§ 2. Особливості міжгалузевого управління

Під міжгалузевим управлінням розуміють виконавчу йроз­порядчу діяльність, яку здійснюють органи державного управ­ління, наділені надвідомчими повноваженнями, в тому числі щодо організаційно не підпорядкованих їм об'єктів, під час якої за­безпечуються злагодженість і єдність дій при вирішенні загаль­нодержавних і міжгалузевих завдань.

На відміну від галузевого (лінійного) управління, яке ста­новить сукупність вертикальних правовідносин, за міжгалузе­вого (функціонального) управління мають місце й горизон­тальні відносини, тобто відносини суб'єктів, організаційно не підпорядкованих один одному. Міжгалузеву виконавчу й роз­порядчу діяльність покладено в основному на державні комі­тети, служби, адміністрації та інспекції України, в деяких ви­падках — на міністерства. Ці органи здійснюють міжгалузеву координацію з питань, що належать до їх компетенції, а також функціональне регулювання в певній сфері діяльності. Держав­ний комітет (службу, адміністрацію) очолює Голова комітету (служби, адміністрації).

Наприклад, Державна митна служба України згідно з По­

ложенням про неї від 24 серпня 2000 р. є центральним органом

виконавчої влади, який здійснює безпосереднє керівництво

митною службою України. В процесі реалізації митного зако­

нодавства в неї можуть виникати відносини з іншими централь­

ними органами виконавчої влади, підприємствами, організа­

ціями лише в зв'язку з переміщенням вантажів, товарів і пред­

метів через митний кордон, оформленням документів,

справлянням мита тощо. Вертикальної підпорядкованості, тоб­

то вертикальних відносин між Державною митною службою, з

одного боку, й цими органами управління, підприємствами й

організаціями — з іншого, немає. Організаційні відносини в

Державній митній службі наявні з регіональними митницями,

митницями, митними постами й підпорядкованими підприєм­

ствами, установами, навчальними закладами1.         „

Межі дії (сфера управління) органів міжгалузевого управ­ління значно ширші, ніж органів галузевого управління, оскіль-

1 Див.: Офіційний вісник України. - 2000. - № 35. - Ст. 1477; 2001. -№ 51. - Ст. 2268; 2002. - № 17. - Ст. 837.

ки їх діяльність є функціональною й поширюється на всі чи декілька галузей управління. При цьому в сучасних умовах коло питань, щодо яких потрібна координація (погодження) діяльності галузевих органів, постійно розширюється. Це по­яснюється, по-перше, тим, що поряд із державним сектором економіки розвивається недержавний, який обумовив появу значної кількості нових об'єктів управління, а по-друге, — тим, що інтереси розвитку ринкових відносин вимагають утворен­ня структур, уповноважених здійснювати міждержавні еко­номічні, політичні, культурні зв'язки.

Надвідомчість повноважень органів міжгалузевого управ­ління виявляється в тому, що акти, видані в межах їх компе­тенції, є обов'язковими для всіх органів державного управлін­ня та органів місцевого самоврядування, не підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій. Органи міжгалузевого управління несуть відповідальність за стан і розвиток доруче­ної їм сфери (кола питань) управління. Сфера міжгалузевого управління відображається в найменуванні цих органів: Анти-монопольний комітет України, Державна податкова адмініст­рація, Контрольна ревізійна служба тощо.

Методам управління, які використовують органи міжгалу­зевої позавідомчої компетенції, притаманні погоджене прий­няття рішень, координація дій відповідних органів в управлінні під час виконання загальнодержавних чи міжгалузевих завдань.

Міжгалузеву координацію діяльності в межах країни, крім уряду, державних комітетів, служб, адміністрацій України, здійснюють і міністерства з питань, віднесених до їх компе­тенції. Такі функції, як уже було зазначено, здійснюють Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство фінансів України та деякі інші.

Кожному виду міжгалузевого управління властиві свої особ­ливості. Вони стосуються не тільки системи органів державно­го управління, а й об'єктів управління, характеру прав і обо­в'язків учасників правовідносин, що виникають у процесі міжга­лузевого управління, а також юридичної відповідальності.

У системі державного міжгалузевого регулювання ринкових відносин можна виділити два рівні: макрорівень і мікрорівень.

На макрорівні визначають загальнодержавну економічну політику, встановлюють податки й гарантії, визначають їх гра-

294

ГЛАВА22

ГАЛУЗЕВІ, МІЖГАЛУЗЕВІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ...  295

ничні величини, сферу діяльності. Тут розв'язують завдання формування ефективних секторів виробництва інвестиційно­го клімату, фінансування експорту та імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника. Іншими словами, об'єкт дер­жавного міжгалузевого регулювання на цьому рівні — ринок у цілому.

Об'єктом державного міжгалузевого регулювання на мікро-рівні (рівень конкретної економіки) є численні ринки різних видів продукції: промислові, сільськогосподарські, сфера послуг тощо. Саме тут вирішують завдання державної підтримки еко­номіки ефективних підприємств, ліквідації чи реорганізації ма­лоефективних господарських об'єктів, організації попереджу­вального процесу з метою гальмування зростання цін. Держав­не міжгалузеве регулювання на мікрорівні здійснюють органи, які управляють конкретними галузями економіки, соціально-культурної сфери й адміністративно-політичної діяльності.

Зміст управління державним обліком і статистикою може слугувати прикладом міжгалузевого державного управління.

Здійснення державного обліку й статистики, створення централізованої системи обліку й статистики в Україні є сут­тєвим важелем управління соціально-економічними та пол­ітичними процесами в державі й суспільстві.

Засади організації статистики та інформатики відповідно до Конституції України визначають виключно закони України. Управління в галузі державного обліку й статистики здійсню­ють на основі Закону України від 17 вересня 1992 р. «Про дер­жавну статистику в Україні»1 в редакції від 13 липня 2000 р.

Державну політику в галузі обліку й статистики проводить Кабінет Міністрів України. її спрямовано на створення єдиної (уніфікованої) системи обліку й статистики, визначення змісту та пріоритетів статистично-управлінської діяльності на всій території України.

Управління обліком і статистикою в Україні покликано за­безпечити реалізацію державної політики в цій галузі, збиран­ня, розроблення, узагальнення та всебічний аналіз статистич­ної інформації про процеси, що відбуваються в соціально-еко­номічному, політичному житті держави та її регіонах. Змістом

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 43. — Ст. 362.

загальнодержавної статистики як функції управління є також розроблення й впровадження статистичної методології, яка ба­зується на результатах наукових досліджень, міжнародних стан­дартах і рекомендаціях, забезпечення достовірності, стабільності та цілісності статистичної інформації. Облік і статистика мають інформувати про наявність і використання природних, трудо­вих і матеріальних ресурсів у економіці, національний прибу­ток, прибутки й витрати суб'єктів господарювання, населення та інші економічні, соціальні, адміністративно-політичні проце­си, які відбуваються в нашому суспільстві.

Виходячи з наведеного, слід відзначити, що загальнодержав­на статистика й облік мають міжгалузеве призначення, оскіль­ки вони обслуговують потреби всіх державних органів, у тому числі галузевих органів управління. Проте управління статис­тикою загальнодержавного характеру доповнюється галузевим управлінням, що виражається в наявності окремих видів стати­стики, наприклад, фінансово-валютної статистики, судової ста­тистики, митної статистики тощо. Обсяги відомчої (галузевої) статистичної звітності визначають міністерства й відомства са­мостійно за погодженням з органами державної статистики.

В основу організації державного обліку й статистики покла­дено загальні принципи державного управління. Крім цього, статистична діяльність у своєму підґрунті має спеціальні прин­ципи. Серед них чільне місце посідає принцип подання в обо­в'язковому порядку всіма юридичними особами й особами, що займаються підприємницькою діяльністю, даних, необхідних для проведення державних статистичних спостережень. Ці ста­тистичні дані повинні бути достовірними й подаватися в по­вному обсязі в установлені строки та за певними адресами. Порядок подання статистичних даних визначено у формах дер­жавної звітності, затверджених органами Державного коміте­ту статистики України (далі — Держкомстат України). На­ведений принцип реалізується і в тому, що органи державної статистики після аналізу одержаних даних, у свою чергу, зобо­в'язані подавати власну «продукцію» — статистичну інформа­цію органам законодавчої і виконавчої влади, Адміністрації Президента України, органам місцевого самоврядування, гро­мадським організаціям і громадянам у порядку, передбачено­му законодавством.

Л

296

ГЛАВА 22

У процесі розбудови й становлення статистичних інституцій України особливе значення належить також принципу зне­особленого використання статистичних даних, відповідно до якого всі зібрані відомості щодо громадян, юридичних осіб можуть використовуватися лише в зведеному вигляді, з обо­в'язковим збереженням державної та комерційної таємниці.

Державне управління в галузі обліку й статистики здійснюється спеціальною системою органів, яку очолює Держ-комстат України. Згідно з Положенням про Державний комі­тет статистики України від 19 січня 2004 р.1 він є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковано органи дер­жавної статистики в АРК, областях, районах і містах, а також підприємства, установи, організації, що належать до сфери його управління.

Органам статистики України надано право перевіряти достовірність даних, вимагати від юридичних осіб і громадян пояснень та інші матеріали з приводу виявлення порушень у обліку й звітності. Посадові особи органів статистики мають право згідно з установленим порядком відвідувати об'єкти, що перевіряють, вносити пропозиції про притягнення посадових осіб і осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, вин­них у порушенні законодавства, до відповідальності, розгля­дати справи про адміністративні правопорушення в сфері об­ліку й статистики. Про результати контрольної діяльності Держкомстат України може доповідати Президентові Украї­ни, Кабінету Міністрів України, повідомляти відповідним міністерствам, комітетам, відомствам України про стан справ управління обліком і статистикою.

Державні органи статистики взаємодіють з іншими цент­ральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також міжнародними статистич­ними організаціями, проте неправомірне втручання в їх діяльність будь-яких суб'єктів не допускається.

Посадові особи та громадяни, які використовують статис­тичні дані в засобах масової інформації, наукових працях тощо без посилання на їх джерело, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

1 Див.: Офіційний вісник України. - 2004. - № 3. - Ч. 2. - Ст. 117.

ГАЛУЗЕВІ, МІЖГАЛУЗЕВІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ...  297