§ 1. Ознаки та правове становище органів виконавчої влади

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Ук­раїні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, вико­навчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Консти­туцією межах і відповідно до законів України.

Серед органів державної влади важливе місце посідають органи виконавчої влади, що здійснюють функції державного управління економічним, соціально-культурним і адміністра­тивно-політичним будівництвом. Від результатів діяльності цих органів понад усе залежить соціально-економічний і полі­тичний стан країни. Саме ці органи виступають основним суб'єктом адміністративного права.

В адміністративно-правовій науці під органом виконавчої влади визнають частину державного апарату (організацію), яка має власну структуру та штат службовців і в межах установле­ної компетенції здійснює від імені й за дорученням держави функції державного управління в економічній, соціально-куль­турній, адміністративно-політичній сферах суспільного життя. Це поняття має найвагоміші ознаки органів виконавчої влади. Такі органи є державними й разом з органами законодавчої та судової влади складають єдиний державний апарат. Тому орга­ни виконавчої влади мають усі найважливіші ознаки держав­них органів, але, крім того, вони мають і власні специфічні риси, обумовлені завданнями та особливим характером державного управління. Органи виконавчої влади створюють і свій власний апарат — апарат державного управління, який належить до чис­ла складних самоврядних систем. Він становить собою цілісне утворення, яке складається з великої кількості різноманітних частин — окремих органів та їх структурних підрозділів.

Органи виконавчої влади реалізують функції держави, ви­конуючи положення Конституції і законів України, актів Пре-

70

ГЛАВА 6

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

71

зидента України, а також нормативні акти органів державного управління вищого рівня.

Кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дору­ченням держави, має певний правовий статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру, реа­лізація яких забезпечує йому досягнення мети виконавчо-роз­порядчої діяльності. Органи виконавчої влади наділено необ­хідною оперативною самостійністю, що виражається в їх компетенції — предметах відання, правах, обов'язках, терито­ріальних межах діяльності кожного окремого органу. Компе­тенція — це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодав­ством, іншими нормативно-правовими актами, які він має право вирішувати в процесі практичної діяльності (коло питань, що розв'язує міністерство, визначається в положенні про відпові­дне міністерство; місцева державна адміністрація (обласна чи районна) — в Законі України «Про місцеві державні адмініст­рації»).

Кожен орган виконавчої влади має офіційне найменування та повноваження використовувати різні атрибути з державною символікою (штамп, бланки з офіційними найменуваннями тощо). Систему органів виконавчої влади, форми та методи їх діяльності визначають Конституція та закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та ін.

Діяльність цих органів має вторинний, підзаконний, вико­навчо-розпорядчий характер, бо вони здійснюють свої функції на підставі й на виконання закону. Але, реалізуючи свою ком­петенцію, виконуючи положення законів і правових актів інших державних органів, органи виконавчої влади мають по­вноваження розпоряджатися з конкретних питань і приймати підзаконні нормативні акти. Отже, в процесі виконавчої та роз­порядчої діяльності органи управління діють юридично-влад­но, застосовуючи різні правові засоби нормотворчого, опера­тивно-виконавчого (розпорядчого) та юрисдикційного (право­охоронного) характеру.

Будучи частиною державного апарату, органи виконавчої влади мають власну внутрішню структуру й штат службовців. Організаційна структура державного апарату — це поділ ціло­го на організаційно відокремлені одиниці та мережа управлін-

ських зв'язків у ньому, особлива форма поділу й кооперації управлінської діяльності, стійка схема розподілу його завдань і функцій.

Орган виконавчої влади становить собою організацію — колектив людей — державних службовців, який сформований шляхом їх призначення або конкурсного відбору на посаду для здійснення конкретної виконавчо-розпорядчої діяльності в юридично-владній формі. В межах колективу даного органу поміж структурними підрозділами й службовцями розподіле­но повноваження та відповідальність за доручену справу, вста­новлено й розвиваються різні організаційно-правові зв'язки. Все це спрямовано на забезпечення ефективної діяльності органів виконавчої влади.

Органи виконавчої влади багато в чому відрізняються від органів законодавчої та судової влади — своїм цільовим при­значенням, функціями, характером діяльності, порядком ут­ворення окремих органів і взаємовідносинами між різними органами, складом службовців та порядком заміщення ними посад, формами й методами здійснення своїх юридично-влад­них повноважень.

Органи виконавчої влади суттєво відрізняються від під­приємств, об'єднань, установ, організацій, у тому числі й дер­жавних. Головна відмінність органів виконавчої влади від підприємств, об'єднань, установ і організацій полягає в тому, що перші мають державно-владні повноваження, вони керу­ють об'єктами, до числа яких входять і самі підприємства, об'єд­нання, установи, виступають від імені держави; а підприємства, об'єднання зайняті господарською діяльністю, установи — со­ціальним обслуговуванням, організації (будівельно-монтажні, житлово-експлуатаційні, шляхові тощо) будують чи експлуа­тують виробничі або інші об'єкти.

В органах виконавчої влади, починаючи з центральних і за­кінчуючи місцевими (районними), всі службовці (за винятком обслуговуючого персоналу, який тільки створює умови для нормального функціонування органу) здійснюють різні функції управління, а їх праця є одним із видів управлінської діяльності. На підприємствах, в установах їх працівники ви­конують різну за характером роботу. Одна частина працівни­ків (більша) зайнята безпосередньо у виробничому процесі або

72

ГЛАВА 6

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

73

процесі соціального обслуговування, вони виробляють певну продукцію (матеріальні цінності, послуги). Інша, значно мен­ша частина працівників здійснює управлінську, владно-органі­заційну діяльність. Ця діяльність не є основною для підприєм­ства (установи), але вона забезпечує, створює належні умови для основної — виробничої діяльності або діяльності з соціаль­ного обслуговування.

Підприємства (установи) в цілому не виконують управлін­ських функцій, такі функції виконує спеціально організована група людей, яку називають адміністрацією підприємства (ус­танови).

Дирекція школи, головний лікар поліклініки мають адмі­ністративно-владні повноваження, здійснюють виконавчо-роз­порядчі функції усередині даного об'єкта, видають індивіду­альні та нормативні акти, які є обов'язковими до виконання працівниками цих підприємств, установ.

Ураховуючи саме ці ознаки, адміністрації державних під­приємств, установ також відносять до органів державного уп­равління, називають їх при цьому органами безпосереднього управління або органами предметної компетенції.

Наведене дозволяє зробити висновок про те, що орган ви­конавчої влади (державного управління) — це організація, яка є частиною державного апарату, має певну компетенцію, структуру, територіальний масштаб діяльності, утворюєть­ся в порядку, встановленому законом або іншим правовим ак­том, володіє певними методами роботи, наділена повноважен­нями виступати за дорученням держави й покликана в порядку виконавчої діяльності здійснювати керівництво економікою, соціально-культурним будівництвом і адміністративно-по­літичною діяльністю.