§ 5. Особи, які сприяють відправленню кримінального судочинства

Свідок. Ним може бути будь-яка особа, якій стали відомі об­ставини, що підлягають з'ясуванню по кримінальній справі.

КПК у ст. 69 перераховує осіб, які не підлягають допиту як свідки, та тих, які мають право відмовитися давати показання як свідки:

адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом ма­

ють право на надання правової допомоги особисто чи за

дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи,

священнослужителі — з приводу того, що їм довірено або

стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо

вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таєм­

ницю особою, що довірила їм ці відомості;

захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, пред­

ставник потерпілого, позивач, відповідач — про обставини,

які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підза­

хисним або довірителям;

особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи су­

дово-медичної експертизи через свої фізичні чи психічні

вади не можуть правильно сприймати факти, що мають до­

казове значення, і давати показання про них;

свідок, який відповідно до ст. 523 КПК дає показання під псев­

донімом, — щодо дійсних даних про його особу;

особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який

відповідно до ст.  523  КПК дає показання під псевдоні­

мом, — щодо цих даних.

Відмовитися давати показання мають право:

члени сім'ї, близькі родичі, усиновителі, усиновителі підо­

зрюваного, обвинуваченого, підсудного;

особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів

сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчи­

ненні злочину.

Крім того, не можуть бути допитані як свідки без їх згоди особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а та­кож працівники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

Введення імунітету свідка є важливим етапом демократиза­ції та гуманізації не лише кримінального процесу, а й україн­ського суспільства в цілому.

58

Глава 3.

Особа, викликана для дачі показань як свідок, зобов'язана з'явитися в органи досудового слідства або до суду і дати прав­диві показання. За відмову від дачі показань чи за дачу завідо-мо неправдивих показань свідка може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.ст. 384 та 385 КК України.

Свідок має такі процесуальні права:

давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою

він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

заявляти відводи перекладачу;

знати, у зв'язку з чим і в якій справі він допитується;

власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

користуватися нотатками і документами при дачі показань у

тих випадках, якщо показання стосуються будь-яких розра­

хунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті;

відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та

близьких родичів;

знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесен­

ня до нього змін, доповнень і зауважень;

—• подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;

—            одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом

для дачі показань (ст. 69і КПК).

У необхідних випадках свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених ст.ст. 52'—525 КПК.

Особа, яку викликано органом дізнання, слідчим, прокуро­ром або судом як свідка, зобов'язана з'явитись у призначений час і місце та дати показання. Якщо свідок не з'являється без поважних причин, до нього може бути застосовано привід.

Перекладач — учасник кримінального процесу, який воло­діє мовою, якою провадиться судочинство, і мовою, якою во­лодіє підозрюваний, обвинувачений, підсудний (якщо вони не володіють мовою судочинства), та призначений для перекладу слідчих та судових дій особою, яка провадить судочинство, слідчим, суддею.

Обов'язком перекладача є з'явитися за викликом та викона­ти повно і точно доручений йому переклад. Головуючий у су­довому засіданні роз'яснює перекладачеві його обов'язок пра­вильно робити переклад і попереджає про відповідальність за ст. 384 КК за завідомо неправдивий переклад, про що у пере­кладача беруть розписку.

Суб'єкти кримінального процесу

59

У разі необхідності перекладачеві може бути надано перед­бачені законодавством України заходи безпеки.

Експерт — особа, яка володіє спеціальними необхідними знаннями в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі, і призначена особою, що провадить дізнання, слідство, прокурором, суддею (судом) постановою, ухвалою як експерт для проведення екс­пертизи. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потер­пілого, або які раніше були ревізорами в справі.

В Україні діяльність експерта регламентують КПК та ві­домчі нормативні акти. Експертами можуть бути співробітни­ки експертних та інших установ, яких притягають для прова­дження експертизи по конкретній кримінальній справі, або ж інші особи, якщо вони мають необхідні знання для дачі виснов­ку з питань, що їх досліджують.

Експерт дає висновок від свого імені й несе за нього осо­бисту відповідальність. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання експерт несе від­повідальність за ч. 2 ст. 1853 або ст. 1854 КпАП України, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без пова­жних причин від виконання покладених на нього обов'язків —■ за ст.ст. 384 чи 387 КК України.

Питання, які ставлять експертові, і його висновок з цих пи­тань не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Якщо питання виходить за межі його компетенції або якщо наданих йому матеріалів недостатньо для дачі висновку, екс­перт у письмовій формі повідомляє про це орган, який призна­чив експертизу (ст.ст. 75, 77 КПК).

У частині 3 ст. 77 КПК встановлено права експерта в кри­мінальному судочинстві:

—            ознайомлюватись  із   матеріалами   справи,  які   стосуються

експертизи;

—• порушувати клопотання про надання нових матеріалів, не­обхідних для дачі висновку;

—            з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокуро­

ра або суду бути присутнім при провадженні допитів та ін­

ших слідчих дій і задавати особам, яких допитують, запи­

тання, які стосуються експертизи, а за наявності відповід­

них підстав — на забезпечення безпеки.

Кримінально-процесуальне законодавство визначає випадки обов'язкового призначення експертизи: для встановлення при-

60

Глава 3.

чин смерті; для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого, за наявності в справі даних, які виклика­ють сумнів щодо його осудності; для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст. 155 КК України; для встановлення віку підозрюваного або обвину­ваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відпо­відних документів і неможливо їх одержати.

Експертові відшкодовують витрати, пов'язані з його явкою до суду чи до слідчих органів, та витрати на провадження екс­пертизи.

Питання, які вирішує експерт, не можуть стосуватися юри­дичної сторони кримінальної справи. Висновок експерт подає в письмовій формі, він є одним із джерел доказів (ч. 2 ст. 65 КПК).

Спеціаліст — особа, яка володіє науковими, технічнішії та іншими спеціальнішії знаннями і навичками та за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора, судді чи суду надає їм допомогу в проведенні слідчих і судових дій. Метою залучення спеціаліста до участі в справі є повне, всебічне й об'єктивне дослідження матеріалів, які містяться у кримінальній справі. Тому спеціаліст може брати участь у провадженні будь-яких слідчих чи судових дій, якщо виникає в цьому потреба.

Спеціаліст повинен бути не заінтересованим у результатах справи.

Основна мета залучення спеціаліста — розширити практич­ні можливості слідчих органів щодо виявлення, вилучення, фіксації доказів, а також можливості суду щодо всебічного та повного дослідження обставин справи під час судового слідства. На відміну від експерта, спеціаліст не проводить досліджень, не дає висновків, а лише надає певну допомогу слідчим та су­довим органам, використовуючи при цьому свої спеціальні знання та досвід.

Права та обов'язки спеціаліста під час провадження слід­чих дій зафіксовано в ст. 128і КПК. Він зобов'язаний: з'явити­ся на виклик; брати участь у проведенні слідчої дії, викорис­товуючи свої спеціальні знання і навички для сприяння слід­чому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріп-

Докази і доказування в кримінальному процесі

61

ленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних пи­тань, які виникають при проведенні слідчої дії. Спеціаліст вправі:

звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які

беруть участь у проведенні слідчої дії;

робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилу­

ченням доказів.

Спеціаліст за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбаче­них відповідними законами України.

Понятий. Для участі в провадженні певних слідчих дій, що визначені законом (наприклад, огляд, обшук, виїмка, освіду-вання, впізнання тощо), запрошують понятих, яких має бути не менше двох (ст. 127 КПК).

Понятими можуть бути будь-які особи, не зацікавлені в справі. їх запрошують особи, які провадять дізнання, або слід­чі. Поняті повинні бути присутніми при провадженні певних слідчих дій та своїм підписом засвідчувати відповідність запи­сів у протоколі виконаним діям. Понятими не можуть бути по­терпілі, працівники органів дізнання чи попереднього слідства. У протоколі слідчої дії має бути вказано прізвища, імена, по батькові понятих, їх адреси. За необхідності їх може бути ви­кликано для допиту як свідків з приводу проведеної в їх при­сутності слідчої дії. Поняті мають право робити зауваження з приводу проведених слідчих дій, що підлягають обов'язковому занесенню до протоколу.

За наявності відповідних підстав поняті мають право на за­безпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбаче­них законами України.