§ 6. Центральні органи виконавчої влади

Конституція України відносить до центральних органів ви­конавчої влади міністерства та інші органи виконавчої влади. До них належать: державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України (Вища атестаційна комісія, Пенсійний фонд, Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначей­ство); центральні органи виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом (Антимонопольний комітет України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація тощо). У разі необхідності відповідно до Конституції України можуть ство­рюватися й інші центральні органи виконавчої влади України зі спеціальним статусом, який визначається Конституцією та законами України. Вони підпорядковані Кабінету Міністрів, який спрямовує й координує їх роботу.

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України здійснює державну політику у відповідній сфері. В своїй діяльності вони керуються Конституцією України, зако­нами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами і роз­порядженнями Кабінету Міністрів України, а також положен­ням про відповідний центральний орган виконавчої влади.

До системи центральних органів виконавчої влади України належать міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, утвореним для забез-

печення реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відпо­відає за розробку й впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію держав­ної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує та координує діяльність інших центральних органів виконавчої влади з пи­тань, віднесених до його відання.

Державний комітет (державна служба) є центральним ор­ганом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує й коор­динує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить про­позиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію в певній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулюван­ня з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним стату­сом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, щодо нього можуть вста­новлювати спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначен­ня й звільнення керівників і розв'язання інших питань. Цент­ральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очо­лює його голова.

Указом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р.1 з метою вдос­коналення структури органів виконавчої влади й підвищення ефективності державного управління затверджено перелік міністерств державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади. Схему їх організації та взаємодії визначено Указом Президента України «Про зміни у структурі держав­них органів виконавчої влади»2. Указом Президента України затверджено «Загальне положення про міністерство, інший

1              Див.: Офіційний вісник України. — 1999. - № 50. — Ст. 2434.

2              Див.: Офіційний вісник України. — 1999. - № 50. — Ст. 2435.

86

ГЛАВА 6

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

87

центральний орган державної виконавчої влади України» від 12 березня 1996 р.1, уточнено загальні правові засади діяльності центральних органів виконавчої влади України в сучасних умовах. У межах своїх повноважень міністерства та інші цент­ральні органи виконавчої влади організовують виконання актів законодавства, здійснюють систематичний контроль за їх реа­лізацією.

Компетенцію міністерств та інших органів виконавчої вла­ди визначають галузевими чи міжгалузевими рамками, які в свою чергу залежать від особливостей системи даного цент­рального органу виконавчої влади. Міністерства та інші цент­ральні органи виконавчої влади беруть участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідни­ми напрямами, розроблюють механізм її реалізації; прогно­зують розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах; беруть участь у розробленні Державної програми економічного та соці­ального розвитку України, Державного бюджету України; роз­роблюють цільові перспективні програми, опрацьовують ком­плекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної ре­форми; реалізують державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей); здійснюють інші функції.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади мають такі права: залучати спеціалістів центральних і місце­вих органів виконавчої влади, підприємств, установ, органі­зацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до їх компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладання міжнародних договорів України; одержувати в установленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого са­моврядування, представницьких органів інформацію, до­кументи, матеріали; скликати в установленому порядку нара­ди з питань, що належать до їх компетенції; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних

органів міністерств, підприємств, установ і організацій, що на­лежать до сфери їх управління; самостійно або за участю робо­тодавців підприємств недержавної форми власності проводи­ти переговори й укладати галузеві угоди з представниками най­маних працівників.

У процесі виконання покладених на центральні органи виконавчої влади завдань вони взаємодіють з іншими централь­ними та місцевими органами державної виконавчої влади, орга­нами АРК, органами місцевого самоврядування, представниць­кими органами, а також із відповідними органами інших держав.

У межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства центральні органи виконавчої влади видають накази, організовують і контролюють їх виконання. У випад­ках, передбачених законодавством, рішення міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади є обов'язкови­ми до виконання центральними й місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, представ­ницькими органами, підприємствами, установами та організа­ціями, незалежно від форм власності й громадянства.

Нормативно-правові акти міністерств та інших централь­них органів виконавчої влади підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до «Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р.1.

Міністерство та інший центральний орган виконавчої вла­ди очолює міністр (керівник), якого призначає на посаду Пре­зидент України за поданням Прем'єр-міністра України. Повно­важення керівників центральних органів виконавчої влади на цих посадах припиняє Президент України. Міністр (керівник) має заступників, яких призначають відповідно до зако­нодавства. Розподіл обов'язків між заступниками проводить міністр (керівник). Він здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності й несе відповідальність перед Президен­том України та Кабінетом Міністрів України за стан справ у

1 Див.: Систематичне зібрання чинного законодавства. — К., 2003. — № 9. — Ст. 1791.

1 Див.: ЗПУ України. - 1993. - № 1-2. - Ст. 28.

88

ГЛАВА 6

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

89

цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра (керівника), керівників підрозділів.

Для обговорення найважливіших напрямів діяльності центральних органів виконавчої влади, погодження питань, що розв'язують, і розвитку галузі в міністерстві та інших централь­них органах виконавчої влади утворюють колегії у складі міністра (керівника), заступників міністра (керівників) за по­садою, а також інших керівних працівників цих органів. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління міністерства. Рішення ко­легії проводиться в життя наказами міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки й техніки, обговорен­ня найважливіших програм та інших питань у центральних орга­нах виконавчої влади можуть утворювати науково-технічну (на­укову) раду з учених і висококваліфікованих фахівців. Склад науково-технічної (наукової) ради й положення про неї затвер­джує міністр (керівник). Центральними органами виконавчої влади з урахуванням специфіки їх діяльності можуть утворю­ватися й інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує міністр (керівник).

Центральні органи виконавчої влади є юридичною особою, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печат­ку із зображенням Державного гербу України та своїм найме­нуванням.