6.6. Інформування та особистий прийом

Проблема інформування приватних осіб про адміністративну процедуру загалом та про справу зокрема заслуговує окремої уваги серед масиву обов'язків адміністративного органу. Загальний підхід до обсягу інформування залежить від принципу відкритості в адміністративній процедурі, який розглядався вище. Крім суто процедурних норм, пов'язаних з рухом справ, важливими є і загальноорганізаційні вимоги до публічної адміністрації91 . Адміністративний орган повинен оприлюднювати інформацію про повноваження та організацію діяльності відповідного органу, зокрема про процедури, які застосовуються в цьому адміністративному органі. Повинні бути максимально обладнані засобами для отримання інформації місця прийому громадян. Правила процедури, зразки документів, контактні телефони, відомості про місця знаходження структурних підрозділів, посадових осіб повинні бути легкодоступними. При цьому обсяг інформації має бути достатнім для звернення особи до адміністративного органу без сторонньої допомоги. Крім того, орган повинен здійснювати поточне консультування громадян; періодично публікувати в засобах масової інформації систематизовану інформацію щодо роботи даного органу, і зокрема щодо адміністративних послуг, які надаються цим органом; надсилати громадянам інформацію поштою за їх зверненнями; надавати повну інформацію щодо конкретних справ з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Прозорість є основним принципом адміністративної процедури багатьох країн. Приміром, в Нідерландах до прийняття остаточного рішення у справі (розпорядження), адміністративний орган повинен зробити

" Про обов'язки адміністрації щодо надання доступу до інформації у зарубіжних країнах див. детальніше: ГонцяжЯ., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури. — К.: Міленіум, 2002. — 240 с

55

>>>56>>>

кілька повідомлень про справу та про майбутнє рішення. Зокрема, після отримання заяви приватної особи адміністративний орган повинен повідомити про заяву осіб, прав і законних інтересів яких стосуватиметься рішення, та з'ясувати їх позиції. В свою чергу, заявнику надається можливість висловитись щодо застережень, поданих заінтересованими особами. Проект розпорядження також має оприлюднюватися для отримання застережень від заінтересованих осіб, а у так званій «публічній підготовчій процедурі» — навіть через пресу. При цьому повідомляється не лише зміст проекту розпорядження, а й інформація про те, хто, де, коли і як може ознайомитися з матеріалами справи та у який спосіб подати свої застереження. Після вирішення справи про розпорядження повідомляються всі, кого воно стосується, а якщо таких осіб багато, оприлюднення здійснюється через офіційне видання органу влади, газету чи оголошення. Надзвичайно виразний акцент на відкритість в адміністративній процедурі зроблено і у федеральному законодавстві США92.

Поряд із принципом прозорості та обов'язком інформування можна окремо виділити обов'язок адміністративних органів щодо ведення особистого прийому громадян. Тут необхідно зважати на норму статті 40 Конституції України, яка усім гарантує «право... особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів». Очевидно, що таке право може бути реалізоване насамперед на особистому прийомі. При цьому вважаємо за необхідне розрізняти два різновиди особистого прийому. По-перше, це особистий прийом керівниками органів та вищими посадовими особами, тобто «класичний» особистий прийом, який сягає корінням ще радянських традицій, коли для того, аби щось «випросити» у чиновника, необхідно було поспілкуватися з ним особисто. На нашу думку, від такої форми спілкування у правовій державі необхідно відмовлятися. Якщо йдеться про вирішення якоїсь ординарної справи, то вона має вирішуватися за встановленою законом процедурою, а не «з милості» начальника. Звичайно, керівник повинен бути доступним для громадян, але насамперед у справах, які не вдалося вирішити у загальному порядку через порушення з боку службовців. Наприклад, особа вважає, що рішення було упередженим, або має інші підстави бути незадоволеною діями працівників адміністративного органу. А загальний «особистий прийом» повинен вестися звичайними службовцями адміністративного органу, бажано протягом усього робочого дня.

Для задоволення потреб приватної особи в інформації щодо вирішення конкретних справ має широко використовуватися механізм консультування. Можливості для консультування також повинні бути якомога різноманітнішими. Ідеально, якби таку консультацію можна було отримати у спеціальному консультаційному підрозділі даного органу протягом усього часу роботи органу.

92 Див., наприклад, § 552, 552Ь, 553 Правил адміністративної процедури США (витяг зі Зводу законів США).

56

>>>57>>>

З огляду на сучасну ситуацію з організаційним та фінансовим забезпеченням органів влади, багато з них об'єктивно не спроможні забезпечити безперервний прийом громадян. Тому залишається актуальним встановлення певних годин прийому. Бажано, щоб при цьому максимально враховувалися інтереси громадян. Графік прийому громадян повинен офіційно затверджуватися керівником адміністративного органу та оприлюднюватися. Важливо також, щоб вхід до приймальні в адміністративний орган був вільний, без оформлення жодних перепусток, аби у громадян не було необгрунтованих фізичних перешкод у реалізації своїх прав.