§ 2. Особливості провадження слідства та судового розгляду кримінальних справ по справах про злочини неповнолітніх

Кримінально-процесуальне законодавство (ст. 111 КПК) визна­чає, що у справах про злочини неповнолітніх проведення до-судового слідства є обов'язковим.

192          Глава 18.

Затримання і взяття під варту як запобіжний захід слід за­стосовувати до неповнолітнього лише у виняткових випадках, якщо це зумовлено тяжкістю вчиненого злочину, та за умов, встановлених ст.ст. 106, 148, 150, 155 КПК. Неповнолітнього можна затримати та взяти під варту лише у разі вчинення ним злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких. Про затримання чи взяття під варту неповнолітнього обов'яз­ково повідомляють його батьків або осіб, що їх замінюють.

Під час досудового слідства, починаючи із затримання неповнолітнього, йому необхідно роз'яснити право на захист та призначити захисника, участь якого є обов'язковою (п. 1 ч. 1 ст. 45 КПК). Законодавством встановлено, що в цих випа­дках захисник вступає в процес із моменту визнання неповно­літнього підозрюваним або пред'явлення йому обвинувачення. Захисник має право знайомитись з протоколом затримання, постановою про застосування запобіжного заходу, бути присут­нім при пред'явленні обвинувачення, брати участь у допиті свого неповнолітнього підзахисного, а також в інших слідчих діях, які проводяться за його участі.

До неповнолітніх може бути застосовано як запобіжний за­хід віддання під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи (ст. 436 КПК). Однак, перш ніж вдаватися до цього, слідчий і суд повинні переконатися, що батьки чи адміністрація установи дійсно зможуть забезпе­чити необхідну поведінку неповнолітнього та його явку до слідчого, прокурора, суду. В разі застосування вказаного запо­біжного заходу зазначені особи дають письмове зобов'язання, їм повідомляють про характер обвинувачення, пред'явленого неповнолітньому. Крім того, їх попереджають про відповідаль­ність, що в разі неявки підлітка до слідчого, прокурора, суду до них може бути застосовано грошове стягнення в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ці особи мають право відмовитися від взятих на себе зобов'я­зань, в такому разі слідчий, прокурор або суд вирішує питання про заміну обраного запобіжного заходу іншим.

Неповнолітнього обвинуваченого викликають до слідчого, прокурора або суду за загальними правилами ст. 134 КПК, однак законодавець наголошує, що виклик роблять, як правило, че­рез батьків чи інших законних представників неповнолітнього.

Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому та його до­пит відбувається за правилами, встановленими кримінально-процесуальним законодавством (ст.ст. 140-143 КПК) з обов'яз-

Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх

193

ковою присутністю захисника. Крім захисника, можуть бути присутні педагог, лікар, батьки або законні представники неповнолітнього у випадках, коли він не досяг 16 років, за роз­судом слідчого або прокурора, або за клопотанням захисника. Слідчий роз'яснює зазначеним особам їх право ставити запи­тання та викладати свої зауваження, які заносять до протоколу допиту. В тому випадку, якщо слідчий відводить запитання, він все одно повинен його записати у протокол слідчої дії.

Після закінчення досудового слідства слідчий ознайомлює неповнолітнього обвинуваченого та його захисника з усіма ма­теріалами справи за правилами ст.ст. 218-222 КПК. Присут­ність законного представника неповнолітнього під час оголо­шення про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів спра­ви залежить від дозволу слідчого. Отже, законний представник не вправі самостійно ознайомлюватися з матеріалами справи, а може бути лише присутнім при пред'явленні матеріалів спра­ви неповнолітньому для ознайомлення.

Судовий розгляд справ неповнолітніх відбувається в загаль­ному порядку, з застосуванням спеціальних правил, встановле­них кримінально-процесуальним законодавством. Розгляд такої категорії справ відбувається під головуванням суддів, що ма­ють великий суддівський досвід та певний досвід у галузі пе­дагогіки.

Особливістю судового розгляду справ про злочини непов­нолітніх є обов'язкова участь захисника. Справи такої катего­рії можуть слухати як у відкритому, так і в закритому судово­му засіданні. До останнього вдаються, якщо відкрите провад­ження може спричинити негативну поведінку неповнолітнього в суді (наприклад демонстрацію своєї "сили" перед присут­німи в залі тощо). Питання про слухання справи у закритому судовому засіданні вирішується в підготовчій частині судового розгляду.

Суд, вислухавши думку захисника, законного представника та прокурора, має право своєю ухвалою (постановою) видали­ти неповнолітнього із зали судового засідання на час до­слідження обставин, які можуть негативно вплинути на нього (ст. 444 КПК).

При постановленні вироків суд керується правилами ст. 324 КПК. В разі звільнення неповнолітнього від відбування пока­рання з випробуванням або застосуванням до нього покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд зобов'язаний обгово-

13 — 5-1742

194          Глава 18.

рити питання про необхідність призначення підлітку громадсь­кого вихователя.

Вироки, що постановляють по справах неповнолітніх, ма­ють відповідати вимогам ст.ст. 333-335 КПК. Особливістю та­ких вироків є те, що у мотивувальній частині слід зазначати підстави призначення громадських вихователів (у разі їх при­значення), а в резолютивній — необхідність такого призначення.

Кримінально-процесуальне та кримінальне законодавство дозволяє застосовувати до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру (ст.ст. 447, 448 КПК та ч. 2 ст. 105 КК України). Пленум Верховного Суду України в постанові "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" від 31 травня 2002 року роз'яс­нив, що такі заходи може бути застосовано до осіб, які у віці від 14 до 18 років вчинили злочин невеликої або середньої тяж­кості, а також до осіб, які в період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.

На підставі ч. 2 ст. 105 КК України, до неповнолітнього може бути застосовано такі заходи виховного характеру:

застереження;

обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до по­

ведінки неповнолітнього;

передачу неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх

заміняють, або під нагляд педагогічного або трудового ко­

лективу за його згодою, а також окремих громадян на їх

прохання;

покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятиріч­

ного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку від­

шкодування заподіяних майнових збитків;

направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-ви­

ховної установи для дітей і підлітків до його виправлення,

але на строк, що не перевищує трьох років.

До неповнолітнього може бути застосовано кілька зазначе­них примусових заходів виховного характеру.

Вирішуючи питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд повинен з'ясувати в нарадчій кімнаті такі питання: — чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх

195

чи винна у вчиненні цього діяння особа, щодо якої розгля­

дається це питання?

який саме примусовий захід виховного характеру має бути

застосовано?

За результатами розгляду суд виносить ухвалу, яку може оскаржити в апеляційному порядку сам неповнолітній, його захисник, законний представник, потерпілий або його представ­ник (в частині, що стосується їх інтересів). Апеляційне подан­ня на таку ухвалу може подати прокурор, який брав участь у судовому розгляді справи або який затверджував обвинуваль­ний висновок.

13"