§ 7. Оскарження незаконних дій установ і службових осіб

Оскарження незаконних дій установ і службових осіб є важливим заходом зміцнення соціалістичної законності. Кожний трудящий нашої країни може вільно висловити своє незадоволення недоліками, які він спостерігає в житті, може оскаржити рішення або дію, які він вважає неправомірними. Це один з яскравих проявів демократизму нашої системи. Жодна скарга, куди б вона не була направлена, ніколи не лишається без уваги. її перевіряють, вивчають. Справедливі скарги — задовольняються. Несправедливі — відкидаються.

Скарга — це форма звернення радянських громадян, установ, організацій, підприємств і службових   осіб до дер-

288

РОЗДІЛ XI

жавного органу з приводу порушення в процесі державного управління державними органами і службовими особами прав і законних інтересів заявників або третіх осіб, з якій міститься вимога про відновлення прав або усунення обставин, що ущемляють їх права і законні інтереси.

Заява є формою звернення фізичних або юридичних осіб до державного апарату, що не зв'язана з порушенням прав або законних інтересів цих осіб і в якій міститься вимога про усунення певних недоліків у роботі державних органів.

Скарги і заяви в СРСР служать цілям дальшого розширення начал соціалістичного демократизму в державному управлінні і є засобом забезпечення законності в діяльності державного апарату та захисту як громадських інтересів, так і особистих прав і законних інтересів трудящих. ' Основними правовими актами, які регламентують порядок подання і розгляд скарг і заяв трудящих, є постанова ЦВК СРСР від 14 грудня 1935 р. «Про стан справ з розглядом скарг трудящих»1; постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 4 вересня 1944 р. «Про стан розгляду скарг і заяв трудящих»2, Адміністративний кодекс УРСР, відд. XV та інші. Велике значення в справі поліпшення розгляду скарг трудящих у радянському державному апараті має постанова ЦК КПРС 1958 р. «Про серйозні недоліки в розгляді листів, скарг і заяв трудящих».3

Радянське законодавство чітко визначає основні положення інституту права скарги. До них належать такі:

а)                            перевірка скарги повинна проводитись незалежною сторонньою особою;

б)                                   перевірка скарги повинна проводитись   компетентною особою;

в)                                 перевірку особливо важливих скарг повинні проводити особисто керівники установ, підприємств, організацій, голови виконкомів місцевих Рад депутатів   трудящих   або   їх заступники;

г)                                скарги розглядаються, як правило, в тих установах, до компетенції яких належать питання,   порушені в скаргах;

д)                                 категорично забороняється пересилання скарг на розгляд тих установ і осіб, на дії яких подано скаргу;

є) в деяких випадках скарга може бути передана в інші підвідомчі або підпорядковані установи, підприємства, органі-

1 33 СРСР, 1936, № 31, ст. 274. - ЗП УРСР, 1944, № 1225, ст. 5.

3 Див. КПСС о работе Советов. Сборник документов, Госполнтиздат, 1959, стор. 555—559.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ   В  ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        289

зації або місцеві Ради, які повинні дати пояснення або провести перевірку (у таких випадках орган, який надіслав скаргу, має здійснювати контроль і вживати відповідних заходів, які забезпечують своєчасне і правильне розв'язання поставлених питань);

є) гарантією правильного розв'язання скарг є додержання строків їх розгляду; відповідно до постанови ЦВК СРСР від 14 грудня 1935 р. «Про стан справ з розглядом скарг трудящих» для розгляду скарг встановлені такі строки: в центральних і обласних організаціях для скарг всіх громадян — до 1 місяця, для скарг військовослужбовців, їх родин та інвалідів Вітчизняної війни — до 15 днів; у міських та районних організаціях для скарг всіх громадян — до 20 днів і для скарг військовослужбовців, їх родин та інвалідів Вітчизняної війни — до 7 днів;

ж)                              звітність по скаргах. Встановлено, наприклад, що виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих повинні систематично, не менше одного разу на квартал, слухати на своїх засіданнях звіти про розгляд скарг як у виконавчих комітетах Рад, так і у відділах, організаціях, установах і підприємствах, вживаючи заходів для запобігання та усунення порушень закону;

з)                              заявникові повідомляється про   порядок   переведення скарги;

і) практикується ухвалення рішень щодо скарг у присутності заявників, представників заінтересованих організацій і осіб, що проводили перевірку скарг;

к) забезпечується чіткий облік скарг і заяв трудящих та дійовий контроль за їх рухом і розглядом;

л) встановлена кримінальна і дисциплінарна відповідальність осіб, які не виконують рішень, що приймаються по скаргах, а також винних у тяганині і неуважному ставленні до скарг і скаржників і таке інше.

Комуністична партія Радянського Союзу завжди приділяла і приділяє велику увагу питанням організації прийому і розгляду заяв і скарг трудящих.

Комуністична партія вчить, що чуйне ставлення до скарг і заяв трудящих є невід'ємною якістю ленінського стилю в роботі державного апарату. Винятково важливе значення в цьому відношенні мають постанова Центрального Комітету КПРС «Про серйозні недоліки в розгляді листів, скарг і заяв трудящих»1 і постанова ЦК КП України з цього ж питання. Цими постановами на керівників державних,   партійних

1 Див. КПСС о. работе Советов. Сборник документов, Госполитиздат, 1959, стор. 555—559.

19 І. М. Пахомов

290

РОЗДІЛ XI

і профспілкових організацій покладена персональна відповідальність за те, як організоване приймання і розгляд скарг трудящих. Особлива увага звертається на необхідність проведення розслідування скарг трудящих на місці, залучення до цієї справи депутатів Рад, членів обкомів, крайкомів, ЦК компартій союзних республік, активу профспілкових, комсомольських та інших громадських організацій, на необхідність вжиття заходів, спрямованих на усунення причин, що породжують скарги і заяви трудящих.

А. И.

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

Ангелов. Прокурорский надзор в Народной Республике Болгарии. София, 1958.

Н. А н а н о в. Улучшить работу органов государственного контроля в области совершенствования советского государственного аппарата. «Советское государство и право», 1956, № 2.

С.  Г. Березовская. Прокурорский надзор за законностью право-

■■■    въгх актов органов управления в СССР. Госюриздат, М., 1959.

С. Г. Березовская. Некоторые вопросы опротестования в порядке прокурорского надзора незаконных актов управления в СССР. «Правоведение». 1960, № 2.

■О. Гоголь. Ширше залучати народні маси до державного управління. «Радянське право», 1960, № 4.

Д. Д а н и л о в с ь к и й. Уважно і своєчасно вирішувати скарги і заяви трудящих. «Радянське право», 1960, № 6.

Г.А.Дорохова. Рабоче-крестьянская инспекция. Госюриздат, М., 1959.

Д. А. К є р и м о в. Обеспечение законности в СССР. Госюриздат, М., 1956.

Ю. М. К о з л о в. Прием и рассмотрение жалоб и заявлений трудящихся в органах советского государственного управления. Госюриздат, М, 1959 (второе издание).

A.                      Е. Лунев. Государственный контроль в СССР. Госюриздат, М., 1951. ТІ. О. Недбайло. Про судові гарантії правильного застосування радянських правових норм. «Питання теорії і практики радянського пра-

і     ва», вип. 4, ЛДУ їм. їв. Франка, 1958.

Л. А. Николаева. Методы и формы общенадзорной работы органов прокуратуры. Уч. зап. ЛГУ, серия юридическая, 1955, № 187, вып. IV.

B.                             И. Попова. Социалистическая законность в деятельности местных Советов, М., 1954.

C.                     Н. Савицкий. Вопросы разрешения писем, жалоб и заявлений граж-

дан в исполкомах местных Советов депутатов трудящихся. Ученые труды Казахского университета, 1959, № 5.

В. С. Т а д е в о с я н. Прокурорский надзор в СССР. Госюриздат, М., 1956.

В. Холодов. Розширити компетенцію органів держарбітражу. «Радянське право», 1959, № 3.

-М. П. Ш а л ю п а, Я. А. Донде. Государственный арбитраж в СССР, Госюриздат, М., 1959.

О. М- Я к у б а. Судова практика в справах про адміністративні лісопо-рушення. «Радянське право», 1959, № 1.

\