§ 3. Система органів виконавчої влади та принципи її побудови

Численні та різноманітні органи виконавчої влади утворю­ють відповідну систему, ефективність діяльності якої залежить від ступеня впорядкованості, організованості, злагодженості в усіх ланках1. У єдину систему їх об'єднує зміст діяльності —

1 Слово «система» грецького походження й означає порядок, обумовле­ний планомірним правильним розташуванням частин цілого.

виконавчо-розпорядчий і спільна основа заснування (утворен­ня) — державна власність. Кожний орган виконавчої влади — від центрального до місцевого — виступає суб'єктом права дер­жавної власності, наділяється статусом юридичної особи й вод­ночас розв'язує різні питання оперативного управління та охо­рони цієї власності.

Отже, органи виконавчої влади — не просто спільність од­норідних одиниць, а цілісна система, тобто така сукупність, у якій усі складові частини (окремі органи та їх структурні підрозділи) є взаємопов'язаними й водночас складають са­мостійні підсистеми з своїми особливостями структури, функцій, компетенції.

Побудова цієї системи ґрунтується на засадах єдності й ці­лісності державної території, поєднання принципів централі­зації та децентралізації, збалансованості соціально-економіч­ного розвитку регіонів залежно від адміністративно-територі­ального устрою країни. Система органів виконавчої влади утворюється з урахуванням забезпечення державного сувере­нітету й економічної самостійності України, проведення фінан­сової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики в сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпе­ки та природокористування, а також здійснення загальнодер­жавних програм економічного, науково-технічного, соціально­го й культурного розвитку України.

Побудова та удосконалення системи й підсистем органів виконавчої влади відбуваються з урахуванням необхідності єдиного центру керівництва економічними та соціальними справами на підставі планування, ринкових відносин, рівності всіх форм власності, поєднання галузевого й територіального принципів управління, їх централізації з відповідною само­стійністю регіонів і окремих адміністративно-територіальних одиниць, господарською самостійністю підприємств, об'єднань та інших суб'єктів.

Утворення органів виконавчої влади, формування їх систе­ми та її функціонування здійснюються згідно з принципами Демократизму й законності. Конституція України надає гро­мадянам право брати участь в управлінні державними справа­ми, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно оби-

78

ГЛАВА 6

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

79

рати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в орга­нах місцевого самоврядування (ст. 38).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в ме­жах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та за­конами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Організація й діяльність органів виконавчої влади, основи державної служ­би визначаються законами України.

Важливою особливістю побудови та функціонування органів виконавчої влади є організаційні зв'язки структурних одиниць системи, що виявляються в розпорядництві, підпоряд­кованості, підконтрольності, підзвітності та координації.

Розпорядництво одного органу управління відносно інших виявляється насамперед у обов'язковості для них його норма­тивно-правових актів. У свою чергу, воно обумовлено підпо­рядкованістю тих чи інших органів тому, хто розпоряджаєть­ся. Так, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, які є обов'язковими до ви­конання міністерствами та іншими органами виконавчої вла­ди, роботу яких він спрямовує й координує.

Підконтрольність означає, що всю діяльність органів або якийсь її обсяг перевіряють вищі органи або орган, спеціально створений для здійснення контролю чи нагляду.

Підзвітність виражається в обов'язку органу інформувати про свою роботу вищий орган, який, керуючись даними звітів, оцінює діяльність підзвітного в цілому чи за окремими напря­мами. Так, місцеві державні адміністрації підзвітні й підконт­рольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Координація виявляється в об'єднанні координуючим ор­ганом підпорядкованих або підконтрольних йому органів для виконання певних завдань.

Як уже було зазначено, система органів виконавчої влади має свої підсистеми, ланки та окремі органи, які відрізняються між собою за певними критеріями. Найважливішими з них є обсяг компетенції та територіальний масштаб діяльності. Згідно з цими критеріями до системи органів виконавчої вла­ди входять такі ланки:

Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади;

міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади;

органи виконавчої влади АРК;

обласні державні адміністрації, управління, відділи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, управління, відділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в містах;

районні державні адміністрації, відділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Система та підсистеми органів виконавчої влади мають відповідні організаційні структури, які відображують взаємо­зв'язки між окремими ланками системи й підсистем, суборди­націю по вертикалі та горизонталі, стосунки з вищими органа­ми, підпорядкованими й підконтрольними об'єктами. Опти-мальність організаційних структур цієї системи є одним із чинників підвищення ефективності виконавчої влади.