§4. Генетичний підхід до розуміння права

Підставою для такого підходу була марксистська формула про те, що воля, яка формує право, визначається матеріаль­ними умовами життя цього класу. Акцент переноситься на останню частину цієї формули. В історичному розвитку ви­ділились такі типи права, як рабовласницьке, феодальне, буржуазне, так зване соціалістичне, які були обумовлені ти­пом держави і відповідним способом виробництва. Генезис правових норм потрібно шукати в об'єктивних умовах жит­тя класового суспільства, в історичних, економічних, соці­альних і інших особливостях цього ладу. В даному підході виділилось два напрямки:

перший напрямок полягав в тому, що норми права за­

програмовані як правові (Є.А.Лукашова), що економічні й

інші соціальні відносини безперервно вливають «соціаль­

ний сік» через зміст суб'єктивних прав і обов'язків, дякую­

чи чому правові норми визначають економіку;

другий напрямок зводився до того, що право не співпа­

дає із своїм матеріальним джерелом, але по змісту адекватне

йому. Відкидаючи концепцію «природного права», прихиль­

ники цього напрямку вважають, що потрібно визнати лише

таку нормативну систему, зміст якої відповідає певним ви­

могам, наприклад, відображає об'єктивні потреби суспіль-

24

ства; міру свободи індивіда, яка закріплюється в ньому; ви­ражає функції справедливого розподілу соціальних благ; виражає загальні принципи соціальної справедливості.

Зміст права різних епох і держав не співпадає, він змінюєть­ся і відображає природу конкретної формації, пануючі в ньому соціальні інтереси, уявлення і ідеї. Всяка правова сис­тема не застрахована від неточного неправильного відобра­ження об'єктивних інтересів суспільства, класу. «Право ніко­ли не може бути вище, ніж економічний устрій і обумовле­ний ним культурний розвиток суспільства», — писав Маркс1 Разом із тим воно в деяких випадках може бути нижче цієї вимоги, може стимулювати розвиток економічних відносин, гальмувати їх або відноситись нейтрально. В ньому можуть бути норми старі і нові, правильні і неправильні.

Джерелом права згідно із цією концепцією є матеріальні суспільні відносини, які вимагають правового регулювання В правових нормах об'єктивуються в ідеально-нормативній формі зміст тих суспільних відносин, які послужили її дже­релом. Зміст суспільних відносин переходить в правову нор­му, визначаючи її значення, смисл положень і вимог Ці норми усвідомлені державою і виражають волю і інтереси соціальних груп, класів, а також компроміс цих класів.

Поняття права — надзвичайно важливий компонент пра­вознавства. Правильне його розкриття впливає на розвиток наукових досліджень, а також на діяльність правозастосу-вальної практики. Поняття права — це не статична катего­рія, а категорія, яка розвивається, в якій відображаються істо­ричні традиції і громадська ситуація сучасної епохи. Такий підхід цілком природний, так як досягнення істини завжди йде через багатогранні судження, думки і оцінки2.

Цікавий підхід до розуміння права у Л.М. Толстого. Він писав: «Що ж це таке, що називається правом? Якщо мис­лити не по «науці», а по здоровому глузду, то відповідь на це питання буде дуже проста і ясна: правом в дійсності називає-

е.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.—Т.19.—С19. 2Див. Кудрявцев В.Н., Васильєв А.М. Право: развитие общего понятий // Советское госуд. и право—1985.—№ 7.—С.З-13.

25

ться для одних людей — дозвіл, який дають вони самі собі, заставляти інших робити те, що першим вигідно; для інших — правом називається дозвіл робити все те, що їм не забороне­но. Право подавляє свободу індивіда. Людина створила собі із права ідола, якому поклоняється»1. Це, по суті, природ­ний підхід до визначення права, він співзвучний принципу правової держави: громадянам дозволяється робити все те, що не заборонено державою в законах. Разом із тим, щоб цей принцип діяв, потрібно мати такі закони, які б заборо­няли шкідливу діяльність і поведінку, охороняли суб'єктивні права, свободи і законні інтереси громадян. Право є все те, що говорить (вказує) про права людини (Алєксєєв С.С). Ра­зом із тим, всі природні, життєві, економічні, політичні, культурні і соціальні права повинні бути закріплені в зако­нодавстві і гарантовані державою і суспільством. Крім вка­заних підходів існують і інші концепції права, які свідчать про те, що це складне соціальне явище і до його визначення можна підходити з різних позицій.

'Див.: Толстой Л.Н. О праве. — Голос студенчества. 1910. № 1. — В кн.: Шершеневич Г.Ф. Общая теория права.— М.— 1910.-С.356, 360.

26