§ 1. Основи адміністративно-правового статусу громадян

Громадяни — найбільша група суб'єктів адміністративно-правових відносин. Конституція України надає перевагу інте­ресам, правам і свободам громадян перед інтересами, правами й свободами інших учасників правових відносин, виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей. Людину, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнають в Україні найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль­ності держави (ст. З Конституції України).

Найчастіше особа вступає у відносини з державою в сфері виконавчої влади, де практично реалізуються надані їй Кон­ституцією та законами України права й свободи. Для реалізації деяких прав, свобод і виконання обов'язків важливе значення має громадянство — постійний правовий зв'язок особи та Ук­раїнської держави, що виявляється в їх взаємних правах і обо­в'язках. Право на громадянство є невід'ємним правом грома­дянина України, він не може бути позбавлений свого грома­дянства. Кожна особа має право на громадянство в Україні, яке вона може одержати за певних умов. Громадянство не по­єднується з постійними трудовими чи службовими відносина­ми особи з конкретною організацією.

На всіх осіб, що постійно чи тимчасово перебувають на те­риторії України, поширюється юрисдикція Української дер­жави. Проте законодавство в багатьох випадках чітко розме­жовує статус громадянина й особи, не ототожнює їх. Грома-

58

ГЛАВА 5

ГРОМАДЯНИ

59

дянин України має ширший обсяг прав і обов'язків, ніж осо­ба, яка не пов'язана відносинами громадянства з державою, в тому числі й у сфері захисту (недопустимість видачі грома­дянина України іноземній державі, захист прав громадян за кордоном тощо).

Адміністративно-правовий статус громадянина України є складовою частиною його загального статусу, встановленого Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.1 та іншими законодавчими акта­ми України.

Громадяни України рівні перед законом незалежно від по­ходження, соціального та майнового стану, расової і національ­ної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання та інших ознак. Рівно­правність громадян України забезпечується в усіх галузях еко­номічного, політичного, соціального та культурного життя. Всі ці конституційні положення підтверджують закони України про власність, про підприємництво, про підприємства, про зем­лю, про об'єднання громадян тощо.

Правовий статус громадянина включає:

а)             основні (невід'ємні) права (або права й свободи людини і

громадянина);

б)            комплекс прав і обов'язків, закріплених Конституцією

України, нормами різних галузей права, в тому числі адмініст­

ративно-правовими нормами;

в)             гарантії реалізації цих прав і обов'язків, а також механізм

їх охорони державою.

До основних прав, крім невід'ємних (на життя, здоров'я, честь, гідність тощо), можна віднести: свободу слова, міграції, зборів, власності, користування засобами транспорту, будова­ми, політичні права (участь у законодавчій, виконавчій та юрис-дикційній діяльності держави) та ін.

Комплекс прав і обов'язків у різних галузях управління складають права на підприємництво та створення підприємств, на землю, на освіту, на користування досягненнями культури тощо.

Гарантії реалізації цих прав і обов'язків, а також механізм забезпечення їх державою знаходять своє відображення в Кон­ституції та законодавчих актах України.

Адміністративно-правовий статус громадянина України встановлюється обсягом і характером його адміністративної правосуб'єктності, яку становлять адміністративна право­здатність і адміністративна дієздатність.

Адміністративна правоздатність — це визнана законом за громадянином фактична можливість бути суб'єктом адмі­ністративного права, мати права й обов'язки адміністратив­но-правового характеру. Адміністративна правоздатність ви­никає з моменту народження людини. її обсяг встановлюють і змінюють за допомогою адміністративно-правових норм. Вона підтверджується документами про громадянство — паспортом громадянина України, а для осіб до 16 років — свідоцтвом про народження.

Правоздатність не може бути обмежена або відчужена, від неї неможливо відмовитися добровільно (оскільки така відмова не має юридичної сили). Правоздатність людини утворює юри­дичне поняття особи й громадянина. Тільки у випадках, перед­бачених кримінальним або адміністративним законодавством, громадянин може бути позбавлений якоїсь частини адмініст­ративної правоздатності — права пересування, батьківських прав тощо.

Адміністративна дієздатність є другою складовою частиною адміністративної правосуб'єктності. При цьому адміністратив­на правоздатність є основою адміністративної дієздатності гро­мадян, оскільки вона складає умови, за яких реалізуються їх суб'єктивні права й обов'язки.

Адміністративна дієздатність — це визнана законом спроможність громадян своїми діями набувати та здійснюва­ти права й виконувати обов'язки адміністративно-правового характеру. В повному обсязі адміністративна дієздатність на­стає з досягненням 18-річного віку. Разом із тим, вона виникає і по досягненні 16-річного віку — одержання паспорта й дот­римання правил паспортної системи, охорона природи тощо. Адміністративна дієздатність може наставати в деяких випад­ках і до досягнення 16-річного віку — право на працю.

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 13. — Ст. 65.

60

ГЛАВА 5

ГРОМАДЯНИ

61