§ 3. Кримінально-процесуальний закон та кримінально-процесуальні норми. Чинність кримінально-процесуального закону

Як уже було зазначено, основним джерелом кримінально-про­цесуального права є закон. Кримінально-процесуальний за­кон — це нормативний акт, який прийнято віацим органом державної влади, що регулює порядок порушення, розслідуван­ня, розгляду кримінальних справ, діяльність учасників криміна­льного судочинства та відносини у сфері цієї діяльності. Кри­мінально-процесуальний закон має свої властивості, які покли­кані сприяти виконанню завдань кримінально-процесуального судочинства. По-перше, це акт, який наділено вищою юридич­ною силою, по-друге, він регулює процедуру кримінального судочинства, по-третє, цей нормативно-правовий акт регламен­тує також діяльність учасників кримінального судочинства та відносини, які між ними складаються в процесі здійснення цієї

16

Глава 1.

діяльності, по-четверте, кримшально-процесуальний закон по­кликаний виконувати завдання кримінального процесу. Основ­ним значенням кримінального процесу є те, що він створює правові передумови для справедливого правосуддя в криміна­льних справах, законного та обгрунтованого вирішення цих справ, ефективності у діяльності судової влади. Також важли­ве значення має гарантія щодо встановлення істини, без якої є неможливим кримінальне судочинство.

Кримінально-процесуальний закон містить кримінально-процесуальні норми. Вони встановлені державою, є загальними та обов'язковими правилами поведінки суб'єктів криміналь­но-процесуальної діяльності, їх виконання забезпечується си­лою державного примусу шляхом притягнення до юридичної відповідальності.

Кримінально-процесуальні норми поділяють на такі, що:

зобов'язують — передбачають за певних умов конкретну

поведінку та приписують за конкретних умов діяти певним

чином;

забороняють — містять правову заборону щодо утримання

від вчинення певних дій;

уповноважують — наділяють учасників процесу певними

правами, надають їм повноваження на вчинення певних

дій.

Норма кримінально-процесуального права має трирівневу структуру: гіпотезу, диспозицію та санкцію.

Гіпотеза — це умова, за якої норма кримінально-процесуаль-ного права повинна діяти. Диспозиція містить саме правило поведінки. Санкція є мірою впливу, яку застосовують до пору­шників встановленого правила поведінки.

Кримінально-процесуальна норма є вихідним елементом си­стеми кримінально-процесуального права. Вона може місти­тись в одній чи кількох статтях закону, або ж навпаки, одна стаття може містити кілька правових норм, які регламентують окремі правовідносини.

На відміну від кримінального права, норми кримінально-процесуального можна, а іноді навіть необхідно застосовувати за аналогією. Попри значні зміни, яких зазнав кримінально-про­цесуальний кодекс із часу його прийняття (28 грудня 1960 ро­ку), суспільні відноси, що складаються в цій сфері, розвива­ються значно скоріше, тому неможливо створити ідеальну нор­мативну базу, яка б регулювала всі питання кримінального про-

Принципи кримінального процесу

17

цесу. Саме тому законодавець надав можливості застосовувати норми кримінально-процесуального права за аналогією.

Питання чинності кримінально-процесуального закону в просторі, часі та щодо кола осіб регулює ст. З КПК. Незале­жно від місця вчинення злочину, провадження по справі на те­риторії України провадиться за нормами Кримінально-проце­суального кодексу України. Під час перевірки заяви (повідом­лення) про вчинення злочину, дізнання, досудового слідства, попереднього розгляду справи суддею та судового розгляду справи, а також під час інших стадій кримінального процесу застосовується той закон, який діє на час здійснення процесу­альних дій та прийняття процесуальних рішень. За загальним правилом, кримінально-процесуальний закон має зворотну дію в часі, тобто, якщо під час провадження в справі процесуаль­ний закон було змінено, то, після набрання чинності цими змінами, необхідно застосовувати нові процесуальні норми, незалежно від того, коли було вчинено злочин. Проте криміналь­но-процесуальний закон, що відміняє чи обмежує безпосеред­ньо або опосередковано права учасників процесу, зворотної сили не має. Норми КПК застосовуються при провадженні в справах про злочини іноземних громадян, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності, а також у справах про злочини осіб без громадянства. До осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності, на­лежать дипломатичні представники іноземних держав та деякі інші особи, наділені дипломатичним імунітетом. Коло згада­них осіб визначають певні міжнародно-правові акти, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.