2.1 ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА

Джерела міжнародного права — це форми фіксацій (зовнішньо­го відбиття) норм міжнародного права, створених узгодженим воле­виявленням суб'єктів. Низка чинників вказує на те, що джерела міжнародного права є єдиними за суттю — їх основу становить уго­да суб'єктів.

У ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН зазначені такі основні джерела міжнародного права в сучасному міжнародному публічному праві: міжнародний договір, міжнародно-правовий звичай, визнані всіма націями загальні принципи права, міжнародні судові рішення та доктринальні праці найавторитетніших фахівців з міжнародного пра­ва різних націй. Роль допоміжного засобу для визначення норм міжнародного права відіграють резолюції міжнародних організацій, які мають характер рекомендацій. Сучасне міжнародне право фор­мувалось протягом останніх чотирьох століть [21, 707].

У літературі зустрічається також термін "міжнародне законодав­ство". Його прихильники визнають, що міжнародне законодавство відсутнє, оскільки немає міжнародного органу, який би створював імперативні норми. Цим умовним терміном позначають міжнародні договори та рішення міжнародних організацій.

Поняття "міжнародне законодавство" охоплює міжнародно-пра­вові акти універсального (планетарного) та регіонального характеру. Міжнародне законодавство формується як процес міжнародної уні­фікації права. Завдяки міжнародній уніфікації ліквідуються відмін­ності в регулюванні відносин і економічного характеру, внаслідок чого створюється одноманітне міжнародне економічне право.

12