Розділ 13 МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

13.1. Поняття правового регулювання

Право є елементом системи соціального нормативного регулю­вання. Право виступає важливим засобом регулювання взаємин ін­дивідів, соціальних груп, всього суспільства в цілому, і воно само ви­ступає як соціальна цінність. Основним призначенням права є упо­рядкування і організація взаємин громадян, їхньої поведінки і, враховуючи їх індивідуальні потреби, спрямування діяльності членів суспільства в русло загальносоціальних інтересів.

Правове регулювання — це цілеспрямований вплив права на су­спільні відносини і поведінку осіб з метою їх впорядкування за допомо­гою системи спеціальних юридичних засобів.

Право — багатогранне явище, покликане регулювати суспільні відносини. Його можна розглядати з різних боків: як культурне яви­ще, як засіб (інструмент) для вирішення практично значущих завдань суспільства. Такий підхід в юридичній науці називається інструмен­тальним, у рамках якого і досліджуються правові засоби.

У теорії права під правовими засобами розуміють інституційні явища правової дійсності, що втілюють регулятивну силу права. У загальному виді правові засоби — це правові інститути, за допомо­гою яких задовольняються інтереси суб'єктів права, забезпечується досягнення соціально корисних цілей, основною з яких є упорядку­вання суспільних відносин. Як правові засоби виступають норми права, правозастосовчі акти, договори, юридичні факти, суб'єктивні права, юридичні обов'язки.

Але право не тільки регулює суспільні відносини, воно ще й впли­ває на них не тільки за допомогою норм права, а й інших правових явищ — правосвідомості, правової культури, правових принципів, правотворчості. У цьому значенні, окрім функції регулювання, пра­во ще справляє інформаційний вплив (право як різновид норматив­ної інформації), ціннісно-орієнтувальний тощо.

103

 

Інформаційно-психологічний вплив права характеризується впли­вом правової інформації на мотиви суб'єктів. Тут можна виділити два основних юридичних засоби — правові стимули й обмеження, що синтезують у собі інформаційні і психологічні закономірності. Під стимулом у широкому розумінні слова мають на увазі спону­кальний фактор, під обмеженням — стримуючий.

Виховний вплив полягає в загальноідеологічному впливі всієї пра­вової дійсності на внутрішній світ суб'єкта, на формування в людей ціннісних уявлень, на правове виховання особистості.

Соціальний вплив заснований на системі економічних, політич­них, моральних факторів, що утворюють загальносоціальне середо­вище дії права.

13.2. Предмет і методи правового регулювання

Предмет правового регулювання — це суспільні відносини, на які звернено правове регулювання. До сфери правового регулювання входять відносини, що:

відображають як індивідуальні інтереси членів суспільства, так і

загальні інтереси суспільства в цілому;

реалізують взаємні інтереси всіх її учасників, кожний з яких йде на

певний утиск своїх інтересів задля задоволення інтересів іншого;

потребують дотримання певних правил поведінки, обов'язковість

яких підкріплена силою держави.

Перерахованим ознакам відповідають такі три види суспільних відносин, як:

відносини людей, пов'язані з обміном цінностями (як матеріаль­

ними, так і нематеріальними). Тут потреба у правовому регулю­

ванні виражена найпомітніше, адже у взаємоприйнятному обміні

зацікавлені як окремі особи, так і суспільство в цілому. Ці відно­

сини будуються на основі загальновизнаних правил, обов'язко­

вість яких підкріплена силою держави;

відносини, пов'язані з владним управлінням суспільством, бо в уп­

равлінні суспільними процесами зацікавлені як окремі особи, так

і суспільство в цілому. Управління здійснюється для задоволення

як індивідуальних, так і суспільних потреб відповідно до чітко

встановлених правил та підкріплюються силою примусу держави;

104

 

•  відносини, пов'язані із забезпеченням правопорядку, покликані

забезпечити нормальне функціонування усіх сфер суспільного

життя.

Право регулює лише ті відносини, що носять свідомо-вольовий характер. Право не може регулювати дії, що не залежать від волі та свідомості людей.

Різноманітність суспільних відносин, що входять у сферу правово­го регулювання, викликають відмінності в методах та засобах право­вого регулювання. Методи правового регулювання — це способи, за­соби і прийоми, за допомогою яких правове регулювання здійснюєть­ся. Виділяють два основних методи правового регулювання.

Перший метод — метод децентралізованого регулювання — авто­номний. Він побудований на координації цілей та інтересів сторін у суспільних відносинах та застосовується для регламентації рівних за становищем (рівноправних) суб'єктів, які задовольняють свої при­ватні інтереси. Децентралізований метод правового регулювання, як правило, застосовується у приватно-правових галузях (цивільне, сі­мейне, трудове право).

Другий метод — метод централізованого, або імперативного, нака­зового регулювання. Він базується на відносинах субординації між учасниками суспільних відносин — вони не є рівними за статусом. За його допомогою регулюються відносини, в яких пріоритет надаєть­ся загальносоціальному інтересу. В державно-організованому сус­пільстві загальносоціальні інтереси виражає держава, яка здійснює централізоване управління суспільними процесами та наділена влад­ними повноваженнями. Тому централізований, імперативний метод використовується в публічно-правових галузях (конституційне, ад­міністративне, кримінальне право).

13.3. Способи і типи правового регулювання

Способи правового регулювання — це специфічні прийоми регу­лювання суспільних відносин, які визначаються характером припису, зафіксованим в нормі права, та засобами впливу на поведінку осіб. В теорії права прийнято виділяти три основних способи правового ре­гулювання.

1. Надання учаснику правових відносин суб'єктивних прав — уповноваження або дозвіл. Це — надання права на активні дії. Воно

105

 

виявляється в делегуванні певних дозволів уповноваженій особі на здійснення нею певних дій (наприклад, власнику дозволено володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому власністю на свій розсуд).

Зобов'язання як припис виконувати певні активні дії (власник

підприємства зобов'язується сплачувати податки).

Заборона, тобто покладання зобов'язання утримуватись від за­

боронених дій, зобов'язання пасивно поводитись у передбачених за­

коном випадках (заборона керувати транспортним засобом у стані

сп'яніння).

Всі способи правового регулювання обумовлені функціями права: регулятивно-динамічна — дозвіл та зобов'язання; регулятивно-ста­тична функція права — заборона.

Крім того, можна визначити також додаткові способи правового регулювання: застосування засобів примусу та юридичної відпові­дальності. Цей спосіб є додатковим, бо, по-перше, являє собою вид обов'язку (юридична відповідальність може розглядатись як обов'я­зок зазнати покарання та позбавлення певних благ), а по-друге, цим способом забезпечується належне виконання обов'язків, дотримання заборон та використання прав.

Тип правового регулювання — це загальна спрямованість впливу права на суспільні відносини, яка залежить від того, що покладено в основу регулювання — дозвіл чи заборона. В юридичній науці та практиці існують дві юридичні формули, на основі яких виділяють два типи правового регулювання.

Перша формула: дозволено все, крім того, що прямо заборонено в законі. Це — загальний дозвіл. На цій формулі побудовано загаль-нодозвільний тип правового регулювання. За цим типом встановлю­ються чітко сформульовані заборони. Як правило, їх кількість неве­лика, а обсяг дозволеного не визначено. Можна робити все, що не за­боронено. Це означає, що суб'єкти можуть здійснювати будь-які дії, які не увійшли в перелік заборонених. Цей тип правового регулюван­ня сприяє або принаймні не заважає прояву ініціативи, активності.

Друга формула правового регулювання звучить інакше: заборо­нено все, крім того, що прямо дозволено законом. Цей тип назива­ється звільненням від заборони, або спеціальним дозволом. Це озна­чає, що учасник правових відносин може здійснити тільки дії, що прямо дозволені законом, а всі інші дії заборонено. Формулюється конкретне звільнення від заборони, тобто робиться виняток із за­гальної заборони.

106

 

Якщо за першою формулою перед особою є можливість вибору з усіх дозволених законом видів поведінки, то за другою — правове регулювання здійснюється для чіткого впорядкування суспільних відносин, в яких реалізуються загальні інтереси, для здійснення дер­жавного управління, втілення принципів законності, застосування заходів державного примусу, юридичної відповідальності.

13.4. Стадії правового регулювання

Правове регулювання — це процес, що триває в часі, який є до­сить складним і довготривалим.

Процес правового регулювання охоплює кілька стадій або етапів.

Першим з них є правова регламентація суспільних відносин — це стадія, на якій відбувається розробка юридичних норм, здійснюєть­ся загальне неіндивідуалізоване регулювання суспільних відносин.

Перший етап правового регулювання тісно пов'язаний із право-творчістю — діяльністю, спрямованою на створення правових норм, яка починається з виявлення потреби у правовому регулюванні і за­кінчується прийняттям і введенням у дію правових розпоряджень. В сучасній юридичній науці сформувалась думка, згідно з якою право-творчість — це процес пізнання і оцінки правових потреб суспільства і держави, формування і прийняття нормативних актів уповноваже­ними суб'єктами в межах відповідних процедур. Нормативні рішен­ня мають носити істинно правовий характер, прийматись з урахуван­ням усього спектра умов життєдіяльності суспільства та реальних суспільних потреб.

Другим етапом виступає конкретизація прав і обов'язків у випад­ках, коли настає ситуація, передбачена нормою права (певний юри­дичний факт), у результаті якої суб'єкти вступають у правовідносини і у них виникають взаємопов'язані суб'єктивні права й юридичні обо­в'язки. Проте не завжди для виникнення правових відносин достат­ньо самих юридичних фактів. Як відомо, деякі відносини можуть розпочатись лише за участі спеціально уповноважених органів, що приймають індивідуальне рішення, на основі якого суб'єкти наділя­ються правами та обов'язками. Такі правозастосовчі рішення самі виступають у ролі юридичних фактів, які в окремих випадках мають вирішальне значення.

Третій етап правового регулювання є кінцевою стадією процесу правового регулювання, який завершується фактичною реалізацією,

107

 

впровадженням у життя прав і обов'язків суб'єктами правових відно­син у формі використання, дотримання і виконання. Реалізація пра­ва є результатом правового регулювання і постає як завершальний підсумок специфічного правового впливу, що здійснюється як суто правовими засобами, так і внаслідок виховного, інформаційного, ідеологічного та іншого впливу права на поведінку суб'єктів. На цій основі встановлюється режим законності і правопорядку.

13.5. Механізм правового регулювання

та його структура

Механізмом правового регулювання називають систему взаємо­зв'язаних юридичних засобів, за допомогою яких здійснюється право­ве регулювання. Механізм правового регулювання — це спосіб фун­кціонування єдиної системи правого регулювання, який розкрива­ється через взаємозв'язки між її складовими елементами.

Категорія "механізм правового регулювання" дозволяє охопити весь процес правового регулювання, представити його в системно-динамічному вигляді, розкрити його структуру, взаємозв'язок і взає­модію всіх елементів, з'ясувати їх характерні ознаки і функції.

Комплексне вивчення механізму правового регулювання і теоретич­не опрацювання пов'язаних з ним питань дасть можливість виявити до­даткові напрями в дослідженні цього правового явища, зокрема, пошук шляхів підвищення ефективності як окремих складових елементів цього механізму, так і правового регулювання в цілому.

Механізм правового регулювання представляється як діяльність, "робота" складових елементів системи правового регулювання, спря­мована на досягнення суспільно корисного результату, що виявля­ється у втіленні правових норм у життя. Він повинен розглядатись в єдності та у взаємодії всіх його складових як категорія не лише збір­на, але й системна. Поняття механізму правового регулювання до­зволяє систематизувати юридичні засоби правового впливу на сус­пільні відносини, визначити місце і роль того чи іншого юридичного засобу у правовому житті суспільства.

До елементів механізму правового регулювання належать: юри­дичні норми, нормативно-правові акти, акти офіційного тлумачення, юридичні факти, правовідносини, акти правореалізації, правосвідо­мість та режим законності та правопорядку, який впроваджується в результаті досягнення цілей правового регулювання.

108

 

Кожній стадії правового регулювання відповідають специфічні елементи механізму правового регулювання (див. табл.), місце яких у механізмі правового регулювання обумовлене їх функціональною роллю. Функціонування механізму правового регулювання відріз­няється послідовністю: кожен з його елементів вступає в дію на пев­ній стадії правового регулювання.

 

Стадії правового регулювання

Елементи механізму правового регулювання

Правотворчість

Норма права, закріплена в нормативно-правовому акті

Настання умов, передбачених нормою права

Юридичні факти, оперативно-виконавчі правозастосовні акти

Установлення юридичного зв'язку між уповноваженими та зобов'язаними суб'єктами — конкретизація прав і обов'язків, передбачених нормою права

Правові відносини, суб'єктивні права та юридичні обов'язки

Втілення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків

Акти правореалізації (використання <—> — дотримання, — виконання)

Факультативна стадія настає у випадку недотримання суб'єктивних прав або невиконання юридичних обов'язків

Правоохоронний правозастосовчий акт

Запитання і завдання для самоконтролю

Як співвідноситься правове регулювання і правовий вплив?

Розкрийте предмет і методи правового регулювання.

З яких стадій складається процес правового регулювання?

Які елементи входять в механізм правового регулювання?

109

 

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 29      Главы: <   9.  10.  11.  12.  13.  14.  15.  16.  17.  18.  19. >