§ 4. Правові засади безготівкового грошового обігу

В Україні за роки незалежності створена національна пла-

тіжна система, з червня 1993 року функціонують Центральна

розрахункова палата, Центр міждержавних розрахунків, Націо-

нальна платіжна рада, а з січня 1994 року працює Система елек-

тронних платежів (СЕП). Введення СЕП дозволило досягти

світового рівня обробки інформації в сфері міжнародних роз-

рахунків, підвищити надійність, обмежити ризик обігу фаль-

шивих грошей і за лічені години проводити розрахунки і між

окремими банками, і в народному господарстві.

442

Осойшва частіша

Скорочення терміну проходження платежів зменшує не-

обхідність обігу готівки, ефективніше використовувати свої

Кошти клієнтам, а Національному банку глибше контролювати

і регулювати грошовий обіг.

В сучасних умовах можна розрізнити три різновиди (фор-

ми) безготівкових розрахунків. Перша, що має назву класич-

ної, полягає в тому, що платник-покупець або одержувач по-

слуги доручає установі банку, де відкрито його розрахунковий

рахунок, перевести кошти на рахунок одержувача коштів-про-

давця, надавача послуги тощо.

Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності, а

також з населенням здійснюються на основі чинного законо-

давства та правил Національного банку України, якими вста-

новлюються порядок проведення безготівкових розрахунків1.

Цими правилами, обов'язковими для всієї клієнтури комерцій-

них банків, точно встановлені форми безготівкового обігу, види

і зміст розрахункових документів, порядок їх виписки, строк

подання в кредитну установу, яка обслуговує клієнта і другу

сторону розрахункових правовідносин, оплати і переказу коштів

з одного рахунку на другий, повноваження обох сторін цих

відносин та їх відповідальність за порушення банківських при-

писів. Кожна форма безготівкового розрахунку встановлюється

комплексом правових норм, які регулюють порядок платежів

за товар, послуги, неторгові операції між клієнтами банків, за

допомогою правил і прийомів документообігу, тобто порядок

розрахунків — це правова форма їх проведення.

Правила Національного банку України передбачають мож-

ливість для господарюючих суб'єктів проводити розрахунки у

таких правових формах: платіжними дорученнями; платіжними

вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами, векселями.

Згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність» (ст. 32)

банки здійснюють розрахунки у формах, встановлених Націо-

нальним банком України, а також прийнятих у міжнародній

банківській практиці.

Суб'єкти розрахункових правовідносин в основному самі

визначають правову форму розрахунків при укладенні цивіль-

но-правового договору. Практика виробила принципи безготіві

Див.: Інструкція НБУ № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському

обороті України» від 02.02.1996 р. та із змінами, внесеними постановами

Правління НБУ від 06.12.1996 р., 30.12.1996 р. та 05.03.1997 р.

Глава 33. Правові засади грошового обігу і розрахунків 443

нових розрахунків, які в певній мірі відображаються і в банківсь-

ких правилах: розрахунки здійснюються, як правило, за згодою-

платника (акцептом), розрахунки можуть здійснюватись тільки

після поставки (продажу) продукції або надання послуги; неза-

лежно від правової форми платежів вони можуть здійснюватись

тільки як прямо впроваджена воля платника здійснити платіж —

погодження провести платіж (акцепт) або розпорядження його

провести (виставлення акредитиву, виписка чеку). Ці принци-

пи діють, але в практиці все частіше зустрічаються випадки

попередньої оплати.

Згідно з листом Національного банку України від 5 грудня

1994 року попередня оплата рекомендується як найбільш до-

цільна і надійна, але є випадки, коли попередня оплата обов'яз-

кова. На кожний з таких випадків є рішення Уряду. Наприк-

лад, платежі за хлібопродукти, воду, електро- та теплоенергію,

за користування телефоном, поштово-телеграфні послуги, а

також платежі за перевезення товарів для розрахунків із заліз-

ницями, пароплавствами, автотранспортними підприємствами

здійснюються через попередню оплату (за рішенням Кабінету

Міністрів України та Національного банку); за природний газ

(постанова Кабінету Міністрів та НБУ від 23 лютого 1993 р.); за

нафтопродукти (лист Кабінету Міністрів та Мінекономіки від

21 січня 1993 р.). У Росію продукція відвантажується після одер-

жання платежу і його гарантії.

Згідно з положенням про безготівкові розрахунки в госпо-

дарському обороті України, поширеною правовою формою без-

готівкового розрахунку є платіжне доручення. Сутність цієї фор-

ми зводиться до того, що на бланку банку, заповненого у відпо-

відності з вимогами Національного банку, володар рахунку дає

доручення банку, що його обслуговує, про перерахування виз-

наченої їм суми зі свого рахунку на рахунок суб'єкта розрахун-

кових відносин за поставлену продукцію, надану послугу тощо^

Протягом десяти днів з дати заповнення платіжного доручення

банки приймають його до виконання.

' Банки зобов'язують приймати доручення на перерахування

коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податко-

вого характеру та до державних цільових фондів, включаючи

відрахування на утримання доріг, не зважаючи на те, чи є кош-

ти на рахунку платника. У разі відсутності коштів платіжне

доручення враховують на окремому позабалансовому рахунку.

444

Особлива частина

За іншими платежами платіжні доручення приймаються бан-

ком до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за

наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

За допомогою платіжного доручення, акцептованого бан-

ком, без обмеження сум, можна переказувати кощти через

підприємства зв'язку:

— на ім'я окремих громадян, пенсії, аліменти, заробітну

плату, витрати на відрядження, авторський гонорар;

— підприємствами на виплату заробітної плати, за органі-

зований набір робітників для заготівлі сільськогосподарської

Продукції у населених пунктах, де немає банків;

— для зарахування на рахунок у банках виторгу, податків.

Платіжними дорученнями, акцептованими банками, мож-

на здійснювати розрахунки між філіями одного банку або між

різними комерційними банками при встановленні кореспон-

дентських відносин, якщо ця форма передбачена мЬк. ними.

Платіжні доручення застосовують при планових платежах.

Вже давно існує така правова форма безготівкових розра-

хунків як платіжна вимога-доручення. Вимога-доручення ви-

писується на бланку банку, який складається з двох частин:

— верхня — вимога постачальника (одержувача коштів)

безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість постав-

леної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих

послуг;

— нижня — доручення платника своєму банкові про пере-

рахування з його рахунку суми, поставленої у графі «сума до

оплати» цифрами чи прописом.

На нашу думку, саме ця правова форма розрахунків на-

дійніша для підприємницьких структур і одночасно для банку.

Справа не в тому, що бланк, розроблений банком, складається

з двох частин, а в тому, що виписана вимога на оплату не по-

дається в банк попередньо, бо це забирає час, а подається без-

посередньо платнику-покупцеві. Банківські правила рекомен-

дують для прискорення доставки вимог-доручень платникам

передавати їх у комплекті розрахункових та розвантажувальних

документів за поставлену продукцію, виконані роботи та на-

дані послуги, передбачені договором.

Постачальник має право укласти договір з банком на на-

дання йому послуг, і тоді банк передає покупцеві вимоги-дору-

чення сам.

ГЛава 23. Правові засади грошового обігу і розрахунків 445

Одержавши платіжну вимогу, платник, у випадках згоди

сплатити суму, виставлену постачальником, заповнює нижню

частину документа-доручення і здає документ в обслуговуючий

його банк.

Банк платника приймає до оплати доручення клієнта, якщо

на його рахунку є кошти або за рахунок наданого йому кредиту.

Порядок сплати, строки проходження документів між по-

купцем і платником визначаються сторонами господарських

відносин у своїх договорах. Банк не втручається в цей процес.

Це вигідно для банку, бо він виконує тільки доручення свого

клієнта. Якщо платнику необхідно зробити платіж терміново,

він на документі робить помітку — телеграфом. Оскільки вит-

рати сплачуються клієнтом, банк без заперечень виконує його

доручення.

У разі відмови від оплати платник свою незгоду про оплату

повідомляє безпосередньо постачальнику у порядку і строки,

передбачені в їх договорі.

Договором може бути передбачена і відповідальність плат-

ника за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасне по-

дання платіжних документів у банк.

Правилами Національного банку дозволено застосовувати

вимоги-доручення для здійснення попередньої оплати.

Розрахунки чеками передбачаються Правилами Національ-

ного банку і мають широке розповсюдження як у нашій, так

і у світовій практиці.

У п. 20 Положення про безготівкові розрахунки розрахун-

ковий чек визначається як «письмове розпорядження власника   /І

рахунку — чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити   /

чекодержателю зазначену у чекі суму коштів».                  ;

У тексті чека повинні бути: а) число, місяць і рік видачі;

б) місце видачі; в) найменування платника; г) вказівка на раху-

нок, з якого провадиться оплата; д) назва документа, який по-

дається, написана тією ж мовою, що і весь документ.

Чекодавець у світовій практиці має назву трасанти, банк,

що сплачує гроші — трасата. Видача чека має назву трасування.

Є прийняті світовою практикою правила щодо заповнення

тексту чека. Так, місяць видачі і сума чека повинні позначатися

прописом, сума чека написана рукою. Жодна поправка в чека

не допускається. Чек не визнається платіжним документом,

якщо не відповідає хоча б одній з перарахованих вимог.

446

Особлива частина

Чек є платіжним документом, а розрахунки за допомогою

чеків мають чекову правову форму, яка відрізняється від усіх

ї інших форм безготівкових розрахунків. Чек використовують

юридичні та фізичні особи. Але банківські правила забороня-

ють розрахунки чеками фізичних осіб між собою. .Платником

"суми, вказаної в чекі, є тільки кредитна установа. Їїе може"

бути платником сам чекодатель. Висловлена в чекі пропозиція "

виплатити вказану в ньому суму може бути скасована тільки

самим чекодавцем до оплати суми банком.

Банківські правила вимагають виписувати чеки на спеціаль-

них бланках. Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються

на спеціальному папері на Банкнотній фабриці НБУ. Само-

стійно виготовляти чекові книжки комерційні банки можуть

тільки з дозволу НБУ. Розрахункові чеки, які використовують-

ся фізичними особами при здійсненні разових операцій, виго-

товляються окремими бланками. Вони обіковуються окремо від

чекових книжок. Банк без видачі чекової книжки може видати

на ім'я чекодавця — фізичної особи один або декілька розра-

хункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на

1 рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою. Розра- ,.,

І хунковий чек, виданий для разового розрахунку фізичній особі,

діє три місяці. За бажанням фізичної особи розрахунковий чек

може бути виписаний на ім'я іншої особи, яка стає власником

чека. Не можна видавати розрахунковий чек на пред'явника.

У разі розрахунків фізичних осіб з підприємствами торгівлі та

послуг розрахунковим чеком дозволяється отримання чекодав-

цем здачі із суми чека готівкою, але не більше 20 % від суми

чека. Якщо сума здачі більше 20 %, чекодавець має звернутися

до установи банку для переоформлення чека. Невикористаний

розрахунковий чек його власник може повернути до банку, що

його видав, для зарахування суми на свій рахунок або обміняти

чек на готівку.

Строк дії чекової книжки один рік. Чек приймається чеко-

держателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на ім'я яко-

го виписаний документ, що підтверджує отримання ним то-

варів, виконаних робіт та наданих послуг.

Забороняється передавання чекової книжки (розрахунко-

вого чека) її власником будь-якій іншій особі, а також підпи-

сання незаповнених бланків чеків і проставлення на них відбитка

печатки юридичними особами.      ;

Г^Ива 23. Правові засади грошового обігу і розрахунків

447

о, Банк може відмовити в прийомі чека й не несе відповідаль-

ності за цю відмову, якщо у нього виникає сумнів щодо самого

документу або надписів, що містяться в ньому.

Воля чекодавця є односторонньою, але вона породжує ви-

никнення правовідносин між трьома суб'єктами: між чекода-

телем і чекодержателем (кредитором або особою, що представ-

ляє його інтереси), а також між чекодателем і банком, що його

обслуговує, але безпосередніх відносин між банком і чекодер-

жателем не виникає.

Претензії за несплату чека до банку може пред'являти тільки

чекодатель, а не чеко держатель. Банк несе відповідальність за

несплату або неналежну оплату чека перед чекодателем, якщо

це вийшло з вини банку.

Здатністю видавати чеки володіють усі особи, які наділені

цивільною правоздатністю, тобто юридичні і фізичні особи во-

лодіють активною чековою правоздатністю. Пасивна чекова

правоздатність обмежена, бо платником за чеком може бути

тільки банк, де відкритий рахунок чекодателя.

Чекова форма розрахунків є бажаною, оскільки оплата за

чеками гарантована.

Гарантована оплата чека забезпечується:

— шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому

рахунку у банку чекодавця;

— наявність коштів на відповідному рахунку чекодавця, але

не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодав-

цем при наданні чекової книжки.

Банк може надати кредит для оплати чека, оформлюючи це

кредитним розпорядженням під наявні зобов'язання чекодавця.

Чек має бути пред'явлений чекодержателем в установу банку

протягом 10 днів з моменту його заповнення, не враховуючи

дня його виписки. Якщо після закінчення строку день пред'яв-

лення чека в банк припадає на неробочий день, останнім стро-

ком вважається наступний робочий день. Після закінчення цього

строку банк не приймає чек для оплати.

Банківські правила містять обов'язкові реквізити, які по-

винен мати кожен чек. На обкладинці чекової книжки банк

проставляє граничну суму і засвідчує її підписом та печаткою

банку.

Крім загальної суми на кожному чеку банк повноважений

поставити суму, на яку чек може бути виписаний. Вона визна-

448

Особлива частина

чається згідно з заявленою сумою та розміром депонованої або

гарантованої суми.

Правила Національного банку України передбачають, що

при видачі чеків банк вписує у кожен чек реквізити: а) назву

і номер МФО банку-емітента;

6) назву чекодавця та номер його рахунку, з якого здій-

снюється оплата чека.

При отриманні фізичною особою розрахункового чека в ньо-

го вписуються певні реквізити, що визначені НБУ.

Крім загальної суми банк може проставити на кожному чеку

граничну суму, на яку він може бути виписаний. Ця сума може

бути визначена згідно з заявленою сумою та розміром депоно-

ваної або гарантованої суми. Розмір ліміту за одним чеком банк

завіряє печаткою та підписом уповноваженої особи на звороті

чека. Чек завіряється підписом чекодавця або його представ-

ника в момент здійснення оплати (вручення чека одержувачу).

Правила забороняють підписувати чек до здійснення пла-

тежу. Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних

банків, незалежно від місця функціонування, комерційні бан-

ки повинні укладати між собою кореспондентські угоди і пе-

редбачати в них взаємні зобов'язання щодо оплати чеків, а та-

кож відповідальність сторін за порушення правил розрахунків,

якщо угоди немає, банки все одно повинні приймати від клієнтів

чеки і інкасувати їх там, де обслуговують чекодавця. У таких

. випадках кошти на рахунок пред'явника чека можна зарахува-

ти лише за умови отримання їх з банку-емітента чека, тобто

після пересилки банкові платника.

Правила безготівкових розрахунків, які діють в Україні, крім

лімітованих чекових книжок та розрахункових чеків фізичних

осіб, порядку їх заповнення, нічого не містять щодо чеків. А інші

держави чековій формі розрахунків приділяють багато уваги.

Так, в Російській Федерації згідно з Положенням про чеки,

затвердженим постановою Президії Верховної Ради Російської

Федерації від 13 січня 1992 р, «Про введення в господарський

обіг чеків нового зразка» розрізняють чеки, перш за все, з точ-

ки зору засобу легітимації:

І. Чек на пред'явника. Такий чек дуже зручний в умовах

ринкової економіки, бо він поруч з назвою «чек» має додатко-

вий напис «на пред'явника». Він не має ніяких даних про чеко-

держателя, тому дуже зручний для проведення різних угод, бо

Глава 23. Правові засади грошового обігу і розрахунків

449

може бути переданий з рук в руки, оплата йде без затримки, .

тому такого виду чеки мають найбільше розповсюдження. Од-

нак чекодержатель, не вписуючи в лицеву сторону своє прізви-

ще, повинен розписатися на звороті, стверджуючи факт отри-

мання коштів.

2. Ордерний чек, переказ якого можливий лише шляхом індо-

саменту (надпис на зворотньому боці чека). Ордерний чек ви-

дається на ім'я певної особи, але з застереженням, що його

видано з «Наказу» цієї особи. Переказний надпис може бути

Іменним, коли надпис містить найменування особи, якій чек

передано, і «бланковий», який містить тільки підпис переказу-

ючої особи. Правильним держателем ордерного чека визнаєть-

ся будь-яка особа, до якої чек перейшов за безперервною низ-

кою надписів. Право особи, яка одержала чек за індосаментом,

не залежить від прав попередника.

Повноваження за кількома надписами не припиняються ні

зі смертю препоручителя, ні припиненням юридичної особи,

від імені якої був зроблений перепоручителвний надпис, ні

зміною правового статуса препоручителя (наприклад, оголошен-

ня неплатоспроможним). Ордерні чеки повинні містити ім'я

свого першого набувача. В країнах СНД ордерні чеки не вжи-

ваються.

3. Іменні чеки виписуються на певну особу і містять засте-

реження «не наказу». Іменні чеки передаються іншим особам

тільки шляхом укладення угоди про уступку права вимоги (цесії).

Це цивільно-правові угоди. Кошти видаються тільки за вимо-

гою особи, яка вказана в чеку.

З точки зору інкасації (отримання коштів) чеки підрозділя-

ються на:

1. Касовий чек, за яким кошти видаються або власнику ра-

хунку, або третій особі готівкою. Будь-який касовий чек, на

якому буде написано «тільки для перарахування» або «розра-

хунковий», може бути перероблений у розрахунковий чек.

2. Розрахунковий чек, на лицевій стороні якого по діагоналі

однією або двома рисами зроблено переклеслення (кросуван-

ня) або зроблені спеціальні надписи «розрахунковий». Банк не

сплачує по розрахункових чеках готівку. Оплата проводиться

тільки в безготівковому порядку. Перекреслення такого надпи-

су не береться до уваги.

3. В багатьох країнах застосовуються види розрахункових

чеків, які мають назву кросовані чеки. Кросування робиться двома

29.7-461

450

Особлива частина

паралельними лініями на лицьовому боці чека. Допустиме тільки

одне кросування. Кросування може бути загальним, якщо між

лініями нема ніяких позначок або є позначка «банк» або спеці-

альним, якщо між лініями вписано найменування платника.

За чеком, що має загальне кросування, можна сплатити

кошти платником тільки банку або своєму клієнту.

Держатель чека, що має спеціальне кросування, може пред'я"

вити його тільки банку, який вказаний між лініями. Банк може.

приймати кросований чек тільки від свого клієнта або від іншого

банку.                                                  ;

Відносно юридичної природи чека існують кілька теорій,

висунутих вченими різних країн: англійські вчені вважають чек

різновидом переказного векселя; французькі вважають, що ви-

дача чека і подальша його перадача являє собою передання

права на його покриття, яке знаходиться у платника; за німець-

кою теорією — чек надає, по-перше, повноваження платника

провести платіж чекодержателю за рахунок чекодавця, по-дру-

ге, уповноваження чекодавцем чекодержателя одержати платіж

за рахунок чекодавця, тобто чек містить у собі подвійні повно-

важення — банку сплатити, чекодержателю — одержати.

Найширше розповсюдження у сучасних умовах набула

акредитивна форма розрахунків.

Акредитив — форма розрахунків, при якій банк-емітент (де

відкрито рахунок клієнта) за дорученням свого клієнта (плат-

ника) зобов'язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару)

за поставлені товари, надані послуги, тобто переказати кошти

виконуючому банку (банку-бенефіціара). Умови та порядок

проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються

у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Відносини між банком-емітентом і платником — заявни-

ком акредитива дещо нагадують цивільно-правовий договір

комісії. Але цивільно-правові норми не регулюють всіх відно-

син, що виникають у клієнтів з банками з приводу розрахунко-

вих рахунків. Банк добровільно погоджується відкривати раху-

нок господарюючому суб'єкту, стягуючи за це плату, але цією

згодою він на себе бере обов'язок проводити безготівкові роз-

рахунки. Тому заява власника рахунку на акредитив являє собою

акт розпорядження ним коштами, що йому належать.

Положення про безготівкові розрахунки в народному гос-

подарстві України передбачають відкриття покритих і непокри-

тих акредитивів.

Глава 23. Правові засади грошового обігу і розрахуй кін

451

Положення про безготівкові розрахунки, затверджене Прав-

лінням Національного банку України, передбачає забезпеченість

оплати за акредитивами. Ця забезпеченість відбувається або за

рахунок власних коштів платника або за рахунок коштів, пози-

чених у банка. Кошти для оплати Депонуються на особливому

рахунку.

Покритим (депонованим у бані^ постачальника або в бан-

ку платника) вважається акредитив, при відкритті якого банк-

емітент перераховує кошти платника або надану ЙОМУ позичку

в розпорядження виконуючого банка на окремий балансовий

рахунок - «Акредитиви» на весь строк дц зобов'язання банку-

емітента. Покриті акредитиви застосовуються у випадках, коли

між банком-емітентом і виконуючим банком немає кореспон-

дентських ВІДНОСИН.

Покритим, депонованим у банку платника, є акредитив,

який враховується в банку платника на окремому балансовому

рахунку «Акредитив», а прийнятий для виконання акредитив в

банку постачальника враховується на позабалансовому рахунку

«Акредитиви до оплати».

При встановленні між банками кореспондентських відно-

син непокритий акредитив може відкриватися у виконуючому

банку шляхом надання йому права списувати СУМУ акредитива

з рахунку банку-емітента.

Відкриття банком-емітентом непокритих, гарантованих по-

зичками акредитивів у банку постачальника, здійснюється за

домовленістю постачальника і покупця відповідно до умов ко-

респондентських відносин їх банків. Використання таких акре-

дитивів банком постачальника здійснюється у встановленому

порядку.

Заява клієнта про виставлення непокритого акредитива запи-

сується на приход банком-емітентом на окремий забалансовий

рахунок «Гаранти, поручительства, видані банком». Ніякого

договору гаранти, як це прийнято в цивільно-правових відно-

синах, не укладається.

Акредитиви ще поділяються на відзивні і безвідзивні, про що

чітко вказується на кожному акредитиві Якщо вказівки немає

акредитив є відзивним. Цей поділ Залежить від того, чи зможе

банк-емітент до закінчення строку акредитиву змінити його

умови і відкликати акредитив, чи Не зможе

29!•!7-4(>1

452

Особлива частина

Відзивний акредитив — це такий акредитив, який може бути

змінений або анульований банком-емітентом без попереднього

погодження з постачальником.

Усі розпорядження про змінення умов відзивного акреди-

тиву заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емі-

тент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бене-

фіціара.

Виконуючий банк не має права приймати розпорядження

безпосередньо від заявника акредитиву.

Виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, які

відповідають умовам акредитиву, виставлені бенефіціаром і

прийняті виконуючим банком, до отримання останнім повідом-

лення про змінення або анулювання акредитиву.

Безвідзивний акредитив не може бути змінений або анульо-

ваний без згоди постачальника (одержувача коштів) на користь

якого його відкрито. Постачальник має право достроково відмо-

витися від використання акредитиву, якщо це передбачено

умовами акредитиву.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним

постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредити-

вами установлюється у договорі між постачальником і плат-

ником.

Для відкриття акредитиву платник подає обслуговуючому

банку-емітенту заяву, де повинен вказати:

— номер договору, за яким відкривається акредитив;

— строк дії акредитиву (число і місяць закриття акреди-

тиву);

— найменування постачальника;

— вид акредитиву;

— умови реалізації акредитиву (документи, види товарів

тощо);

— суму акредитиву.

Умови акредитиву повинні бути викладені так, щоб, з од-

ного боку, давали можливість банкам без ускладнень їх про-

контролювати, а з другого, — забезпечити інтереси клієнтів,

які використовують акредитивну форму розрахунків.

При передбаченні у договорі сторін акредитивної форми

розрахунків, вони узгоджують ще такі умови:

— найменування банку-емітента;

— вид акредитиву і спосіб його виконання;

ГлавШ-'ЇЗ. Правові засада грошового обігу і р^

453

,':'—• спосіб повідомлення одеп,

акредитиву;                  ^хувача коштів про відкриття

' — повний перелік і детальн\

що подаються одержувачем кошт' характеристику документів,

з акредитиву;      "          ^ У банк для списання коштів

— строки подання документів .

Надання послуг, виконання робі? теля відвантаження товарів,

Якщо умовами акредитиву п' вимоги д0 1Х "Ф0?^6»^-

женого покупця, банком переві?^46110 акцепт У1101»0^-

надпису і відповідність його под.^^ їіаяВШСТЬ акцептного

На банки покладено контро^0^ зражу-

ва. Готівка з акредитиву не видає^ дотримання умов ^Р^™-

а) після закінчення обумовл^03- ^Р^™ закривається:

закриття акредитиву банк-емітент ^ог0 строку ^Р^итива. Про

6) за заявою постачальника ^""ВДомляє виконуючий банк;

акредитиву до закінчення його $° ПР1"™1™ дії відзивного

силається повідомлення викону^Р0^- Банку-емітентові над-

сума перераховується банку пла?4™ банком- И^0?^™

понувалися кошти;       "    чика на Рахунок, з якого де-

в) за заявою покупця за відзив

ВУ акредитиву повністю або час?"™ в^Д^™061 "Р° а^0-

або зменшується у день одержав0 ^Р^™ закривається

емітента. Про закриття акредитив пов1домлення Івд банку-

повідомлення банкові-емітенту. а в^иуючии банк надсилає

Всі претензії до постачальника

банку, розглядаються сторонами 1КРМ тих)щ0 виникли 3 вини

Одним з основних принципі503 участ1 банкУ• .

власника є його згода. Але згод? списання КОШТ1В з рахунку

між власником рахунку і обслугч потрібна тоді, коли є угода

власник рахунку дає доручення ^У104™ банком "Р0 -^Щ0

коли розрахунок є заключним ета^0 списання КОШТ1В' тобто'

двома господарюючими суб'єкта^ ДОГОВ1РНИX відносин міх

Нормативні акти передбачаюї^ .     т.

нення коштів з рахунків у банках0 и шше- БеззапеРечне стяг-

а) за виконавчими листами, ^оже бути з™11®1^

б) за наказами арбітражних ^аними судами;

документами, визнаними законод^ та шшими виконавчими

До виконавчих документів прЇ^0" ^Рв1""- .  .

ги, які сплачуються у безакцентні™^051 ГОІат1жн1 вим0-

Згідно з Декретом Кабінету Мініс^' ^заперечному порядку.

(рів України № 8 від 21 січня

454

Особлива частина

1993 р. «Про стягнення не внесених устрок податків і неподат-

кових платежів» у беззаперечному порядку стягуються суми не-

доїмки:

а) за податками, податковим кредитом та іншими платежа-

ми у Державний бюджет України, бюджет Автономної Респуб-

ліки Крим, бюджети місцевого самоврядування і державні цільові

фонди з підприємств, установ і організацій незалежно від форм

. власності та наслідків фінансово-господарської діяльності за

розпорядженням державних податкових органів за весь час ухи-

лення, з сум, які є на розрахунковому (поточному) рахунку

недоїмника в установі банку і на окремій рахунках та акреди-

тивах, відкритих за рахунок недоїмника;                   ;

б) звернення стягнення на суми, які виділяються підприєм-

ствам, установам і організаціям у порядку бюджетного фінан-

сування, й на інші суми, які підлягають виплаті недоїмникові з

державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки

Крим, бюджетів місцевого самоврядування та інших місцевих

бюджетів.

Порядок видачі розпоряджень про погашення недоїмки за

рахунок сум, які виділяються клієнтами банків з бюджетів і

позабюджетних фондів, установлюється Міністерством фінансів

України.

Суми недоїмки за платежами з державного обов'язкового і

державного соціального страхування, що їх належить одержати

з клієнтів банків, банки стягують за розпорядженням Украї-

нської державної страхової комерційної організації, Пенсійно-

го фонду України і Фонду соціального страхування України,

центральних комітетів профспілок працівників агропромисло-

вого комплексу, та працівників рибного господарства.

Згідно із законами України «Про обмеження монополізму

та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій

діяльності» та «Про Державну контрольно-ревізійну службу в

Україні» установи банків повинні приймати до беззаперечного

стягнення коштів розпорядження Антимонопольного комітету

та Державної контрольно-ревізійної служби в Україні.

Установи банків зобов'язані в силу норм Арбітражного про-

цесуального Кодексу України приймати до беззаперечного стяг-

нення коштів розпорядження підприємств щодо доарбітраж-

ного врегулювання господарських спорів в тих випадках, коли

боржник визнав претензію. Якщо у відповіді про визнання пре-

Глава 23. Правові засади грошового обігу і розрахунків

455

тензії не повідомляється про перерахування визначеної суми,

заявник претензії на протязі 20 днів після одержання відповіді

від боржника має право пред'явити в банк розпорядження про

списання у беззастережному порядку визнаної боржником суми-

До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній

не вказується розмір визнаної суми, то до розпорядження до-

дається копія претензії. У випадках, коли визначена сума не

перевищує однієї тисячі карбованців, стягувачу досить посла-

тися в розпорядженні на дату і номер відповіді боржника.

Установи банків зобов'язані приймати розпорядження про

беззастережне стягнення коштів і у випадках, коли боржник,

визнаючи претензію, просить з різних причин не стягувати з ньо-

го визнану суму.

За необгрунтоване списання в беззастережному порядку

претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф

у розмірі 10 % списаної суми.

За наказом арбітражного суду стягнення коштів здійснюється

через установи банків з розрахункового рахунку. Невиконання

наказу Арбітражного суду тягне за собою штраф з винної сто-

рони — юридичної особи або з банку, яким передано наказ про

стягнення.

Банк списує кошти з рахунків платників тільки за справж-

німи документами або їх дублікатами, а не за копіями.

Кредитні установи не приймають на інкасо документи на

списання коштів на користь підприємств будь-якої форми влас-

ності, якшо ці документи подані з пропуском строку давності,

встановленого Цивільним Кодексом України- Без обмеження

строком давності банки приймають документи на списання

коштів у бюджет, на користь державного обов'язкового і дер-

жавного соціального страхування.

За спільним рішенням Правління Національного банку

України та Асоціації комерційних банків від 23 лютого 194 р.

керівників комерційних банків зобов'язано під особисту відпо-

відальність обов'язково здійснювати платежі за платіжними

документами юридичних і фізичних осіб при наявності на їх

рахунках коштів.

Другим видом безготівкових розрахунків можна вважати

векселі. Порядок використання векселів у господарському обо-

роті України регулюється Положенням «Про переказний і про-

стий вексель», прийнятим відповідно до Постанови Кабінету

456

Особлива частина.

Міністрів України і Національного банку України від 10.09.92 р.

№ 528. Комерційні банки при здійсненні операцій з векселями

керуються «Порядком проведення банками операцій з вексе-

лями», затвердженим Правлінням Національного банку Украї-

ни від 25.02.93 р.

Третя форма безготівкових розрахунків — пластикові карт-

ки. Згідно з Положенням НБУ «Про впровадження пластико-

вих карток міжнародних платіжних систем»1 у розрахунках за

товари, надані послуги та при видачі готівки, затвердженим

постановою Правління НБУ від 24.02-1994 р., банківська пла-

тіжна картка (БПК) — пластиковий ідентифікаційний засіб, за

допомогою якого отримувачу БПК надається змога здійснюва-

ти операції оплати за товари, послуги та отримувати готівку,

Ідентифікування отримувача БПК має забезпечуватись нане-

сенням на БПК номера, терміну дії, прізвища, ім'я і зразка

підпису держателя БПК.

БПК бувають таких видів:

— власна, яка надає змогу фізичній особі розпоряджатися

власним картковим рахунком;

— корпоративна, яка надає змогу фізичній особі розпоряд-

жатися картрахунком юридичної особи;

— дебетна БПК, яка надає змогу розпоряджатися картра-

хунком у межах залишку коштів на ньому;

— кредитна БПК, яка дає змогу здійснювати операції за

дебетом контррахунку в межах установленого банком-емітен-

том ліміту кредиту.

Учасником платіжної системи може стати юридична або

фізична особа, яка має договірно-правові відносини з членами

Платіжної системи, тобто з юридичними особами, які одержа-

ли ліцензію міжнародної платіжної системи на емісію карток

цієї системи та на їх обслуговування (еквайринг) і відповідно

до законодавства України має право здійснювати на території

України зазначені операції.

Пластикові картки запроваджені в практику безготівкових

розрахунків з метою скорочення готівкового обігу Національ-

ної валюти України з урахуванням міжнародного досвіду.

' Платіжна система — це сукупність нормативних, договірних, фінансових та

інформаційно-технічних засобів та рішень учасників (банків, установ, ком-

паній), які регламентують свої взаємовідносини щодо порядку використан-

ня БПК.                                    •   \ •

Глава 24. Правові засади «а-иотного регулювання

457

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Наслідки грошової реформи в Україні.

2. Чим грошова реформа 1996 року в Україні відрізняється

від тих, які проводилися на території України раніше?

3. Поясніть поняття грошового обігу.

4. Які документи треба подати для відкриття рахунку в банку?

5. Охарактеризуйте зміст і особливості розрахункових від-

носин.

6. Вкажіть правову природу відносин, що виникають при

відкритті рахунку в банку.

7. Які види рахунків у Національній і іноземній валютах

можна відкрити в банку?

8. Що таке анонімний валютний рахунок?

9. Що таке касові операції?

10. В чому полягають правила касових операцій?

11. Як визначається ліміт готівки в касах установ?

.. 12. Поясніть спеціальні касові правила для установ і орга-

нізацій.

13. Що таке безготівкові розрахунки?

14. Види і правові форми безготівкових розрахунків.