6.2. Неформальна процедура

Надзвичайно важливим з точки зору забезпечення прав та законних інтересів особи є рівень урегульованості адміністративної процедури. При цьому характер правового регулювання має визначатися з урахуванням двох цілей. «Перша — це допомога адміністративним інституціям у здійсненні завдань, які уряд покладає на них. Друга — так налагодити діяльність і систему ухвалення адміністративними інституціями рішень, щоб забезпечити адекватне і справедливе обслуговування всіх, хто матиме з ними справу. Перша пов'язана з проблемою ефективності адміністрації, друга — з питанням поваги і дотримання прав та інтересів осіб»85. Тобто балансуючи між двома завданнями адміністративної процедури — захист прав та законних інтересів особи і ефективна діяльність адміністрації, — необхідно підходити і до порядку регулювання адміністративно-процедурних відносин. За загальним правилом, адміністративна процедура повинна здійснюватись просто, швидко та доцільно. При цьому «доцільно» означає — найефективнішим, з точки зору результативності та економічності способом. У цьому сенсі в західному адміністративному праві часто говорять про не-формальність адміністративної процедури.

Вітчизняні фахівці також звертають увагу на згадану проблему — як не погіршити становище приватної особи і як не паралізувати діяльність адміністративних органів надмірною зарегульованістю (формалізацією) відносин між ними. Сьогодні ця дискусія практично звелася до питання, в яких випадках може бути застосований так званий «спрощений порядок провадження», а коли загальний.

Розуміння суті спрощеного порядку залишається неоднозначним. Спочатку в офіційному проекті Адміністративно-процедурного кодексу України спрощений порядок було фактично ототожнено з розглядом та вирішенням справи під час особистого прийому. Рухаючись правильним шляхом, тобто взявши за основу саме простоту справи, все ж було зроблено помилковий акцент виключно на «особистому прийомі». Адже особа може

85 Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії. — К.: Вид-во УАДУ, 1999. — С 20.

4-4-164                                                                                                                      49

>>>50>>>

звернутися до адміністративного органу не тільки завітавши на особистий прийом, а й направивши заяву, наприклад, поштою. Тому, незалежно від порядку звернення, спрощений порядок вирішення справи має полягати у тому, що в адміністративного органу немає потреби залучати інших осіб до участі в адміністративній процедурі чи проводити складні процедурні дії, наприклад, слухання, експертизу. Саме в рамках таких складних процедурний дій і слід шукати ту межу, яка відділяє складну процедуру від простої. Якщо самої заяви особи та поданих нею документів достатньо для того, щоб вирішити справу і така справа не зачіпає прав та інтересів інших осіб, то має застосовуватися спрощена процедура.

Раніше також пропонувалося застосовувати спрощений порядок лише за згодою особи, що можна кваліфікувати як «перегин демократії». Адже якщо справа дійсно є простою, то для чого запитувати в особи дозволу на застосування спрощеного порядку? Можна поставити це питання іншим чином: як можна застосувати складну процедуру до простої справи?

Тому, на нашу думку, саме спрощений порядок і має бути загальним (основним). Якщо ж вимагається залучення до провадження інших учасників, проведення слухання, експертизи тощо, то це означає необхідність застосування формальної процедури. Тобто можна визначити, що адміністративні справи повинні вирішуватися без застосування формальної процедури, якщо це не вимагається характером конкретної справи або прямо не передбачено законом. Фактично таке розв'язання проблеми міститься у праві ФРН, де законодавець встановив, що формальна адміністративна процедура застосовується у випадках, прямо передбачених нормами права86.