§ 1. Поєднання переконання і примусу

Органи радянського державного управління при здійсненні ними підзаконної організаційно-владної (виконавчої і розпорядчої) діяльності використовують комбіновано переконання і примус як метод реалізації правових норм у соціалістичному суспільстві. «Ми повинні виховувати повагу до радянських законів. Повною мірою треба використовувати,— говорив М. С. Хрущов, — і силу закону і силу громадського впливу» '.

В умовах радянського соціалістичного суспільства вимоги органів державної влади і управління виконуються громадянами СРСР, звичайно, добровільно. В самому суспільному і державному устрої СРСР містяться об'єктивні гарантії добровільного виконання законів і інших державно-правових актів, в яких відбиті корінні інтереси народу. Трудящі знають, що норми радянського права виражають їх волю, захищають їх інтереси і спрямовані на побудову комуністичного суспільства в нашій країні. Добровільність виконання норм радянського права обумовлюється також неухильним зростанням матеріального добробуту трудящих, підвищенням соціалістичної правосвідомості, морально-політичною єдністю і згуртованістю радянського народу навколо КПРС.

У соціалістичному суспільстві народ бере активну участь у здійсненні державної влади. Саме тому більша частина діяльності Радянської держави і, зокрема, органів радянського державного управління засновується на застосуванні

1 М. С. Хрущов. Звіт Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу XXII з'їздові партії. Держполітвидав УРСР, 1961, стор. 98.

ПЕРЕКОНАННЯ  І   ПРИМУС   У   ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ         237

засобів переконання, виховання, роз'яснювання і т. п. Величезна більшість радянських людей самовіддано працює на різних ділянках комуністичного будівництва, сумлінно ставиться до виконання своїх громадських обов'язків, додержує радянських законів і поважає правила соціалістичного співжиття. Однак, заходи переконання, виховання і роз'яснення у відповідних ситуаціях не виключають, а, навпаки, передбачають застосування заходів примусу. В СРСР немає соціальних причин, які породжують правопорушення і застосування державного примусу.

Необхідність застосування заходів примусу обумовлюється тим, що в нашому суспільстві ще мають місце факти, коли окремі громадяни, в силу невідповідності їх індивідуальної свідомості суспільній соціалістичній свідомості, поводять себе негідно, порушують правила соціалістичного співжиття, заважають трудящим спокійно працювати, культурно відпочивати і завдають шкоди суспільству. Добровільність виконання норм не змінює державно-примусової природи права.

М. С. Хрущов говорив, що «...поступове перетворення сили переконання і виховання в основний метод регулювання життя радянського суспільства не означає і не може означати ослаблення контролю за суворим додержанням норм радянського права, дисципліни праці і життя».1

Заходи примусу в радянському соціалістичному суспільстві, які застосовуються до порушників правил соціалістичного співжиття, поділяються на заходи громадського впливу і державного примусу.

XXII з'їзд КПРС вказав, що в справі додержання правил соціалістичного співжиття дедалі важливішу роль покликані відігравати народна міліція, товариські суди і подібні до них ^самодіяльні органи, які поряд з державними установами виконують функції охорони громадського порядку і прав громадян, запобігають провинам, що завдають шкоди суспільству. Залучення трудящих мас до охорони громадського порядку відбувається, головним чином, шляхом поступового переходу деяких функцій від державних органів до самодіяльних громадських організацій, які мають дійові і ефек-I тивні засоби впливу на правопорушників, а, також шляхом залучення населення до подання допомоги державним органам у боротьбі з злочинністю та іншими порушеннями радянських законів. Форми участі трудящих у боротьбі з злочинністю і в охороні громадського порядку різноманітні.  Основ-

1 Мі С. Хрущов. Звіт Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського   Союзу XXII з'їздові   партії.   Держполітвидав   УРСР,

1961, стор. 98.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        ■   '

238                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             розділ х

ними з них є: народні дружини, товариські суди, комсомольські штаби і патрулі, постійні комісії місцевих Рад, загальні збори робітників і службовців і т. п. Конкретні заходи громадського впливу, які застосовує громадськість до порушників правил соціалістичного співжиття, визначаються відповідними державно-правовими актами і партійними директивами. Так, наприклад, «Положенням про добровільні народні дружини по охороні громадського порядку в Українській РСР», яке затверджено постановою ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 8 червня 1961 року, передбачаються такі заходи впливу з боку народних дружин до порушників громадського порядку: роз'яснення порушникові антигромадського характеру його поведінки і вимога про її припинення, проведення бесід, лекцій серед населення, виступи у пресі, по радіо, телебаченню, випуск сатиричних газет, фотовітрин тощо; затримання і доставления правопорушників до штабу дружини, міліції або сільської Ради; виклик до командира або до штабу дружини правопорушників, осіб, які ведуть паразитичний спосіб життя, батьків, що не доглядають за своїми дітьми, для вияснення причин вчинення правопорушень; направлення повідомлень за місцем роботи або проживання порушників про Чх антигромадську поведінку з метою вжиття щодо них заходів громадського впливу; направлення матеріалів до товариських судів або адміністративних органів про тих осіб, що вчинили правопорушення, для притягнення їх до відповідальності; виступи дружинників у судах як громадських обвинувачів і т. ін.1

Заходи державного примусу поділяються на судові, адміністративні, дисциплінарнії матеріальні.

Адміністративний примус — це сукупність державно-примусових заходів виконавчих і розпорядчих органів влади (або їх представників), які вони застосовують до безпосередніх порушників адміністративно-правових норм або з метою попередження правопорушень і забезпечення охорони громадського порядку. Підстави і порядок застосування адміністративного примусу до порушників соціалістичного правопорядку визначаються відповідними нормативними актами. Ці акти регламентують також повноваження державних органів по застосуванню заходів примусу. Державний, в тому числі адміністративний примус у СРСР принципово відрізняється від державного примусу в буржуазних країнах.   Заходи державного примусу в нашій країні засто-

1 Днв   Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР,   1961,   № 6, ст. 80.

ПЕРЕКОНАННЯ  І   ПРИМУС  У  ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ         239

совуються до незначної меншості членів суспільства в інтересах всього народу і основані на переконанні більшості громадян у необхідності цього примусу. В цьому виявляється глибоко демократична природа Радянської держави.

Ступінь і інтенсивність переконання і примусу в Радянській державі, а також співвідношення між ними, не лишались незмінними; вони змінювались на різних етапах розвитку нашої країни.. Так, наприклад, внаслідок умов, що існували у період громадянської війни і іноземної воєнної інтервенції, переважали елементи примусу. І це цілком зрозуміло. Тоді наша країна змушена була переборювати опір реакційних сил скинутих експлуататорських класів, треба було закріпити перемогу революції, своєчасно запобігти спробам реставрації влади буржуазії; забезпечити оборону від агресивних дій імперіалістичних країн, зробити перші кроки у побудові соціалізму.

В сучасний період сфера застосування державного примусу значно звузилась, і правові норми виконуються, як правило, добровільно. Це обумовлюється, зокрема, дальшим підвищенням рівня соціалістичної свідомості радянських громадян. Змінюються також засоби забезпечення правових норм, а саме: заходи державного примусу замінюються заходами громадського впливу.

Органи державного управління застосовують заходи адміністративного примусу в межах і порядку, встановлених законами та іншими державно-правовими актами.

Адміністративний примус застосовується у випадках вчинення адміністративно-правових порушень (адміністративних проступків)1.

Згідно    з    діючим    законодавством    адміністративний примус застосовується у відношенні: а) до порушників,   які є службовими особами установ,  підприємств і  організацій» або осіб, які відповідають за додержання встановленого порядку і б) до громадян, які порушують встановлені правила поведінки. Наприклад, при порушенні положення про паспорти службові особи установ,   підприємств   і   організацій за допущення проживання без прописки підлягають в адміністративному   порядку штрафові в розмірі до 50 карбованців. Особи з простроченим паспортом,   а також без прописки, підлягають в адміністративному порядку штрафові в розмірі до 10 карбованців. Цій же відповідальності підлягають, громадяни, які загубили паспорт. При цьому санкції застосовуються як у випадках вчинення протиправних дій, так і при

1 Поняття адміністративного проступку і ного характерні   риси див. розділ VII. § 5, п. 2 даного підручника.

'240

розділ х

ухиленні від здійснення визначених правом дій (наприклад, ухилення від реєстрації народження і смерті).

Забороняється накладання штрафу на установи, підприємства і організації. Адміністративні санкції застосовуються до осіб, які винні в порушенні відповідних правил. При цьому, наприклад, штраф у визначеному розмірі накладається на окрему винну особу (службова особа або громадянин). Однак у деяких випадках адміністративна відповідальність у формі штрафу може бути і солідарною. Наприклад, відповідальність декількох осіб за контрабанду, відповідальність керівника і головного бухгалтера підприємства або ^організації за несвоєчасне подання фінансовим органам звітів і балансів, а також додаткових матеріалів і звітних даних.

: Підставою для застосування заходів адміністративного примусу, як правило, є: а) наявність протиправності дії (бездіяльності); б) винність порушника адміністративно-правової норми; в) причинний зв'язок між протиправними діями та їх результатами.

Адміністративний примус, як правило, застосовується органами радянського державного управління, їх представниками і адміністративними комісіями. В окремих випадках, передбачених законом, заходи адміністративного примусу можуть застосовуватись і судовими органами. Так, народним судом розглядаються справи про дрібне хуліганство, передбачені Указом Президії Верховної Ради УРСР від 18 січня 1957 р. «Про відповідальність за дрібне хуліганство».1 Згідно з даним указом справи про дрібне хуліганство розглядаються народним суддею одноособово на протязі доби з моменту надходження матеріалів від органів міліції в присутності особи, яка вчинила хуліганський проступок, а в необхідних випадках з викликом свідків.

Указ передбачає застосування до винних за скоєння дрібних хуліганських проступків, що виявляються у порушенні громадського порядку і спокою, образливій неповазі до громадян, лихослів'ї та інших непристойних вчинках у прилюдних місцях, за постановою народного судді арешту від 3 до 15 діб. Цей арешт є заходом адміністративного впливу. Особи, які відбули арешт, вважаються такими, що не мали судимості, за ними зберігається робота, яку вони виконували до арешту, і стаж безперервної роботи.

В окремих союзних республіках (наприклад, УРСР, РРФСР і інших) указами Президій Верховних Рад встановлено такий самий   порядок   притягнення до адміністратив-

Див. «Відомості Верховної Ради УРСР». 1957, № 1, ст. 31.

ПЕРЕКОНАННЯ  І   ПРИМУС   У  ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ         241

ної відповідальності осіб за дрібну спекуляцію1. Справи про дрібну спекуляцію розглядаються суддею одноособово за поданням органів міліції. Народний суддя, розглядаючи справу про дрібну спекуляцію, має право застосувати до чинної особи арешт від 3 до 15 діб або штраф до 50 крб. з конфіскацією предметів спекуляції. Ці заходи є також заходами адміністративного впливу.

В окремих випадках, передбачених законом, заходи адміністративного впливу за уповноваженням державних органів можуть застосовувати громадські організації. Так, головним технічним інспекторам профспілок надано право накладати на винних у порушенні правил техніки безпеки і охорони праці, які є адміністративно-правовими порушеннями, штраф у розмірі до 50 крб.2

Вказані особливості застосування адміністративного примусу викликані специфікою різних галузей радянського державного управління, завданнями дальшого зміцнення соціалістичної законності і правопорядку.