§ 3. Інші принципи кримінального процесу

Принцип безпосередності дослідження доказів є дуже важ­ливим методом для дослідження матеріалів справи. Частина 1 ст. 257 КПК передбачає, що суд першої інстанції повинен без­посередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, по­терпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речо­ві докази, оголосити протоколи та інші документи.

Перш за все, вимогою безпосередності є те, щоб суд допи­тував осіб, які були дійсними очевидцями подій, досліджував

36

Глава 2.

оригінали документів, які містяться в справі, а не їх копії. Та­кож безпосередність передбачає розгляд кримінальної справи безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку (ч. 2 ст. 257 КПК) та одним і тим самим складом суду. У разі, як­що хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжува­ти брати участь у засіданні, його має бути замінено іншим суд­дею, і розгляд справи розпочинається з початку, крім випад­ків, коли необхідна заміна народного засідателя у порядку, пе­редбаченому ст. 259 КПК (ст. 258 КПК).

У деяких випадках дозволено відхилитися від принципу безпосередності дослідження доказів: наприклад, у ст.ст. 301 та 306 КПК передбачено випадки, коли можливо оголосити показання підсудного та свідка, яких було допитано під час дізнання, досудового слідства або на суді.

Дещо обмежено дію цього принципу під час досудового слідства, під час передачі органом дізнання справи слідчому, під час розслідування справи кількома слідчими та в деяких інших випадках.

Принцип оцінки доказів за внутрішнім переконанням оснований на тому, що ніякі докази не мають заздалегідь вста­новленої сили, будь-який доказ може бути спростовано подан­ням іншого. Частина 1 ст. 67 КПК регламентує, що суд, про­курор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють до­кази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 2 ст. 74 КПК встановлює, що навіть визнання об­винуваченим своєї вини у вчиненні злочину не є беззапереч­ним доказом і підлягає перевірці поряд з іншими доказами, зібраними по справі. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину може бути покладено в основу обвинувачен­ня лише у разі, якщо є інші докази, шо свідчать про причет­ність обвинуваченого до вчинення ним кримінально караного діяння.

Так само й висновок експерта в кримінальному процесі для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, проте незгоду з ним має бути мотивовано у від­повідних постанові, ухвалі, вироку.

Цей принцип є однією з передумов самостійності особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, під час прийнят­тя ними рішень по справі. Також його покладено в основу ре-

Суб'єкти кримінального процесу

37

алізації конституційного принципу незалежності суддів і під­корення їх лише закону.

Принцип усності визначає спосіб та форму спілкування суб'єктів кримінального процесу, його закріплено у ст. 257 КПК разом із принципом безпосередності. Проте усність — це самостійний принцип, який наповнений власним змістом, він не збігається з безпосередністю. Усність є ширшою за безпо­середність, вона поширюється на весь судовий розгляд кри­мінальної справи. Згідно з принципом усності, всі матеріали кримінальної справи, які мають для неї значення, всі процесу­альні дії, всі питання, які виникають під час судового розгля­ду, викладаються в усній формі, а суд, своєю чергою, покла­дає в основу вироку лише ті докази, які було розглянуто та досліджено під час судового розгляду. Все, що не було пред­метом усного дослідження та обговорення, не може бути вра­ховано при винесенні вироку.

Однак, слід зазначити, що не всі види доказів можна сприйняти в усній формі (наприклад, речові, письмові). В цих випадках усність полягає у тому, що вищевказані докази пов­ністю чи частково оголошуються. Обмеженням усності, так са­мо як і безпосередності, буде оголошення показань підсудного та свідка, що їх було отримано під час дізнання, досудового слідства або на суді (ст.ст. 301 та 306 КПК).

Принцип усності сприяє реалізації багатьох інших процесу­альних гарантій, які забезпечують змагальність, безпосеред­ність, повноту дослідження матеріалів справи.