Розділ 22 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

22.1. Поняття юридичної відповідальності

Юридична відповідальність — одна з форм соціальної відпові­дальності. Сутність соціальної відповідальності полягає в обов'язку індивіда виконувати вимоги, що висуваються до нього суспільством, державою, іншими індивідами. Крім юридичної, в суспільстві діють і інші форми соціальної відповідальності: моральна, політична, орга­нізаційна, суспільна, партійна й інша.

Юридична відповідальність є важливим елементом правового ре­гулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямова­ному впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, по­переджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормально­го розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому і окремих індивідів. К. Маркс визначав відповідальність як засіб самозахисту суспільства проти порушення умов його існування. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.

З категорією юридичної відповідальності пов'язано дуже багато полемічних питань, немає єдності у трактуванні цього явища.

Виділення в окремих наукових працях "позитивного аспекту" юридичної відповідальності призводить до ототожнення юридичної відповідальності з такими явищами правової сфери, як правова сві­домість і юридичний обов'язок.

182

 

Це призводить до того, що юридична відповідальність розгляда­ється не тільки як наслідок скоєного правопорушення, але й як на­слідок майбутньої, навіть правомірної поведінки, що абсолютно не­припустимо, бо це суперечить ретроспективному характеру юридич­ної відповідальності.

В інших випадках юридична відповідальність розглядається як "міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей". Вид і міра стягнення або покарання за скоєне правопорушення міститься у санкції порушеної правової норми, отже, таке визначення юридичної відповідальності повністю ототожнює її з санкцією. Це невірно, адже, крім санкції, існують і ін­ші підстави притягнення до юридичної відповідальності.

Іноді юридична відповідальність визначається як "закріплена правовими нормами необхідність певної поведінки суб'єкта права". Таке визначення повністю ототожнює юридичну відповідальність з юридичним обов'язком і зовсім не розкриває її суті.

Визначення юридичної відповідальності як "обов'язку правопо­рушника перетерпіти певні обмеження" є також непереконливим, то­му що стосується не всіх без винятку видів юридичної відповідаль­ності, а лише тих, які носять карний характер.

Найбільш доцільним може вважатись наступний підхід.

Юридичною відповідальністю є застосування до особи, що скоїла правопорушення, примусових заходів, передбачених санкцією пору­шеної норми, у встановленому для цього процесуальному порядку від імені держави і на підставі закону.

Загальною метою усіх видів відповідальності є охорона право­порядку за допомогою примусових заходів. Ця мета, залежно від характеру правопорушень і їх наслідків, досягається або примусо­вим відновленням порушеного права і припиненням протиправних станів, або покаранням правопорушника, або найчастіше поєднан­ням першого й другого.

22.2. Ознаки юридичної відповідальності

Всі види юридичної відповідальності характеризуються такими ознаками:

1. Найважливішою ознакою юридичної відповідальності є те, що фактичною підставою її виникнення виступає правопорушення.

183

 

Притягнення правопорушника до юридичної відповідальності

здійснюється в певному процесуальному порядку в результаті здій­

снення правозастосовчої діяльності.

Притягнення до юридичної відповідальності, як й інші види

правозастосовчої діяльності, здійснюється уповноваженими держав­

ними органами та їх посадовими особами, йому притаманний дер­

жавно-владний характер.

Важливою ознакою юридичної відповідальності є чітка норма­

тивна регламентація її здійснення.

Притягнення до юридичної відповідальності є невіддільним від

державного примусу. Державний примус за скоєне правопорушення

чітко регламентується в санкціях правових норм, які визначають

його вид і міру — кількісні показники. Цей примус завжди звернений

на правопорушника — особу, яка скоїла протиправне діяння, і тягне

за собою негативні для нього наслідки, що виявляються у позбавлен­

ні його певних благ, котрі йому належали до факту правопорушення.

Юридична відповідальність і державний примус тісно пов'язані між собою, але їх не можна повністю ототожнювати. Юридична від­повідальність завжди заснована на примусових санкціях. У свою чер­гу державний примус може здійснюватись і поза юридичною відпові­дальністю, у разі суспільної необхідності в умовах надзвичайного або воєнного стану (реквізиція, карантин, відселення).

6.             Ще однією важливою ознакою юридичної відповідальності є

наявність певних втрат для винної особи, які передбачені законом.

Позбавлення правопорушника певних благ є необхідною умовою

юридичної відповідальності. Ці втрати є реакцією держави на шкоду,

заподіяну правопорушником суспільству, державі або окремій особі,

і можуть носити для правопорушника особистий, майновий або ор­

ганізаційний характер.

22.3. Мета і функції юридичної відповідальності

Соціальне призначення юридичної відповідальності як засобу охорони і захисту суспільних відносин від будь-яких незаконних по­рушень реалізується в її цілях і функціях.

Мета — це той кінцевий результат, на який спрямована юридич­на відповідальність. Мета юридичної відповідальності — це конкрет-

184

 

ний вияв загальних цілей права, серед яких виділяють регулювання і охорону суспільних відносин.

Головними цілями юридичної відповідальності, що випливають із загальних цілей права, є: 1) забезпечення нормального функціону­вання механізму правового регулювання шляхом гарантування реа­лізації суб'єктами правових відносин суб'єктивних прав і юридичних обов'язків; 2) охорона існуючого державного ладу та суспільного по­рядку; 3) утвердження законності і захист правопорядку; 4) захист прав і свобод громадян від незаконних порушень; 5) покарання вин­ного у скоєнні правопорушення; 6) попередження скоєння правопо­рушень у майбутньому.

Мета юридичної відповідальності реалізується через її відповідні функції, які відображають основні напрями впливу юридичної відпові­дальності на суспільні відносини. Саме у функціях юридичної відпові­дальності розкривається її роль і значення в забезпеченні реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи. Головними функціями юри­дичної відповідальності, які органічно випливають з її цілей, висту­пають регулятивна і охоронна. Похідними від цих функцій є штраф­на (каральна), правовідновлювальна, попереджувальна, виховна та стимулююча.

Підставами юридичної відповідальності є: 1) факт скоєння право­порушення; 2) наявність у діях особи складу правопорушення; 3) на­явність відповідної правової норми, яка передбачає притягнення до юридичної відповідальності за певне правопорушення; 4) акт засто­сування права (вирок суду, рішення адміністративного органу тощо).

22.4. Принципи юридичної відповідальності

Досліджуючи юридичну відповідальність, не можна не зупини­тись на аналізі її головних принципів — керівних ідей, що харак­теризують її зміст, суть і призначення у правовому регулюванні сус­пільних відносин.

Ключовий принцип юридичної відповідальності — принцип за­конності, суть якого полягає у суворому і точному слідуванні право­вим приписам. Ця вимога, по-перше, передбачає, що притягнення до юридичної відповідальності повинно здійснюватись лише на підставі закону за правопорушення (на момент скоєння заборонене законом), що вступив у силу і був доведений до загального відома; по-друге,

185

 

єдиною фактичною підставою юридичної відповідальності є право­порушення, тобто винне протиправне діяння, скоєне деліктоздатною особою; по-третє, притягувати до юридичної відповідальності мо­жуть лише уповноважені законом органи і тільки в установленому законом порядку; по-четверте, міра покарання за скоєне правопору­шення чітко обмежується санкцією правової норми і при реалізації юридичної відповідальності може бути пом'якшена, але в жодному разі не повинна перевищувати верхньої межі санкції; по-п'яте, реалі­зація юридичної відповідальності здійснюється у встановленій зако­ном процесуальній формі.

З принципом законності тісно пов'язаний принцип справедливос­ті, суть якого полягає у відповідності між діянням і його соціальним наслідком. Справедливість юридичної відповідальності виявляється у тому, що вид і міра покарання або стягнення залежить від тяжкості скоєного правопорушення, ступеня його суспільної небезпеки і ха­рактеру завданої шкоди. Справедливість юридичної відповідаль­ності характеризується неможливістю призначення кримінального покарання за проступок.

Принцип гуманізму заснований на визнанні пріоритету загально­людських цінностей, серед яких провідне місце посідають права і сво­боди особи, що носять природний і невід'ємний характер і визнають­ся найвищою соціальною цінністю. Особи, притягнені до юридичної відповідальності, користуються правами і свободами людини і гро­мадянина за винятком встановлених законом обмежень. Норма­ми міжнародного права заборонені жорстокі й нелюдські покарання, які принижують честь і гідність людської особистості й мають харак­тер тортур. У сучасному світі зростає кількість країн, які скасували вищу міру покарання — смертну кару, а в тих країнах, де вона ще збереглася, смертні вироки виносяться лише за найтяжчі злочини і не можуть застосовуватись до певних категорій осіб — вагітних жінок і неповнолітніх.

Доцільність юридичної відповідальності передбачає відповідність обраних щодо правопорушника заходів покарання загальним цілям юридичної відповідальності — відновленню порушених прав і сво­бод, покаранню і перевихованню правопорушника, запобіганню скоєння правопорушень у майбутньому. Особа, яка скоїла правопо­рушення, в окремих випадках може бути повністю або частково звільнена від покарання. Наприклад, коли правопорушник добро-

186

 

вільно відшкодував завдані збитки, виявив щиросердне каяття і його поведінка підтверджує виправлення, призначення покарання або по­дальше його відбуття визнається недоцільним.

Принцип неприпустимості аналогії права й аналогії закону при за­стосуванні заходів юридичної відповідальності означає, що рішення уповноваженого органу про притягнення правопорушника до юри­дичної відповідальності ґрунтується на конкретних правових нор­мах.

Принцип невідворотності посідає серед інших принципів юридич­ної відповідальності важливе місце, адже встановлення покарання за порушення норм права має значення тільки тоді, коли правопоруш­ник неодмінно притягується до відповідальності. Впровадження у су­спільну свідомість уявлення про неминучість покарання за порушен­ня норм права є важливим виховним і попереджувальним правопо­рушення фактором.

Суть принципу індивідуалізації покарання полягає в тому, що від­повідальність за скоєне правопорушник повинен нести сам за себе. Неприпустимим є перекладання відповідальності на інших осіб лише за наявності будь-якого зв'язку з правопорушником.

Принцип неприпустимості подвоєння відповідальності означає, що ніхто не повинен двічі притягуватись до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення.

Принцип обґрунтованості юридичної відповідальності передба­чає, по-перше, об'єктивне вивчення обставин справи, збір і всебічну оцінку доказів, аргументованість висновку про те, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа, яка притягується до відповідаль­ності, чи підлягає застосуванню передбачена в законі санкція; і по-друге, визначення конкретної міри покарання, стягнення, відшкоду­вання збитків у точній відповідності з критеріями, встановленими законом.

До принципів юридичної відповідальності можна також віднес­ти загальні принципи правосуддя: змагальність процесу як засіб до­сягнення об'єктивної істини; право на захист особи, що притягуєть­ся до відповідальності; презумпція невинності; неприпустимість по­гіршення правового становища особи, яка оскаржує прийняте рішення, тощо.

187

 

22.5. Класифікація юридичної відповідальності за галузевою ознакою

Є кілька підстав для класифікації юридичної відповідальності. Се­ред них найдоцільнішою є класифікація юридичної відповідальності за характером санкцій і за галузевою ознакою.

За галузевою ознакою виділяють такі види юридичної відпові­дальності, як кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивіль­но-правова, конституційна і міжнародно-правова.

Кримінальна відповідальність є найсуворішим видом галузевої юридичної відповідальності. Вона настає тільки внаслідок скоєння злочину — суспільно небезпечного діяння, склад якого передбачений у кримінальному законі. За менш небезпечні правопорушення (про­ступки) кримінальна відповідальність не настає. Поняття злочину і покарання, а також перелік злочинних діянь, заборонених кримі­нальним законом, і відповідних кримінальних покарань охоплюєть­ся Кримінальним кодексом України. Порядок реалізації криміналь­ної відповідальності дуже детально регламентований і встановлю­ється Кримінально-процесуальним кодексом.

До кримінальної відповідальності особа, винна у скоєнні злочину, може бути притягнена лише судом. Ніхто не може бути визнаний у скоєнні злочину, а також покараний інакше ніж за вироком суду і відповідно до закону. Кримінальні покарання є найбільш суворими і жорсткими формами державного примусу, які впливають переважно на особистість злочинця з метою його перевиховання і попереджен­ня скоєння злочинів у майбутньому, істотно обмежуючи його право­вий статус: позбавлення волі, виправні роботи, заборона обіймати певну посаду або займатись певною діяльністю, конфіскація майна тощо. Відбуття кримінального покарання тягне настання для зло­чинця відповідних юридичних наслідків: протягом певного часу за ним зберігається судимість.

Адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністра­тивних проступків, передбачених законодавством про адміністра­тивні правопорушення, і може виявлятись у винесенні попередження, накладенні штрафу, позбавленні спеціальних прав, адміністративно­му затриманні або арешті, огляді речей та вилученні речей і доку­ментів. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ, інспекціями у справах неповнолітніх,

188

 

митними органами, народними судами та іншими державними орга­нами і посадовими особами, уповноваженими законом.

Дисциплінарна відповідальність застосовується за скоєння дис­циплінарних проступків, які виявляються в порушенні трудової, на­вчальної, службової та військової дисципліни і завдають шкоди внут­рішньому порядку діяльності підприємств, установ, організацій тощо. До правопорушників можуть застосовуватись стягнення, передба­чені правилами внутрішнього розпорядку, дисциплінарними стату­тами і положеннями: зауваження, попередження, догана, переведен­ня на іншу роботу, звільнення, пониження у званні тощо.

Цивільно-правова відповідальність настає за порушення договір­них зобов'язань майнового характеру або за заподіяння майнової чи немайнової (моральної) шкоди, тобто за скоєння цивільно-правово­го делікту, і може виражатись у позбавленні правопорушника певних благ матеріального характеру, у зміні невиконаного обов'язку но­вим, у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового.

Цивільно-правова відповідальність буває двох видів: договірна і позадоговірна. Договірна відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором. На правопорушни­ка покладаються нові, додаткові обов'язки по відшкодуванню ним збитків або по сплаті неустойки за невиконання або неналежне вико­нання договірних умов. Це є додатковими до основного обов'язками, бо основним обов'язком цієї особи є виконання умов договору. По­задоговірна відповідальність настає внаслідок порушення абсолютно­го суб'єктивного права. Її суть полягає в тому, що на правопорушни­ка покладається обов'язок відшкодувати завдані збитки. В цьому разі має місце заміна основного обов'язку (утримуватись від проти­правних дій) новим (відшкодувати завдані збитки).

Конституційна відповідальність, на відміну від розглянутих галу­зевих видів юридичної відповідальності, є менш дослідженою, часто вона взагалі не входить до переліку основних видів юридичної відпо­відальності, хоча її значення в забезпеченні реалізації, охорони і за­хисту прав і свобод особи не можна применшувати. Специфіка кон­ституційної відповідальності обумовлюється особливим місцем і ро­ллю конституційного права в системі права. Провідне місце цієї галузі пояснюється тим, що вона регулює найважливіші для держави відносини — відносини по формуванню органів держави і здійснен­ню державної влади, загальні засади державного і суспільного ладу. Ці відносини істотно впливають і на всі інші суспільні відносини —

189

 

політичні, економічні, культурні, ідеологічні тощо. Конституційне право інтегрує всі інші галузі в єдину внутрішньо злагоджену систе­му, адже норми конституційного права є вихідними положеннями правових норм інших галузей права, визначають основні засади пра­вового регулювання в інших галузях.

Конституційно-правова відповідальність має багато спільного з іншими видами юридичної відповідальності, проте вона має свої спе­цифічні особливості. Однією з таких особливостей є її політичний ха­рактер. Матеріалізація цього виду відповідальності відбувається че­рез систему галузевого законодавства. Виступаючи як засіб забезпе­чення приписів норм права, закріплених в Конституції та законах, конституційна відповідальність може втілюватися як безпосередньо в цих правовідносинах (наприклад, імпічмент президента, відставка уряду, розпуск парламенту), так і через норми інших галузей пра­ва — адміністративного, кримінального та цивільного.

Міжнародно-правова відповідальність настає за порушення держа­вою — учасником міжнародних договорів взятих на себе зобов'язань.

22.6. Класифікація юридичної відповідальності за характером санкцій

Відповідно до головних цілей юридичної відповідальності санкції за правопорушення поділяються на два основних види: штрафні (ка­ральні), головне завдання яких полягає у покаранні правопорушни­ка, та правовідновлювальні, спрямовані на усунення безпосередньо завданої правопорушенням шкоди. Згідно із змістом цих санкцій юридична відповідальність поділяється на штрафну (каральну) і пра-вовідновлювальну (компенсаційну).

Штрафна (каральна) відповідальність застосовується за злочини і адміністративні або дисциплінарні проступки. Її призначення — вплив на свідомість правопорушника через застосування щодо нього певних обмежень з метою загальної і особистої превенції (попередження) пра­вопорушень. Своєрідним наслідком застосування штрафної, караль­ної санкції є "стан покараності" (судимість — у кримінальному праві, наявність стягнення — у трудовому й адміністративному), що тягне деякі правообмеження і ще суворішу відповідальність при рецидиві.

Правовідновлювальна відповідальність реалізується головним чи­ном у цивільно-правовій сфері. Її призначення полягає у відновленні

190

 

незаконно порушених прав, примусовому виконанні невиконаних обов'язків та усуненні протиправних станів.

На відміну від каральної відповідальності, яка реалізується лише у встановленому законом порядку на підставі правозастосовчого ак­та, виданого уповноваженим органом, правовідновлювальна відпо­відальність може реалізовуватись і без втручання державних органів в добровільному порядку шляхом відшкодування завданих збитків, відновлення порушених прав, виконання обов'язків, припинення протиправних станів. Правовідновлювальна відповідальність вини­кає з моменту правопорушення і завершується відновленням (у вста­новлених законом межах) порушеного права.

Запитання і завдання для самоконтролю

Які ознаки характеризують юридичну відповідальність?

Які функції притаманні юридичній відповідальності?

Розкрийте зміст основних принципів юридичної відповідаль­

ності.

Чим характеризується кримінальна, цивільна, матеріальна і дис­

циплінарна юридична відповідальність?

191

 

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 29      Главы: <   18.  19.  20.  21.  22.  23.  24.  25.  26.  27.  28. >