§4. Загальні правила при застосуванні аналогії закону і аналогії права

Аналогія закону і аналогія права — це єдиний правовий інститут аналогії. Він входить в правову систему суспіль­ства. Цей інститут визначає порядок діяльності судових і інших державних органів при усуненні прогалин в праві (за­конодавстві) в процесі його застосування. Використання інституту аналогії визначається досить точними, науково розробленими основами і умовами правозастосувальної діяль­ності в рамках законності. Серед них виділяють:

1) відносини, які не врегульовані законодавством, повинні знаходитись в сфері правового регулювання. Це надзвичай­но складне завдання, яке вимагає високої кваліфікації, пра­вової культури, знання діючого законодавства, правозасто-совчої практики і серйозної теоретичної підготовки;

203

використання інституту аналогії можливе лише при ре­

альних прогалинах в законодавстві;

застосування аналогії неможливе в тих галузях і інсти­

тутах права, де вона прямо чи опосередковано заборонена

законом чи нормативним актом. Вона прямо заборонена

Кримінальним кодексом України, Кодексом про адмініст­

ративні правопорушення;

суб'єктами застосування інституту аналогії являються

тільки судові органи;

рішення при аналогії повинно бути основано на точно­

му дотриманні вимог матеріальних і процесуальних норм

права, без спрощення. Рішення повинні відповідати букві і

духу законодавства;

не допускається застосування по аналогії норм, які вста­

новлюють виключення із загального порядку правового регу­

лювання певних суспільних відносин або коли встановлюється

особливий режим їх реалізації. Наприклад, виключена ана­

логія при виселенні громадян в адміністративному порядку;

застосування інституту аналогії і прийняті рішення не

повинні порушувати права і законні інтереси держави, органі­

зацій і громадян;

приймаючи рішення по аналогії, потрібно враховувати

інші близькі по змісту норми, загальні положення, принци­

пи відповідного інституту і галузі права;

рішення по аналогії повинні враховувати минулу прак­

тику, якщо вже застосовувалася аналогія. Разом із тим, це

не судовий прецедент, оскільки він офіційно не визнаний;

10)           рішення повинно бути обгрунтовано з фактичної і

юридичної сторони, достатньо мотивовано. Воно має одно­

разову юридичну силу.

Казуальне усунення прогалин в законодавстві необхідно розглядати як частину загального вчення про застосування діючого законодавства. Це більш складний і творчий процес застосування права. Його потрібно віднести до індивідуаль­ного піднормативного регулювання суспільних відносин. З прийняттям відповідних нормативно-правових актів усува­ються прогалини в праві і відпадає необхідність застосуван­ня аналогії права і закону.

204