§ 5. Наука адміністративного права

Науку адміністративного права покликано аналізувати сус­пільні відносини в сфері державного управління й систему норм, що їх регулюють (адміністративно-правові норми), дос­ліджувати та узагальнювати закономірності правового регулю­вання організації і діяльності апарату державного управління. Вона також вивчає правовий статус суб'єктів і об'єктів вико­навчої влади, правові форми й методи державного управління, способи забезпечення державної дисципліни та законності в управлінській діяльності, розробляє наукові проблеми, пов'я­зані з удосконаленням адміністративно-правових інститутів загального, галузевого й міжгалузевого управління.

Розвиток науки адміністративного права слід розглядати на загальному фоні розвитку держави й права.

У перші роки радянської влади адміністративним правом займалися вчені-адміністративісти, наукові погляди та позиції яких формувалися в дореволюційний час, коли практика дер­жавного управління й нормативна база його регулювання ще тільки складалися. Це ускладнювало їх наукову розробку.

Перший підручник з адміністративного права (автор — А. Єлістратов) було видано в 1922 p., але його зміст не розкри­ває діяльності державного апарату того часу.

Протягом 1922—1929 pp. В. Кобалевський і О. Євтихієв опублікували низку наукових робіт. У 1925—1929 pp. у Хар­кові вийшли їх підручники з радянського адміністративного права. Інформацію про розвиток науки адміністративного пра­ва подавали й у часописах, наприклад, «Адміністративний вісник», «Революція права» тощо.

На початку 30-х років наука адміністративного права (тоб­то дослідження адміністративно-правових проблем) переста­ла існувати, зовсім припинилося вивчення предмета «Адміні­стративне право» у вищих навчальних закладах. Це пояснюєть­ся тим, що в умовах того часу управління здійснювалося шляхом організаційного впливу без використання правових форм і методів.

 

40

 

ГЛАВА 2

 

ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО...                41

 

 

 

Таким чином, наука адміністративного права пережила ідей­ну та кадрову кризи. Але слід ураховувати й об'єктивні чинни­ки: до 1936 р. управління у нас не було чітко відмежоване від інших форм державної діяльності — ні за Конституцією, ні фактично. Виконкоми в період між з'їздами рад мали владу й управляли, а раднаркоми належали до числа законодавчих органів. За таких умов важко було виділити управлінську діяльність як самостійний об'єкт вивчення, відокремити управ­лінський апарат від інших ланок державного апарату.

Розвиток науки адміністративного права активізувався після прийняття в 1936 р. Конституції СРСР. У ній чітко ви­значалися органи державного управління, форми їх діяльності, в деяких статтях розкривався зміст їх виконавчої і розпоряд­чої діяльності, встановлювався підзаконний характер усіх актів управління, закріплювалися організація й повноваження місце­вих органів галузевого управління, основи адміністративно-правового статусу громадян.

У 1938 р. відбулася І Всесоюзна нарада з питань науки ра­дянської держави й права, яка прийняла рішення відновити науку адміністративного права та поставила завдання розро­бити питання про обсяг повноважень органів державного уп­равління, вивчити методи управління економікою, соціально-культурним будівництвом тощо. Активізувалася й підготовка вчених-адміністративістів.

У 1940 р. було видано підручник із адміністративного пра­ва, підготовлений І. Анановим, Л. Генкіним, Б. Ландау, К. Солн-цевим та ін. У ньому автори досить широко визначили пред­мет науки адміністративного права — через розкриття понят­тя виконавчо-розпорядчої діяльності сформулювали основні принципи радянського державного управління, визначили сис­тему науки, розкрили систему адміністративного права — за­гальної та особливої частин, головні інститути.

У роки Великої Вітчизняної війни у сфері науки адмініст­ративного права й адміністративного законодавства розробля­лися проблеми, обумовлені умовами воєнного часу.

У післявоєнний період значний внесок у розвиток науки адміністративного права зробили вчені О. Луньов, М. Сту-денікін, Ю. Козлов, В. Манохін, О. Альохін, В. Власов, ІД. Ям-польська, О. Якуба, Р. Павловський, Г. Петров, Д. Бахрах та ін.

 

У їх працях було висвітлено питання про сутність державного управління, особливості адміністративно-правових відносин, їх суб'єктів, державну службу, вдосконалення діяльності ви­конавчо-розпорядчих органів, зміцнення законності й держав­ної дисципліни. Головними для вчених-адміністративістів були проблеми вдосконалення системи органів управління, чіткого розмежування компетенції між ними, підвищення відповідаль­ності кожного органу й посадової особи за доручену справу, розширення прав громадян і посилення їх гарантій тощо.

Після війни увагу вчених було зосереджено на проблемах підготовки єдиного законодавчого акта з адміністративного пра­ва. На жаль, ця робота не мала успіху, тому законодавець пішов іншим шляхом — проведення кодифікації правових приписів, що регулюють відносини окремих інститутів адміністративно­го права. Було прийнято Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення, КпАП, Основи законодавства України про культуру та інші акти.

В Україні адміністративне право викладали як до, так і після 1917 р. У навчальному плані 1921—1922 рр. Харківського інсти­туту народного господарства на юридичному факультеті його читали за спеціальністю «Адміністративісти» як одну з голов­них дисциплін.

У розвиток адміністративного права в Україні суттєвий вне­сок зробили І. Пахомов, А. Клюшниченко, О. Бандурка, В. Опришко, І. Голосніченко, Л. Коваль, В. Авер'янов, О. Анд­рійко, В. Цветков, А. Селіванов, С Ківалов, Є. Кубко, Є. Додін, В. Колпаков, А. Комзюк та ін., а також професори Харківсько­го юридичного інституту О. Якуба, Р. Павловський, М. Тищен­ко, В. Гаращук, які брали участь у підготовці законодавства стосовно забезпечення та реалізації прав громадян, про адмі­ністративні правопорушення, наукових розробках проблем дер­жавного управління, діяльності місцевих органів державного управління, контролю в сфері державного управління, адмі­ністративної відповідальності, адміністративного процесу. В 1975 р. О. Якуба видала підручник «Радянське адміністратив­не право (Загальна частина)». У 1986 р. за редакцією Р. Павлов-ського вийшов підручник «Радянське адміністративне право». За участю викладачів кафедри адміністративного права Націо­нальної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в 2000 р. видано підручник «Адміністративне право України».

 

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 237      Главы: <   12.  13.  14.  15.  16.  17.  18.  19.  20.  21.  22. >