§1. Поняття і види правозастосувальних актів

Процес застосування правових норм завершується прий­няттям рішень по справі в загальному плані, хоча вони ма­ють різні види і назви. Перш ніж розглянути це питання, потрібно підкреслити, що в теорії і практиці можна зустріти три види різноманітних актів, які мають правовий характер. Всі ці акти охоплюються одним поняттям «правовий акт». В правовій системі до них відносяться: нормативно-правові акти (закони і підзаконні нормативні акти), інтерпретаційні акти (акти тлумачення правових норм) і індивідуальні акти застосування правових норм. Крім того, термін «правовий акт» включає, на думку проф. Алєксєєва С.С., правомірну дію (поведінку), тобто юридичний факт, який являється ос­новою тих чи інших правових наслідків. Крім актів застосу­вання правових норм він також виділяє акти реалізації прав і обов'язків (договори, інші акти — документи, які виража­ють автономні рішення окремих осіб, правомірні дії, які за­вершують дію мЬханізму правового регулювання).1 Таким чином, існує два види нормативно-правових актів і два види індивідуальних актів застосування і реалізації правових норм, які можна віднести до однієї групи — індивідуальні акти реалізації і застосування правових норм.

Рішення по справі можна охарактеризувати з декількох позицій: як формально-логічний процес; як творчий про­цес; як державно-владна діяльність компетентних органів. З формально-логічної сторони рішення юридичної справи являє собою умовивід, в якому конкретні факти (обставини справи) підводяться до норми права, тобто фактична і юри­дична основа застосування права співпадають. Норми права являються основною підставою для застосування їх до кон­кретних обставин справи. Рішення по справі складається із

'Див.: Алексеев С.С. Общая теория права. — Т.2.—С. 192-199. 162

багатьох малих рішень по окремих юридичних фактах, які впливають на кінцеве рішення по застосуванню правових норм. Це відноситься, як правило, до складних справ. На­приклад, при розслідуванні кримінальної справи потрібно зібрати всі докази, оцінити всі обставини справи, на підставі яких прийняти рішення про передачу справи до суду з об­винувальним висновком, чи припинити справу по обстави­нах, вказаних в законі. Прийняття рішень в кожній галузі права має свою специфіку. Ці рішення приймаються дер­жавними, громадськими чи приватними особами. Всі такі рішення називаються індивідуальними актами застосування правових норм. Вони можуть прийматись також найвищи­ми посадовими особами держави. Наприклад, Президент України приймає Укази про нагородження орденами чи медалями окремої групи осіб, про присвоєння почесних звань, відзнак тощо. Аналогічні акти застосування правових норм може приймати Президія Верховної Ради, Кабінет Міністрів України.

Індивідуальні акти застосування правових норм на відміну від нормативно-правових і інтерпретаційних актів мають свої характерні риси:

вони мають державно-владний, обов'язковий характер

лише для суб'єктів конкретних правовідносин тієї чи іншої

справи. Інші правові акти мають загальнообов'язковий ха­

рактер;

вони можуть прийматись всіма державними органами,

громадськими чи приватними юридичними особами і ма­

ють формальний (юридичний) характер. Інші правові акти

приймаються тільки компетентними державними органами;

ці акти мають індивідуально-персоніфікований харак­

тер, їх дія розрахована на конкретизацію регулювання лише

окремого конкретного випадку, тому їх юридична чинність

вичерпується одноразовою реалізацією. Цей акт має силу до

того часу, поки не реалізується. Він не може мати юридич­

ної сили стосовно інших конкретних справ і правовідносин;

такі акти не мають зворотньої дії в часі, тобто вони не

розповсюджують своєї дії на попередні факти, справи і пра­

вовідносини, а також не розповсюджують своєї дії на обста­

вини, які виникли після прийняття даного акту;

б*           163

такі акти на відміну від інших правових актів можуть

бути оскаржені зацікавленими сторонами у вищестоящі дер­

жавні органи чи в судовому порядку;

індивідуально-правові акти можуть бути виражені в пись­

мовій, усній або конклюдентній формах. Конклюдентна

форма — це мовчазна згода, або у вигляді фізичних вольо­

вих дій.

Таким чином, можна дати визначення індивідуального акту застосування правових норм. Акт застосування норм права — це формально-обов'язкове правило поведінки, яке має дер­жавно-владний індивідуальний характер і направлено на кон­кретизацію правового регулювання (зміну, припинення, вста­новлення або підтвердження юридичних прав і обов'язків) правовідносин персоніфікованих суб'єктів у конкретній життєвій ситуації.

Проф. Алєксєєв С.С. пише, що це акт-документ, в якому формально закріплюється рішення компетентного органу по юридичній справі.1 В підручниках і монографіях можна зуст­ріти інші визначення актів застосування норм права.

Крім того, в процесі застосування правових норм потрібно враховувати, що індивідуальні акти часто можуть мати харак­тер юридичних фактів, які враховуються в такій діяльності.

Кожний індивідуальний акт застосування правових норм має юридичну силу тоді, коли він правильно оформлений. В ньому повинно бути вказано: ким виданий цей акт (назва державного органу чи організації), коли виданий (дата прий­няття рішення); назва (постанова, протокол, ухвала); він повинен бути підписаний уповноваженими посадовими осо­бами і скріплений печаткою.

В процесі правозастосувальної діяльності приймається над­звичайно багато актів застосування правових норм. Всіх їх можна класифікувати за різними критеріями. Найкращу кла­сифікацію таких актів дає проф. Рабінович П.М. в своїй роботі.2

'Див.: Алексеев С.С. Общая теория права.— Т.2.—С.347. 2Див.: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та дер­жави. - К.-1994.-С.1П-П2.

164

Всі акти застосування правових норм можна класифіку­

вати за суб'єктами їх прийняття: акти глави держави (Пре­

зидента), акти Кабінету Міністрів, акти Верховної Ради Ук­

раїни і її Президії, акти місцевих представницьких органів

державної влади, органів управління — міністерств, відомств,

судових органів, контрольно-наглядових органів, підприємств

і організацій, органів громадських об'єднань і приватних

юридичних осіб.

За галузевою приналежністю норм права, які застосову­

ються: цивільно-правові, кримінально-правові, адміністра­

тивно-правові, акти трудового права тощо.

За юридичною формою і назвою: постанови, укази, роз­

порядження, рішення, накази, ухвали, протести, подання,

висновки, вироки тощо.

За соціальною функцією у правовому регулюванні: ре­

гулятивні, охоронні.

За характером індивідуальних приписів: уповноважуючі,

зобов'язуючі, забороняючі.

За характером юридичних наслідків: правоконстатуючі

(правопідтверджуючі), правовстановлюючі, правоприпиняючі.

За формою зовнішнього виразу: письмові, усні, конк-

людентні.

Класифікація правових актів може здійснюватись і по інших критеріях, в тому числі: залежно від елементу правової нор­ми, яка застосовується; залежно від видів правових норм; залежно від видів правовідносин. Слід також виділити акти по застосуванню норм міжнародного права.