§ 1. Апеляційне провадження

Апеляційне провадження — самостійна стадія кримінально­го процесу, в якій суд вищестоящої інстанції на підставі апе­ляцій, поданих учасниками процесу, перевіряє законність і об­грунтованість вироків, ухвал (постанов) суду першої інстан­ції, які не набрали законної сили.

Право подавати апеляцію мають (ст. 348 КПК):

засуджений, його законний представник і захисник (у час­

тині, що стосується інтересів засудженого);

виправданий, його законний представник і захисник (у час­

тині виправдання);

законний  представник,  захисник  неповнолітнього  та  сам

неповнолітній, щодо якого застосовано примусові заходи

виховного характеру;

законний представник та захисник особи, щодо якої ви­

рішувалося питання про застосування примусового заходу

медичного характеру;

обвинувачений, щодо якого справу закрито, та його закон­

ний представник і захисник (з підстав закриття справи);

обвинувачений, щодо якого справу направлено на додатко­

ве розслідування, його законний представник і захисник (у

частині мотивів і підстав такого направлення);

цивільний відповідач та його представники (у частині ви­

рішення позову);

прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої

інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний

висновок;

потерпший і його представник (у частині, що стосується ін­

тересів потерпілого);

Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду

161

10) цивільний позивач або його представник (у частині ви­рішення позову).

У разі подання апеляції особами, які не мають на це права, апеляцію повертають із роз'ясненням причин повернення. Як зазначено у ст. 347, апеляцію може бути подано:

на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцеви­

ми судами;

на постанови про застосування чи незастосування примусових

заходів медичного характеру, ухвалені місцевими судами;

на ухвали (постанови) про закриття справи або направлен­

ня справи на додаткове розслідування, які ухвалені місце­

вим судом;

окремі ухвали, постанови місцевих судів;

інші постанови місцевих судів, передбачені КПК.

Слід зазначити, що до інших постанов, на які може бути подано апеляції, законодавець відносить такі постанови судів:

про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх ска­

сування (ст. 525 КПК);

про надання дозволу на проведення окремих оперативно-

розшукових заходів (ст. 97 КПК);

про  відмову   в  порушенні   кримінальної  справи  (ст.   99 і

КПК);

про законність або незаконність затримання особи (ст. 106

КПК);

про   взяття   особи   під  варту   або   про   відмову   в   цьому

(ст. 1652 КПК);

про продовження строку тримання під вартою або про від­

мову в цьому (ст. 1653 КПК);

про відмову в проведенні обшуку (ст. 177 КПК);

про направлення обвинуваченого на стаціонарну судово-ме­

дичну або судово-психіатричну експертизу або про відмову

у цьому (ст. 205 КПК);

за скаргою на постанову органів дізнання, слідчого і проку­

рора   про    відмову   в    порушенні   кримінальної   справи

(ст. 236і КПК);

за скаргою на постанову органів дізнання, слідчого і проку­

рора про закриття справи (ст. 2366 КПК);

у справах приватного обвинувачення про відмову в пору­

шенні кримінальної справи (ст. 251 КПК);

про залишення апеляції без розгляду (ст. 352 КПК);

11 — 5-1742

162

Глава 15.

про залишення апеляції без розгляду через пропуск строку

оскарження (ст. 353 КПК);

про умовно-дострокове звільнення від відбування покаран­

ня або про заміну невідбутої частини покарання більш м'я­

ким (ст. 407 КПК);

з питань звільнення від покарання за хворобою (ст. 408 КПК);

з питань скасування звільнення від відбування покарання з

випробуванням (ст. 4082 КПК);

з питань скасування звільнення від відбування покарання

вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох ро­

ків (ст. 4083 КПК);

з питань заміни штрафу покаранням у вигляді громадських

робіт, виправних робіт, штрафом, обмеження чи позбавлен­

ня волі службовим обмеженням, позбавлення волі триман­

ням у дисциплінарному батальйоні (ст. 410 КПК);

з питань застосування судом примусового лікування до за­

суджених, що є алкоголіками або наркоманами, і його при­

пинення (ст. 411і КПК);

з питань розгляду клопотань про зняття судимості (ст. 414

КПК);

з питань розгляду клопотань про включення часу відбуван­

ня виправних робіт до загального трудового стажу (ст. 414і

КПК);

про застосування, скасування або зміну примусових заходів

медичного характеру (ст. 424 КПК);

про застосування примусових заходів виховного характеру

(ст. 449 КПК).

Відповідно до вимог кримінально-процесуального законо­давства не підлягають оскарженню в апеляційному порядку постанови суддів:

про усунення адвоката від участі у справі (ст. 61і КПК);

про проведення обшуку (ст. 177 КПК);

про накладення арешту на кореспонденцію і зняття інфор­

мації з каналів зв'язку (ст. 187 КПК);

про огляд житла або іншого володіння особи (ст. 190 КПК);

про призначення справи до судового розгляду (ст. 245 КПК);

про   зупинення   справи   і   направлення   її  за   підсудністю

(ст. 249 КПК);

про повернення справи прокуророві (ст. 249 і КПК);

про залишення апеляції без руху (ч. 1 ст. 352 КПК).

Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду

163

Апеляцію подають через суд, який постановив вирок, ухва­лу чи постанову. До апеляції прокурора та захисника додають стільки її копій, щоб можна було вручити всім учасникам су­дового розгляду, інтересів яких вона стосується. Винятком по­дання апеляції безпосередньо до апеляційного суду є випадки, передбачені ст.ст. 525, 1652, 1653, 177, 205 КПК.

Апеляції на вироки, ухвали чи постанови суду першої ін­станції подають протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх прого­лошення, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той самий строк, але з моменту вручення йому копії вироку. На окремі ухвали апеляцію подають протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення. Протягом трьох діб із дня їх винесен­ня оскаржують постанови, що винесеш в порядку ст.ст. 525, 1652, 1653, 177, 205 КПК. Семиденний строк оскарження по­станов із дня їх винесення передбачений у випадках, зазначе­них у ст.ст. 106, 2362, 2366, 251, 407, 408, 4082, 4083, 410, 411і, 414, 414і КПК. На постанови, винесені у випадках, передбаче­них ст. 99 і КПК, апеляцію подають протягом семи днів із дня одержання копії постанови. На постанову про визнання апеля­ції такою, що не підлягає розгляду (ст.ст. 352, 353 КПК), та на рішення про закриття справи відповідно до ст.ст. 7, 7і, 72, 73, 8, 9, 10, 11і КПК строк подання апеляції не зазначено. За за­гальним правилом, вважаємо, що строком подання апеляції у таких випадках є п'ятнадцять діб з моменту проголошення тієї чи іншої постанови (ухвали).

Зміст апеляції (ст. 350 КПК). У апеляції зазначають назву суду, до якого її подано, особу, яка її подає, вирок, ухвалу чи постанову, на яку подають апеляцію, із назвою суду, який їх постановив. Далі необхідно викласти обґрунтовану думку апе­лянта щодо незаконності винесених рішень суду, з проханням змінити це рішення, а також навести перелік документів, що додаються до апеляції. Апеляцію підписує особа, від імені якої її подано. У разі невиконання апелянтом вимог ст. 350 апеляція залишається без руху (ч. 1 ст. 352 КПК).

Судами, що наділені правом розглядати справу в апеляцій­ному провадженні, є: апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя, військові апеляційні суди регіонів і Військово-Морських Сил України. У разі необхідності апеляційний суд може провести попередній розгляд справи. Суддя розглядає справу одноосо­бово з обов'язковою участю прокурора, інших учасників та-

164

Глава 15.

кож можуть викликати, проте їх неявка не перешкоджає попе­редньому розгляду справи.

За результатами попереднього розгляду справи може бути прийнято одне із таких рішень:

про питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційно­

го розгляду (необхідність проведення судового слідства, спи­

сок осіб, що підлягають виклику у судове засідання, зміна,

скасування чи обрання запобіжного заходу, виклик перекла­

дача, день і місце розгляду справи, відкрите чи закрите судо­

ве засідання та інші підготовчі до розгляду справи дії);

про відмову в прийнятті апеляції до судового розгляду;

про зупинення провадження в справі;

про повернення справи суду першої інстанції.

У ст. 362 КПК передбачено порядок розгляду справи в суді апеляційної інстанції. По-перше, слід мати на увазі, що справи в цій інстанції розглядають три судді, один з яких є головую­чим судового засідання. Головуючий роз'ясняє учасникам су­дового розгляду їх права, у тому числі право давати пояснен­ня з приводу поданих апеляцій та виступати у судових деба­тах. Особам, які подали апеляцію, роз'яснюється право підтри­мувати апеляцію або відмовитися від неї. Після цього головуючий або один із суддів повідомляє про суть вироку (постанови), ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши доводи апеляцій і заперечень на них (якщо такі було подано). Головуючий з'ясовує, чи підтримують апеляції особи, які їх подали. У разі непроведения судового слідства, головуючий ознайомлює учасників процесу із додатковими матеріалами (якщо такі є), вислуховує пояснення учасників процесу щодо поданих апеляцій в такому порядку: прокурор, потерпілий і його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники, захисник, засуджений. Після цього суд переходить до судових дебатів, які відбуваються за загальни­ми правилами, передбаченими ст. 318 КПК, та полягають у промовах учасників судового розгляду. Слід мати на увазі, що першими виступають особи, які подали апеляцію. Якщо під час апеляційного провадження проводиться судове слідство, то воно відбувається за вимогами глави 26 КПК, лише в тій час­тині вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюють в апеляції (ч. 5 ст. 362 КПК). Протокол судового засідання та фіксацію технічними засобами провадження справ в апеляцій­ної інстанції ведуть у випадках проведення судового слідства.

Провадження ло перевірці вироків, постанов і ухвал суду

165

За результатами розгляду апеляцій на рішення, зазначені у ч. 1 ст. 347 КПК, апеляційний суд має право:

винести ухвали про залишення вироку чи постанови без

зміни, а апеляції без задоволення;

скасувати вирок чи постанову, повернути справу прокуро­

рові на додаткове розслідування або на новий судовий роз­

гляд в суд першої інстанції;

скасувати вирок чи постанову, закрити справу;

змінити вирок чи постанову;

постановити свій вирок при скасуванні повністю чи частко­

во вироку суду першої інстанції;

постановити свою постанову при скасуванні повністю чи

частково постанови суду першої інстанції.

У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у ч. 2 ст. 347 КПК, апеляційний суд може:

винести ухвалу про залишення ухвали чи постанови без

зміни, а апеляцій без задоволення;

скасувати ухвали чи постанови і повернути їх на новий су­

довий розгляд в суд першої інстанції, а у разі скасування

ухвали чи постанови про закриття справи — повернути її

на додаткове розслідування;

скасувати окрему ухвалу чи постанову;

змінити ухвалу чи постанову;

постановити свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частко­

во ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

Законодавець у ст. 367 передбачає підстави для скасування

чи зміни судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 347 КПК. Од­нобічними та неповними дізнання, досудове чи судове слідст­во вважають, коли:

не було допитано певних осіб, не було витребувано і до­

сліджено документи, речові та  інші докази для підтвер­

дження чи спростування обставин, які мають істотне зна­

чення для правильного вирішення справи;

не було досліджено  обставини, зазначені  в ухвалі суду,

який повернув справу на додаткове розслідування або на

новий судовий розгляд,  за винятком випадків,  коли до­

слідити їх було неможливо;

необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає

із нових даних, встановлених при розгляді справи в апеля­

ційному суді;

166

Глава 15.

—            не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу

засудженого чи виправданого.

Наступною підставою для скасування або зміни вироку чи постанови є невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Вироки вважають такими, що не відповідають обставинам справи, коли:

висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими

у судовому засіданні;

суд не брав до уваги докази, що могли істотно вплинути на

його висновки;

за наявності суперечливих доказів суд у вироці не зазна­

чив, чому взято до уваги одні й відкинуто інші докази;

висновки суду, викладені у вироку, містять істотні супереч­

ності.

Законодавець до підстав для скасування і зміни вироків та постанов також відносить істотні порушення вимог криміналь­но-процесуального закону, тобто такі, що перешкодили чи мо­гли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову. У ч. 2 ст. 370 КПК перераховано випадки, коли ви­роки (постанови) у будь-якому разі потрібно скасувати.

Отже, вироки (постанови) підлягають скасуванню, якщо:

за наявності підстав для закриття справи її не було закрито;

вирок винесено незаконним складом суду;

порушено право обвинуваченого на захист;

порушено право обвинуваченого користуватися рідною мо­

вою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;

розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу;

справу розглянуто у відсутності підсудного (за винятком

випадків, передбачених ч. 2 ст. 262 КПК);

порушено правила підсудності;

порушено таємницю наради суддів;

вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;

у справі відсутній протокол судового засідання;

порушено вимоги статей КПК про обов'язковість пред'яв­

лення обвинувачення і матеріалів розслідування для озна­

йомлення;

обвинувальний висновок не затверджено прокурором або

не вручено обвинуваченому;

Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду

167

•               порушено вимоги КПК, які встановлюють незмінність скла-

ДУ суду, надання підсудному права виступати в судових де­

батах та із останнім словом.

Неправильне застосування КК України також є однією з під­став для скасування чи зміни вироку та постанови. Йдеться про:

незастосування судом кримінального закону, який підлягає

застосуванню;

застосування кримінального закону, який не підлягає засто­

суванню;

неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точ­

ному змісту.

Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тя­жкості злочину або особі засудженого також є підставою для скасування або зміни вироку (п. 5 ч. 1 ст. 367, ст. 372 КПК).

Вирок або постанову може бути змінено апеляційним су­дом, якщо цими рішеннями не погіршується становище засу­дженого або особи, до якої застосовано примусові заходи ме­дичного чи виховного характеру.

Апеляційний суд змінює вироки у таких випадках:

пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що по­

карання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину

та особі засудженого;

зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального за­

кону про менш тяжкий злочин;

зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення

цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обви­

нувачення і кваліфікацію злочину;

в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує станови­

ща засудженого.

Постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру апеляційний суд змінює, якщо: зміне­но кваліфікацію суспільно небезпечного діяння і застосування статті КК України, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння; пом'якшено вид примусового заходу виховного чи медичного характеру.

Рішення апеляційного суду про скасування вироку і повер­нення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд залежить від того, на якій саме стадії кримінального процесу було допущено порушення закону, що стало підста­вою для скасування судового рішення.

168

Глава 15.

Як визначено ст. 374 КПК, апеляційний суд скасовує виро­ки (постанови) і повертає справу на додаткове розслідування у таких випадках:

коли під час дізнання чи досудового слідства були допуще­

ні такі істотні порушення кримінально-процесуального за­

кону, які виключили можливість постановления вироку чи

постанови;

якщо є підстави для застосування кримінального закону про

більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засу­

дженому не пред'являлось, якщо з цих підстав була подана

апеляція прокурора чи потерпілого або його представника;

якщо є підстави для застосування кримінального закону,

який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого

досудовим слідством суспільно небезпечне діяння, у спра­

вах про застосування примусових заходів медичного або

виховного характеру;

якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку

однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідст­

ва, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Вирок (ухвала) підлягає скасуванню, а справа поверненню у суд першої інстанції, якщо цей суд допустив істотні пору­шення КПК, а саме:

вирок винесено незаконним складом суду;

порушено право обвинуваченого на захист;

порушено право обвинуваченого користуватися рідною мо­

вою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;

справу розглянуто за відсутності підсудного (за винятком

випадків, передбачених ч. 2 ст. 262 КПК);

порушено правила підсудності; порушено таємницю наради

суддів;

вирок не підписано будь-ким із суддів;

у справі немає протоколу судового засідання або перебіг

судового процесу в передбачених КПК випадках не фіксу­

вався технічними засобами;

порушено вимоги КПК про незмінність складу суду, надан­

ня  підсудному  права виступати у  судових дебатах та з

останнім словом.

Апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст.ст. 6, 7, 7і, І2, 8, 9, 10, 11і КПК, вправі скасувати обвинува­льний вирок або постанову і закрити провадження по справі.

Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду

169

Статтею 377 КІЖ передбачено зміст ухвали апеляційного суду. Ухвала апеляційного суду повинна відповідати тим са­мим вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути за­конною та обґрунтованою. її постановляють у нарадчій кімнаті.

Ухвала апеляційного суду складається із вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин. У ній зазначають:

місце й час постановления ухвали;

назву і склад суду, що її постановив;

осіб, які брали участь у розгляді справи в засіданні апеля­

ційної інстанції;

зміст вироку (постанови);

особу, яка подала апеляцію;

суть апеляції;

короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні;

аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового

судового слідства, проведеного апеляційним судом, та до­

кладні мотиви прийнятого рішення;

результати розгляду справи.

Закон надає право апеляційному суду скасувати повністю або частково вирок (постанову) суду першої інстанції і поста­новити свій вирок (ст. 378 КПК), якщо:

необхідно застосувати закон про більш тяжкий злочин чи

збільшити обсяг обвинувачення за умови, що засудженому

було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину

чи вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинува­

чення він захищався у суді першої інстанції;

необхідно застосувати більш суворе покарання;

необхідно скасувати необгрунтований виправдувальний ви­

рок суду першої інстанції;

було неправильно звільнено засудженого від відбуття пока­

рання.

Таке скасування вироків допускається лише за умови, що в своїх апеляціях прокурор, потерпілий чи його представник ставлять питання про скасування вироку саме із зазначених підстав.

Ухвали, вироки і постанови апеляційного суду складають і підписують із додержанням вимог, передбачених ст.ст. 332, 339 КПК. Як уже було зазначено, постановляють їх у нарадчій кімнаті, підписують всі судді. Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд має право скласти та оголосити лише резо-

170

Глава 15.

лютивну частину, повний текст готують не пізніше п'яти діб із дня оголошення цієї частини. Після оголошення головуючий роз'яснює підсудному та іншим учасникам процесу зміст за­значених документів та порядок оскарження. У разі необхідно­сті суд апеляційної інстанції має право винести окрему ухва­лу, керуючись нормами ст. 232 КПК. Контроль за виконанням окремої ухвали здійснює апеляційний суд, що її постановив.