§ 3. Провадження по справах приватного і приватно-публічного обвинувачення

Особливість розгляду справ приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) полягає в тому, що порушення кримінальної спра­ви про злочини цієї категорії є можливим за наявності скарги потерпілого. Справи приватного обвинувачення можуть закін­чуватись примиренням сторін.

Особливості провадження деяких категорій кримінальних справ

187

До цієї категорії справ належать злочини, передбачені ст. 125 КК України (умисні легкі тілесні ушкодження); ч. 1 ст. 126 КК України (умисне завдання удару, побоїв або вчи­нення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень); ст. 356 КК України (са­моправство).

Отже, у справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК, проваджен­ня залежить від волевиявлення приватної особи. Саме за скар­гою потерпілого суддя порушує кримінальну справу, а особа, яка подала скаргу до суду, має право в будь-який момент від­мовитися від обвинувачення, в тому числі й примиритись з обвинуваченим, що зумовлює закриття справи.

У скарзі потерпілий має вказувати:

суд, до якого цю скаргу подано;

відомості про себе;

обставини злочину;

місце, час, спосіб, мотиви і наслідки його вчинення;

навести докази, які підтверджують вчинення злочину.

У скарзі просять про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи або осіб, наводять відомості про обвинува­чення кожної з них, зазначають статті кримінального закону. До скарги необхідно додавати список осіб, яких необхідно ви­кликати в судове засідання, із зазначенням їх місць проживання.

Такі справи порушує суддя, по них не проводять досудове слідство, крім випадків вчинення злочину неповнолітніми та особами з фізичними та психічними вадами, а також якщо не­обхідність у проведенні досудового слідства визнають проку­рор або суд.

Закон передбачає, що прокурор також може порушити кри­мінальну справу приватного обвинувачення за відсутності скар­ги потерпілого у випадках, якщо злочин має особливе громад­ське значення чи потерпілий не може захистити свої інтереси через безпорадний стан чи з інших причин.

Кримінальні справи, які передбачено ч. 1 ст. 152 КК Украї­ни, належать до справ приватно-публічного обвинувачення, оскільки їх порушують за скаргами потерпілих або прокурора (в зазначених вище випадках), однак закриттю за примирен­ням потерпілих із обвинуваченими вони не підлягають.

Як по справах приватного, так і по справах приватно-пуб­лічного обвинувачення потерпілим може бути визнано особу, якій злочином заподіяно чи могло бути заподіяно моральну,

188

Глава 17.

фізичну чи матеріальну шкоду. Закон пов'язує порушення кримінальних справ зазначених категорій із скаргою потер­пілих, бо без суб'єктивної оцінки осіб, щодо яких було вчине­но ті чи інші дії, іноді неможливо скласти уявлення про хара­ктер і тяжкість завданої шкоди. Крім того, слід враховувати і те, що потерпілий, намагаючись уникнути розголошення події, викликів до слідчого, в суд, може не подавати скаргу про вчи­нення проти нього злочинних дій. Ми вже зазначали, що в скарзі потерпілого необхідно, крім зазначення фактів про по­дію, прямо вказати прохання про притягнення винуватого до кримінальної відповідальності.

Суддя, отримавши скаргу в справах приватного обвинува­чення, перевіряє наявність законних приводів для порушення кримінальної справи та вживає всіх необхідних заходів до примирення потерпілого з особою, на яку подано скаргу. При­мирення має добровільний характер. Якщо примирення не від­булося, суддя, за наявності достатніх даних, виносить постано­ву про порушення кримінальної справи та призначає її до слу­хання. З цього моменту особу, щодо якої порушено криміналь­ну справу, вважають підсудною. Суддя вручає підсудному ко­пію скарги потерпілого. У разі відмови в порушенні криміна­льної справи щодо злочинів, передбачених ч. 1 ст. 27 КПК, суддя виносить мотивовану постанову, вручає її потерпілому.

Крім того, суддя має право залишити подану скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам кримінально-про­цесуального законодавства. В цьому випадку скаргу поверта­ють особі, яка її подала. Також до повноважень судді нале­жить направлення скарги за належністю прокуророві (п. 2 ч. 2 ст. 251 КПК).

До суду може подати зустрічну скаргу особа, щодо якої в скарзі потерпілого ставиться питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Суддя в таких випадках вправі об'єднати справи в одне провадження і розглянути їх в одному судовому засіданні. Оскільки обидва заявники висту­пають в одному провадженні не лише як потерпілі, а й як під­судні, суд повинен забезпечити кожному з них дотримання під час судового розгляду справи всіх законних прав, які належать не лише потерпілому, а й підсудному.

Під час безпосереднього розгляду справи в суді по справах приватного обвинувачення потерпілому і підсудному роз'яс­нюють їх право на примирення до видалення суду в нарадчу кімнату для постановления вироку. Якщо примирення відбуло-

Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх          189

ся, провадження по справі закривається, про що суд виносить мотивовану постанову.

Однак за примиренням потерпілого з обвинуваченим чи підсудним не підлягають закриттю справи:

про злочини, передбачені ч. 1 ст. 152 КК України;

порушені прокурором (в тому числі й ті, що перераховано

в ч. 1 ст. 27 КПК), як такі, що мають велике громадське

значення, а також якщо потерпілий через свій безпорадний

стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не

може захистити свої законні інтереси;

при вступі прокурора в справу, порушену суддею за скар­

гою потерпілого, і підтриманні ним обвинувачення в суді,

якщо цього вимагає охорона державних або громадських

інтересів чи прав громадян.

В зазначених випадках справи не підлягають закриттю, на­віть якщо потерпілий відмовляється від своєї скарги і не ба­жає засудження та покарання винних осіб.

Кримінальні справи про злочини, перелічені в ст. 27 КПК, розглядає суд у загальному порядку, передбаченому главами 24-27 КПК, а вирок має відповідати вимогам ст.ст. 323, 333-335 КПК.