§ 3. Систематизація адміністративного права

Різноманітні адміністративно-правові норми містяться в численних, прийнятих у різний час нормативних актах. Увесь цей нормативний матеріал потребує певної систематизації. Під систематизацією розуміють впорядкування й удосконалення чинного законодавства та іншого нормативно-правового мате­ріалу шляхом його оброблення й викладення за певною систе­мою у вигляді збірників (довідників) актів (предметних, систем­но-предметних, хронологічних тощо) чи у формі зведених (зібра­них) кодифікованих актів.

Систематизації в праві досягають двома різноплановими способами: 1) кодифікацією права та 2) інкорпорацією чинних нормативно-правових актів.

Кодифікація — це вид правотворчості, предметом упоряд­кування якого є не нормативно-правові акти, а безпосередньо юридичні норми.

Кодифікацію як напрям систематизації адміністративного права здійснюють шляхом: а) об'єднання в єдиному акті адмі­ністративно-правових норм, що містяться в різних норматив­них документах, однак належать до одного правового інститу­ту; б) вдосконалення змісту цих норм; в) усунення застарілих норм; г) заповнення прогалин у адміністративно-правовому регулюванні. Результатом застосування цього способу систе­матизації завжди виступають нові комплексні (єдині, юридич­но та логічно завершені, узгоджені всередині й за змістом) акти (як правило, кодекси). Кодифікація має офіційний характер, оскільки її здійснюють тільки державні органи, що мають відпо­відну компетенцію.

На відміну від норм деяких галузей права, об'єднати всі нор­ми адміністративного права в одному чи навіть у декількох комплексних (кодифікованих) актах неможливо з об'єктивних причин. Адміністративне право регулює широке коло суспіль­них відносин. Його норми містяться в численних актах різної юридичної сили. Крім того, нормотворчість в управлінській сфері характеризується високим рівнем динамічності, частим виникненням нових норм, що ускладнює зміст і структуру пра­вового матеріалу й обмежує можливість його кодифікації. У

зв язку з цим упорядкування адміністративного права можуть здійснювати шляхом видання кодифікованих актів за окреми­ми сферами та інститутами адміністративно-правового регу­лювання.

Згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні планується здійснювати систематизацію адміністративного права, насамперед, шляхом його кодифікації. Концепцією пе­редбачено, що першим результатом використання саме цього способу систематизації повинно стати прийняття Кодексу про адміністративні проступки, Кодексу загальних правил поведін­ки державних службовців, Адміністративно-процесуального кодексу та Адміністративно-процедурного (процедурального) кодексу1. Причому норми двох останніх документів регулюва­тимуть відносини, пов'язані з оскарженням фізичними та юри­дичними особами незаконних рішень, дій чи бездіяльності владних суб'єктів, що свідчить про становлення нового адмі­ністративного права, орієнтованого на забезпечення реалізації і захист прав громадян.

Інкорпорація — це впорядкування чинних нормативно-пра­вових актів шляхом їх розміщення за відповідною системою в єдиних збірниках або інших виданнях. Такий спосіб система­тизації передбачає тільки об'єднання нормативних документів без обробки норм, що в них містяться, а тому його можуть здійснювати як компетентні органи за дорученням суб'єктів правотворчості, так і фізичні чи юридичні особи за власною ініціативою. Результатом інкорпорації є видання хронологіч­них, системно-предметних або предметних збірників, викорис­тання яких полегшить пошук нормативного матеріалу.

1 Див.: Офіційний вісник України. — 1999. - N° 21. — Ст. 943.

4 — 5-1757