§ 2. Державний і громадський контроль

Комуністична партія і Радянський уряд надають особливого значення контролю і перевірці виконання як засобові дальшого зміцнення радянського державного апарату, поліпшення якості його роботи.

Питання про правильну організацію контролю і перевірки виконання є одним з головних питань державного управління.

Засновник Радянської держави В. І. Ленін постійно підкреслював величезне значення контролю і перевірки виконання, відводив їм дуже важливе місце в усій роботі державного апарату. «Перевіряти людей і перевіряти фактичне виконання діла, — вказував В. І. Ленін, — в цьому, ще раз в цьому, тільки в цьому тепер суть всієї роботи, всієї політики»1. Добре поставлений контроль, — вказував М. С Хрущов, — викорінює прояви бюрократизму і тяганини, дає можливість вчасно помічати й усувати з нашого^ шляху все, що гальмує успішний рух вперед2.

Але, щоб контроль і перевірка виконання досягли своєї мети, необхідно, по-перше, щоб контроль і перевірка виконання здійснювались систематично, а не епізодично; по-дру-

1                    В. І. Л е н і н. Твори, т. 33, стор. 191.

2                  М. С. X р у щ о в. Звіт Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу ХХП з'їздові партії. Держполітвидав, 1961, стор. 122.

264                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                РОЗДІЛ XI

г е, щоб перевірку виконання очолювали самі керівники, люди, які знають справу; по-третє, щоб контроль і перевірка виконання проводились на місці роботи, за фактичними результатами виконання, спираючись на широкі маси трудящих; по-четверте, перевіряти треба не тільки поганих, відстаючих, але й добрих працівників, щоб вони не перетворились у діляг; по-п'яте, щоб контроль і перевірка виконання починалися з моменту прийняття рішення і проводились в ході його виконання, а не тільки тоді, коли стався провал у роботі. Лише за таких умов контроль і перевірка виконання по-справжньому сприяють поліпшенню роботи.

Правовою основою проведення контрольної роботи в радянському державному управління є Конституція СРСР, конституції союзних і автономних республік та інші державно-правові акти. Норми, які регулюють відносини контролю і перевірки виконання, є адміністративно-правовими. До них належать: а) норми, які визначають компетенцію тих чи інших державних органів (службових осіб) по контролю і перевірці виконання, взаємовідносини між контролюючими і контрольованими органами і їх відповідальність; б) норми, які розмежовують контрольні повноваження між різними ланками органів державного управління, визначають порядок їх підконтрольності; в) норми, які встановлюють права і обов'язки громадян у ході здійснення контролю і перевірки виконання в державному управлінні; г) норми, які регулюють форми і методи контрольної діяльності в процесі радянського державного управління і форми залучення громадськості до цієї справи.

Державний контроль поділяється на такі види:

1)                               за об'єктом контрольної діяльності — на загальний   і спеціальний;

2)                               за входженням контролюючого   і   контрольованого   в одну або різні галузі (системи) управління — на внутрішній (внутрівідомчий) і зовнішній;

3)                             за взаємовідношенням у часі акта контролю і діяльності, яка контролюється, — на попередній і наступний.

Контролюючими суб'єктами в радянському державному управлінні виступають: державні органи, громадські організації трудящих, окремі радянські громадяни.

Загальний контроль. Встановлена в нашій країні система вищих і місцевих органів державної влади і управління відповідно до принципу демократичного централізму передбачав можливість контролю по лінії: з одного боку — органів державної влади за діяльністю органів державного управління, а з другого — вищестоящих державних органів за нижчестоящими. Контрольні повноваження   організ дер-

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ  В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        265

жавної влади і управління закріплені в Конституції СРСР, конституціях союзних і автономних республік. Вони полягають в такому:

а)                             Верховна Рада Союзу РСР, Верховні Ради союзних  і автономних республік та їх Президії, відповідно в союзному і республіканському масштабі, і місцеві Ради депутатів трудящих — у масштабі області, міста, району, селища, села, — здійснюють контроль за діяльністю виконавчих і розпорядчих органів державної влади. Так, наприклад, найвищі органи державної влади СРСР здійснюють контроль за додержанням Конституції   СРСР і за   забезпеченням   відповідності конституцій союзних республік Конституції   СРСР    (п. «г» ст. 14 Конституції СРСР). Вони перевіряють виконання своїх державно-правових актів нижчестоящими органами державної влади, а також органами державного управління.

Президія Верховної Ради Української РСР скасовує постанови і розпорядження Ради Міністрів Української РСР, а також рішення і розпорядження обласних Рад депутатів трудящих у разі їх невідповідності законові (ст. ЗО Конституції Української РСР). Міська, районна (в місті) Рада депутатів трудящих, керуючи господарським і культурним будівництвом, здійснює контроль за додержанням фінансової і штатнод дисципліни та виконанням фінансових планів підприємствами і організаціями; за створенням належних виробничих умов, додержанням охорони праці і техніки безпеки на підприємствах; за додержанням санітарного стану вулиць і подвір'їв, промислових підприємств, підприємств громадського харчування, торговельних приміщень, жител, шкіл та установ, джерел господарського і питного водопостачання міста, району; за додержанням правил радянської торгівлі, культурного обслуговування покупців у торговельній мережі; за планувань ням і забудовою міста і таке інше.

Міська Рада депутатів трудящих скасовує рішення і розпорядження свого виконавчого комітету, підпорядкованих їй Рад і їх виконавчих комітетів у разі невідповідності їх законові1.

б)                                  Ради Міністрів СРСР, союзних і автономних республік, а також виконкоми місцевих Рад наділені правом контролю діяльності нижчестоящих   органів   державного  управління. Так, наприклад, Рада Міністрів Української РСР перевіряє роботу виконавчих комітетів обласних Рад депутатів трудящих, має право скасовувати їх рішення і розпорядження,   а також накази та інструкції міністрів Української РСР (ст. ст.

1 Див. ст. ст. 6, 7, 8, 9, 12, 14, 22 Положення про міську, районну місті Раду депутатів трудящих Української РСР.

266                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                розділ хі

43 і 44 Конституції Української РСР). Виконавчий комітет обласної Ради депутатів трудящих забезпечує на території області точне і неухильне додержання нижчестоящими Радами, їх виконавчими комітетами, всіма організаціями, установами і громадянами конституційних норм, положень і обов'язків, соціалістичної законності; керує роботою відділів і управлінь; заслуховує і обговорює звіти нижчестоящих виконавчих комітетів Рад депутатів трудящих та їх відділів і таке інше1.

Вищестоящі виконавчі комітети Рад депутатів трудящих стежать за додержанням нижчестоящими Радами, їх виконавчими комітетами, всіма організаціями, установами і громадянами конституційних норм, положень і обов'язків, соціалістичної законності; керують роботою відділів і управлінь; заслуховують і обговорюють звіти нижчестоящих виконавчих комітетів Рад депутатів трудящих та їх відділів і таке інше2.

Вищестоящі виконавчі комітети Рад депутатів трудящих мають право скасовувати рішення і розпорядження нижчестоящих Рад депутатів трудящих (ст. 67 Конституції Української РСР).

в) Органи державного управління загальної компетенції здійснюють контрольні повноваження у відношенні до галузевих виконавчих і розпорядчих органів державної влади. На-лриклад, виконавчі комітети Рад депутатів трудящих у межах своєї компетенції контролюють діяльність своїх відділів і управлінь.

Спеціальний контроль. Даний вид контролю здійснюється спеціальними інспекціями та деякими іншими відомствами загальносоюзного або республіканського значення (санітарна інспекція, державна інспекція електрозв'язку і таке інше), а також в деяких випадках інспекціями, які створюються всередині тієї чи іншої галузі управління (торговельна інспекція та інші).

На державні органи, які здійснюють спеціальний контроль у радянському державному управлінні, покладено забезпечення виконання рішень партії та уряду, а також інших державно-правових актів виконавчими і розпорядчими органами державної влади, громадськими організаціями і громадянами.

Права та обов'язки інспекцій визначаються положеннями про них. Так, наприклад, на інспекцію безпеки мореплавства і портового нагляду флоту рибної промисловості при Раді Міністрів УРСР покладено здійснення контролю за наявністю і правильним веденням встановленої суднової   документації,

1                      Див. ст. ст. 36—49. Положення про обласну Раду депутатів трудящих Української РСР.

2                   Там же.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ   В  ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        267

наявністю документів Регістру на право плавання, виконанням судновласниками вимог, зазначених у цих документах; нагляд за додержанням на флоті рибної промисловості, включаючи флот риболовецьких колгоспів і органів рибоохорони, діючих законів, постанов і розпоряджень уряду СРСР і уряду УРСР та інших державно-правових актів; здійснення контролю за технічним станом суден, наявністю і станом рятувального, протипожежного та іншого суднового майна; систематичний контроль за місцезнаходженням і роботою на промислі суден рибної промисловості далекого плавання, особливо при перебуванні суден поблизу меж територіальних вод і спеціальних зон іноземних держав; за комплектуванням екіпажу суден відповідно до вимог Кодексу торгового мореплавства СРСР і правил плавання на внутрішніх водних шляхах СРСР; нагляд за проведенням рибогосподарськими організаціями, підприємствами і риболовецькими колгоспами інструктажу капітанів суден з питань плавання і рибальства і таке інше.

Вказівки інспекції безпеки мореплавства і портового нагляду флоту рибної промисловості з питань, що входять до її компетенції в справі безпеки мореплавства і портового нагляду, обов'язкові для виконання раднаргоспами, організаціями і підприємствами рибної промисловості, риболовецькими колгоспами, органами рибоохорони та екіпажами суден флоту рибної промисловості.1

Інспекції залежно від характеру своєї діяльності мають право перевіряти в будь-який час підконтрольні їм установи, підприємства і організації, припиняти виконання наказів, розпоряджень і дій службових осіб підконтрольних їм установ, підприємств і організацій, якщо ці накази, розпорядження і дії порушують встановлені правила; давати обов'язкові для них вказівки про усунення в певний строк виявлених порушень і таке інше. Інспекціям, в установлених законом випадках, надано право накладати на винних у порушенні відповідних правил грошові штрафи.

Внутрівідомчий контроль — це контрольна діяльність вищестоящих органів за нижчестоящими в межах однієї галузі державного управління, а також контрольна діяльність керівника установи, підприємства, організації або окремих їх ланок у відношенні до підпорядкованих йому осіб. Внутрівідомчий контроль може охоплювати всі сторони діяльності даного відомства, а іноді може мати більш вузький, спеціальний характер.

1 Див. Положення про інспекцію безпеки мореплавства і портового нагляду флоту рибної промисловості при Раді Міністрів УРСР. (Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР. 1960, № 1, ст. 7).

26»

РОЗДІЛ XI

Внутрівідомчий контроль здійснюється як самими керівниками установ, підприємств, організацій, так і спеціально створеними для цієї мети інспекціями, комісіями тощо. Так, наприклад, при Міністерствах торгівлі союзних і автономних республік створюється державна торговельна інспекція, на яку покладається здійснення контролю за додержанням законодавства, яке стосується торгівлі. В разі виявлення порушень законодавства державним інспекторам по торгівлі надається право передавати матеріали в слідчі органи для притягнення винних до кримінальної відповідальності, ставити питання перед керівниками відповідних організацій про усунення з посади осіб, які допустили порушення роздрібних цін і підміну сортності товарів, обмірювання, обважування і обраховування покупців, привласнення і розтрату товарно-матеріальних цінностей і коштів та інші зловживання; накладати на керівних працівників підприємств торгівлі і громадського харчування (завідуючих, директорів, їх заступників, завідуючих відділами, секціями і т. д.), а також на продавців (матеріально відповідальних осіб) грошові штрафи за порушення, які не мають ознаки кримінально-карних дій; давати організаціям і підприємствам торгівлі і громадського харчування^ письмовій формі обов'язкові для них вказівки про усунення в певний строк виявлених порушень правил торгівлі.

Методи здійснення внутрівідомчого контролю різноманітні. Особи, які здійснюють внутрівідомчий контроль, мають право застосовувати найбільш доцільні методи перевірки. Необхідність проведення внутрівідомчого контролю випливає з самого характеру керівництва. Він є одним з елементів останнього, а саме тому характеризується систематичністю.

Внутрівідомчому контролю в найбільшій мірі властиві документальна та інша звітність. Однак при цьому слід відзначити, що документальний контроль і перевірка виконання в радянському державному управлінні не мають нічого спільного з формально-бюрократичним контролем. Формально-бюрократичний контроль виконання як метод контрольної діяльності властивий буржуазному державному управлінню. Формально-бюрократичний контроль — це контроль лише на папері, він обмежується встановленням формальної правильності і формальних порушень. За допомогою формально-бюрократичного контролю, який міцно грунтується на формальному характері буржуазного права, буржуазія приховує від трудящих мас класовий характер буржуазного державного управління, приховує спрямовані проти народу закулісні махінації буржуазних діячів1.

1 Див. В. І. Ленін. Твори, т. 25, стор. 301.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ   В  ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        269

В умовах радянської дійсності немає об'єктивних підстав для формально-бюрократичного контролю, він суперечить самій суті радянського державного управління.

Із сказаного, однак, не випливає, що при контролі і перевірці виконання в радянському державному управлінні можна нехтувати формальними вимогами. Документальні перевірки займають в ході контролю і перевірки виконання значне місце, але вони спрямовані в радянському державному управлінні на з'ясування фактичного стану справ. Користуватися лише довідками та іншими документами про виконання, не перевіряючи фактичного виконання на місці — це значить перекручувати самий зміст контролю, який покликаний забезпечити єдність слова і діла, рішення і виконання.

Зовнішній контроль здійснюється спеціальними державними органами, до яких належать Держплан СРСР, Державний банк, контрольно-ревізійне управління Міністерства фінансів СРСР і т. п. Особливе значення має контроль, який здійснюється Комісіями державного контролю Ради Міністрів СРСР і Рад Міністрів союзних республік. Ця Комісія була утворена як союзно-республіканський орган Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1961 р., у зв'язку із зрослими народногосподарськими завданнями і необхідністю посилення перевірки виконання рішень уряду зверху донизу, а також з метою дальшого зміцнення державної дисципліни.

На Комісію державного контролю Ради Міністрів СРСР покладається перевірка від імені уряду СРСР фактичного виконання його рішень у найважливіших питаннях народного господарства; додержання державної дисципліни у витрачанні коштів, матеріальних цінностей та їх збереження; перевірка виконання встановлених урядом планів поставок матеріалів, устаткування, продовольчих і промислових товарів у загальносоюзний фонд і по міжреспубліканських поставках; контроль за станом обліку і державної звітності; викорінення приписок у державній звітності, обману і окозамилювання, а також боротьба з проявами місництва і відомчості, бюрократизмом і тяганиною; перевірка роботи по удосконаленню державного апарату управління і скороченню витрат на його утримання.

Комісія державного контролю Ради Міністрів СРСР здійснює покладені на неї обов'язки як безпосередньо, так і за допомогою комісій державного контролю Рад Міністрів союзних республік.

. В УРСР Комісія державного контролю Ради Міністрів УРСР складається з: голови комісії, заступника голови і членів комісії. До складу Комісії входить один представник

270                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                РОЗДІЛ XI

від Української республіканської ради професійних спілок і один від ЦК ЛКСМУ. Комісія державного контролю Ради Міністрів УРСР має таку структуру: відділ перевірки з питань промисловості і транспорту; відділ перевірки з питань будівництва, будівельних матеріалів та лісової промисловості; відділ перевірки з питань сільського господарства та заготівель; відділ перевірки з питань торгівлі та фінансів; відділ перевірки з питань культури, освіти та охорони здоров'я; відділ з питань вивчення структури та роботи державного апарату; бюро скарг і заяв трудящих; загальний відділ; групи Комісії державного контролю по кожній адміністративно-територіальній області окремо.

Структура Комісії державного контролю затверджується Радою Міністрів УРСР.

На Комісію державного контролю покладається перевірка від імені уряду Української РСР фактичного виконання рішень уряду СРСР і уряду УРСР з найважливіших питань народного господарства, вивчення структури та питань роботи радянського апарату, контроль за проведенням найсуворішо-го режиму економії, за правильним і доцільним витрачанням грошових коштів і матеріальних цінностей. Своєю діяльністю Комісія державного контролю повинна сприяти подоланню можливих проявів відомчих і місницьких тенденцій, які йдуть врозріз з загальнодержавними інтересами, і вести нещадну боротьбу з бюрократизмом і тяганиною. Для здійснення вказаних завдань Комісія державного контролю Ради Міністрів Української РСР має такі права:

а)                                давати службовим особам підприємств, установ і організацій обов'язкові для них вказівки про усунення викритих порушень і одночасно повідомляти про це керівників відповідних міністерств (відомств) і раднаргоспів;

б)                              до тих керівників та службових осіб радянського і господарського апарату, які зривають виконання рішень уряду СРСР і уряду УРСР, порушують державну дисципліну, допускають тяганину і бюрократизм, застосовувати такі заходи: безпосередньо накладати на винних дисциплінарні стягнення (зауваження, догана, сувора догана), а також усувати від посади. (Усунення від посади службових осіб, призначених урядом УРСР, здійснюється Комісією державного контролю Ради Міністрів Української РСР за згодою з Радою Міністрів УРСР. У разі виявлення зловживань та інших злочинних дій Комісія державного контролю надсилає матеріали в органи прокуратури для розслідування);

в)                           проводити, відповідно до затверджених урядом правил, грошові нарахування на службових осіб, що завдали шкоди державі, кооперативній та іншій громадській організації;

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ  В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        271

г)                           залучати для участі в перевірках як експертів спеціалістів та інших досвідчених осіб з підприємств, науково-дослідних, проектних, конструкторських організацій та інших установ, а в необхідних випадках утворювати експертні комісії;

д)                              вимагати від керівників підприємств, установ і організацій документи і пояснення з питань, які входять до компетенції Комісії державного контролю Ради Міністрів УРСР.

Комісії державного контролю та їх місцеві органи проводять свою роботу в тісному зв'язку з партійними, радянськими, профспілковими, комсомольськими та іншими громадськими організаціями, з залученням широких мас робітників, колгоспників і службовців. З метою посилення зв'язків Комісій державного контролю з громадськими організаціями, більш широкого залучення трудящих до участі в здійсненні контролю в республіканських (АРСР), крайових і обласних центрах створюються групи позаштатних громадських контролерів, які працюють за завданнями і під керівництвом органів державного контролю на місцях.

При крайових і обласних групах державного контролю створюються громадські ради з представників радянських,, профспілкових, комсомольських організацій і передовиків. виробництва.1

Головним завданням їх є усунення на місці недоліків, викритих в роботі радянських, господарських і кооперативних організацій, і вжиття заходів для запобігання їх у майбутньому. З цією метою наслідки перевірок виносяться на обговорення партійних, радянських, господарських і кооперативних організацій, а в необхідних випадках — господарських активів, зборів робітників, колгоспників, службовців і висвітлюються в пресі.

На розгляд уряду виносяться лише ті питання, які потребують його, рішення. Керівники підприємств, установ і організацій, де проводилась перевірка, повинні невідкладно усувати викриті порушення і недоліки і про наслідки повідомляти органам державного контролю.

Комісії державного контролю, розглядаючи на своїх засіданнях ті чи інші питання, приймають відповідні постанови.

Попередній контроль спрямований на попередження незаконних  і недоцільних  дій.   Він проводиться на

1 Див. Положення про Комісію державного контролю Ради Міністрі» СРСР (Держконтроль СРСР), затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1961 р. (СП СССР, 1961, № 16, 128); Положення про Комісію державного контролю Ради Міністрів УРСР (Держконтроль УРСР), затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від ЗО листопада 1961 р. (Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР, 1961, № 11, ст. 151).

272

РОЗДІЛ XI

підприємствах, складах, в установах і організаціях шляхом перевірки кошторисів, видатків грошових документів, заявок на матеріальні цінності і т. п., контролери мають право накладати заборону на всі видатки або на їх частку.

Наступний контроль — це контроль за результатами виконання партійних директив і державно-правових актів, який здійснюється шляхом проведення обстежень безпосередньо на місці, перевірки бухгалтерських записів, звітних та інших документальних даних і т. п.

Громадський контроль у радянському державному управлінні — це масовий контроль «знизу» за управлінською діяльністю виконавчих і розпорядчих органів влади і громадських організацій, що здійснюється добровільно безпосередньо трудящими та їх різноманітними організаціями на громадських засадах, на основі методу переконання і громадського впливу, під керівництвом КПРС. Можливості цього контролю і його реальність розширюються у міру розширення участі мас у державному управлінні.

Громадський контроль у радянському державному управлінні, як і державний контроль, за своєю класовою суттю і соціальному призначенню є справді народним контролем, є засобом виявлення і ліквідації недоліків у діяльності господарських і адміністративних органів і тих причин, які породжують ці недоліки. Він здійснюється за розробленими В. І. Леніним демократичними принципами, на основі методу переконання і виховання, охоплює всі сфери державного управління.

Характерним є те, що, на відміну від державного контролю, громадський контроль здійснюється: п о-п ерше, суб'єктами, які не входять у систему державного механізму, п о-д р у г е, на добровільних засадах, на основі методу переконання і громадського впливу. Громадський контроль у радянському державному управлінні є дійовим знаряддям виховання і залучення широких народних мас до керування справами держави, до участі в боротьбі за зміцнення законності. Це знаряддя дальшого удосконалення структури і поліпшення якості роботи державного апарату, викорінення бюрократизму і тяганини, своєчасного перетворення у життя пропозицій трудящих1. Сучасні форми громадського контролю в радянському державному управлінні різноманітні.

Громадський контроль у радянському державному управлінні здійснюється трудящими масами, передусім, через партійні та профспілкові організації.

1 Див. Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. Держ-політвидав УРСР, 1961, стор. 91.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ   В  ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        273

Партійним організаціям, наприклад, надано право контролю господарської діяльності промислових, торговельних та інших підприємств шляхом заслуховування звітів господарських керівників на засіданнях партійних органів, проведення обслідувань роботи господарських підприємств і вивчення стану справ на підприємствах і будовах тощо.

Широкі права по здійсненню громадського контролю в радянському державному управлінні мають професійні спілки. Вони покликані брати активну участь у проведенні контролю над мірою праці і мірою споживання, за виконанням і перевиконанням державних планів і завдань, за використанням суспільних фондів споживання, за роботою всіх підприємств і установ, що обслуговують трудящих1.

Профспілки мають право здійснювати контроль за роботою органів державного управління у питаннях планування, заробітної плати, охорони праці і техніки безпеки, комунального обслуговування трудящих і таке інше.

Важливе значення в справі здійснення громадського контролю в радянському державному управлінні мають постійно діючі виробничі наради — цехові і загальнозаводські. Постійно діюча виробнича нарада організується на підприємствах, будовах і в цехах, де працює 100 і більше чоловік.2 Як вказується в Положенні про постійно діючу виробничу нараду, її робота має бути підпорядкована завданням виконання і перевиконання державних планів, найповнішого використання внутрішніх резервів виробництва, створення умов для високопродуктивної праці, вдосконалення методів управління.

Члени виробничої наради мають право здійснювати нагляд за додержанням трудового законодавства і громадський контроль за станом охорони праці, за виконанням планів житлового будівництва і розподілом житлової площі, за роботою підприємств торгівлі і громадського харчування, лікувальних установ, органів соціального забезпечення і таке інше.

Значну роботу по здійсненню контролю в радянському державному управлінні проводить Ленінська Комуністична Спілка Молоді. Комсомольські організації здійснюють громадський контроль в державному управлінні, головним чином, шляхом участі в обговоренні і виконанні планів роботи

1                     Див. Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. Держпо-літвидав УРСР, 1961, стор. 94.

2                   Див. Положення про постійно діючі виробничі наради на промисловому підприємстві,   будові    в   радгоспі,   МТС і РТС.   Держполітвидав УРСР, 1958.

18 І. М. Пахомов

274                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 РОЗДІЛ XI

підприємств, установ і організацій, створення комсомольських постів, рейдових бригад і т. п.

Дійовою формою залучення трудящих мас до здійснення громадського контролю є постійні комісії місцевих Рад депутатів трудящих, спостережні комісії за місцями ув'язнення, комісії громадського контролю за технічним станом автомобілів і таке інше.

Контрольні повноваження цих комісій визначаються положеннями про кожну з них. Так, положенням про постійні комісії місцевих Рад депутатів трудящих УРСР визначається, що вони, кожна у своїй галузі господарського або соціально-культурного будівництва, перевіряють з власної ініціативи, за дорученням відповідної місцевої Ради або на прохання виконкому роботу відділів, установ, колгоспів, радгоспів та інших організацій, виявляють недоліки в їх діяльності і допомагають в усуненні їх. Здійснюючи свої контрольні повноваження, постійні комісії мають право, в разі необхідності, вимагати від керівників відділів і управлінь виконкому, а також підприємств, установ і організацій необхідні довідки, матеріали і пояснення з питань, якими займаються комісії або які виносяться на розгляд Ради чи її виконавчого комітету. Крім того, постійні комісії можуть заслуховувати на своїх засіданнях інформації завідуючих відділами і начальників управлінь виконкому, керівників підприємств, установ і організацій.1

Важливим фактором активної участі мас у здійсненні громадського контролю в державному управлінні є встановлення спеціального інституту громадських інспекторів (у галузі фінансів, торгівлі, санітарного нагляду тощо).

Всі форми громадського контролю в державному управлінні є проявом активності і творчої ініціативи мільйонних мас трудящих у боротьбі за виконання завдань комуністичного будівництва, за дальше зміцнення соціалістичної законності і правопорядку, за всемірне підвищення культури управлінської діяльності.