1. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АКТИ ПРО ПРАВО ПІДОЗРЮВАНОГО І ОБВИНУВАЧЕНОГО МАТИ ЗАХИСНИКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Проголосивши незалежність і державний суверенітет, Україна визнала перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет норм міжнародного права над нормами внутрідержавного права.* В чинному законодавстві України закріплено положення про те, що укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину її національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства." У зв'язку з цим рогляд теми про захисника на попередньому слідстві доцільно почати із огляду міжнародно-правових документів, які так чи інакше регулюють питання, пов'язані з участю захисника у кримінальному процесі. Це дасть змогу, по-перше, визначити рівень міжнародних стандартів у такій сфері, як забезпечення підозрюваному і обвинуваченому права мати захисника, а, по-друге, дозволить пересвідчитися у тому, наскільки національне кримінально-процесуальне законодавство з названого питання відповідає міжнародно-правовим нормам.

Ряд міжнародно-правових актів, серед) яких - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Звід принципів захисту усіх осіб, яких піддано затриманню або ув'язненню у якій би то не було формі, Основні положення про роль адвокатів, встановлюють невід'ємне право кожної особи, яку затримано за підозрою у скоєнні злочину, заарештовано чи якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, скористатися допомогою захисника.

Можна без перебільшення констатувати, що обсяг меж цього • права, рівень його гарантованості у національному

'Відомості Верховної Ради УРСР. 1990  N 31   ("І   429 "Закон  України «Про міжнародні договори  України»   //Відомої п Верховної Ради України. 1994  N 10. ст 45

З

законодавстві   належить  до   числа   основних   критеріїв,   які визначають ступінь демократичності держави.

Слід враховувати, що вказані вище міжнародно-правові акти мають на території України не однакову юридичну сил) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, який ратифікований Україною у 1973 році*, слід розглядати як частину національного законодавства України, а значить, -обов'язкову до виконання. Норми ж Зводу принципів захисту усіх осіб яких піддано затриманню або ув'язненню у якій би то не було формі", а також Основних положень про роль адвокатів"" носять рекомендуючий характер І можуть бути перенесені до внутрішнього законодавства з урахуванням економічних та соціальних можливостей держави гарантувати їх дію неї своїй території

Розглянемо положення зазначених міжнародно-право-бих актів, які стосуються забезпечення підозрюваному І обвинуваченому права мати захисника у кримінальному процесі

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права у статті   14   прогоишгуг   ряд   принципових   положень,   які   < обов'язковими \о виконання на тортури України  а саме

осойа, якій пред'явісно кримінальне обвинувачення  лшс право захиіи-іти себе особисто або ;а посередництвом ойри ного нею захисника;

обвинуваченому, .'(мш Іи маг ^а\и( пика, повинно 6} ти повідом \е)ю про праІ'О < ко/ напитися ного послугами* такому обвинуваченому Іюьин >•. буті: призначений іахисник \ буді якому ра ,І, комі того і тшгаюті. ІІІІп у чч І. приіюсудір п ощ чис\і бакоштовио для обвинуваченого у випадку коли \ ньою н(-мас достатньо коштії- для оплати послу; шхискиш.

кожна особа при рс>;г\яді будь-якого пред'явленого їй кримінального ооьшиьичеяня мас праьо на достатній чек /

'Відом     11 РІ , \  І н        І  І     І    І    і              •/!     І 25. СІ   1е-'І

"<         І   к   її     гицпя   1 • •     N І    (              10-'2'2

"'("'        гсі   : І І!    піци її'                '         19-20

4

можливості   для   підготовки   свого   Іа\Ч(.Іщ     а   також   для зустрічей .і обраним нею захисником

Право затриманої за підозрою у скосиш злочин) особи мати захисника проголошено у Зводі принципів захш г\ у< їх осіб, яких піддано затриманню або ув'язненню у :Ікш би І о нр було срормі, затвердженому на 76 шенарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня 1988 рок\ х 17 принципі названого документу говориться про те. що затримана особа мас право на отримання юридичної допомоги з боку адвоката Після затримання така особа інформується компетентним органом про таке право, І їй надаються реальш мож мівості д \я його здійснення.

Якщо затримана особа не мас адвоката за своїм вибором, копа в усіх випадках коли того вимагаюч ь ппх'рес п правос уд-дя, маї право скористатися пос\\гамн адвоката якого призначено ІІІ судом або Іншим -рганом без оплати його послуг в'разі відсутності у особи д статніх коштів для цього.

Принцип 18 вказаного міжнародно-правового докумеіп\ закршлюс положення про надання затриманій особі чао\ І можливостей для консультацій зі своїм адвокатом

Право затриманої особи на її відвідування адвокатом на консультації І на негайний зв'язок з ним без цензури» І в

у.МОІ.ЛХ   ПОВНОЇ   КОНфІДеНЦІЙНОСТІ,    Не   МОЖО   б\ ІІІ    П'.МЧсН   Ліо

відмінено або обмежено, крім виняткових   )б< 'Іавин   які ви і-н ІЧсІються законом, комі на думку судової о чи ІппІ- -І  • орган\ .

І!Є   Необхідно ДЛЯ  ПІДТРИМКИ беЗІІеГИ  1   ПО])ЯДК\

II ^бачення затрпмсіної особи з її адвокатом й • її. мат мі< це в \'мсіі;ах, які дозволяють посадовій особі прав''Охорон-ппх оріашв бсічити їх сіле н(> чути

До відоме! затриманої особи сі гакож п адвокспа ні передбачено в принципі 11 Зводу иеіапно доводиться повне") Інформація про будь-яку иостанов\ про :<ІІ]')пм<Іннч .І гакол\ про причини загрпмання.

ОСНОВНІ ІІО\ОЖЄІШЯ П]Х) рОЛЬ сІДВОКсІІ П. Іі 1 ІІрИПНЯЬ- ІГсі

О Конгресі ООН 5 ППТсПіЬ Попередження 5ЛОЧИНІ)            ІрПНІ

5

1990 року, проголошують гарантії права затриманого, заарештованого чи обвинуваченого мати захисника у кримінальному судочинстві,

, Згідно з нормами цього міжнародно-правового акту будь-яка людина має право звернутися за допомогою до адвоката за своїм вибором з метою підтвердження своїх прав І їх захисту на всіх стадіях кримінальної процедури (п. 1).

Держава повинна гарантувати ефективну процедуру і працюючий механізм для реального і рівного доступу до адвокатів усіх осіб, які проживають на її території, незалежно від раси, кольору шкіри, мови, статі, релігійних, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану та інших обставин (п. 2). Повинно бути забезпечене також необхідне фінансування юридичної допомоги бідним та незаможним людям (п. 3).

Особам, затриманим за підозрою у скоєнні злочину, заарештованим чи яким пред'явлено кримінальне обвинувачення компетентними властями, як передбачено в п. 5 Основних положень, обов'язково повідомляється про їх право отримати допомогу адвоката за своїм вибором. Кожній вищезазначеній особі, яка не має свого захисника, повинен бути призначений адвокат навіть безплатно, якщо у неї відсутні необхідні кошти для оплати його послуг (п. 6) Людина, яку затримано чи заарештовано з пред'явленням чи без пред'явлення обвинувачення, повинна отримати швидкий допуск до адвоката, в усякому випадку не пізніше 48 годин з моменту затримання чи арешту (п. 7), Затриманій чи заарештованій особі повинна бути надана можливість зустрічі з адвокатом (п. 8).

З прийняттям Закону України «Про адвокатуру»' та з внесенням змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України, більшість названих вище міжнародно-правових норм перенесена до внутрішнього законодавства України. Це дає можливість стверджувати, що з точки зору декларацій

'Відомості Верховної Ради України   1993   N 9  СІ. 62

6

кримінально-процесуальне законодавство України відповідає міжнародним стандартам. Що ж стосується реальної дії норм законодавства України з питань забезпечення підозркГваному і обвинуваченому права мати захисника, то тут ситуація складається дещо інакше. В цьому можна пересвідчитися, розглянувши наступні питання.