6.9. Слухання

Досить ефективним інструментом швидкого вирішення справи та збирання доказів може бути такий елемент адміністративної процедури як слухання, тобто усний розгляд справи адміністративним органом в присутності інших учасників адміністративної процедури та осіб, що сприяють розгляду справи. Питання доцільності запровадження слухань в адміністративній процедурі залишається дискусійним, адже іноді вважається, що це буде надмірним ускладненням адміністративної процедури та її наближенням до судових процесів з притаманними їм «судовими засіданнями». Але, на нашу думку, попри зовнішню складність, слухання може реально прискорити та спростити адміністративну процедуру, адже на одній зустрічі можна з'ясувати позиції всіх учасників, що сприяє швидкому і всебічному розгляду справи. При цьому приватні особи мають додаткову можливість отримати більше інформації у справі та щодо можливих наслідків її вирішення. Польський Кодекс адміністративного провадження прямо передбачає обов'язок органу публічної адміністрації «здійснювати розгляд (еквівалент наших слухань. — В.Т.) у кожному випадку, коли це гарантує прискорення або спрощення провадження, або досягнення виховної мети, або коли цього вимагає припис закону»97.

Для уникнення невиправданої формалізації слухання в адміністративній процедурі має бути досить гнучким і застосовуватися з урахуванням принципу ефективності. Адміністративний орган повинен мати достатні можливості щодо спрямування ходу слухання, зокрема предмета дослідження, черговості та тривалості виступів тощо. При цьому особі має бути забезпечена можливість висловити свою позицію.

Можуть бути випадки, коли слухання недоцільно проводити в принципі, якщо, зокрема, це не вимагається характером справи. Наприклад, у США формальна процедура, яка передбачає проведення слухань, застосовується лише в десяти відсотках справ. Так само немає потреби проводити слухання, якщо заява задовольняється повністю, а заінтересованих осіб у справі немає; або всі учасники адміністративної процедури відмовилися від участі у слуханні; або вимагається негайне (невідкладне) прийняття рішення.

Під час слухань доцільно вести протокол. І це також не слід вважати зайвою формалізацією адміністративної процедури. Ведення протоколу слухання спрямоване на економію процедурних засобів, адже в протоколі фіксуються позиції учасників адміністративної процедури та осіб, що сприяють розгляду справи, і будь-хто зможе завжди отримати найповнішу інформацію про суть справи, позиції учасників тощо. Крім того, протокол слухання буде джерелом доказів у разі, коли адміністративний акт оскаржуватиметься в адміністративному чи судовому порядку.

Для цього у протоколі повинні зазначатися: дата, час і місце проведення слухання; перелік присутніх учасників та осіб, що сприяють розг-

97 Див.: § 1 статті 89 Кодексу адміністративного провадження Республіки Польща. 60

>>>61>>>

ляду справи; заявлені клопотання учасників адміністративної процедури і прийняті щодо них рішення; пояснення осіб, які беруть участь у слуханні.

Протокол слухання повинен підписуватися посадовою особою адміністративного органу. Іншим учасникам адміністративної процедури та особам, що сприяють розгляду справи, має забезпечуватися право ознайомлюватися з протоколом, а також подавати свої зауваження щодо змісту протоколу, принаймні в частині відображення їхніх власних позицій. Можна передбачити норму, що такі зауваження заносяться до протоколу та підписуються особами, які внесли ці зауваження. Щоб гарантувати повноту протоколу, а також запобігти зловживанням щодо його «підчисток», можна запозичити зарубіжний досвід внесення змін та виправлень у протокол. Зокрема, закреслення та поправки повинні робитися таким чином, щоб закреслені й виправлені записи можна було прочитати. Якщо особа, крім усного виступу, подає свої пояснення ще й у письмовій формі, то такі матеріали також повинні приєднуватися до протоколу.

Існує позиція, що у протоколі слухання має відображатися також оцінка розглянутих документів та інших доказів у справі. Проте це видається не зовсім реальною і навіть нераціональною вимогою. Призначення протоколу — відобразити те, що відбувалося на слуханні, і оцінка доказів може бути відображена як позиція адмшістративного органу, якщо посадова особа адміністративного органу здійснить таке оцінювання. Тому робити обов'язком адміністративного органу оцінювання доказів безпосередньо на слуханні недоцільно, хоча прагнути до того, щоб орган сформував свою позицію, бажано, адже під час слухання необхідно максимально наблизитись до вирішення справи.