3.3. Контроль за функціонуванням Рахункової палати та гарантії забезпечення її діяльності

Як ми вже зазначали раніше, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону Украї­ни "Про Рахункову палату" Рахункова палата підпорядкована і підзвіт­на Верховній Раді України. Тому з боку українського парламенту здій­снюється відповідний контроль за її роботою. Так, Верховна Рада Укра­їни спрямовує діяльність Рахункової палати на основі підзвітності і підконтрольності Рахункової палати, її Колегії і посадових осіб щодо дотримання ними законності при здійсненні повноважень, передбаче­них статтею законом, та завдань, поставлених перед Рахунковою пала­тою згідно з чинним законодавством України.

При цьому Верховна Рада України періодично, але не менш як два рази на рік, дає доручення відповідному парламентському комітету здій­снювати аналіз підсумків проведених контрольних заходів та виконання доручень, які були дані протягом року Рахунковій палаті, заслуховує у разі необхідності інформацію про проведену роботу, перевірки, ревізії та обслідування, що нею проводяться, і дає оцінку стану її контрольної дія­льності у визначених чинним законодавством сферах.

Крім цього, комітети Верховної Ради України за згодою законодавчо­го органу заслуховують доповіді, інформації (повідомлення) Рахункової палати за підсумками проведених перевірок, ревізій та обслідувань відпо­відно до термінів, необхідних для виконання цих доручень і узгоджених з відповідними комітетами. На підставі доповідей та інформацій (повідом­лень) Рахункової палати комітети Верховної Ради України можуть розроб­ляти пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України, роз­витку бюджетної та фінансово-кредитної системи України, а також готу­вати висновки з конкретних питань, що стосуються виявлених відхилень і порушень у визначених Законом України "Про Рахункову палату" сферах, які подаються на розгляд Верховної Ради України.

Міжнародний досвід також передбачає здійснення контролю за ді­яльністю аналогічних органів в зарубіжних країнах. Так, наприклад, виконання кошторису Національного управління аудиту Великобрита­нії перевіряє Комісія державних рахунків постійного комітету Палати громад. Аудит виконання бюджету Суду аудиту Румунії є прерогати­вою спеціальної комісії парламенту. Бюджет Національного суду ауди­ту Нідерландів є предметом контролю Департаменту аудиту Міністерс­тва внутрішніх справ цієї країни. Аудит звітності Національного управ­ління аудиту Данії здійснюється приватною бухгалтерською фірмою

Розділ 3  255

"Grothen & Perregaard". В Ісландії рахунки Верховного контрольного відомства перевіряє незалежний сертифікований бухгалтер, який при­значається президентським комітетом парламенту.

Вітчизняна Рахункова палата відповідно до ст. 35 Закону "Про Ра­хункову палату" щорічно не пізніше 1 грудня подає Верховній Раді України загальний письмовий звіт про результати виконання доручень Верховної Ради України, проведених перевірок, ревізій та обслідувань, а також про витрати на цю діяльність. Цей звіт, затверджений Верхов­ною Радою України, публікується у виданнях Верховної Ради України та розміщається на Інтернет сайті Рахункової палати.

З метою належного виконання Рахунковою палатою України своїх повноважень національним законодавством передбачено ряд гарантій її діяльності. Вони дуже різноманітні і являють собою передбачені зако­нодавством умови, засоби та способи за допомогою яких забезпечуєть­ся реалізація рахунковими органами своїх прав та обов'язків.

Серед таких гарантій важливе місце займають незалежність та закон­ність діяльності рахункових органів. Так, згідно зі ст. 36 Закону України "Про Рахункову палату" Рахункова палата України здійснює свою діяль­ність як незалежний орган контролю Верховної Ради України і керується Конституцією України і законами України, виконуючи свої функції і пов­новаження згідно із статусом, визначеним цим законом. При цьому неза­лежність і законність, згідно зі ст. З Закону України "Про Рахункову пала­та" виступають також як правові принципи її діяльності.

Враховуючи міжнародний досвід, важливою гарантією Рахункової палати положення законодавства, що кошти на утримання Рахункової палати виділяються безпосередньо з Державного бюджету України. Обсяг цих коштів щорічно встановлюється Верховною Радою України і зазначається у Державному бюджеті України окремим рядком (ст. 38 Закону України "Про Рахункову палату").

Законодавством багатьох країн передбачено ряд гарантій, що за­безпечують правовий статус посадових осіб рахункових органів.

Так, відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 29 Федерального закону "Про Рахун­кову палату Російської Федерації" Голова Рахункової палати, заступник Голови Рахункової палати і аудитори Рахункової палати не можуть бути затримані, арештовані, притягнуті до кримінальної відповідальності без згоди тієї палати Федеральних Зборів Російської Федерації, що призна­чила їх на посаду в Рахункову палату. Кримінальна справа у відношенні Голови Рахункової палати, заступника Голови Рахункової палати або аудиторів Рахункової палати може бути порушено тільки Генеральним

256 Спеціалізовані органи парламентського контролю в Україні: статус і функціонування

прокурором Російської Федерації. Згідно з ч. 1 ст. 89 Закону Польщі про Вищу контрольну палату Заступники Голови і генеральний директор Вищої контрольної палати, а також працівники, що здійснюють нагляд за ходом контрольних дій або ті, що їх виконують, не можуть бути притяг­нуті до кримінальної відповідальності у зв'язку зі своїми службовими діями без попередньої згоди Колегії Вищої контрольної Палати, а Голова Вищої контрольної палати - без згоди Сейму. Таким чином, законодав­ство цих країн фактично передбачає недоторканість посадових осіб ра­хункових палат. Недоторканість членів рахункових органів на думку Н. Трещетенкової, і з нею цілком можна погодитися, виступає гарантією дійсної незалежності самих рахункових палат1.

Законодавством України також передбачалося, що Голова Рахун­кової палати, Перший заступник і заступник Голови, головні контроле­ри та Секретар Рахункової палати не можуть бути затримані, притягну­ті до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 року № 7-зп/97 положення закону щодо недоторканості членів Рахун­кової палати було визнане неконституційним та втратило чинність, оскільки на думку суду недоторканність посадових осіб в такому випа­дку має встановлюватися тільки Конституцією України, а не законом. Однак, враховуючи те, що для більшості зарубіжних країн загальнови­знаною є практика надання недоторканості посадовим особам рахунко­вих органів і те, що Рахункова палата України з часом все більш набу­ває рис вищого органу фінансового контрою, вважаємо, що Голова, Перший заступник Голови, Заступник Голови головні контролери та Секретар Рахункової палати повинні мати недоторканність.

Ще однією гарантією діяльності посадових осіб рахункових органів є положення, згідно з яким за вплив на посадових осіб цих органів винні особи несуть відповідальність. Так, згідно із ст. 5 Закону Республіки Бі­лорусь "Про Комітет державного контролю Республіки Білорусь" спів­робітники Комітету державного контролю і його територіальних органів під час виконання службових обов'язків є представниками влади і знахо­дяться під захистом держави. Державним захистом забезпечуються та­кож члени їхніх родин і майно. При цьому ніхто не вправі втручатися в службову діяльність співробітників Комітету державного контролю і його територіальних органів, крім державних органів і посадових осіб,

Трещетенкова Н.Ю. Правовой статус счетных палат // Очерки конституционного права иностранных государств: учебное и научно-практическое пособие / Отв. ред. ДА. Ковачев - М.: Спарк, 1999. - С. 238.

Розділ З

257

уповноважених на те законодавством Республіки Білорусь. При цьому невиконання або перешкоджання виконанню законних вимог співробіт­ників Комітету державного контролю або його територіальних органів, образа їхньої честі і гідності, насильство у відношенні цих співробітни­ків, зазіхання на їхнє життя, здоров'я і майно або погроза здійснення та­кого насильства і зазіхання, а також інші дії, що перешкоджають вико­нанню покладених на них обов'язків, спричиняють відповідальність від­повідно до законодавства Республіки Білорусь.

Законодавство України також закріплює такі гарантії правового статусу посадових осіб Рахункової палати України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про Рахункову палату України": "За будь-який вплив на посадових осіб Рахункової палати, а також осіб, які ви­конують її доручення, з метою перешкодити виконанню ними службо­вих обов'язків або добитися прийняття рішення, що суперечить чинно­му законодавству України, насильницькі дії, образу, а також розповсю­дження неправдивої інформації щодо них винні особи несуть відпові­дальність, встановлену законодавством України".

Крім того, посадовим особам органів контролю за виконанням бю­джету гарантується професійна незалежність, а саме: обмеження під­став, за яких органи виконавчої та законодавчої влади можуть звільня­ти з посади керівників та посадових осіб контрольних органів.

Гарантіями правового статусу посадових осіб рахункових органів є також їх матеріальне та соціальне забезпечення.

Щодо матеріального забезпечення слід зазначити, що за кордоном високий рівень оплати праці посадових осіб цих органів сприяє уник­ненню упередженості в їх роботі. Наприклад, близько третини бюджету Національного управління аудиту Великобританії - прямі видатки на оплату персоналу. В Туреччині оплата праці професійного персоналу Рахункової палати вдвічі перевищує зарплату адміністративного персо­налу. В Австрії президент Рахункової палати у відношенні до посадо­вих окладів прирівнюється до федеральних міністрів, віце-президентів та статс-секретарів. А відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону Республіки Болгарія про Рахункову палату Голова Рахункової палати одержує мі­сячну винагороду, базисний розмір якої складає 90 відсотків від суми, що належить голові Народних зборів. Члени Рахункової палати одер­жують місячну винагороду, базисний розмір якої складає 90 відсотків від винагороди голови Рахункової палати. Дуже докладно регулюються питання щодо матеріального забезпечення працівників Вищої контро­льної палати законодавством Польщі. Зокрема, працівникам Вищої ко-

258 Спеціалізовані органи парламентського контролю в Україні: статус і функціонування

нтрольної палати встановлюється надбавка за багаторічний виробничий стаж у розмірі, що складає після 5 років 5% від основної місячної зар­плати. При цьому надбавка збільшується на 1% за кожний рік виробничо­го стажу аж до досягнення 20% від основної місячної зарплати. Крім цього для працівників передбачаються ювілейні премії за багаторічний виробни­чий стаж, у розмірі: після 20 років роботи - 75% від місячної зарплати; після 25 років роботи — 100% від місячної зарплати; після 30 років роботи — 150% від місячної зарплати; після 35 років роботи - 200% від місячної зарплати; після 40 років роботи — 300% від місячної зарплати; після 45 ро­ків роботи - 400% від місячної зарплати. Ці та інші премії виплачуються із преміального фонду, що створюється в Вищій контрольній палаті і складає 8,5% від фонду заробітної плати.

Таке ставлення щодо оплати праці посадовим особам рахункових ор­ганів в зарубіжних країнах дійсно сприяє їх незалежності, упередженості в роботі та виступає гарантом забезпечення їх діяльності.

Щодо оплати праці посадовим особам рахункового органу в Україні, то відповідно до ч.ч. 2, 3 Закону України "Про Рахункову палату" поса­дові оклади працівників Рахункової палати встановлюються на 30 відсо­тків вище відповідних окладів державних службовців. Голові Рахункової палати, Першому заступнику і заступнику Голови, головним контроле­рам та Секретарю Рахункової палати встановлюються щомісячні персо­нальні надбавки у розмірі 70 відсотків їх посадового окладу. Працівни­кам Рахункової палати також можуть бути встановлені надбавки. При цьому, оплата праці посадових осіб Рахункової палати, як і оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умо­ви для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплек­туванню апарату палати компетентними і досвідченими кадрами, стиму­лювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Крім того, оскільки на посадових осіб Рахункової палати України по­ширюється дія Закону України "Про державну службу", на них поширю­ються й норми щодо матеріального забезпечення державних службовців. Так, наприклад, посадовим особам і працівникам Рахункової палати Укра­їни за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове вико­нання трудових обов'язків державним службовцям може видаватися гро­шова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Мі­ністрів України. За особливі трудові заслуги вони можуть представлятися до державних нагород та їм можуть присвоюватися почесні звання.

Посадовим особам і працівникам Рахункової палати України як і державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30

Розділ 3  259

календарних днів. Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів.

Зарубіжне законодавство деяких країн також передбачає такі гара­нтії. Так, згідно з ст. 79 Закону про Вищу контрольну палату Польщі працівникові, що здійснює нагляд за ходом контрольних дій або їх ви­конує не менш 10 років у Верховній Контрольній Палаті, надається до­даткова відпустка тривалістю 6 робочих днів, а після 20 років роботи -12 робочих днів.

Зарубіжним законодавством передбачено також заходи соціально­го забезпечення посадових осіб та працівників державних органів конт­ролю за виконанням бюджету. Так, в Російській Федерації на співробі­тників Рахункової палати поширюється порядок медичного, санаторно-курортного, побутового і транспортного обслуговування, встановлений для працівників Апарату Уряду Російської Федерації. Медичне і побутове обслуговування Голови Рахункової палати, заступника Голови Рахункової палати й аудиторів Рахункової палати встановлюється на рівні обслугову­вання відповідних посадових осіб Уряду Російської Федерації. В Болгарії органи Рахункової палати страхуються в обов'язковому порядку від неща­сних випадків за рахунок бюджету. В Республіці Білорусь співробітники Комітету державного контролю також підлягають обов'язковому особис­тому страхуванню на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії), калі­цтва, захворювання, отриманих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за рахунок коштів республіканського бюджету, при відправ­ленні в службові відрядження вони користуються правом бронювання й одержання позачергово місць у готелях і придбання проїзних документів на всі види транспорту.

Аналогічні пільги закріплені і вітчизняним законодавством. Зокрема, ч. 4 ст. 39 Закону України "Про Рахункову палату" передбачено таку низку соціальних гарантій щодо забезпечення діяльності посадових осіб Рахун­кових палат, як поширення на них відповідного порядку медичного, сана­торно-курортного, побутового та транспортного обслуговування, що вста­новлений для працівників апарату Верховної Ради України.

Таким чином, можна визначити, що в цілому правовий статус Рахун­кової палати України відповідає міжнародним стандартам діяльності ра­хункових органів, визначених Лімською декларацією керівних принципів контролю. Що у свою чергу має мати наслідком ефективне виконання нею своїх контрольних функцій у сфері державного бюджету.

Висновки

Новітній період вітчизняного державотворення, який пов'язаний з подальшим впровадженням в Україні конституційної реформи, харак­теризується оновленням повноважень вищих органів державної влади -Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, органів прокуратури тощо. З огляду на це в науці конститу­ційного права дедалі більшої вагомості набувають питання модернізації вітчизняного механізму державної влади та оптимальної організації роботи органів влади й місцевого самоврядування, удосконалення їх статусу відповідно до потреб суспільства та запитів населення.

Актуальним в цьому плані с і дослідження проблем парламентсь­кого контролю в Україні, який теж потребує певної новації. Зокрема для ефективного контролю з боку Верховної Ради України за дотри­манням прав людини в Україні та в бюджетно-фінансового сфері необ­хідно удосконалити роботу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини й Рахункової палати.

На наш погляд, модернізація статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини має відбуватися як шляхом коригування його моделі у "ширину", тобто якнайскорішого запровадження спеціа­лізованих його представників чи, навіть можливо, спеціалізованих Уповноважених, так і шляхом удосконалення самого Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Запровадження певних спеціалізованих Уповноважених дозволить зробити більш продуктивною і діловою співпрацю омбудсманів з відпові­дними громадськими організаціями, сприятиме посиленню правового за­хисту конкретних соціальних груп населення України. Однак упрова­дження у нас спеціалізованих омбудсманів не повинно стати наслідком сліпого копіювання існуючих моделей. Воно має відбуватися з урахуван­ням специфіки правового статусу Уповноваженого Верховної Ради Украї­ни з прав людини, механізму державної влади, чинної національної право­вої системи та менталітету українського народу. їх введення повинно ви­ступати одним із ефективних варіантів інституційного посилення захисту прав і свобод таких членів нашого суспільства, як неповнолітніх, військо­вослужбовців, людей похилого віку, студентів та інших.

Що ж до удосконалення Закону України "Про Уповноваженого Вер­ховної Ради України з прав людини" то вважаємо, необхідним: по-перше, передбачити, що пропозиції щодо кандидатури на посаду Уповноваженого

Висновки

261

мають право також вносити Верховній Раді України парламентські фракції та національні правозахисні організації. По-друге, варто встановити вимо­гу до кандидатів на посаду Уповноваженого мати вищу юридичну освіту, оскільки при виконанні своїх повноважень Уповноваженому доводиться мати справу з правозастосуванням (приймати рішення, що не повинні по­рушувати Констиіуцію і закони України, давати правову оцінку актам ор­ганів державної влади й місцевого самоврядування тощо).

По-третє, необхідно законодавчо закріпити принцип ротації українсь­кого омбудсмана, обмеживши термін його повноважень не більш ніж дво­ма строками. Обмеження терміну повноважень омбудсмана слугує важли­вим правовим бар'єром на шляху можливого перевтілення його в бюрок­ратичну машину, не здатну ефективно займатися захистом прав людини.

По-четверте, вважаємо, що в Україні існує гостра необхідність зако­нодавчого закріплення "фільтрів" надходження скарг Уповноваженому з прав людини. По-перше, це пов'язане з великою кількістю населення країни; по-друге, перехід від тоталітарного до демократичного режиму, формування ринкової економіки та зубожіння значної частини наших співвітчизників зумовлюють велику кількість звернень до українського омбудсмана; по-третє, в Уповноваженого з прав людини України широка сфера компетенції та вузьке коло підстав для відмови в прийнятті скарі. Наведене дозволяє стверджувати, що Уповноважений просто фізично не в змозі прийняти та розглянути всі звернення громадян. І на наш погляд, вихід із цієї ситуації полягає в запровадженні "фільтрів" поступлення скарг українському омбудсманові. Але, на нашу думку, поряд з "парла­ментським фільтром" було б доцільно ввести в Україні "президентський фільтр", коли заяви-скарги подавалися б Уповноваженому через Прези­дента України, і "громадський фільтр", коли вони подавалися б через громадські правозахисні організації, а також від представників Уповно­важеного з прав людини на місцях. Це захистило б Уповноваженого з прав людини від потоку скарг, які подаються йому не за призначенням, що, у свою чергу, дало б йому можливість зосередитися на вирішенні найважливіших питань забезпечення прав людини.

По-п'яте, національним законом не врегульовано, яким чином україн­ський омбудсман запрошує посадових і службових осіб для з'ясування обставин справи і як відбувається сам цей процес. Тобто Уповноважений сам визначає, в якій формі має відбутися слухання пояснень. І треба зазна­чити, що це є недоліком у регулюванні правового статусу Уповноважено­го, оскільки на практиці сьогодні, на жаль, ще часто мають місце випадки ігнорування його вимог. Вважаємо, що було б доцільним надшити учасни-

262 Спеціалізовані органи парламентського контролю в Україні: статус і функціонування

ків провадження певними правами та обов'язками, які притаманні учасни­кам судового розслідування. Це, по-перше, чітко визначило б їхній статус, по-друге, підвищило б їхню відповідальність.

По-шосте, вважаємо доцільним розширити повноваження українсь­кого омбудсмана, наділивши його самостійним правом у разі необхідно­сті звертатися з заявою щодо відновлення порушених прав громадян до Верховного Суду України та міжнародних правозахисних організацій. По-сьоме, виходячи з світового досвіду ряду країн слід наділити Упов­новаженого Верховної Ради України з прав людини правом законодавчої ініціативи, і таким чином надати йому ефективну можливість впливати на правотворчість у державі: законодавчо ініціювати певні реформи в царині прав людини, удосконалювати законодавство України в цій галузі відповідно до міжнародних стандартів. Важливою частиною його компе­тенції має стати не тільки виявлення й аналіз тенденцій, актуальних про­блем у різноманітних сферах, де найбільш часто зустрічаються пору­шення прав громадян, але й право вносити до Верховної Ради України на основі цих даних пропозиції щодо зміни певних законів чи прийняття нових законодавчих актів, які б сприяли ефективній реалізації, охороні й захисту прав та свобод людини і громадянина.

По-восьме, думаємо, що хоча б на перехідний період формування в Україні громадянського суспільства та побудови демократичної, правової держави доцільно підвищити рівень імперативності актів українського омбудсмана і внести з цього приводу відповідні зміни до чинного Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Зокрема, потрібно законодавчо наділити Уповноваженого правом вимага­ти від винних у порушенні прав людини сплати компенсацій, відшкоду­вання збитків, у тому числі й моральних, встановити чітку юридичну від­повідальність за невиконання рішень Уповноваженого.

По-дев'яте, при запровадженні в Україні представників Уповноваже­ного вважаємо, що Уповноваженому Верховної Ради України з прав лю­дини варто також більш детально вивчати практику функціонування коле­гіальних омбудсманівських служб, оскільки створення колегії у складі Уповноваженого з прав людини та його представників значно демократи­зувало б інститут українського омбудсмана та підняло б статус його пред­ставників. Також в умовах перехідного періоду, в якому знаходяться наша держава та суспільство, рішення, прийняті колегіальним органом, виступа­тимуть як імунітет омбудсмана від переслідувань з боку певних зацікавле­них органів державної влади чи посадових осіб, і колегіальний орган змо­же ухвалювати більш важливі та більш сміливі рішення.

Висновки              263

Ще одна важлива проблема, яка, на жаль, не знайшла свого зако­нодавчого врегулювання в Законі "Про Уповноваженого Верховної ра­ди України з прав людини", - це питання заміщення українського ом-будсмана. Це є великою прогалиною в регулюванні його правового ста­тусу, оскільки, як і будь-яка інша фізична особа, Уповноважений може захворіти, відбути у тривале відрядження, піти у відпустку і т. ін., і за­коном зовсім не врегульовано, хто повинен виконувати його обов'язки. Вважаємо оптимальним варіантом вирішення цієї проблеми закріплен­ня на законодавчому рівні положення про запровадження посади засту­пника Уповноваженого, який би призначався разом з Уповноваженим Верховною Радою України терміном на п'ять років.

Що ж до Рахункової палати України то варто відзначити, що з ча­сом вона все більше набуває рис незалежного вищого органу фінансо­вого контролю, такого, який закріплено в Лімській декларації керівних принципів контролю та який існує в більшості зарубіжних країн. Хоча її статус також потребує певної модернізації. Зокрема, необхідно внес­ти зміни до Закону України "Про Рахункову палату" якими: по перше, слід урегулювати процедури припинення повноважень Голови Рахун­кової палати та її членів. Законодавством вони належним чином не вре­гульовані, що є досить суттєвою прогалиною, яка потребує уточнення. По-друге, поряд з завданнями, функціями та повноваженнями Рахунко­вої палати слід закріпити ціль її діяльності. Зокрема, зазначити, що ціл­лю діяльності Рахункової палати є забезпечення державної безпеки та правопорядку у сфері використання бюджетних коштів.

По-третє, оскільки Законом України "Про внесення змін до Кон­ституції України" від 08.12.2004 Рахункова палата визначена як орган, який від імені Верховної Ради України здійснює контроль не тільки за використанням коштів Державного бюджету, але й їх надходженням, зазначити, що однією із завдань Рахункової палати України є організа­ція і здійснення контролю за своєчасним виконанням не тільки видат­кових, але й дохідних статей Державного бюджету України.

По-четверте, варто розширити повноваження Рахункової палати України, надавши їй право у випадку виявлення фактів нецільового використання бюджетних коштів державними установами звертатися до відповідного господарського суду із заявою про призупинення усіх видів платіжних і розрахункових операцій за рахунками цих суб'єктів.

По-п'яте, враховуючи те, що для більшості зарубіжних країн зага­льновизнаною є практика надання недоторканості посадовим особам рахункових органів і те, що Рахункова палата України з часом все

264 Спеціалізовані органи парламентського контролю в Україні: статус і функціонування

більш набуває рис вищого органу фінансового контрою, вважаємо, що Голова, Перший заступник Голови, Заступник Голови головні контро­лери та Секретар Рахункової палати повинні мати недоторканність.

Вважаємо, що запровадження таких змін у статусі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Рахункової палати матиме ефективні позитивні наслідки удосконалення парламентського контро­лю в Україні у галузі прав людини та бюджетно-фінансовій сфері.