§3. Аналогія права

Аналогія права використовується тоді, коли суспільні відно­сини, які вимагають правового регулювання, не врегульо­вані прямо ніякими нормативно-правовими актами і немає норм, які регулюють подібні відносини, коли відсутня мож­ливість для застосування аналогії закону. В такому випадку потрібно керуватись галузевими, міжгалузевими чи загаль­ними принципами права.

Застосування аналогії права має свою логічну основу, і її потрібно відрізняти від методу аналогії. Логічну основу ана­логії права складають сукупність різних прийомів, які ство­рюють метод логічного розвитку правових норм.1 Суть його зводиться до наступних основних правил:

висновок на підставі тотожності. Суть цього прийому

полягає втому, що встановивши тотожність двох явищ, мож­

на певні властивості, ознаки одного із них переносити без

змін на інші   Прикладом можуть бути об'єкти авторського

права (лекції, доповіді, романи). Якщо вияснити юридичні

властивості одного із них, можна зробити висновок про на­

лежність цих ознак і іншим об'єктам, які законодавство відно­

сить до усних чи письмових творів;

індукція — висновок від конкретного до загального. На­

приклад, із зобов'язань, які виникають внаслідок нанесення

шкоди, виводиться принцип загальної охорони інтересів

потерпілого;

'Див.: Лазарев В.В. Пробельї в праве и пуши их устранения. — М., 1974. Карташов В.Н. Институт аналогш в советском праве. — Саратов, 1976. Черданцев А. Ф. Вопросьі толкования советского права. — Свердловск, 1972.

202

висновки а/огііогі. Існує три види таких висновків: а) хто

уповноважений або зобов'язаний до більшого, той уповно­

важений чи зобов'язаний до однорідного меншого; б) кому

заборонено менше, тому заборонено однорідне більше; в)

що необхідне для меншого, те необхідне для однорідного

більшого;

висновки по аналогії дозволяють вияснити зв'язки між

найбільш близькими, схожими суспільними відносинами

Найбільш розповсюджені — коли робиться висновок від схо­

жих причин до схожих дій, а також від схожості явиш до

схожості причин;

висновки по протилежності. Із правового припису, який

регулює певні суспільні відносини виводиться новий при­

пис, який необхідний для регулювання протилежних по

змісту відносин;

дедукція — висновок від загального до конкретного. В да­

ному випадку із загального правового матеріалу виводиться

конкретний правовий припис, необхідний для прийняття

рішення по справі.

При застосуванні аналогії права можуть використовува­тись як принципи права, що закріплені в діючому законо­давстві, так і такі принципи (правові принципи), що ще не закріплені в законодавстві.