§ 1. Застосування примусових заходів медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру (ст. 93 КК України) не є мірою кримінального покарання і застосовується лише судом до осіб:

які вчинили в стані неосудності суспільно небезпечні діяння;

які вчинили злочини в стані обмеженої осудності;

які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на

психічну хворобу до постановления вироку або під час від­

бування покарання.

Отже, за законом не підлягають кримінальній відповідаль­ності та покаранню особи, які під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебували у стані неосудності, тобто не могли усвідомлювати фактичний характер та суспільну небез­печність своїх дій (бездіяльності) чи керувати ними через хро­нічний психічний розлад, тимчасовий психічний розлад, сла­боумство чи інший хворобливий стан психіки. До таких осіб, за призначенням суду, можуть бути застосовані примусові за­ходи медичного характеру.

Не підлягають покаранню також особи, що вчинили злочин в стані осудності, але які до винесення судом вироку, в силу психічного розладу, не могли повною мірою усвідомлювати фактичний характер та суспільну небезпечність своїх дій (без­діяльності) чи керувати ними. До них за призначенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характе­ру, а після їх одужання вони підлягають покаранню, якщо не сплив строк давності притягнення до кримінальної відповіда­льності чи не настали інші підстави, що звільняють від кри­мінальної відповідальності та покарання. Осіб, в яких настав психічний розлад під час відбування покарання, звільняють від подальшого його відбування, до них також можна застосо­вувати примусові заходи медичного характеру. Після одужан­ня таких осіб може бути покарано, якщо немає підстави для звільнення від покарання.

180

Глава 17.

Крім того, примусові заходи медичного характеру застосо­вують за рішенням суду і до осіб, що вчинили суспільно небез­печне діяння, у яких в процесі досудового слідства чи розгля­ду справи в суді встановлено тимчасовий психічний розлад, що перешкоджає визначенню їх психічного стану під час вчи­нення ними суспільно небезпечного діяння, якщо за характе­ром вчиненого діяння і за своїм психічним станом ці особи є небезпечними для суспільства і потребують примусового ліку­вання. Також законом передбачено можливість призначення судом примусових заходів медичного характеру у вигляді ам­булаторної психіатричної допомоги до осіб, засуджених за вчинення злочинів у стані осудності, але яких визнано судом такими, що потребують лікування від алкоголізму чи наркоманії.

Залежно від ступеня небезпечності для суспільства і харак­теру вчинених діянь, до осіб, що страждають на психічні роз­лади, суд може застосувати чотири види пргшусовга заходів медичного характеру (ст. 94 КК України):

надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусо­

вому порядку;

госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним на­

глядом;

госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим на­

глядом;

госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Застосування примусових заходів медичного характеру є заходом державного примусу, який може бути призначено ли­ше судом у результаті судового розгляду, проведеного на ос­нові повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи, згідно з нормами кримінального та кримінально-про­цесуального закону. Метою застосування цих заходів є захист суспільства від небезпечної протиправної поведінки осіб із психічними розладами, зумовленими хворим станом їх пси­хіки, лікування таких хворих, покращення їх психічного стану, надання їм допомоги, а також запобігання вчиненню ними но­вих суспільно небезпечних діянь.

Порядок судочинства в справах про застосування примусових заходів медичного характеру визначають правила кримінально­го судочинства, а також спеціальні норми, вказані в гл. 34 КПК.

Особливості провадження досудового слідства. Відповід­но до ст. 417 КПК кримінальні справи про суспільно небезпе­чні діяння неосудних або обмежено осудних осіб порушують

Особливості провадження деякнх категорій кримінальних справ

181

на загальних підставах і досудове слідство проводять за пра­вилами, передбаченими ст.ст. 111-130, 148-222 КПК.

Особливостями проведення досудового слідства в зазначе­ній категорії справ є те, що участь захисника є обов'язковою з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хво­роби. Психічний стан особи необхідно визначити, призначив­ши судово-психіатричну експертизу. Особу, яку визнано пси­хічно хворою, не притягають як обвинувачену, а в разі ви­знання її обвинуваченою до встановлення у неї психічної хво­роби постанова про притягнення її як обвинуваченої втрачає силу. Обвинувальний висновок у таких категоріях справ не складають. У разі необхідності проведення будь-якої слідчої дії, участь у них психічно хворих осіб є можливою, якщо їх психічний стан дозволяє це зробити.

Під час провадження досудового слідства по справах осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності чи захворіли на душевну хворобу після вчинення суспільно небезпечного діяння, необхідно з'ясувати такі дані:

час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого діяння;

чи вчинено діяння саме цією особою;

наявність в особи душевних захворювань у минулому, сту­

пінь і характер душевного захворювання в момент вчинен­

ня діяння та на момент проведення слідства по справі;

поведінка особи як до вчинення, так і після вчинення су­

спільно небезпечного діяння;

характер і розмір шкоди, яку заподіяно суспільно небезпеч­

ним діянням.

Експертизу в цих категоріях справи призначають, якщо є достатні дані, що вказують на те, що саме ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння. На вирішення експерта-психіатра ставлять питання, що стосуються встановлення психічного стану обстежуваного як у момент вчинення, так і після вчи­нення суспільно небезпечного діяння. Висновок судово-психіат­ричної експертизи про психічний стан особи і застосування до неї примусових заходів підлягає оцінці слідчого і суду в суку­пності з усіма доказами, зібраними по справі.

По закінченні досудового слідства слідчий виносить постано­ву про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В поста­нові викладають всі обставини, які підтверджують вчинення су­спільно небезпечного діяння саме цією особою, а також дані, які

182          Глава 17.

підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу, і ра­зом зі справою надсилають прокуророві. Останній, отримавши справу, має право, в разі погодження з постановою, затвердити її і надіслати справу до суду. Якщо ж прокурор визнає, що зібрані по справі докази є недостатніми для направлення справи до су­ду, він повертає справу слідчому з письмовою вказівкою про проведення додаткового досудового слідства.

Судовий розгляд. Порядок судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру перед­бачено ст. 419 КПК. Суддя, в разі погодження з постановою слідчого, виносить справу для безпосереднього розгляду в су­довому засіданні. Такі категорії справ розглядають у відкрито­му судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та за­хисника. Експерта-психіатра викликають у судове засідання в разі неповноти проведеної експертизи або в разі необхідності поставити йому додаткові запитання. Крім того, в судове за­сідання викликають представника особи, щодо якої ставиться питання про застосування заходів медичного характеру. При розгляді справ цієї категорії суд повинен дотримуватися вимог кримінально-процесуального законодавства, зазначених у гла­вах 25, 26 та 34 КПК.

Судове слідство розпочинається з оголошення постанови слідчого про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру. Далі допитують свідків та перевіряють докази, які доводять або спростовують вчинення саме цією особою суспільно небезпечного діяння, а також обставини, які мають значення для вирішення питання, про можливість і доцільність призначення особі примусових заходів медичного характеру. Після судового слідства суд ви­слуховує думку прокурора і захисника з приводу вчинення підсудним суспільно небезпечного діяння та необхідності за­стосування примусових заходів медичного характеру. Судові дебати в таких категоріях справ не проводять, останнє слово підсудному не надають.

Суд постановляє в нарадчій кімнаті своє рішення:

про застосування примусових заходів медичного характеру;

про закриття справи;

про направлення справи для проведення додаткового роз­

слідування.

Скасувати або змінити примусові заходи медичного харак­теру може суд, який виніс ухвалу про застосування такого за-

Особливості провадження деяких категорій кримінальних справ

183

ходу, або суд за місцем застосування медичного заходу. Під­ставою для такого скасування є одужання особи чи така зміна стану її здоров'я, яка усуває необхідність у збереженні раніше застосованого примусового заходу медичного характеру. Під­ставою для зміни примусових заходів медичного характеру може бути таке покращення чи погіршення стану здоров'я особи, яке зумовлює зміну типу психічної установи та форми примусового лікування.

Питання про зміну або скасування примусових заходів ме­дичного характеру розглядають на основі подання головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають певну особу. До такого подан­ня додають висновок комісії лікарів-психіатрів. Приводом для розгляду питання про зміну чи скасування зазначених заходів є клопотання близьких родичів особи чи інших зацікавлених осіб. В таких випадках суд робить запит до відповідних орга­нів охорони здоров'я про стан здоров'я особи, щодо якої по­рушено клопотання.

У судове засідання при розгляді такої категорії справ ви­кликають прокурора, захисника, представника лікарської ко­місії, яка давала медичний висновок, особу, щодо якої вирішу­ється питання (якщо дозволяє стан її здоров'я). Про час роз­гляду справи необхідно повідомити особу, за заявою чи по­данням якої розглядають справу, та адміністрацію лікувальної установи, в якій перебуває особа.

Розглядаючи справу про скасування або зміну примусових заходів медичного характеру, суд повинен дослідити обґрунто­ваність подання головного лікаря. За наявності сумнівів у пра­вильності висновків лікарів-психіатрів щодо одужання особи, суд може викликати в судове засідання членів лікарської ко­місії та особу, щодо якої вирішується таке питання.

За результатами розгляду суддя виносить постанову про:

скасування примусових заходів медичного характеру;

зміну примусових заходів медичного характеру;

відмову в задоволенні клопотання.