§1. Аналіз і вивчення фактичних обставин справи

Застосування правових норм має організуючий техніко-юридичний аспект. В зв'язку з цим воно виступає у вигляді професійної діяльності юристів, адміністрації підприємств і організацій, яка має творчий характер і направлена на реалі­зацію нормативно-правових актів. Ця професійна діяльність здійснюється в спеціальних процедурно-процесуальних фор­мах, які закріплені в діючому законодавстві. Сюди відно­ситься пізнання і аналіз справ, збирання і оцінка доказів, процедура винесення рішень і т.п.

В юридичній літературі одні спеціалісти першу стадію засто­сування правових норм називають: «Вивчення фактичних да­них і обставин справи — основна стадія застосування право­вих норм» (Ю.Н.Бро). Інші вважають, що процес встановлен­ня фактичних даних і вибір правової норми — це по суті єди­ний і нерозривний процес (П.О.Недбайло). Треті з позицій управлінської діяльності вважають, що це збирання і оцінка інформації, яка необхідна для прийняття рішень (С.С.Алєксєєв).

Такий підхід свідчить про те, що для різних державних органів і посадових осіб ця діяльність має різні відтінки і значення. Всю цю діяльність можна назвати як спеціальне пізнання фактичних обставин справи. Юридичне пізнання має ціленаправлений характер по вивченню, збиранню, ана­лізу фактичних обставин справи в зв'язку з практичними завданнями. Воно має локальний характер і обмежені зав­дання — вирішення конкретних справ і конкретизація пра­вового регулювання, а не вивчення закономірностей і суті державно-правових явищ. Цей вид пізнання характеризується особливими прийомами (методами), формами встановлен­ня фактів, які регламентуються законодавством.

Правове пізнання складається із двох головних різновидів: 1) пізнання правових норм — юридична основа застосуван­ня права; 2) пізнання фактичних обставин справи — фак­тична основа справи. Правове пізнання може бути безпосе-

149

реднім і опосередкованим. Наприклад, районний суд, роз­глядаючи справу про розподіл житлового будинку, виїжд­жає на місце його знаходження, безпосередньо оцінює, ана­лізує, а потім в судовому засіданні приймає рішення. Сюди можна віднести і слідчий експеримент і т.п. Ці два види пізнання доповнюють одне інше. їх застосування залежить від потреб конкретних справ. Найбільшу ефективність має поєднання цих двох форм пізнання.

В даному випадку ми розглянемо пізнання фактичних об­ставин справи. Слід підкреслити, що в законі і правозасто-сувальній діяльності часто вживаються такі поняття як «фак­тичні дані» і «обставини справи». їх іноді ототожнюють, хоча вони в певній мірі відрізняються.

Ці терміни зв'язані з поняттям факту. З позицій філософії «факт» має подвійне значення. В одному випадку він озна­чає об'єктивні явища, що відбулися в дійсності, фрагмент дійсності. В іншому — факт виступає як суб'єктивний іде­альний образ, знання, певний елемент пізнавальної діяль­ності людини. В першому випадку мова йде про реальне існування об'єкта відображення, в другому — про реальне існування результату відображення певного явища, події.

В зв'язку із цим одні вчені під фактичними даними розу­міють факти реальної дійсності, які знаходяться в певних зв'язках з обставинами, що підлягають встановленню (Р.С.Бєлкін, С.В.Курильов). Інші вчені вважають, що це дані про факти дійсності (В.Я.Дорохов, О.В.Іванов).

Всі ці спеціалісти випускають з поля зору різноманітність фактів, які складають фактичні дані і факти, що входять в склад обставин справи. Факти обставини — це найчастіше всього реальні дії, події, а фактичні дані — це докази, які являють собою певні знання або відомості про факти чи обставини.1 Разом з тим, докази також можуть бути реально існуючими фактами. Для правозастосувальної діяльності важ­ливе значення мають ті факти або обставини, яким законо­давець надає юридичного значення.

'Див.: Бро Ю.Н. Изучение фактических данньїх и обстоя-тельств дела в процессе применения норм права//Автореф. дис. канд. юр. наук. М.—1978.—С.7.

150

Законодавець, вживаючи поняття «фактичні дані» і «об­ставини справи», надає їм різне значення. Якщо фактичні дані — це докази, при допомозі яких встановлюються обста­вини, то самі обставини — це дії і події, які необхідно ви­вчити при допомозі даних, щоб правильно вирішити спра­ву. З діями і подіями норма права пов'язує виникнення, зміну і припинення правовідносин. Підставою застосування пра­вових норм є обставини справи, а не фактичні дані, на базі яких приймаються управлінські рішення в галузях плану­вання, фінансування тощо.

Визначення переліку конкретних фактів, які потрібно вста­новити, дуже важкий процес, тому що кожна справа має індивідуальний характер. Тут потрібно виходити із загаль­ного змісту правової норми, яка підлягає застосуванню, і конкретних умов справи. Одночасно вивчаються і врахову­ються інші факти, які вказані в інших нормах права чи нор­мативно-правових актах або взагалі ніде не вказані, але їх вивчення і врахування необхідні при застосуванні права.

В процесі застосування правових норм вивчаються факти минулого (в ретроспективі) і сучасні, а можливо і ті, які наступили після вчинення правопорушення, в тому числі особа правопорушника, сімейний стан, стан здоров'я, пра­цездатність тощо.

Всі обставини можна поділити на три групи:

обставини, що вказані в нормі права і мають вирішаль­

не юридичне значення. їх можна назвати прямими обстави­

нами. Тому під юридичними фактами слід розуміти ті об­

ставини, з якими закон пов'язує юридичні наслідки, а не

тільки ті, які визивають виникнення, зміну чи припинення

конкретних правовідносин;

обставини, із наявністю чи відсутністю яких норма не

пов'язує певні юридичні наслідки в формі правовідносин,

але які суттєво впливають на рішення. Найчастіше такі об­

ставини передбачені в інших нормативних актах;

обставини, які мають певне значення для справи, але не

несуть юридичного змісту. Такі обставини не впливають на

кваліфікацію, але їх вивчення обов'язкове. Наприклад, при­

чини і умови, що породжують правопорушення.

З юридичними фактами і обставинами справи надзвичай­но тісно пов'язані докази. Суть і призначення доказів поля-

151

гає в їх здатності виступати в якості засобів встановлення обставин справи. Докази по своєму призначенню і суті яв­ляються в основному однаковими в усіх сферах застосуван­ня права. Будь-які фактичні дані, які мають властивість вста­новити обставини справи, є доказами. Розмежування доказів в окремих галузях застосування правових норм провадиться по їх процесуальній формі. Наприклад, докази в адміністра­тивному праві, судові докази тощо.

В загальнотеоретичному плані докази повинні розглядатися в якості інформації про обставини справи. Інформація стає доказовою лише тоді, коли вона опрацьована, узагальнена, перевірена зі сторони компетентних посадових осіб, виходячи із певних об'єктивних критеріїв, а не суб'єктивних поглядів.

Всі докази мають характер відносності і допустимості. Відносність доказів — це вказана в законі інформація про використання в якості доказів тільки тих даних, які мають відношення до справи. Допустимість — це передбачена в законі форма використання суб'єктами певних засобів до­казування.

Всі докази можна класифікувати по процедурно-процесу­альній формі на такі види:

офіційні документи;

показання громадян;

письмові докази;

протоколи і акти, які фіксують різні дії і події;

речові докази;

висновки експертів.

В ст.65 КПК України закріплено, що доказами в кримі­нальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпеч­ного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідка, потер­пілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експер­та, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами.

Велике значення для застосування правових норм має оцін­ка фактичних обставин справи і доказів на підставі норм права, яка веде до встановлення об'єктивної істини по справі.

152