ТЕМА 4 Учасники кримінального процесу

§ і. Поняття і класифікація учасників кримінального процесу

§ 2. Посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження

§ 3. Особи, які мають та обстоюють

у кримінальному процесі власні інтереси

§ 4. Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб

§ 5. Особи, які сприяють кримінальному процесу і здійсненню правосуддя

§ 1. Поняття і класифікація учасників кримінального процесу

Поняття і класифікація учасників кримінального процесу, коло суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності в КПК не визначено, тому в теоретичній літературі щодо цього поняття і класифікації учасників процесу є різні погляди.

У главі З КПК України лише визначено учасників процесу, які мають зацікавленість у провадженні справи, законодавець їх коло не обмежує. До учасників (суб'єктів) кримінального судочинства необхідно зараховувати всіх осіб, діяльність яких і правовідносини між якими становлять сутність провадження у кримінальній справі.

У широкому розумінні учасниками процесу є всі особи, які беруть участь у справі, мають процесуальні права і несуть визначені обов'язки. В главі З КПК України «Учасники процесу, їх права і обов'язки» названо тільки тих учасників процесу, що, як правило, мають власну зацікавленість у ході справи. Ні закон, ні правова теорія не

жують коло учасників процесу тільки тими, що вка-

заїв Дій главі. ...,.,

Пои аналізі кола органів і осіб, які беруть участь у кримі-

но-процесуальній діяльності, в теорії використовують-

В ерміни «суб'єкти кримінального процесу», «суб'єкти

СЯ інально-процесуальної діяльності>> «учасники кримі-

льного процесу», причому в ці терміни вкладається різний бо однаковий зміст. На наш погляд, поняття «суб'єкти» й «учасники» кримінального процесу (кримінально-процесуальної діяльності) за чинним законодавством є ідентичними за своїм змістом, але слід вживати термін «учасники кряМінального процесу», оскільки кримінально-процесуальний кодекс називає суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності як учасників процесу, наділяючи їх тими чи іншими правами та обов'язками. Крім того, більшість науковців у процесуальній літературі теж називає їх «учасниками кримінально-процесуального права».

Із наведених науковцями понять учасників кримінального процесу найвдаліше, на нашу думку, таке: учасники кримінального процесу — це всі державні органи, службові та приватні особи, які ведуть кримінальний процес або залучаються до нього, вступають між собою в процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов'язки. Для визнання особи суб'єктом кримінально-процесуальної діяльності необхідно, щоб однією із сторін правовідносин були орган влади або службова особа, яка веде процес.

Але, на наш погляд, учасниками кримінального процесу є посадові особи, які вступають в кримінально-процесуальні правовідносини в зв'язку з вирішенням питань про порушення кримінальної справи, при провадженні дізнання, досудового слідства і в судових стадіях на основі норм кримінально-процесуального законодавства.

Учасники кримінально-процесуальної діяльності розрізняються за своїм процесуальним становищем, роллю в процесі, виконують різні кримінально-процесуальні Функції і завдання, переслідують різну мету, вступають між собою у різні правовідносини. Це створює передумови для їх класифікації — в наукових, педагогічних і пра-вотворчих цілях1.

1 Михеєвко М. М. Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес україни. — К., 1999. — С 54—55.

В юридичній літературі існують різні погляди щодо класифікації учасників кримінального процесу, але найбільш переконлива, на нашу думку, така:

1. Органи та посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: орган дізнання (особа, яка провадить дізнання), слідчий, начальник слідчого відділу (відділення, управління, головного управління), прокурор, суд (суддя). Спільним для них є охорона державних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-разпоряд-чими повноваженнями та повинні бути незаінтересовані в результатах справи.

2. Особи, які мають та обстоюють власні інтереси: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

3. Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб: захисник, представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, законний представник неповнолітнього.

4. Особи, які сприяють кримінальному судочинству і здійсненню правосуддя: свідок, поняті, перекладач, спеціаліст, експерт, секретар судового засідання та ін. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконання завдань, покладених на них законом.

Учасники процесу характеризуються тим, що вони: а) беруть участь у справі на підставах і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законом за умови, що немає обставин, за яких закон виключає можливість їх участі у справі; б) мають визначені права та обов'язки (закон визначає порядок їх реалізації); в) діють у кримінальному судочинстві відповідно до своїх прав та обов'язків у встановленому порядку; г) вступають у процесуальні правовідносини; д) несуть відповідальність за невиконання своїх обов'язків або порушення прав інших учасників1.

1 Тертишвик В. М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посібник. — К., 1999. — С 38—39.

§ 2. Посадові особи, які ведуть

та безпосередньо здійснюють

кримінально-процесуальне провадження

зазначалось, до числа учасників кримінал ьно-процесу, які ведуть кримінально-процесуальне провадження, належать: орган дізнання (особа, яка провадить дізнання), слідчий, начальник слідчого відділу, прокурор, суд (суддя)-

Орган дізнання (особа, яка провадить дізнання)

Дізнання — це заснована на процесуальному законі та відомчих підзаконних актах діяльність уповноважених адміністративних органів1, яка спрямована на запобігання, розкриття злочинів, розшук та викриття винних, а також розслідування злочинів у формі дізнання.

Згідно зі ст. 101 КПК в межах своєї компетенції органами дізнання є: міліція, податкова міліція, органи безпеки, командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ, митні органи, начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв, органи державного пожежного нагляду, органи охорони державного кордону та капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

До компетенції органів дізнання належить право порушувати та розслідувати у формі дізнання кримінальні справи в зв'язку з приводами і підставами до порушення кримінальної справи, що є в їх розпорядженні й надійшли до їх органів про вчинення злочину. Дізнання — це одна з форм розслідування, що здійснюється за необхідністю органами, зазначеними вище, які не тільки мають право порушувати чи відмовляти в порушенні кримінальної спра-

Згідно з наказом Міністра внутрішніх справ України «Про невідкладні заходи щодо вдосконалення структури і організації діяльності штатних підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України» від j° грудня 1995 р. № 880 в системі МВС України створено штатні підрозділи дізнання, на які покладено обов'язки відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства здійснювати розслідування (у Формі дізнання) в кримінальних справах та досудову підготовку матері-Ів у протокольній формі в межах своєї компетенції.

ви, а й провадити ряд слідчих дій протягом не більше десяти днів з моменту порушення справи.

Крім того, до компетенції органів дізнання належить право:

— прийняття, реєстрації, розгляду, перевірки заяв та повідомлень про злочини та вжиття щодо них необхідних заходів1;

— провадження дізнання у справах про тяжкі злочини (ч. 2 ст. 104 КПК);

— провадження дізнання у справах, про злочини, що не є тяжкими (ч. 1 ст. 104 КПК);

— досудової підготовки матеріалів у протокольній формі (статті 425—426 КПК);

— провадження розшукових та слідчих дій у порядку виконання доручень і вказівок, а також окремих доручень (статті 114—118 КПК).

Дізнавач, або особа, яка провадить дізнання, не користуються процесуальною самостійністю, як слідчий. На жаль, у кримінально-процесуальному законодавстві досі немає норми, яка б передбачала повноваження дізнавача при провадженні дізнання по кримінальним справам, які має слідчий та начальник слідчого відділу (статті 114—114і КПК).

При порушенні та відмові в порушенні кримінальної справи, зупиненні, поновленні провадження у справі, проведенні обшуку, виїмки, освідування і провадженні інших слідчих і процесуальних дій дізнавач у процесуальному плані не має права самостійно приймати рішення, оскільки провадження таких дій підлягають обов'язковому затвердженню керівником відділу чи начальником органу дізнання.

Не можна погодитися з деякими авторами, які стверджують, що орган дізнання має право притягувати особу як обвинуваченого2, оскільки на практиці цю слідчу дію провадять тільки органи досудового слідства. Крім того, КПК не надає такого права органу дізнання.

1 У системі органів внутрішніх справ порядок прийняття заяв про вчинені злочини регулюється наказом Міністра внутрішніх справ України від 26 лютого 1991 р. № 500 про затвердження і введення в дію інструкції «Про порядок прийому, реєстрації, обліку і розгляду в органах, підрозділах та установах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди».

2 Тертишник В. М. Зазнач, праця. — С. 44—45.

Слідчий

тте учасник кримінального процесу, який провадить

удове слідство згідно зі ст. 114 КПК. Д При провадженні досудового слідства всі рішення про

оямування слідства і про провадження слідчих дій °лідчИ^ приймає самостійно, за винятком випадків, якщо законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

реалізуючи своє право, як процесуально незалежний учасник кримінального процесу слідчий має право не погодитися з вказівками прокурора:

1) щодо притягнення як обвинуваченого;

2) щодо кваліфікації злочину та обсягу обвинувачення;

3) щодо направлення справи для віддання обвинуваченого до суду;

4) щодо закриття справи.

У таких випадках слідчий має право подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладенням своїх заперечень.

У цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижче-стоящого прокурора, або доручає подальше провадження досудового слідства по справі іншому слідчому.

Всі інші вказівки прокурора, які він дає слідчому в письмовій формі по кримінальній справі, обов'язкові для виконання (наприклад, допитати свідків, призначити по справі судову експертизу, провести відтворення обстановки та обставин події тощо).

Обов'язкові для виконання вказівки і доручення слідчого, що він дає органу дізнання по справах, які він розслідує, з провадження процесуальних і слідчих дій.

Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами і громадянами.

Начальник слідчого відділу

Повноваження начальника слідчого відділу регламентовано ст. 114і КПК, відповідно до якої начальник контролює своєчасність дій підлеглих йому слідчих з розкриття злочинів і запобігання їм, вживає заходів до найбільш

повного, всебічного та об'єктивного провадження досудо-вого слідства у кримінальних справах.

До компетенції начальника слідчого відділу належить право перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому щодо провадження слідства, щодо притягнення як обвинуваченого, щодо кваліфікації злочину та обсягу обвинувачення, щодо направлення справи, щодо провадження окремих слідчих дій, передавати справу від одного слідчого іншому, доручати розслідування справи декільком слідчим, а також брати участь у провадженні досудо-вого слідства та особисто провадити слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.

Вказівки начальника слідчого відділу по кримінальній справі даються слідчому в письмовій формі та є обов'язковими для виконання.

Оскарження цих вказівок прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК.

Прокурор

Прокурор — це Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міста Київ, районний міський прокурор, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції (п. 6 ст. 32 КПК).

Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві регулюється статтями 121—123 Конституції України, Законом «Про прокуратуру», прийнятим Верховною Радою України 5 листопада 1991 p., з подальшими змінами й доповненнями, а також кримінально-процесуальним законодавством.

Прокуратура України — це єдина система, на яку покладено: підтримку державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримі-

ьяих справах, а також при застосуванні інших заходів Н йМУсОВОГО хаРактеРУ» пов'язаних з обмеженням особисті свободи громадян.

процесуальний статус прокурора під час проведення пСудового слідства. Здійснюючи нагляд за виконанням конів органами дізнання і досудового слідства, проку-_ у межах своєї компетенції:

1) вимагає від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини* перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про прийняття, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або такі, що готуються, злочини;

2) скасовує незаконні й необгрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

4) доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

5) бере участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

6) санкціонує проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК;

7) продовжує строк розслідування, дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, встановленому КПК;

8) повертає кримінальні справи органам досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

9) вилучає в органі дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об'єктивного розслідування;

10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони порушили закон при розслідуванні справи;

11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим у тих випадках, якщо це передбачено КПК; затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду;

12) вирішує питання про допущення захисника до участі в справі.

Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому КПК.

Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ є для цих органів обов'язковими. Оскарження цих вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком деяких випадків, передбачених КПК (ст. 227).

Склавши обвинувальний висновок, слідчий відповідно до вимог ст. 225 КПК направляє справу прокуророві.

Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник приймає одне з таких рішень: 1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок; 2) повертає справу органові дізнання або слідчому зі своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування; 3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог статті 214 КПК.

Прокурор або його заступник мають право змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ст. 229 КПК).

прокурор (або його заступник) не згоден з обви-ял висновком, він вправі скласти новий обвину-

вальний висновок; при цьому раніше складений обвину-' пьний висновок зі справи вилучається.

у разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяяске або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення.

Якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення.

Участь прокурора в суді першої інстанції. Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім випадків: 1) коли розглядаються справи про притягнення до кримінальної відповідальної особи не інакше як за скаргою потерпілого; 2) коли прокурор відмовився підтримати державне обвинувачення.

Прокурор, керуючись вимогами закону і своїми внутрішніми переконаннями, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування щодо застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного.

Якщо в результаті судового розгляду прокурор переконається, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і в своїй постанові викласти мотиви відмови. В цьому разі суд роз'яснює потерпілому та його представнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення.

Прокурор пред'являє або підтримує пред'явлений цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів.

Якщо в судове засідання не з'явиться прокурор і якщо неможливо замінити його іншими особами, слухання справи слід відкласти.

Прокуророві, який уперше вступив у справу, суд зобов'язаний надати час, необхідний для ознайомлення з матеріалами справи і для підготовки до участі в судовому засіданні.

Про неявку прокурора в судове засідання суд повідомляє відповідні органи (ст. 289 КПК), наприклад, вищестоящого прокурора.

Участь прокурора в апеляційному провадженні. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 348 КПК прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, — у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, має право подати апеляційне подання (апеляцію).

До апеляції прокурора додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Прокурор при поданні апеляції повинен додержуватися процесуальної форми, встановленої КПК, а саме зазначити у ній: 1) назву суду, якому адресується апеляція; 2) особу, яка подає апеляцію; 3) вирок, ухвалу чи постанову, на які подається апеляція, і назву суду, який їх постановив; 4) в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування; 5) прохання особи, яка подає апеляцію; 6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обгрунтуванні прокурором необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Участь прокурора в касаційному провадженні. Прокурор також має право на внесення касаційного подання (ст. 384 КПК). Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції,

оЯС Генеральний прокурор України та його заступни-

а прокУР°Р Автономн°ї Республіки Крим, прокурор об-

С оті міст Києва і Севастополя, прирівняні до них проку-

ори та їх заступники в межах їхніх повноважень — неза-

ясно в^д їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Особам, які вправі подати касаційну скаргу, касаційне подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи подання.

Подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються. Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.

Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції.

Дії прокурора з відновлення справи в зв'язку з новови-явленими обставинами. Подання про перегляд справи в зв'язку з нововиявленими обставинами заінтересовані особи подають прокуророві. З метою перевірки такого подання прокурор має право витребувати справу з відповідного суду.

Прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини в справі, зобов'язаний особисто або через органи дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин.

Про призначення розслідування нововиявлених обставин виноситься постанова, і розслідування провадиться за правилами, встановленими КПК для проведення досу-дового слідства.

Закінчивши розслідування нововиявлених обставин, районний, міський прокурор за наявності підстав для відновлення справи направляє її разом з матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі вже засуджені, і своїм висновком відповідно прокуророві Автономної Республіки Крим, прокуророві області, прокуророві міст Києва чи Севастополя, військовому проку-

ророві (на правах прокурора області), який і вирішує питання про внесення подання до апеляційного суду.

Якщо прокурор не вбачає підстав для перегляду справи в зв'язку з нововиявленими обставинами, він відмовляє в цьому своєю вмотивованою постановою, про що повідомляє осіб та підприємства, установи, організації, які внесли подання. Ця постанова прокурора може бути оскаржена вищестоящому прокуророві.

Суддя (суд)

Суддя — це голова, заступник голови і суддя відповідно Верховного Суду України, апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, апеляційних судів міст Києва та Севастополя, військових осіб регіонів та Апеляційного суду Військово-Морських сил України, Касаційного суду України, Вищого спеціалізованого суду, народний засідатель, присяжний.

Суддя — учасник кримінального процесу, на якого покладено, згідно з Конституцією України (статті 124—131), Законом України «Про судоустрій України»1 здійснення правосуддя в Україні по кримінальних справах на основі норм КПК.

Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках - народні засідателі та присяжні. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів разом з судом присяжних. Вироки та рішення суду виносяться іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території держави. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та іншими законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неуперед-женим судом, утвореним відповідно до закону.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом

1 Конституція України. — К., 1996. — С 58—62; Про судоустрій України. Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3018-Щ. — К., 2002. — С. 4.

не від статі, раси, кольору шкіри, мови, політич-релігійних та інших переконань, національного чи НИиіального походження, майнового стану, роду і харак-сО у занять, місця проживання та інших обставин1.

§ 3. Особи, які мають

та обстоюють у кримінальному

процесі власні інтереси

Підозрюваний

Підозрюваний — це особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ст. 43і КПК).

Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; надавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Про роз'яснення прав підозрюваному зазначається в протоколі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу. Цей протокол підозрюваний повинен підписати. В разі відмови особа, яка складає протокол, робить в ньому про це відмітку.

У протоколі затримання обов'язково вказуються підстави та мотиви затримання, наводяться пояснення затриманого щодо обставин, які сприяли затриманню.

Згідно зі ст. 106 КПК, особу може бути затримано за підозрою у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише за наявності однієї з таких підстав:

1) якщо цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

1 Про судоустрій України. Закон України від 7 лютого 2002 р. 3018-Ш. - К., 2002. - С 4-7.

2) якщо очевидці, в тому числі й ті, що постраждали, прямо вкажуть на цю особу, що саме вона вчинила злочин;

3) якщо на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо ця особа намагалася втекти або якщо вона не має постійного місця проживання, або якщо не встановлено особи підозрюваного.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, органи дізнання або слідчий негайно повідомляють одного з її родичів.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання:

1) звільняє затриманого — якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог КПК;

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У разі оскарження затриманого до суду, його скаргу начальник місця досудового ув'язнення негайно надсилає до суду. Скаргу розглядає суддя одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло або якщо скарга надійшла після закінчення сімдесяти двох годин після затримання, скаргу на затримання розглядає суддя протягом п'яти діб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 1652 КПК. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику місця досудового ув'язнення.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним

тавяиком. Додання апеляції не зупиняє виконання постанови суду.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може вати більше сімдесяти двох годин.

ЯкШ° У встановлений законом строк затримання понова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи для досудового ув'язнення, начальник місця досудового ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.

Після затримання підозрюваного його обов'язково треба допитати, а перед цим йому необхідно повідомити, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що зазначається в протоколі допиту.

Давати показання — це право підозрюваного, а не обов'язок. Підозрюваний не несе кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань.

Обвинувачений

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому КПК порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого.

Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ст. 43 КПК).

Після винесення мотивованої постанови про притягнен-Н^„ ос°би як обвинуваченого з викладенням конкретних Дій, що ставляться йому в вину, юридичної кваліфікації Цих дій, слідчий протягом двох днів з моменту винесення такої постанови і не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу зобов'язаний пред'явити її обвинуваченому.

Обвинувачений зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого у призначений строк. У разі неявки без поважних причин обвинувачений може підлягати приводу.

Привід обвинуваченого здійснюють органи внутрішніх справ за мотивованою постановою слідчого.

Привід обвинуваченого без попереднього виклику може бути застосований тільки в тих випадках, якщо обвинувачений ухиляється від слідства або не має постійного місця проживання.

Постанова про привід оголошується обвинуваченому перед її виконанням.

При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, що він під час провадження досудового слідства має право:

1) знати, в чому його обвинувачують;

2) давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

3) подавати докази;

4) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі;

5) заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові та перекладачеві;

6) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій;

7) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення досудового слідства;

8) мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

9) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора.

Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в постанові про пред'явлення обвинувачення, що підтверджує своїм підписом обвинувачений (ст. 142 КПК).

Після допиту обвинуваченого за правилами ст. 143 КПК слідчий повинен скласти протокол допиту. Показання обвинуваченого та відповіді на запитання викладаються від першої особи і по можливості дослівно. Після прочитання протоколу обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок, що обов'язко-

во мають бути занесені в протокол. Всі особи, що беруть участь у допиті (учасники процесу), повинні також на останній сторінці підписати цей протокол допиту, а обвинувачений підписує кожну сторінку окремо.

Підсудний

Обвинувачений стає підсудним на стадії попереднього розгляду справи суддею, якщо справа призначається до судового розгляду.

У судовому засіданні підсудний має право:

1) заявляти відводи на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом;

2) мати захисника або самостійно захищати свої інтереси;

3) заявляти клопотання і висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;

4) подавати докази, просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів;

5) давати показання по суті справи в кожний момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

6) просити суд про оголошення доказів, що є в справі;

7) задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві та цивільному відповідачеві;

8) брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів;

9) брати участь у судових дебатах;

10) звертатися до суду з останнім словом (ст. 263 КПК).

Після виконання всіх необхідних підготовчих дій головуючий зобов'язаний роз'яснити підсудному його права. Крім того, засуджений має право оскаржити судове рішення, ознайомитися з протоколом судового засідання, подати на нього зауваження.

Потерпілий

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Про визнання громадянина потерпілим особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, суд — ухвалу.

Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, має право давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не проводилося, — після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

У випадках, визначених КПК, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.

У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі (ст. 49 КПК).

Потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати показання; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду; давати пояснення з приводу обставин, що досліджуються судом; подавати докази, задавати питання свідкам, експертові, спеціалістові і підсудним; брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів, а в справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК, — підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.

У разі відмови прокурора від обвинувачення потерпілий має право вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку він підтримує обвинувачення (ст. 267 КПК).

Цивільний позивач

Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка проводить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд

про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не проводилось, — після призначення справи до судового розгляду; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвалу суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Цивільний позивач зобов'язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необхідні документи, пов'язані з заявленим позовом (ст. 50 КПК).

Особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, має право пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред'являти той самий позов у кримінальній справі.

Цивільний відповідач

Цивільний відповідач як самостійний учасник процесу з'являється лише тоді, коли майнова відповідальність за позовом покладається не на обвинуваченого, а на інших осіб. Якщо ж позов у кримінальному процесі пред'явлено обвинуваченому, то він як цивільний відповідач не виступає. Як обвинувачений він у таких випадках притягується і до кримінальної і до цивільно-правової відповідальності1.

Як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які відповідно до закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. Про притягнен-

1 Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. — Харків, 2000. — С 107.

ня як цивільного відповідача особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Цивільний відповідач (або його представник) має право: заперечувати проти пред'явленого позову; давати пояснення по суті пред'явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудо-ве слідство не проводилось, — після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ст. 51 КПК).

Представником цивільного відповідача не може бути особа, яка брала раніше участь у справі як слідчий чи інший учасник кримінального процесу, а також особа, що є родичем кого-небудь зі складу суду або обвинувача.

§ 4, Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб

Захисник

Захисник — це учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і надавати їм необхідну юридичну допомогу. Участь захисника в кримінальному процесі дозволяє цим особам більш повно реалізувати своє право на захист.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи у випадках і в порядку, передбачених КПКо Захисниками можуть бути допущені близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

На практиці захисниками є переважно адвокати, тому для забезпечення обвинуваченому права на захист від об-

B0 яв У судах та інших державних органах в Україні діє с оКатура (ч. 2 ст. 59 Конституції України) — неодмін-^ - складовий елемент механізму забезпечення прав лю-

Д Адвокатом може бути громадянин України, який має ту юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юри-або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України (ч. 1 ст. 2 Закону «Про адвокатуру»), в якій зазначається, що адвокат у своїй професійній діяльності повинен суворо додержуватися вимог чинного законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики тощо. Порушення цього положення тягне за собою накладення на адвоката дисциплінарної відповідальності.

Повноваження захисника на участь в справі підтверджується:

1) адвоката — ордером відповідного адвокатського об'єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, — угодою;

3) інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, — угодою або дорученням юридичної особи;

4) близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі у справі як захисників.

Захисник допускається до участі в справі на будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках, коли участь захисника у справі є за законом обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники можуть брати участь лише одночасно з захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того самого чи іншого захисника на подальших стадіях процесу.

Відмову від захисника у разі його обов'язкової участі може бути прийнято лише якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обгрунтують її мотивами, які особа, що провадить дізнання, слідчий, суд визнають такими, що заслуговують на увагу. У такому разі захисника заміняють іншим, для цього в стадії розслідування справи надається не менше доби, а в стадії судового розгляду справи — не менше трьох діб.

Заміна одного захисника іншим може мати місце тільки за клопотанням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного та на будь-якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено (ст. 46 КПК).

Порядок призначення захисника. Згідно зі ст. 47 КПК захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи засудженого. Особа, що проводить дізнання, слідчий, суд зобов'язані допомогти затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, встановити зв'язок із захисником або з особами, які можуть запросити захисника.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право запросити собі кількох захисників.

Особа, яка проводить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об'єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника є обов'язковою для керівника адвокатського об'єднання.

Захисник призначається у разі:

1) якщо участь захисника є обов'язковою (частини 1— 2 ст. 45 КПК), але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захисника;

2) якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

У разі, якщо є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій за участі захисника,

4 3—85

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу (ст. 44 КПК).

Обов'язкова участь захисника. Для забезпечення одного з найважливіших принципів кримінального процесу — права підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист — законодавець дозволяє їм реалізувати таке право при провадженні по кримінальній справі на всіх його стадіях. Але в деяких випадках законодавець не зважає на бажання зазначених осіб і зобов'язує орган дізнання, слідчого, прокурора, суддю (суд) в обов'язковому порядку призначити захисника.

Участь захисника обов'язкова:

— у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, віком до 18 років — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

— у справах осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, сліпі, глухі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

— у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

— якщо санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

— при провадженні про застосування примусових засобів медичного характеру — з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

— при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у справах осіб, які обвинувачуються, віком до 18 років, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого (ст. 45 КПК).

Відмова від захисника і його заміна. Підозрюваний, обвинувачений і підсудний має право в будь-який момент провадження у справі відмовитись від запрошеного чи

а підозрюваний чи обвинувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного захисника не є можливою, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю постановою мають право призначити захисника тимчасово до явки обраного захисника.

Якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника немає і якщо є неможливою явка захисника, обраного підозрюваним протягом 24 годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, — протягом 72 годин, особа, яка проводить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не зможе з'явитися для участі в справі протягом 24 годин, а також у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом того самого строку не запросили іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою — самі призначають захисника.

Процесуальні права та обов'язки захисника. Захисник зобов'язаний використовувати передбачені в КПК та інших законодавчих актах засоби захисту з метою з'ясування обставин, що спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу.

З моменту допущення до участі у справі захисник має право:

— до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту — такі самі побачення без обмеження їх кількості та тривалості;

— мати побачення із засудженим чи з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;

— бути присутнім при допитах підозрюваного, обвинуваченого, а також при провадженні інших слідчих дій, що виконуються за їх участі або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших слідчий дій — з дозволу особи, яка веде дізнання, органу дізнання, слідчого;

— застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а

пря ознайомленні з матеріалами справи — з дозво-ТаК°соби, яка провадить дізнання, або слідчого, а у суді, ЛУ ° справа розглядається у відкритому судовому засі- __ з дозволу судді чи суду;

ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрукто-ся затримання підозрюваного чи обрання запобіжно-^заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закін-Г°ння досудового слідства - з усіма матеріалами справи; Є __ брати участь у судових засіданнях;

___ СТавити в судовому засіданні питання підсудному, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

__ подавати докази і заявляти клопотання і відводи,

висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;

— виступати в судових дебатах;

— знайомитись з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;

— знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції, подавати на них заперечення;

— брати участь у засіданнях суду при апеляційному розгляді справи;

— збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі, в тому числі запитувати й одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитись на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян.

Захисник зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою. У разі неможливості з'явитися у призначений строк? захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачу, слідчому, прокурору, суду.

У разі неявки захисника, слідча дія, участь в який захисника не є обов'язковою, виконується без нього.

Захисник не має права розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків.

4' 99

Захисник зобов'язаний не перешкоджати встановленню істини в справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від давання висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Він також повинен додержуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи.

Після допуску до участі в справі захисник (адвокат) може відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у разі:

1) якщо є обставини, що виключають його участь у справі (ст. 61 КПК);

2) якщо він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.

Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків при участі в справі, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без згоди захисника (ст. 48 КПК).

Представники потерпілого,

цивільного позивача

та цивільного відповідача

Представництво як інститут кримінально-процесуального права має на меті належним чином забезпечити захист прав і законних інтересів учасників процесу — потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача1.

Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду.

Якщо цивільним позивачем або цивільним відповідачем є підприємство, установа чи організація, то представниками їх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на те особи, зокрема, юрисконсульти, працівники бухгалтерії, керівники підприємств, установ, організацій та ін.

1 Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю. М. Грошевого і В. М. Хотенця. — Харків, 2000. — С 109.

100

Представники потерпілого, цивільного позивача та ци-

ільного відповідача користуються процесуальними пра-

осіб, інтереси яких вони представляють (ст. 52 КПК).

Законні представники неповнолітнього потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого та підсудного

Законними представниками потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого і підсудного можуть бути їхні близькі родичі, опікуни, піклувальники або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких вони перебувають (п. 10 ст. 32 КПК). Інші не мають права бути законними представниками неповнолітнього або недієздатного потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Неповнолітні потерпілі віком до 16 років викликаються для допиту органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею (судом) через своїх законних представників і допитуються у їх присутності, якщо обставини справи цього потребують.

Законних представників потерпілого допускають до участі у справі за постановою особи, яка провадить пізнання, слідчого, судді або ухвалою суду (ч. 1 ст. 52 КПК). Законні представники потерпілого користуються такими правами, що й потерпілі.

Неповнолітній підозрюваний, обвинувачений чи підсудний при провадженні по кримінальній справі також мають право на забезпечення законного представника і викликаються до слідчого, прокурора, судді чи суду, як правило, через їх батьків чи інших законних представників. Якщо неповнолітній перебуває під вартою, він викликається через адміністрацію місця попереднього ув'язнення (ст. 437 КПК).

У судове засідання викликаються батьки або інші законні представники неповнолітнього підсудного.

Законний представник неповнолітнього підсудного має право заявляти відводи і клопотання, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Зазначені права роз'яснюються законному представникові підсудного у підготовчій частині судового засідання.

За необхідності допитати батьків або інших законних представників неповнолітнього як свідків суд заслуховує

101

їхні показання. Законні представники підсудного перебувають в залі судового засідання протягом всього судового розгляду.

У виняткових випадках, якщо участь законного представника в судовому засіданні може зашкодити інтересам неповнолітнього підсудного, суд вправі своєю мотивованою ухвалою обмежити участь законного представника в тій чи іншій частині судового засідання або усунути його від участі в судовому розгляді і допустити замість нього іншого законного представника неповнолітнього підсудного.

Неявка законного представника підсудного не зупиняє розгляду справи, якщо суд не визнає його участь необхідною (ст. 441 КПК).

§ 5. Особи, які сприяють кримінальному процесу і здійсненню правосуддя

Свідок

Свідком у справі може бути кожна особа, якій відомі обставини, що стосуються справи.

Свідок може бути допитаний про обставини, що підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними.

Не можуть бути доказами дані, що їх повідомив свідок, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Не можуть бути допитані як свідки:

1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача — про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям;

102

„v оСобя, які згідно з висновком судово-психіатрич-

• чя судово-медичної експертизи через свої фізичні

Hfi психічні вади не можуть правильно сприймати фак-

9 що мають доказове значення, і давати показання

про них;

4) свідок, який відповідно до статті 523 КПК дає показання під псевдонімом, — щодо дійсних даних про його

особу;

5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до статті 523 КПК дає показання під псевдонімом — щодо цих даних.

Відмовитися давати показання як свідки мають право:

1) члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

Свідок має право: давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача; заявляти відвід перекладачу; знати, у зв'язку з чим і в якій справі він допитується; власноручно викладати свої показання в протоколі допиту; користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, якщо показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті; відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів; знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження; подавати скарги прокурору на дії дізна-вача і слідчого; одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань.

За наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом і в порядку, передбаченому статтями 52і—525 КПК.

Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазна-

103

чені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі.

Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати до нього привід через органи внутрішніх справ.

Суд має право також накласти на свідка грошове стягнення у розмірі половини мінімального розміру заробітної плати. Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, по якій свідок викликався. Воно може бути вирішено в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розгляду питання про накладення грошового стягнення (статті 68— 70 КПК).

За дачу завідомо неправдивих показань і за відмову давати показання про відомі обставини в справі свідок несе кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 КК України.

Поняті

При провадженні слідчих дій (огляду місця події, обшуку, виїмки, пред'явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки та обставин події тощо) обов'язкова присутність не менше двох понятих.

Понятими можуть бути будь-які особи, які не заінтересовані в справі. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства. Перед провадженням зазначених слідчих дій понятим необхідно роз'яснити їхні права та обов'язки. Поняті мають право робити зауваження щодо правильності проведення обмірів, замірів, складання схем місця події тощо, що повинні бути занесені в протокол. Крім того, вони мають право на відшкодування витрат і виплату винагороди в зв'язку з участю в провадженні слідчих дій.

Крім того, поняті зобов'язані бути присутніми під час провадження слідчих дій, а також по закінченні участі в них завіряти своїм підписом в протоколах кінцеві результати слідчих дій.

За наявності відповідних підстав поняті мають право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України (п. 6 ст. 127 КПК).

104

Перекладач

тт пекладач — це учасник кримінального процесу, який іє мовою, якою провадиться судочинство, і мовою,

Л володіє підозрюваний, обвинувачений, підсудний, і яш>ний особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею (судом) для перекладу слідчих і судових дій, документів.

Судочинство в Україні провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості.

Особам, що беруть участь у справі й не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому КПК.

Слідчі й судові документи вручаються обвинуваченому в перекладі його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.

При допиті німого або глухого запрошується особа, яка розуміє їх знаки. Щодо цієї особи діють правила, встановлені КПК для перекладача.

Якщо в розгляді справи бере участь перекладач, головуючий роз'яснює йому обов'язок правильно робити потрібний в судовому засіданні переклад і попереджає про відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправильний переклад, про що від перекладача відбирається підписка (статті 19 і 285 КПК). Перекладач за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.

Спеціаліст

Це особа, яка володіє науковими, технічними та іншими спеціальними знаннями і навичками, і за викликом органа дізнання, слідчого, прокурора, судді (суду) надає їм допомогу в проведенні слідчих і судових дій.

Спеціаліст може залучатись при провадженні будь-яких слідчих чи судових дій, якщо виникає в цьому потреба, для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи. Спеціаліст повинен бути не заінтересований в результатах справи.

105

Виклик слідчим спеціаліста є обов'язковим для керівника підприємства, установи чи організації, де працює спеціаліст.

Спеціаліст зобов'язаний: з'явитися на виклик; брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення зі спеціальних питань, що виникають при проведенні слідчої дії.

Спеціаліст має право: звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. Спеціаліст за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.

Перед початком слідчої дії, в якій бере участь спеціаліст, слідчий пересвідчується в особі та компетентності спеціаліста, з'ясовує його стосунки з обвинуваченим і потерпілим та роз'яснює спеціалістові його права та обов'язки. Про виконання слідчим цих вимог зазначається у протоколі слідчої дії.

У разі відмови або ухилення спеціаліста від виконання своїх обов'язків слідчий повідомляє про це адміністрацію підприємства, установи чи організації за місцем роботи спеціаліста або громадську організацію для відповідного реагування (ст. 128і КПК).

Експерт

Експерт — це особа, яка має необхідні спеціальні знання для дачі висновку з питань, що досліджуються, і призначена особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею (судом) постановою (ухвалою) як експерт для провадження судової експертизи.

Експертиза призначається у разі, якщо для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Як експерта може бути викликано будь-яку особу, що має необхідні знання для дачі висновку з питань, що досліджуються. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

106

Експерт дає висновок від свого імені й несе за нього

бисту відповідальність. За необхідності в справі може л°° призначено кількох експертів, які дають загальний

новок. Якщо експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо.

Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, але непогодження з ним повинно бути мотивовано у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Якщо експертизу буде визнано неповною або не досить ясною, може бути призначено додаткову експертизу, яку доручать тому самому або іншому експертові.

Якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим, або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або якщо є сумніви в його правильності, може бути призначено повторну експертизу, яку доручають іншому експертові або іншим експертам.

Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі.

Особа, яку призначено експертом, зобов'язана з'явитися за викликом і дати правильний висновок з поставлених запитань.

За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудо-вого слідства або дізнання експерт несе відповідальність за ч. 2 ст. 1853 або ст. 1854 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків — відповідно за статтями 384 чи 385 КК України.

Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи; порушувати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, яких допитують, запитання, що стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали не достатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок (статті 75, 77 КПК).

107

Секретар судового засідання

Секретар судового засідання — посадова особа суду, яка повинна бути незаінтересована в результатах справи, мати певний досвід роботи з комп'ютером, стенографування тощо.

Протокол судового засідання в суді першої та апеляційної інстанцій веде секретар судового засідання. У протоколі зазначаються: місце та час початку і закінчення судового засідання; назва і склад суду; справа, що розглядалась; секретар; сторони; особи, які не з'явились в судове засідання, та причини їх неявки; дані про особу підсудного; дані про роз'яснення підсудному та іншим учасникам процесу їхніх прав та обов'язків; ухвали та постанови суду, прийняті без видалення до нарадчої кімнати; всі розпорядження головуючого та дії суду, в тому порядку, в якому вони відбувались; всі клопотання і заяви учасників процесу; докладний зміст записаних від першої особи показань підсудного, потерпілого, свідків, пояснень спеціалістів, відповідей експерта на усні запитання; послідовність і короткий зміст судових дебатів; короткий зміст останнього слова підсудного; проголошення вироку та роз'яснення порядку і строку його оскарження.

Протокол судового засідання підписують головуючий і секретар судового засідання.

Протокол судового засідання повинен бути виготовлений не пізніше семи діб з дня закінчення судового розгляду справи. Про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються учасники судового розгляду.

Повне фіксування судового процесу з допомогою звуко-записуючої апаратури чи інших технічних засобів здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи в суді першої інстанції при розгляді справи по суті чи в апеляційному суді або за ініціативою суду.

Повне фіксування судового процесу здійснює секретар судового засідання або під його керівництвом інший працівник суду.

Про те, що з метою повного фіксування судового процесу використовуються технічні засоби, а також дані про їх технічні характеристики зазначається в протоколі судового засідання. До протоколу додається звіт секретаря судового засідання, у якому похвилинно зазначаються відомості про процесуальні дії, виконані в судовому засіданні.

108

Відтворення технічного запису судового процесу здій-ється на вимогу сторін чи за ініціативою суду. СН Ауді°касета чи ^нши^ носій інформації, на якому зафік-

ваяо судовий процес, зберігається при справі.

Учасники судового розгляду мають право ознайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, вказавши на його неправильність чи неповноту.

Письмове клопотання про ознайомлення з протоколом судового засідання зазначені особи мають право заявити протягом трьох діб з часу проголошення вироку чи іншого судового рішення.

Про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються прокурор, який брав участь у розгляді справи, і ті учасники судового розгляду, які заявили клопотання про ознайомлення з ним.

З моменту одержання цього повідомлення вони мають право протягом трьох діб ознайомитися з протоколом і подати щодо нього зауваження. За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений постановою головуючого.

У разі умисного затягування ознайомлення з протоколом судового засідання чи виставлення не передбачених законом умов для його ознайомлення, особа, яка пред'являє протокол для ознайомлення, складає про це протокол і передає його головуючому.

Головуючий у таких випадках затверджує графік ознайомлення, що є обов'язковим для особи, яка знайомиться з протоколом судового засідання. За наявності поважних причин визначені у графіку строки ознайомлення з протоколом можуть бути продовжені постановою головуючого. Після закінчення визначеного в графіку строку головуючий своїм розпорядженням припиняє ознайомлення з протоколом.

Головуючий розглядає зауваження на протокол судового засідання і в разі згоди з ними посвідчує їх правильність.

При незгоді головуючого з зауваженнями вони вносяться на розгляд судового засідання. Про час розгляду зауважень повідомляються всі учасники судового розгляду, але їх неявка не перешкоджає розгляду зауважень.

Зауваження на протокол розглядаються:

109

j,^< лидалася суддею одноособово — головуючим;

якщо справа розглядалася колегіально — цим судом чи більшістю його складу.

У судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які подали зауваження, думка інших учасників судового розгляду, за необхідності відтворюється технічний запис процесу, якщо він здійснювався, опитуються особи, щодо змісту показань яких подано зауваження. Суддя — постановою, а суд — ухвалою за наявності до того підстав задовольняють чи відхиляють зауваження.

Зауваження на протокол, постанова чи ухвала про їх розгляд приєднуються до справи.

Якщо з якихось причин зауваження розглянути неможливо, вони приєднуються до справи і оцінюються судом вищого рівня у сукупності з усіма матеріалами справи (статті 87—88 КПК).

«все книги «к разделу «содержание Глав: 25 Главы: < 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. >

5rik.ru

Материалы для учебы и работы

ТЕМА 4 Учасники кримінального процесу