§ 1. Правовий режим валютних операцій

Україна як самостійна держава здійснює зовнішньоторго-

вельні та інші економічні зв'язки із зарубіжними країнами че-

рез свої органи та уповноважені нею організації. Режим

здійснення валютних операцій на території України, загальні

принципи валютного регулювання, повноваження державних

органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ

України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки

суб'єктів валютних відносин установлені Декретом Кабінету

Міністрів України «Про систему валютного регулювання і ва-

лютного контролю», а також іншими актами валютного зако-

нодавства.

Велику кількість нормативних актів, що регулюють валютні

відносини, видає Національний банк України.

458 Особлива частина

Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяль-

ності держави і пов'язані з її роллю в розподілі і перерозподілі

валового внутрішнього продукту з метою утворення і викорис-

тання необхідних суспільству валютних фондів.

В Україні до таких фондів належать Державний валютний

фонд, республіканський (Автономної Республіки Крим) валют-

ний фонд, місцеві валютні фонди, що утворюються і викорис-

товуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а

також валютні фонди юридичних і фізичних осіб, громадських

організацій, інших осіб1. Серед них слід розрізняти державні

централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які

власне державі не належать.

Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України

«Про систему валютного регулювання і контролю» Кабінет

Міністрів України забезпечує формування Державного валют-

ного фонду:

— за рахунок коштів Державного бюджету у межах сум ви-

датків, затверджених Верховною Радою України;

— шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському

валютному ринку України або за погодженням з Національним

банком на міжбанківському валютному ринку;

— кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Вер-

ховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу

України;

— інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до вишенаведеної статті Рада Міністрів Авто-

номної Республіки Крим, виконавчі органи місцевого самовря-

дування формують відповідно республіканський (Автономної

Республіки Крим) та місцеві валютні фонди шляхом придбай*

ня іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку

України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах зат-

верджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим,

місцевими радами сум видатків, а також за рахунок інших

коштів, що передбачені чинним законодавством і виступають

розпорядниками коштів цих фондів.

Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом прид-

бання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на

' Див.: Постанови правління Національного банку «Про перерахування ва-

лютних коштів, що підлягають продажу в Офіційний валютний резерв» від

14.11.94 р. та «Про надання валютних коштів для продажу в Офіційний ва-

лютний резерв Національного банку України» від 30.01.95 р.

Глава 24, Правові засади ва.'іютного регулювання 459

міжбанківському валютному ринку України, так і за рахунок

валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпоряд-

женні.

Галузь валютних відносин складають, з одного боку, широ-

кий комплекс міжнародних валютних відносин, з іншого —

різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відноси-

ни. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в

межах різноманітних форм співпраці країн: при здійсненні зов-

нішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги,

спільної діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних пе-

ревезеннях та ін.

Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні

зв'язки, що організуються державою при розробленні і прове-

денні національної валютної політики в зв'язку з утворенням,

розподілом і використанням централізованих і децентралізо-

ваних валютних фондів, необхідних для виконання певними

суб'єктами своїх функцій.

Валютні відносини є різновидом фінансових відносин і ма-

ють деякі специфічні особливості:

1) валютні відносини складаються в сфері фінансової діяль-

ності держави, яка чітко регламентує порядок утворення і ви-

користання централізованих і децентралізованих валютних

фондів;

2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відно-

син є здійснювана державою планова діяльність з утворення і

використання необхідних валютних фондів. Ці фонди за своїм

змістом є грошовими, але специфічною для них є та риса, що

роль грошей у цих відносинах відіграють валютні цінності;

3) об'єктом валютних відносин є валютні цінності, що є

засобом платежу в міжнародних розрахунках, або ті, що мо-

жуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші.

Це стосується і зобов'язань, пов'язаних з утворенням і викори-

станням валютних фондів;

4) особливість валютних відносин владно-майнового харак-

теру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому русі гро-

шової та товарної форм між суб'єктами. В цих відносинах відбу-

вається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини гро-,'

шових коштів, за допомогою яких можливі міжнародний обмін,

та фінансове співробітництво;

460

Особлива частина

5) валютні відносини регулюються не тільки нормами фінан-

сового, але й інших, перш за все цивільного, галузей права,

тобто є комплексними. Але юридичні норми, що їх регулюють,

складають окремий інститут фінансового права, оскільки відзна-

чаються особливим об'єктом, методом та принципами право-

вого регулювання, а також значимістю для суспільного життя.

Під механізмом правового регулювання валютних відносин

слід розуміти сукупність взятих у своїй органічній єдності та

взаємозв'язку правових засобів, за допомогою яких держава

здійснює вплив на суспільні відносини, пов'язані з утворен-

ням, розподілом і використанням валютних фондів. Цей ме-

ханізм має деякі риси, які визначаються предметом та методом

регульованих суспільних відносин.

Особливістю механізму правового регулювання валютних

відносин як специфічного різновиду фінансових є їх особлива

владно-майнова природа, яка визначається розробленою дер-

жавою моделлю функціонування національного валютного рин-

ку України, формами участі резидентів в іноземних та міжна-

родних валютних ринках, участь в яких дозволяється законо-

давством України.

З боку держави для регулювання валютних відносин, як і в

цілому для фінансово-правового регулювання, характерне зас-

тосування централізованих і імперативних приписів, в межах

яких законодавцем допускається можливість певної владної

поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютні відноси-

ни в цілому регулюються за допомогою усіх трьох засобів пра-

вового регулювання (припису, дозволу і заборони).

Правовий режим валютних відносин в Україні можна виз-

начити як режим валютних обмежень.

Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адмі-

ністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з

валютою або валютними цінностями. Введення валютних об-

межень може диктуватися економічними або політичними при-

чинами.

Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валют-

ними операціями Національному банку, ліцензуванні валют-

них операцій, можливості блокування валютних рахунків; до

недавнього часу вимозі обов'язкового продажу половини ва-

лютного виторгу експортерів Національному банку.

Глава 24. Правові засади валютного регулювання 461

Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу і ви-

користання іноземних валют як платіжного засобу.

Таким чином, законодавство України встановлює загаль-

ний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеже-

ному порядку і при забороні здійснення певних дій. Згідно з

вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має

право бути власником валютних цінностей з усіма повнова-

женнями, що з цього випливають, — володіння, користування,

розпорядження валютними цінностями. Але при загальному

дозволі існують певні обмеження:

1) регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу ка-

піталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних

паперів;

2) обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти,

та введення обов'язкового продажу державі іноземної валюти в

обмін на національну валюту за офіційним курсом (зараз це

в Україні скасовано, але не законодавчим органом, а Націо-

нальним банком);

3) зосередження валютних операцій в центральних або спе-

ціально уповноважених банках;

4) контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів

в країні;

5) контроль за створенням та ліквідацією нерезидентів —

учасників валютних операцій в країні;

6) контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку Ук-

раїни та резидентів в економіку інших країн;

7) здійснення декларування, попереднього дозволу, конт-

ролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних опе-

рацій.

Наведені вище валютні обмеження можуть виступати і в ін-

ших формах.

Основою правового регулювання валютних відносин є ва-

лютно-правові норми. Вони допускають певну диспозитивність

для суб'єктів валютних правовідносин. Водночас ці норми ма-

ють характерні для всіх фінансово-правових норм оцінки —

державно-владний характер, імперативність і категоричність

приписів. Це прямо випливає з валютної політики держави.

' Див.: Порядок використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу

на території України, затверджений постановою правління Національного

банку України від 19.05.95 р. з доповненями від 26.07.95 р., 04.08.95 р. та

18.07.96 р.

462

Особлива частина,

Правові відносини, що випливають з валютних операцій,

характеризуються особливим складом суб'єктів, їх правами

і обов'язками, а також об'єктом — валютними цінностями.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютно-

го регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей

відносить як валюту України, так і іноземну валюту; при цьому

під іноземною валютою слід розуміти:

— іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейсь-

ких білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними пла-

тіжними засобами на території відповідної іноземної держави,

а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але

підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних

розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на ра-

хунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінан-

сових установ за межами України;

— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації,

купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви,

чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові

та банківські документи, виражені в іноземній валюті або мо-

нетарних металах);

— монетарні метали — золото і метали ірідієво-платинової

групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних,

промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих

металів.

Учасниками валютних правовідносин виступають уповно-

важені банки, резиденти, нерезиденти, які здійснюють валютні

операції, суспільно-територіальні утворення, колективні суб'єк-

ти, індивідуальні суб'єкти.

Уповноважений банк — це будь-який комерційний банк,

офіційно зареєстрований на території України, шо має ліцен-

зію Національного банку України на здійснення валютних опе-

рацій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх

клієнтів. Ліцензію на здійснення валютних операцій мають не

всі банки, зареєстровані в Республіканській книзі реєстрації

банків, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, а лише

ті, яким ліцензія надана в спеціальному порядку. За порушен-

ня валютних правил Національний банк України може позба-

вити ці банки ліцензії.

Глава 24. Правові засади валютного регулювання 463

В здійсненні валютної роботи бере участь широке коло дер-

жавних органів загальної та спеціальної компетенції.

Верховна Рада України, крім законодавчих функцій, зат-

верджує визначений Кабінетом Міністрів України ліміт зовні-

шнього державного боргу. Кабінет Міністрів України спільно з

Національним банком України складає платіжний баланс Ук-

раїни, забезпечує виконання бюджетної і податкової політики

в частині, що стосується руху валютних цінностей. Крім того,

він забезпечує формування і розпоряджається Державним ва-

лютним фондом.

В сфері валютного регулювання широкими повноваження-

ми наділений Національний банк України. На нього покладе-

но здійснення валютної політики, виходячи з принципів за-

гальної економічної політики України. Національний банк кон-

тролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу і

визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній

валюті банкам-нерезидентам. Національний банк наділений в

межах, встановлених валютним законодавством, нормотворчи-

ми повноваженнями в галузі здійснення операцій на валютно-

му ринку України; його акти є обов'язковими для всіх юридич-

них і фізичних осіб і вступають в силу в строк, встановлений

Національним банком.

До компетенції Національного банку належить накопичен-

ня, зберігання і використання резервів валютних цінностей для

здійснення державної валютної політики, встановлення спо-

собів визначення і використання валютних (обмінних) курсів

іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валют-

них цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахунко-

вих (клірингових) одиницях. Національний банк контролює

своєчасне надання звітів і документації про валютні операції за

встановленими ним єдиними формами і публікує звіти про

власні операції уповноважених банків.

Згідно з статтею 68 Закону України «Про місцеве самовря-

дування в Україні» органи місцевого самоврядування можуть

мати позабюджетні цільові валютні кошти, які перебувають на

спеціальних рахунках в банках.

464 Особлива частина