§ 3. Особи, які мають власні інтереси

Підозрюваний — це особа, яка затримана по підозрінню у вчиненні злочину або до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ст. 43 і КПК). Процесуальним актом, за яким особу визнають підозрюваною, є або протокол (постанова) про затримання або постанова про обрання запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення. Для застосування запобіжних заходів мають бути певні фактичні дані, що вказують на причетність особи до вчинення злочину, не достатньо лише суб'єктивної підозри особи, яка веде розслідування. Підозрюваний має право:

знати, в чому його підозрюють;

давати показання або відмовитись давати показання і відпо­

відати на запитання;

мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

подавати докази;

заявляти клопотання і відводи;

вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності за­

тримання;

подавати скарги на рішення і дії особи, яка провадить роз­

шукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності

відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

В протоколі про затримання або в постанові про застосу­вання запобіжного заходу зазначають про роз'яснення прав підозрюваному, такий протокол він має підписати. В разі, як-

Суб'єкти кримінального процесу

47

що підозрюваний відмовляється підписати протокол, про це має бути зроблено відмітку.

Перебування особи в статусі підозрюваної обмежено. За­тримання не може перевищувати 72 годин (3 доби). Якщо для обрання запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підо­зрюваного, обвинуваченого — до 15 діб, про що виноситься постанова. Протягом цього часу необхідно пред'явити особі обвинувачення або скасувати запобіжний захід. В разі, якщо підозру не підтверджено, затриманого звільняють, запобіжний захід скасовують, а особа вже не є підозрюваною.

Отже, підозрюваний у кримінальній справі стає обвинува­ченим у разі винесення постанови про притягнення як обвину­ваченого або вибуває з процесу як його учасник, у деяких ви­падках він може стати свідком.

Закон на підозрюваного покладає обов'язок з'являтись за викликом до осіб, які ведуть слідство, або прокурора, не ухи­лятись від дізнання або слідства, не створювати перешкод для розслідування кримінальної справи.

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому КПК порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваче­ного.

На підставі ч. 2 ст. 43 КПК обвинувачений має право:

знати, в чому його обвинувачують;

давати показання або відмовитись давати показання та від­

повідати на запитання;

мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

подавати докази;

заявляти клопотання;

ознайомлюватись після закінчення досудового слідства або

дізнання з усіма матеріалами справи;

заявляти відводи;

подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить діз­

нання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності

відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий зазна­чає в постанові про пред'явлення обвинувачення, що підтвер­джується підписом обвинуваченого.

48

Глава 3.

Після допиту обвинуваченого складають протокол допиту, який має бути закріплено підписом обвинуваченого. Обвину­вачений вправі внести певні зміни до цього протоколу. Він та­кож може власноручно записувати свої показання або ж до­вірити це робити особі, яка проводить допит. В останньому випадку він повинен зазначити, що з його слів все записано правильно і ним прочитано.

Із моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченої до неї може бути застосовано передбачені зако­ном заходи процесуального примусу, а саме один із видів за­побіжних заходів. Також можливе оголошення розшуку обви­нуваченої особи.

Законодавцем встановлено не лише процесуальні права, а й процесуальні обов'язки обвинуваченого. Зокрема, він зобов'я­заний з'являтись за викликом до слідчого, прокурора, до суду у призначений строк. У разі неявки без поважних причин до обвинуваченого може бути застосовано привід. Постанова про привід оголошується обвинуваченому перед її виконанням.

Обвинувачений — один із центральних учасників криміналь­ного процесу. Однак варто мати на увазі, що притягнення осо­би як обвинуваченої, в силу принципу презумпції невинувато­сті, не упереджує висновків про винуватість цієї особи у вчи­ненні злочину, адже справу щодо неї може бути закрито, про­курор у суді може відмовитися від обвинувачення, а суд може винести виправдувальний вирок. Слід пам'ятати, що винною у вчиненні злочину особу може бути визнано лише вироком суду.

Підсудний — особа, якою стає обвинувачений на стадії попереднього розгляду справи суддею, у разі призначення спра­ви до судового розгляду.

У судовому засіданні підсудний має право:

заявляти відводи;

мати захисника або самостійно захищати свої інтереси;

заявляти клопотання і висловлювати свою думку щодо кло­

потань, які заявлено іншими учасниками судового розгляду;

подавати докази; заявляти клопотання про виклик свідків,

про призначення експертизи;

задавати запитання іншим учасникам судового процесу;

брати участь в огляді речових доказів, документів;

брати участь у судових дебатах;

на останнє слово;

Суб'єкти кримінального процесу

49

знайомитись із протоколом судового засідання, подавати на

нього зауваження;

оскаржувати судові рішення.

Підсудний зобов'язаний з'являтися на виклик судді та до­тримуватись порядку в судовому засіданні.

Підсудний, щодо якого винесено обвинувальний вирок, є засудженим, якщо ж виправдувальний вирок — виправданим.

Потерпілий — особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілий стає суб'єктом кри­мінально-процесуальних правовідносин з моменту винесення особою, яка провадить дізнання, слідчим чи суддею постанови або судом — ухвали про визнання потерпілим.

Моральна шкода може полягати в образі, приниженні честі та гідності, заподіянні моральних страждань, що зумовлені вчиненим злочином. Фізична шкода — в заподіянні особі тілес­них ушкоджень, розладі здоров'я, фізичних страждань. Майно­ва шкода означає позбавлення громадянина матеріальних благ, майна, цінностей, грошей, що йому належали.

Визнання особи потерпілою може мати місце не лише по закінчених злочинах, а і по незакінчених або в разі посягання чи підготовки до вчинення злочину.

По справах про злочини, в яких настала смерть громадян, потерпілими може бути визнано їх близьких родичів з надан­ням всіх прав, передбачених ст. 49 КПК.

У разі заподіяння потерпілому моральної шкоди, його од­ночасно визнають і потерпілим, і цивільним позивачем, при цьому наділяють правами цих двох суб'єктів.

Закон надає потерпілому певні права і покладає на нього певні обов'язки.

Потерпілий і його представник мають право:

подавати докази;

заявляти клопотання;

ознайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закін­

чення досудового слідства, а у справах, в яких досудове

слідство не провадилося, — після призначення справи до

судового розгляду;

брати участь у судовому розгляді, заявляти відводи;

подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слід­

чого, прокурора і суду, а також скарги на вирок або ухвалу

суду і  постанови судді,  а за  наявності  відповідних під­

став — на забезпечення безпеки.

4 — 5-1742

50            Глава 3.

У випадках, передбачених законом, потерпілий має право підтримувати обвинувачення. Потерпілому також законодав­цем надано право брати участь у судових дебатах.

Потерпілий зобов'язаний: з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді та суду; давати прав­диві показання; підкорятися розпорядженням головуючого і дотримуватися порядку під час судового засідання.

За неявку без поважних причин до органу дізнання, слідчого, суду до потерпілого може бути застосовано привід, а за злісне ухилення від явки його може бути оштрафовано (ст. 1854 КпАП). За дачу завідомо неправдивих показань потерпілий не­се кримінальну відповідальність за ст. 178 КК України.

Цивільний позивач — це громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Цивільний позов може бути пред'явлено з моменту пору­шення кримінальної справи і до початку судового слідства, оскільки доказування позову здійснюється за загальними пра­вилами кримінального судочинства і має бути проведено в хо­ді судового слідства.

Позов пред'являють до обвинуваченого або особи, що несе матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого. З моменту визнання особи цивільним позивачем вона стає учасником кримінального процесу і набуває широких прав для підтри­мання позову. Органи та особи, які здійснюють кримінально-процесуальну діяльність, зобов'язані не лише роз'яснити ци­вільному позивачеві його права, а й забезпечувати їх реаліза­цію на всіх стадіях кримінального процесу.

Цивільний позивач вправі мати свого представника.

Цивільний позивач і його представник мають такі права:

подавати докази;

заявляти клопотання;

брати участь у судовому розгляді;

просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів

до забезпечення ними позову;

підтримувати цивільний позов;

ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчен­

ня досудового слідства, а у справах, в яких досудове сліде-

Суб'скти кримінального процесу

51

тво не провадилось, — після призначення справи до судо­вого розгляду;

заявляти відводи;

подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слід­

чого, прокурора і суду, а також скарги на вирок або ухвалу

суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наяв­

ності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Цивільний позивач зобов'язаний на вимогу органу дізнан­ня, слідчого, прокурора і суду пред'явити всі необхідні доку­менти, пов'язані з заявленим позовом (ч. З ст. 50 КПК). Ця норма є засобом забезпечення доказів, а не покладає на ци­вільного позивача обов'язок доказування.

Цивільний позивач зобов'язаний підкорятися розпоряджен­ням головуючого і не порушувати порядок під час судового засідання. За невиконання цього обов'язку його може бути притягнено до адміністративної відповідальності за неповагу до суду (ст. 1852 КпАП України).

Цивільний відповідач. Як правило, обов'язок відшкоду­вання матеріальної шкоди, заподіяної злочинними діями ци­вільному позивачеві, покладають на обвинуваченого. Однак винесення постанови чи ухвали про притягнення обвинуваче­ного як цивільного позивача КПК не вимагає. У випадках, прямо передбачених законом, матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого, несуть інші особи. Як цивільних відповідачів може бути притягнено батьків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також під­приємства, установи та організації, які відповідно до закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочин­ними діями обвинуваченого.

Вище зазначених фізичних або юридичних осіб, за необхід­ності, притягають як цивільних відповідачів за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або ухвалою суду. Таку ухвалу може бути винесено лише після притягнен­ня особи як обвинуваченої та після з'ясування питання, що майнову відповідальність повинна нести не обвинувачена, а інші особи.

За шкоду, заподіяну неповнолітнім у віці до 15 років, від­повідають його батьки, опікуни, усиновителі, виховний чи лі­кувальний заклад, під наглядом якого він перебував у момент заподіяння шкоди. Неповнолітній у віці від 15 до 18 років від­повідає за заподіяну ним шкоду на загальних підставах. Якщо

52

Глава 3.

у нього немає майна, достатнього для відшкодування шкоди, останню відшкодовують його батьки, піклувальники, опікуни. Цей їх обов'язок припиняється по досягненні обвинуваченим повноліття.

Цивільний відповідач може реалізовувати свої процесуальні права особисто або уповноваживши на участь у справі свого представника.

Цивільний відповідач або його представник мають такі права:

заперечувати проти заявленого позову;

подавати докази;

давати пояснення по суті пред'явленого позову;

заявляти клопотання;

ознайомлюватись із матеріалами справи, що стосуються ци­

вільного позову, з моменту закінчення досудового слідства,

а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, —

після призначення справи до судового розгляду;

брати участь у судовому розгляді;

заявляти відводи;

подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слід­

чого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок і

ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а

за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий зобов'язані роз'яс­нити цивільному відповідачеві його права. Під час судового провадження цивільний відповідач має такі самі права, як і цивільний позивач (ст. 51 КПК).

1853

До обов'язків цивільного відповідача належить з'являтися за викликами органів дізнання та досудового слідства, проку­рора і суду, виконувати розпорядження головуючого і не по­рушувати порядок під час судового засідання. За злісне ухи­лення від явки в суд, непідкорення розпорядженню головую­чого чи порушення порядку під час судового засідання, а так само вчинення дій, які свідчать про явну повагу до суду або встановлених у суді правил, цивільного відповідача може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. КпАП України.

Суб'єкти кримінального процесу

53