§ 2. Поняття та джерела кримінально-процесуального права

Кримінально-процесуальне право — самостійна галузь права України, сукупність норм, які регулюють діяльність органів досудового слідства, прокуратури й суду з розкриття злочи­нів, викриття Сі покарання винних, а також права й обов'язки громадян і юридичних осіб, які залучаються до сфери криміналь­ного процесу. Кримінально-процесуальне право, за зовнішнім виявом, є писаним і кодифікованим, його основним норматив­ним джерелом є закон.

Поняття кримінального процесу та кримінального-процесу-ального права не є ідентичними. Кримінальний процес — це діяльність органів та осіб, які беруть у ньому участь та всту­пають між собою в правові відносини. Кримінально-процесуаль-не право, своєю чергою, є сукупністю правових норм, що ре­гулюють вищезазначену діяльність, а також правові відносини, що виникають у кримінальному судочинстві.

Із кримінально-процесуальним правом тісно пов'язані по­няття процесуальної форми та процесуальних гарантій. Кри­мінально-процесуальна форма — це порядок і умови здійснен­ня окремих процесуальна дій, офіційне закріплення їх ходу й результатів. Саме проходження процесу по стадіях, умови провадження на конкретних стадіях, послідовність і правила здійснення будь-якої слідчої та судової дії мають відповідати певним процедурним процесуальним формам. Форми всіх про­цесуальних документів, починаючи з постанови про порушен­ня кримінальної справи, визначено законом. Процесуальні га­рантії — встановлені процесуальним законом заходи, що створюють умови для виконання завдань кримінального про­цесу, справедливого правосуддя. Важливу частину процесуаль­них гарантій становлять встановлені процесуальним законом заходи та способи забезпечення прав та законних інтересів осіб, що беруть участь у кримінальному процесі.

Кримінально-процесуальне право з іншими галузями права об'єднує те, що їх побудовано на однакових принципах та за­садах, за єдиною методологією. Також із деякими галузями права кримінально-процесуальне пов'язане спільним вирішен­ням конкретних завдань та застосуванням норм права, на­приклад, з кримінальним, виправно-трудовим, цивільно-проце­суальним.

14

Глава 1.

Найближчою галуззю до кримінально-пропесуальної є кри­мінальне право. Норми кримінального права не може бути ре­алізовано без норм кримінально-процесуального, а криміналь­ний процес, своєю чергою, не може існувати без кримінального права. Також ці дві галузі права мають одну мету — боротьбу зі злочинністю.

Кримінально-процесуальне право також частково вирішує питання, пов'язані з виконанням призначеного судом покаран­ня. Докладніше ці аспекти регулює виправно-трудове право, метою якого є виправлення та перевиховання винного, а також боротьба із злочинністю.

Цивільно-процесуальне право, як і кримінально-процесуаль­не, пов'язане з відправленням правосуддя. Цим двом процесам притаманні деякі спільні риси: судовий розгляд побудовано на однакових принципах, визначена процесуальна форма, в кри­мінальному процесі є інститут цивільного позову. Проте, роз­глядаючи ці дві галузі права, ми можемо знайти дуже багато рис, які відрізняють кримінальний та цивільний процеси один від одного. Основна відмінність — це, звичайно, мета. Метою кримінального процесу є боротьба зі злочинністю, а цивільно­го — вирішення спорів, що виникають із цивільних правовід­носин. Також відрізняються між собою процедури зі збирання доказів: у кримінальних справах їх збирають державні органи, в цивільних — сторони за допомогою суду. Різними є й ре­зультати розгляду справ: по цивільних справах відшкодову­ються матеріальні збитки, відновлюється порушене право то­що, в кримінальних справах, окрім відшкодування матеріаль­них збитків, також вирішується питання про призначення по­карання винній особі.

Під кримінально-процесуальним правом розуміють не лише галузь права (певну сукупність юридичних норм), а й галузь знань (науку, наукову дисципліну) або ж навчальну дисцип­ліну. Наука кримінально-процесуальпого права — це частина юридичної науки, яка розробляє теорію кримінального процесу, вивчає чинне кримінально-процесуальне право в цілому, його інститути й норми, практику їх застосування суб'єктами кримінально-процесуального права, а також історичний роз­виток кримінального процесу в Україні та інших державах. На підставі такого вивчення виробляють рекомендації щодо удосконалення кримінально-процесуального судочинства в ці­лому.

Загальна характеристика кримінального процесу

15

Кримінально-процесуальне право поділено на дві частини: загальну та особливу. Загальна частина вивчає основні понят­тя, принципи та засади кримінального процесу, суб'єктів кри­мінально-процесуальної діяльності, докази та доказування. Особлива частина кримінального процесу охоплює вивчення запобіжних заходів, стадій кримінального процесу України та особливості зарубіжного кримінально-процесуального права.

Під джерелами кримінально-процесуального, як і інших га­лузей права, слід розуміти сукупність (систему) правових ак­тів, які містять норми права, що покликані регулювати право­відносини у конкретній галузі права. Ці нормативно-правові акти можуть бути різних видів, проте основним джерелом кримінально-процесуального права є закон. Отже, до джерел кримінального процесуального права належить, перш за все, Конституція України. В ній закріплено більшість засад кри­мінально-процесуального права. Кримінально-процесуальний кодекс України побудовано згідно з Конституцією України. Він має розгорнуту систему норм, які докладніше регулюють відносини в цій галузі права. Джерелами кримінально-проце­суального права є також міжнародні договори, які ратифікова­ні Верховною Радою України, а також закони України „Про судоустрій України", „Про прокуратуру", „Про адвокатуру", „Про міліцію" тощо.