§ 4. Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб

Представники потерпілого, цивільного позивача і цивіль­ного відповідача. Інститут представництва в кримінальному судочинстві зумовлено необхідністю сприяти найбільш повній реалізації прав та законних інтересів названих учасників про­цесу. Такого захисту прав та інтересів потребують як фізичні, так і юридичні особи. Одні з них позбавлені можливості брати участь у провадженні по справі (через хворобу, недієздатність, відрядження), інші мають серйозні труднощі щодо захисту своїх інтересів (обмежено дієздатні), треті внаслідок правової неосвіченості бажають скористатися кваліфікованою юридич­ною допомогою (дорослі дієздатні потерпілі, цивільний відпо­відач). Юридичні особи, визнані по справі цивільними позива­чами або цивільними відповідачами, беруть участь суто через своїх представників.

Представниками можуть бути адвокати, близькі родичі та інші вказані в законі особи, допущені до участі у справі по­становою особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи ухвалою суду.

Представники потерпілого, цивільного позивача та цивіль­ного відповідача користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.

Захисник — учасник кримінального судочинства, який за законом уповноважений здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудже­ного, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допо­могу при провадженні у кримінальній справі.

Законодавцем у ст. 44 КПК визначено, що як захисники до­пускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допо­моги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених КПК, захисниками можуть бути близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, ви­правданого, його опікуни або піклувальники.

У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про за­стосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" від 24 жовтня 2003 року № 8 за­значено, що, з'ясовуючи підстави для допуску інших фахівців

54

Глава 3.

у галузі права як захисників, слід звернути увагу, на підставі якого закону їм надано таке право. Верховний Суд вказує, що слід визнати правильною практику тих судів, які, якщо немає спеціального закону, не допускають таких фахівців до здійс­нення захисту в кримінальних справах.

На практиці захисниками є переважно адвокати. Для про­фесійного забезпечення обвинуваченому права на захист і на­дання кваліфікованої правової допомоги в Україні діє адвока­тура.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Закон не обмежує кількість захисників, які одночасно мо­жуть захищати одного обвинуваченого, підозрюваного, підсуд­ного. Повноваження захисника для участі у справі підтверджу­ються: для адвокатів — відповідним свідоцтвом чи ордером відповідного адвокатського об'єднання, для інших фахівців у галузі права — угодою або дорученням юридичної особи, а для близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого або виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

Однією з гарантій права на захист є встановлення законо­давцем положення про те, що захисник допускається до участі в справі на будь-якій стадії процесу. Це положення не стосу­ється близьких родичів обвинуваченого, опікунів або піклува­льників, які допускаються до участі в справі з моменту пред'­явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудо-вого слідства.

У законодавстві визначено випадки обов'язкової участі за­хисника при провадженні дізнання, досудового слідства і під час розгляду кримінальних справ у суді першої інстанції:

у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у

вчиненні злочину у віці до 18 років, — з моменту визнання

особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

у справах про злочини осіб, які через свої фізичні чи пси­

хічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізу­

вати своє право на захист, — з моменту затримання особи

чи пред'явлення їй обвинувачення чи з моменту встанов­

лення цих вад;

Суб'єкти кримінального процесу

55

у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться су­

дочинство, — з моменту затримання особи чи пред'явлення

їй обвинувачення;

коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, перед­

бачає довічне ув'язнення, — з моменту затримання особи

чи пред'явлення їй обвинувачення;

при провадженні справи про застосування примусових за­

ходів медичного характеру — з моменту встановлення фак­

ту наявності в особи душевної хвороби;

при провадженні справи про застосування примусових за­

ходів виховного характеру — з моменту першого допиту

неповнолітнього або до поміщення його до приймальника-

розподільника.

Заміна одного захисника на іншого може мати місце лише за клопотанням або згодою підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного та на будь-якій стадії процесу і не тягне відновлен­ня процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено.

Захисник зобов'язаний використати всі можливі законні способи і засоби захисту, що виправдовують підзахисного, по­м'якшують його відповідальність, надавати йому необхідну юридичну допомогу.

Захисник — самостійний суб'єкт кримінального судочинст­ва. Разом із тим, він пов'язаний з обвинуваченим (підозрюва­ним, підсудним), представляє його процесуальні інтереси, то­му ця його процесуальна самостійність має певні обмеження. Захисник не вправі: робити те, що могло б погіршити станови­ще його підзахисного; відмовитися від прийнятого на себе за­хисту підозрюваного чи обвинуваченого; розголошувати дані, які стали йому відомі в зв'язку зі здійсненням захисту. Його не може бути допитано як свідка про обставини, які він дізнав­ся, виконуючи обов'язки захисника.

Ще одним обов'язком захисника є з'являтися для участі у ви­конанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою (наприклад при проведенні слідчих дій за клопотанням захисни­ка чи його підзахисного). За неможливості з'явитись у зазначе­ний строк захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неявки дізнавача, слідчого, прокурора, суд.

Для успішного здійснення захисту захисника наділено ши­рокими процесуальними правами. З моменту допуску до учас­ті в справі він вправі:

56            Глава 3.

до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати

з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту —

мати побачення без обмежень в їх кількості та тривалості;

ознайомлюватись із матеріалами, якими обґрунтовується за­

тримання,  обрання запобіжного заходу  або пред'явлення

обвинувачення.  Після закінчення досудового слідства він

має право знайомитись з усіма матеріалами кримінальної

справи;

бути присутнім на допитах підозрюваного чи обвинуваче­

ного та при виконанні інших слідчих дій, що виконуються

з їх участю чи за їх клопотанням або клопотанням самого

захисника. При виконанні всіх інших слідчих дій захисник

має  право бути присутнім лише з дозволу дізнавача чи

слідчого;

застосовувати науково-технічні засоби в передбачених зако­

ном випадках;

брати участь у судових засіданнях;

у судовому засіданні ставити запитання учасникам процесу,

брати участь у дослідженні інших доказів;

подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлю­

вати свою думку щодо клопотань інших учасників судово­

го розгляду, оскаржувати їх дії;

виступати в судових дебатах;

ознайомлюватися з протоколом судового засідання та пода­

вати на нього зауваження;

знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції,

подавати на них заперечення;

брати участь у засіданнях суду при апеляційному розгляді

справи;

збирати відомості про факти, що їх може бути використано

як докази в справі, в тому числі запитувати й одержувати

документи чи їх копії від громадян, юридичних осіб, озна­

йомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях,

об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих,

таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові

висновки фахівців  із  питань,  що вимагають спеціальних

знань, опитувати громадян.

Суб'єкти кримінального процесу

57