§ 4. Управління морським, і річковим транспортом

Морський і річковий транспорт України є комплексною га­луззю управління. Його діяльність регулюється системою норм, що зачіпають як адміністративно-правові, так і інші відносини (цивільно-правові, земельні, трудові, фінансові тощо). Основним нормативним актом, що регулює управлін­ня морським і річковим транспортом, є Положення про Дер­жавний департамент морського і річкового транспорту Украї­ни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від ЗО березня 2000 р.1.

Державне регулювання управлінням водним транспортом на законодавчому рівні здійснюють відповідно до Закону Ук­раїни «Про транспорт», Кодексу торгового мореплавства Ук­раїни, Водного кодексу України та Положення про Держав­ний департамент морського і річкового транспорту України, інших нормативних актів. Аналіз цих актів свідчить про те, що роботу органів виконавчої влади на морському й річковому транспорті насамперед спрямовано на управління господарсь­кою діяльністю підприємств, що не дозволяє створити опти­мальну й ефективну систему управління водним транспортом України.

Сьогодні судна під Державним Прапором України перебу­вають: у загальнодержавній власності; у комунальній власності; у колективній і приватній власності юридичних та фізичних

1 Див.: Офіційний вісник України. - 2000. - № 13. - Ст. 530.

352

ГЛАВА 28

УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ

353

осіб. Специфіка регулювання діяльності водного транспорту полягає в розмежуванні функцій відповідальності держави перед світовим співтовариством і функцій відповідальності за господарську діяльність конкретних підприємств.

Управління морським і річковим транспортом здійснюють органи державної виконавчої влади, підвідомчі Мінтрансу Ук­раїни. До об'єктів їх управління належать об'єднання, підприєм­ства, установи й організації морського та річкового транспор­ту. Так, перевезенням наливних та сухих вантажів великої но­менклатури в Україні займаються сім державних, орендних та акціонерних компаній: Чорноморське та Азовське морські па­роплавства; компанії — Дунайська, «Укрферрі», Українське морське пароплавство, «Укртанкер», «Укріфер», Керченська паромна переправа. Всього в Україні мають флот понад 240 організацій і підприємств різних форм власності.

Основні завдання Мінтрансу України на морському й річко­вому флоті полягають у: організації злагодженої роботи підприємств, що належать до сфери його управління, з метою задоволення потреб населення й суспільного виробництва в морських і річкових перевезеннях; вжитті заходів для ефектив­ного використання рухомого складу морського й річкового транспорту, його поновлення, ремонту, забезпечення матері­ально-технічними та паливно-енергетичними ресурсами; забез­печенні безпеки функціонування морського й річкового транс­порту.

У взаємовідносинах з міжнародними морськими організа­ціями Мінтранс України виконує функції Морської адмініст­рації України. Для визначення основних напрямів розвитку морського й річкового транспорту, розв'язання найважливіших питань його господарської діяльності створюють раду. Склад ради, положення про неї затверджує Міністр транспорту Ук­раїни, а рішення ради проводять у життя наказами.

Мінтранс України здійснює функції управління щодо дер­жавних морських пароплавств і портів, підприємств тощо, а також організовує роботу з підготовки й підвищення кваліфі­кації кадрів, розроблення вимог, що висувають до рівня квалі­фікації та професійної підготовки й сертифікації кадрів галузі.

Місцевими органами управління є порти (морські, річкові). Україна має 18 морських портів.

Правовий статус морського порту полягає в тому, що морсь­кий порт є державним транспортним підприємством, призна­ченим для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відве­дених порту території та акваторії, а також перевезення ван­тажів і пасажирів на суднах, які належать порту.

На території порту можуть діяти підприємства й організації всіх форм власності, метою та видом діяльності яких є обслу­говування суден, пасажирів і вантажів. Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організацій, а також втручатися в їх господарську діяльність (за деякими винятками). Перелік морських портів України, відкритих для заходу іноземних суден, визначає Кабінет Міністрів України.

На території України наявні торгові, рибні та інші спеціалі­зовані морські порти.

Управління морським портом здійснює начальник порту. Він видає обов'язкові правові акти, що регулюють питання без­пеки руху, охорони вантажів, майна порту та громадського по­рядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у пор­ту, охорони довкілля, порядку заходу суден у морські порти та виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримання суден і вантажів у порядку, передбаченому ст. 80 Кодексу торгового мореплавства України та щодо забез­печення безпеки руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден. Начальник морського порту розглядає справи про адміністративні правопорушення й накладає адміністра­тивні стягнення.

Низовою господарською одиницею з погляду управління є морське судно. Правове становище екіпажу судна, що плаває під Державним Прапором України, а також взаємовідносини між членами екіпажу, які беруть участь у експлуатації цього судна, між членами екіпажу та судноволодільцем визначають різні галузі законодавства.

Управління судном покладено на його капітана. Капітан судна наділений певними адміністративно-правовими повно­важеннями, його розпорядження мають беззаперечно викону­вати всі особи, які перебувають на судні.

Якщо дії особи, яка перебуває на судні, загрожують безпеці судна або людям і майну, капітан судна має право ізолювати цю особу в окремому приміщенні.

23 — 5-1757

354

ГЛАВА 28

УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ

355

Управління річковим транспортом загального користуван­ня також перебуває у віданні Мінтрансу України.

До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти й пристані, судна, суднобудівно-ремонтні за­води, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку (вузли зв'язку, ра­діоцентри й радіостанції), навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, культури, проектно-конструкторські організації та інші установи й організації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Низовими ланками в системі річкового флоту є річкові порти та пристані, які здійснюють приймання й навантаження ванта­жу, перевезення пасажирів, організовують технічне обслуговуван­ня річкових суден. Річкові порти поділяють на вантажні, паса­жирські та об'єднані. Порти й пристані очолюють начальники.

Річкове судно — первинна виробнича ланка річкового транс­порту. Керує екіпажем судна капітан, який несе відповідальність за порядок на судні, нормальний технічний стан судна, схо­ронність вантажу, що перевозить, і обслуговування пасажирів.