6.4. Права особи

Для того щоб особа могла з користю для себе брати участь в адміністративній процедурі, вона повинна під час розгляду справи володіти реальними правами.

У вітчизняній законодавчій техніці досить поширена практика закріплення так званого «каталогу» прав. Цей підхід має свої переваги та недоліки. До останніх можна віднести те, що в переліку практично неможливо зазначити всі особливості реалізації того чи іншого права, винятки з правила тощо. Тому все одно доводиться питанням порядку реалізації права присвячувати додаткові норми. Але є і позитивний ефект від «каталогу», адже особа може зразу осягнути всі свої права та свідомо використовувати наявні можливості.

Ключовими правами особи в адміністративній процедурі можна назвати право отримувати від адміністративного органу інформацію щодо адміністративної процедури та своїх прав і обов'язків; ознайомитись із матеріалами справи, робити з неї виписки та копії, зокрема з використанням

52

>>>53>>>

технічних засобів; бути вислуханою до прийняття рішення, насамперед давати пояснення у письмовій формі, а також подавати інші докази; подавати клопотання про відвід посадової особи, про залучення свідків, про витребування документів або іншої інформації, про зупинення процедури. В особи є й інші права загального характеру, наприклад, право брати участь в адміністративній процедурі особисто або через представника, користуватися послугами перекладача тощо.

Необхідно звернути окрему увагу на ті права, яких приватна особа не має сьогодні в адміністративній процедурі. Закон України «Про звернення громадян»89 є недосконалим, особливо у частині закріплення механізмів реалізації прав особи. Приміром, чи завжди можна забезпечити право громадянина «брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви» або «бути присутнім при розгляді заяви чи скарги»? Крім того, замість права особи ознайомитися взагалі з матеріалами справи, згаданий Закон передбачає право «знайомитися з матеріалами перевірки». Або як розуміти право особи «висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги»? Такий підхід вступає в певну суперечність із принципом відкритості в адміністративній процедурі. Адже якщо у справі немає інформації з обмеженим доступом, то її матеріали повинні бути відкритими для ознайомлення, принаймні заінтересованим особам.

Звичайно, особа в адміністративній процедурі не лише наділяється правами, а й має певні обов'язки. До таких обов'язків належить обов'язок подати документи, які, відповідно до закону, необхідні для розгляду та вирішення справи. У багатьох країнах особа зобов'язана з'являтися на виклик адміністративного органу. Щоправда, в наших умовах необхідно обережно підходити до запровадження додаткових обов'язків приватної особи, і особливо до негативної юридичної відповідальності за їх порушення. Вважаємо, що досить ефективним стимулятором добросовісної участі приватної особи в адміністративній процедурі є загроза несприятливого рішення у справі, тобто рішення, яке не враховує повною мірою інтересів особи. Наприклад, якщо особа не подає документів, які від неї вимагаються відповідно до закону, або не з'являється на запрошення адміністративного органу, то їй важко очікувати позитивного для себе рішення.

Що стосується відмінностей у правах і обов'язках між заявниками й заінтересованими особами, то ця різниця випливає насамперед зі ступеня впливу адміністративного акта на особу. Оскільки заявника, як і адресата адміністративного акта у втручальній процедурі рішення стосуватиметься безпосередньо, то їх залученість в адміністративну процедуру є дещо вищою. Але видається, що принципових відмінностей у правах та обов'язках заявника і заінтересованих осіб майже немає, за винятком прав, які стосуються безпосередньо предмета звернення (наприклад, права відмовитися від продовження розгляду заяви взагалі).

Відповідно до прав приватної особи в адміністративній процедурі кореспондують обов'язки адміністративного органу.

' Див. статтю 18 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року.

53

>>>54>>>