерландах вимога видати розпорядження обмежена обов'язком органу видати його у «найстисліший строк», але не пізніше, ніж через шість місяців після отримання заяви87. Окремі категорії справ можуть тягнутися роками, наприклад, у США у 80-ті роки час ліцензування атомних електростанцій у середньому складав 11 років88. Деякі західні фахівці в принципі вважають за недоцільне обмежувати адміністративну процедуру строками. На їхню думку, загальне правило вирішувати справу без зволікань достатньо обмежує адміністрацію, і при цьому залишає їй можливість діяти кваліфіковано, без зайвого поспіху. На жаль, за сучасних українських умов такі норми-принципи практично не працюють.

Встановлення загального строку вирішення справи стимулює адміністративний орган діяти швидше, а крім того, дає можливість самому адміністративному органу організувати порядок вирішення конкретної справи таким чином, який він вважатиме найефективнішим. У такому разі регулювання, наприклад, порядку витребування адміністративним органом документів чи інформації в іншого органу — це вже питання не так адміністративної процедури, як ефективності загальної організації системи публічної адміністрації. В цьому контексті видається цікавою норма естонського законодавства, яка передбачає, що коли для вирішення справи необхідна наявність погодження чи висновку іншого адміністративного органу, то адміністративний орган направляє копію заяви з документами іншому адміністративному органу з визначенням строку, протягом якого має бути прийняте рішення про надання погодження чи висновку. Заявник має право сам організувати одержання погодження чи висновку, якщо

87 Див. статтю 3:28 Акта із загального адміністративного права Нідерландів.

88 Див.: Административное право зарубежных стран: Учебное пособие. — М.: СПАРК, 1996 — С. 37.

51

>>>52>>>

це необхідно в інтересах прискорення провадження та економії витрат на нього. Крім того, передбачено, що якщо інший адміністративний орган не відмовив у вказаний строк у погодженні, то погодження вважається отриманим, або якщо інший адміністративний орган не надав у вказаний строк висновку і не продовжив строк, то заява може бути вирішена без висновку іншого адміністративного органу. Останні норми видаються досить корисним для стимулювання діяльності адміністрації діяти оперативно.

Як окрему проблему можна виділити питання порядку продовження строків розгляду та вирішення справи. На нашу думку, якщо адміністративний орган у визначений законом строк не може забезпечити належне вирішення справи за заявою, продовження такого строку має здійснюватися лише за згодою особи. Особа повинна мати право вирішувати, чи їй дочекатися прийняття рішення, чи оскаржувати бездіяльність. Прихильники більш прагматичного підходу вважають, що у разі, коли органу об'єктивно не вистачило часу для вирішення справи, він повинен власною владою продовжити цей строк, повідомивши про таке продовження особу з наведенням їй мотивів свого рішення. Зрештою, це також не найгірший варіант, адже він не змушує орган приймати негативне рішення, аби лише дотриматися строку. Такий підхід закріплений у законах про адміністративну процедуру більшості країн.

Необхідно приділяти увагу також строкам вчинення окремих процедурних дій та прийняття процедурних рішень. Скажімо, у втручальній процедурі можна встановити строки інформування заінтересованих осіб про стан справи. Ці правила теж відіграватимуть стимулюючу роль. З іншого боку, ці строки є гарантією прав учасників процедури, адже вони знатимуть про наявний час для підготовки до слухання, для ознайомлення з рішенням тощо.