3.1 ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА

Принцип (від лат. principium — початок, основа) — це основне, визначальне положення певної теорії, вчення, а також керівна ідея, ос­новне правило діяльності.

Слово "система" (від грецьк. systema — ціле, що складене з окремих частин) має багатогранне значення. Це передусім множина закономірно пов'язаних один з одним елементів (предметів, явищ, по­глядів, принципів, знань тощо). Це також порядок, зумовлений плано­мірним правильним розташуванням частин у певному зв'язку і чіткій послідовності дій.

Система принципів міжнародного економічного права складаєть­ся з двох великих груп — основні (загальні) та спеціальні принципи.

До основних принципів міжнародного економічного права нале­жать основні принципи міжнародного публічного права. Останнє, як відомо, є ширшим поняттям, ніж перше: міжнародне економічне пра­во є галуззю міжнародного публічного права, а не окремою гілкою права.

Загальні принципи міжнародного економічного права:

мирного співіснування;

суверенної рівності держав;

співробітництва держав;

невтручання;

сумлінного виконання міжнародних зобов'язань;

взаємної вигоди.

Спеціальні принципи міжнародного економічного права: 1) розвитку економічних і науково-технічних відносин між держа­вами;

20

юридичної рівності та неприпустимості економічної дискримі­

нації держав;

свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних

зв'язків;

невід'ємного суверенітету держав над власними природними та

іншими ресурсами, а також економічною діяльністю;

нації найбільшого сприяння;

національного режиму.

На принципах міжнародного економічного права створюються принципи зовнішньоекономічної діяльності держав світу. Принципи міжнародного економічного права запозичуються для формулю­вання, наприклад, мети і завдань зовнішньоекономічної діяльності.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності України зафіксовані, зокрема, у ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяль­ність", який було прийнято 16 квітня 1991 р. та до якого неоднора­зово вносилися зміни та доповнення.

У розд. І "Основи міжнародних економічних відносин" Хартії еко­номічних прав і обов'язків держав (далі — Хартія) від 12 грудня 1974 р. зазначається, що економічні, а також політичні й інші відно­сини між державами регулюватимуться, зокрема, такими принципами:

суверенітет, територіальна цілісність та політична незалежність

держав;

суверенна рівність усіх держав;

ненапад;

невтручання;

взаємна і рівна вигода;

мирне співіснування;

рівноправність і самовизначення народів;

мирне регулювання спорів;

усунення несправедливостей, що виникають через застосуван­

ня сили, які позбавляють націю природних засобів, необхідних

для її нормального розвитку;

сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

повага прав людини та основних свобод;

відсутність потягу до гегемонії та сфер впливу;

сприяння міжнародній соціальній справедливості;

міжнародне співробітництво з метою розвитку;

вільний доступ до моря та з нього для країн, що не мають ви­

ходу до моря, у межах зазначених принципів.

21

Набір принципів досить широкий. Він свідчить про різнобічні й багатопланові зусилля світового товариства, а також про нечітку структуру Хартії. У ній багато повторів і паралелізмів, тому що до укладання Хартії 1974 р. було залучено тисячі фахівців і політиків усього світу.

Наведені в Хартії принципи стосуються переважно загальних принципів міжнародного публічного права.

У юридичній літературі існує й інша класифікація принципів між­народного економічного права. До першої групи зараховують прин­ципи, які безпосередньо випливають з основних принципів міжна­родного публічного права і дотримання яких, як правило, є загально­обов'язковим. Другу групу принципів становлять договірні принципи, тобто такі, що діють у взаємовідносинах держав лише тоді, коли відповідні держави взяли на себе конкретні договірні зобов'язання щодо їх дотримання у дво- чи багатосторонніх відносинах.

Загальні принципи відомі ще як "когентні". їх походження є зви­чаєво-правовим і згодом фіксується в договірному порядку. Спе­ціальні ж принципи мають конвенційний характер, їх дієвість базуєть­ся на включенні до відповідних міжнародних договорів.