Передмова

Одним з основних завдань вищих навчальних закладів України є поліпшення якості підготовки фахівців, що передбачає глибоке вивчення відповідних фахових дисциплін. До таких, безперечно, належить кримінальний процес, без засвоєння вузлових теоретичних та практичних проблем якого неможливо стати кваліфікованим адвокатом, дізнавачем, слідчим, прокурором і суддею.

Основні завдання кримінального процесу — це охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожного, хто вчинив злочин, було притягнуто до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України).

Згідно зі ст. З Конституції України «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Ці вимоги Конституції України і кримінально-процесуального закону мають виконувати в своїй діяльності посадові особи, які здійснюють кримінально-процесуальне провадження по кримінальним справам.

Для виконання цих завдань і враховуючи надзвичайно важливе значення судочинства в побудові демократичної правової держави, Верховна Рада України своєю постановою від 28 квітня 1992 р. схвалила концепцію судово-право-

вої реформи в Україні, у червні—липні 2001 p., а також у березні 2002 р. прийняла пакет законів, якими внесено істотні зміни та доповнення до Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 р. № 2533-ІП було внесено істотні зміни та доповнення до понад 100 статей, деякі пункти статей і статті викладено в новій редакції, деякі положення втратили чинність. Найбільш істотні зміни стосувалися судових стадій кримінального процесу: «Провадження справ у суді першої інстанції» і «Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду». Замість стадії «Віддання обвинуваченого до суду» нову назву і зміст дістала стадія «Попередній розгляд справи суддею», в якій у новій редакції викладено 48 статей.

До кримінального процесу (розділ 4 КПК) введено новий інститут судочинства — апеляційне провадження, що покладається на апеляційні суди, які входять до системи судів загальної юрисдикції, призначені для розгляду апеляцій на винесені місцевими судами вироки, що не набрали законної сили, або на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, на ухвали (постанови) місцевого суду, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування, а також на окремі ухвали чи постанови місцевого суду і на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.

Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. № 3018-ЇП визначив правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановив загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою. Згідно з цим Законом уперше в українському судочинстві створено інститут присяжних, які виконують свої обов'язки при апеляційних судах, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

4

Зазначені та інші зміни і доповнення кримінально-про-яЛЬНого законодавства враховано у цьому навчально-v посібнику, який складається з двох частин: Загальної та Особливої. У Загальній частині розглядаються основні положення, історичні етапи, форми, види, поняття і завдання кримінального процесу України, його джерела, кри-міяально-процесуальні правовідносини, демократичні принципи і правовий статус учасників (суб'єктів) кримінально-процесуальної діяльності, кримінально-процесуальна етика, порядок збирання, подання та оцінки доказів, обставини, які підлягають доказуванню, а також питання вдосконалення теорії і практики кримінального процесу.

В Особливій частині на основі зазначених положень розглянуто стадії кримінального процесу: порушення кримінальної справи, досудове слідство, попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд, провадження в апеляційній інстанції, виконання вироку, ухвали і постанови суду (судді). Розглянуто також ще дві стадії кримінального процесу, які в теорії і практиці кримінального процесу називають виключними: провадження в касаційній інстанції; перегляд судових рішень в порядку виключного  провадження (нововиявлені обставини).

В окремих темах розглянуто порядок застосування примусових заходів медичного характеру, порядок провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів, а також провадження в справах про злочини неповнолітніх.

Навчальний посібник в першу чергу розрахований на слухачів, студентів вищих юридичних навчальних закладів для успішного вивчення основних питань кримінального процесу, може використовуватися при підготовці рефератів, контрольних і курсових робіт. Він також стане в пригоді працівникам органів внутрішніх справ, прокуратури і суду в їхній правоохоронній діяльності.