§ 1. Загальна характеристика особливостей провадження по справах неповнолітніх

Провадження по справах про злочини неповнолітніх здійсню­ється в загальному порядку, з дотриманням спеціальних пра­вил, які доповнюють і розвивають загальні норми і містять до­даткові гарантії прав цих осіб. Вони систематизовані в окрему главу 36 КПК. У цій главі зазначено специфічні риси провад­ження в справах неповнолітніх, які спрямовані на беззапереч­не дотримання процесуальних гарантій прав неповнолітніх об­винувачених та підсудних. Спеціальні правила застосовують по справах осіб, які на момент провадження в кримінальній справі не досягли вісімнадцятирічного віку (ч. 2 ст. 432 КПК).

190

Глава 18.

Встановлюючи особливий порядок провадження справ про злочини неповнолітніх, законодавець враховував вікові, соціаль­но-психологічні та інші особливості цієї категорії осіб, які по­требують додаткових гарантій для реалізації своїх прав. Особ­ливий порядок провадження зазначених категорій справ спри­яє більш повному і глибокому дослідженню всіх обставин вчиненого злочину, виявленню причин і умов його вчинення.

В загальноприйнятих міжнародних правилах в галузі прав і свобод людини значне місце посідають особливості прова­дження по кримінальних справах неповнолітніх. Генеральна Ассамблея ООН прийняла Мінімальні стандартні правила, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (так звані Пекінські правила). У них встановлено, що особа, яка веде провадження по справах неповнолітніх, повинна мати відповідну кваліфікацію, а судовий розгляд необхідно прово­дити таким чином, щоб неповнолітній міг брати участь у ньо­му та вільно висловлювати свої показання.

Для вирішення зазначених завдань Правила рекомендують створення спеціалізованих судів по справах неповнолітніх. За­значено, що провадження в справах неповнолітніх має відбу­ватися швидко, без будь-яких затримок, а право неповноліт­нього на конфіденційність слід поважати на всіх етапах кри­мінального провадження, уникаючи при цьому зайвої гласнос­ті. Багато з положень, що містяться в Пекінських правилах, викладено в нормах КПК України.

Найбільш виразно проявляються особливості норм, що ре­гулюють провадження по справах неповнолітніх, у предметі доказування. Згідно зі ст. 433 КПК при провадженні досудово-го слідства та розгляді в суді справ про злочини неповноліт­ніх, крім обставин, зазначених у ст. 64 КПК, необхідно також з'ясовувати:

вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження), що

повинно   підтверджуватись   документами   про   вік   особи,

свідоцтвом про народження або паспортом;

стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього. Необ­

хідно звертати уваги не лише на фізичний, а й на психічний

та інтелектуальний розвиток особи, здатність орієнтуватись

у конкретній обстановці та керувати своїми діями. По цій

категорії справ на стадії досудового слідства, за загальним

правилом, проводять судово-психіатричну експертизу;

Особливості провадження в справах про злочнии неповнолітніх          191

характеристику особи неповнолітнього, тобто необхідно до­

лучити до справи розгорнуту характеристику зі школи, з

місця роботи, а також з місця проживання. Необхідно з'я­

сувати в органах міліції (службах у справах неповнолітніх),

чи перебував неповнолітній на обліку, коли і за які право­

порушення його було поставлено на облік, чи притягався

він до адміністративної відповідальності тощо;

умови життя та виховання неповнолітнього. Потрібно зібра­

ти докладні  відомості  про житлові та  матеріальні  умови

сім'ї, про батьків, їх заняття, спосіб життя, оточення непов­

нолітнього, про умови навчання або роботи підлітка, орга-

нізіцію його вільного часу. Такі дані необхідні слідчому чи

суду для правильного вирішення питання про заходи, які до­

цільно застосувати для виправлення неповнолітнього;

обставини, що негативно впливали на виховання неповно­

літнього. З цією метою встановлюють причини виникнення у

неповнолітнього таких поглядів, навичок, які сприяли фор­

муванню злочинного умислу, спонукали його до вчинення

злочину. Це може бути відсутність нагляду і контролю за

поведінкою як удома, так і за місцем роботи чи навчання,

недбале ставлення батьків до виховання підлітка, негатив­

ний  вплив друзів неповнолітнього,  вживання  наркотиків,

алкоголю тощо;

наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули

неповнолітнього у злочинну діяльність. По кожній справі

обов'язково необхідно перевірити версії про те, чи не мало

місце   втягнення   неповнолітнього  в  злочинну  діяльність.

Виявлення дорослих підмовників є важливим не лише для

припинення злочинної діяльності, а й для визначення дійс­

ної ролі неповнолітнього у вчиненні злочину. Дорослих, які

схилили неповнолітнього до вчинення злочину, має бути

притягнуто за це до кримінальної відповідальності.