§1. Поняття і види правопорушень

Правопорушення являють собою особливу різновидність поведінки людей і інших суб'єктів суспільних відносин. За­коном регулюються тільки поступки (вчинки) людей, їх дії або бездіяльність. Не можуть регулюватися нормами права думки людей або певні риси характеру. Поза своїми діями, підкреслював К.Маркс, людина не існує для закону. Якщо ж закон карає за тенденцію, за образ думок, то він служить знищенню рівності людей перед законом, роз'єднує їх. За­кони, які роблять головним критерієм не дії як такі, а образ думок діючої особи — це не що інше, як позитивні санкції беззаконня1. Правопорушення — це, перш за все, діяння (дії або бездіяльність). Воно відрізняється від права і від право­мірної поведінки наступними ознаками.

1.             Це суспільно небезпечне або шкідливе діяння. Усі пра­

вопорушення є суспільно небезпечними або шкідливими

діяннями, оскільки вони спрямовані проти суб'єктивних прав

і свобод людини, юридичної особи, держави чи суспільства

в цілому. Порушуючи природні права або права, які закріп­

лені законом, правопорушник наносить шкоду людям, при­

роді, державі чи організаціям. Шкода або соціальна небез­

пека буває різна: матеріальна, моральна, — іноді дуже не­

безпечна, коли здійснюється посягання на життя чи здоро­

в'я людини, на державну безпеку тощо. В зв'язку із цим

кримінальні злочини є найбільш соціально небезпечними

серед усіх правопорушень. Наприклад, крадіжка особистого

чи державного майна наносить шкоду особі або державі.

2.             Правопорушення — це протиправне діяння (дія або

бездіяльність). Усі правопорушення спрямовані проти ви­

мог чинного законодавства чи природних прав людини, які

Ще не закріплені в законодавстві. Вони можуть виявитися в

'Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч—Т.1.—С14.

119

активних фізичних діях правопорушника (порушення пра­вил дорожнього руху, хуліганство тощо). В окремих випад­ках правопорушення вчиняються в результаті бездіяльності, коли на суб'єкта покладаються юридичні обов'язки, перед­бачені законом чи договором, а він не виконує їх, в резуль­таті чого наноситься шкода або створюється соціальна не­безпека. Наприклад, на охоронника покладається обов'язок охороняти матеріальні цінності, а він не виконав своїх обо­в'язків і трапилось розкрадання майна. Тому «дія» і «без­діяльність» охоплюються одним поняттям — діяння.

3) Правопорушення — це винне діяння. Воно не тільки протиправне, шкідливе, небезпечне діяння, а й винне діян­ня. Без вини ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності (за виключенням безвиновноі відповідаль­ності при використанні джерел підвищеної небезпеки, які нанесли шкоду іншим особам). Вина — це психічне відно­шення особи до своїх протиправних діянь. Вона має об'єктив­ну і суб'єктивну сторону (як почуття вини). Особа іноді може визнавати свою вину у вчиненні правопорушення, а іноді не визнає її. В таких випадках вина доказується державними органами або позивачем по цивільних справах.

Правопорушення — це юридично карне діяння. Ка­

раність означає, що в чинному законодавстві передбачено

склад правопорушень, і встановлена міра юридичної відпо­

відальності. В зв'язку із цим всі правопорушення і юри­

дична відповідальність за них закріплені в законодавстві.

Питання про відповідальність за порушення природних прав

людини, які юридично не закріплені в законодавстві, по­

винні вирішуватись на підставі міжнародно-правових актів,

які ратифіковані Україною, або на підставі застосування

аналогії права і аналогії закону в тих галузях права, де вона

не заборонена.

В окремих видах правопорушень, особливо криміналь­

них злочинах, необхідно встановити причинний зв'язок між

протиправними діями і наслідками, які настали. Якщо та­

кого причинного зв'язку не буде встановлено, то не можна і

ставити питання про наявність складу правопорушення.

Наприклад, громадянка В. під час суперечки із своїм на­

чальником штовхнула його об одвірок дверей, в результаті

120

чого начальник був негайно доставлений в лікарню і через

кілька годин помер. Слідчі органи кваліфікували дії гр. В.

по ст. 206 ч. 2 КК України, незважаючи на те, що громадя­

нин помер, тобто наступили тяжкі наслідки. Було встанов­

лено, що між діями гр. В і наслідками не було причинного

зв'язку. Якби був причинний зв'язок, то її дії можна було б

кваліфікувати по ст. 94 — як вбивство.

Таким чином, правопорушення — це соціально-небезпечне

і               протиправне, винне діяння деліктоздатного

суб'єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чин­ним законодавством і за яке встановлена юридична відпові­дальність.

Всі правопорушення поділяються на дві групи: кримінальні злочини і проступки. Проступки, в свою чергу, поділяються на адміністративні проступки (правопорушення), консти­туційні, фінансові, цивільно-правові, дисциплінарні (пору­шення трудової дисципліни), земельні, екологічні, процесу­альні, шлюбно-сімейні та інші. Поняття злочину і інших пра­вопорушень студенти будуть вивчати по окремих галузях права.