4. ПРИЙНЯТТЯ ЗАХИСТУ і ВІДМОВА ВІД ЗАХИСНИКА

Після допуску адвоката-захисника до участі а справі ще не можна стверджувати, що він прийняв на себе захист підозрюваного чи обвинуваченого і приступив до виконання професійних обов'язків, бо допуск до участі в справі і прийняття захисту • не тотожні поняття,

20

Захисник повністю не заміняє підварюваного чн обвинуваченого, а діє поряд з ніш, Тому для належного здійснення захисту адіокат-захиенкк повинен узгоджувати саою позицію у справі із позицією підозрюваного (обвинуваченого), Лише після узгодження позицій захпекдка і підзахисного можна вважати, що захист у справі прийнято,

У зв'язку з цим постає питання: а чн допустимі розбіжності позицій захисника і підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальній справі? Допустимі, але не завжди,

Вже підкреслювалось, що захисник є самостійним учасником кримінального процесу і тому, як правило, не залежить від підозрюваного і обвинуваченого у визначенні тактики і засобів захисту, а в ряді випадків • і своєї позиції у справі,

Наприклад, у разі визнання підзахисним своєї вшш у скоєнні злочину адвокат-захисішк може не погодитися з ним і при наявності для цього підстав має право відстоювати перед слідчим або особою, яка провадить дізнання, його ківинуїатість або меншу винуватість, Така колізія між позицією адвоката-захисника і підзахисного допустима.

Якщо ж підозрюваний чи обвинувачений заперечує, свою вину, а захисник переконаний у його винуватості і відстоює перед особою, яка провадить дізнання, слід чим лише обставини, які пом'якшують його відповідальність • то така розбіжність у позиціях недопустима, У цьому випадку захисник не вправі діяти за своїм внутрішнім переконанням, бо це призведе до погіршення становища підзахисного і фактично означатиме Іідмоіу захисника від захисту, Тому при таких обставинах адюкат-захисник поіинін виробити лінію захисту, що грунтується «а свідченнях підзахисного, в яких він заперечує свою вину, і на інших виправдувальних доказах у справі,

Підозрюваному і обвинуваченому надано право у будь-який момент попереднього розслідування відмовитися від захисника (ч, 1 ст, 46 КПК), При цьому повинні виконуватися такі умоіи;

21

по-перше, відмова від захисника допускається лише з ініціативи підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 1 ст. 46 КПКІ і має бути добровільною.

Відмсша від запрошеного чи призначеною захисника може бути обумовлена різними причинами, наприклад, бажанням підозрюваного чи обвинуваченого мати іншого захисника, намірами підзахисного захищати себе особисто і т.іп. Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний пояснювати особі, яка провадить дізнання, слідчому мотиви відмови від захисника.» Але названі посадові особи повинні з'ясувати, чи не викликана відмова від захисника неплатоспроможністю підозрюваного чи обвинуваченого або неможливістю явки захисника для участі в справі, тобто чи не с відмова від захисника вимушеною. Встановивши вимушеність відмови від захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий забезпечують участь захисника у справі.

Якщо з'ясується, що підозрюваний чи обвинувачений відмовляється від захисника через відсутність коштів на оплату його послуг, особа, яка провадить дізнання, слідчий повинні роз'яснити, що вони, а також керівник адвокатського об'єднання вправі звільнити підозрюваного чи обвинуваченого повністю або частково від оплати юридичної допомоги. Як вже підкреслювалося, у цьому випадку оплата праці захисника здійснюється за рахунок держави (ч. 4 сі'. 47 КПК). Розглядаючи заяву підозрюваного, обвинуваченого про відмову від участі у справі захисника орган дізнання , слідчий, суд повинні з'ясувати, відмовляється він від захисника і буде самостійно здійснювати свій захист чи бажає замінити його іншим. В остаиьому випадку необхідно падати йому можливість замінити захисника (її.7 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право па захист»);

По-друге, відмова від захисника допускається при наявності реальної можливості його участі у справі.

Відмова від захисника не може бути перешкод'ою для продовження участі у справі захисників інших підозрюваних-чи обвинувачених (ч. 1 ст. 46 КПК).

При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає протокол (ч. 2 ст. 46 КПК).

22

За загальним правилом відмова підозрюваного чи обвинуваченого від захисника є обов'язковою для особи, яка провадить дізнання, слідчого. Разом з цим ч. З ст. 46 КПК передбачає випадки, коли відмова від захисника не може бути прийнята, а саме:

у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються

у вчиненні злочину у віці до 18 років;

у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або

психічні вади  (німі,  глухі,  сліпі та  інші) не можуть самі

реалізувати  своє право  на  захист.  Пункт  15 постанови

№ЗПленуму Верховного суду України «Про застосування суда

ми України кримінально-процесуального законодавства,  що

регулює повернення справ на додаткове розслідування» від

25.03.88 р.    роз'яснює, що під особами, які через свої фізичні

або психічні вади не можуть самі здійснювати своє право на

захист, слід розуміти, зокрема, осіб, які хоч і визнані осудни

ми, однак мають постійний чи тимчасовий розлад душевної

діяльності, істотні дефекти мови, зору, слуху та інші тяжкі

хвороби;

у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться

судочинство;

коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин,

передбачає смертну кару;

при провадженні справи про застосування примусових

заходів медичного характеру.

При відмові підозрюваного чи обвинуваченого від захисника у названих випадках, особа, яка провадить дізнання, слідчий виносять мотивовану постанову про відхилення клопотання підозрюваного чи обвинуваченого про відмову від захисника і участь у справі бере той же захисник.

23