§ 2. Права й обов'язки громадян у сфері виконавчої влади

Обсяг конкретних суб'єктивних прав і обов'язків громадя­нина пов'язаний з перебігом часу, зміною життєвих умов. Реа­лізацію прав і виконання обов'язків забезпечує держава через їх юридичне оформлення, а також відповідальність як самих громадян, так і державних органів, державних службовців за їх дотримання. Важливе значення має захист цих прав з боку громадян через звернення, в тому числі шляхом подання скар­ги (адміністративної чи судової).

За своїм змістом права громадян можна поділити на три групи:

на участь у державному управлінні та соціально-політич­ну активність: право на державну службу, внесення пропозицій, одержання необхідної інформації та документів у встановленій формі, проведення зборів, мітингів, демонстрацій, створення громадських об'єднань чи належність до них тощо;

на одержання допомоги від відповідних компетентних організацій: право на медичну, санітарно-епідеміологічну до­помогу, безкоштовне користування благами (бібліотеками, парками тощо), користування транспортом, одержання оплат-них та інших послуг;

на права, які захищають: в адміністративному порядку (адміністративна скарга, адміністративно-юрисдикційне про­вадження), судовому порядку (скарга, позов), громадянин осо­бисто (необхідна оборона).

Взаємодіючи з органами виконавчої влади, громадяни реа­лізують насамперед права: на участь в управлінні; на об'єднан­ня; на проведення мітингів, демонстрацій, зборів; на особисті або колективні звернення до державних органів; на свободу й особисту недоторканність; на недоторканність житла; на пере­сування; на інформацію; на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних організацій, а також посадових осіб під час виконання ними службових обов'язків.

Обов'язки громадян у сфері державного управління мож­на поділити на дві групи.

Перша група — це так звані абсолютні обов'язки, які не за­лежать від конкретних обставин і випливають із норм Основ­ного Закону та законодавчих актів держави. До них належать

обов'язки: додержуватися Конституції та законів України, дер­жавної дисципліни; охороняти інтереси держави, сприяти зміцненню її могутності й авторитету; захищати Батьківщину; оберігати природу, охороняти її багатства; сплачувати подат­ки; сприяти охороні громадського порядку; оберігати історичні пам'ятки та інші культурні цінності.

Другу групу становлять відносні обов'язки, які виникають із правомірних, а в деяких випадках — неправомірних дій, спря­мованих на придбання будь-яких прав чи їх збереження. Такі обов'язки не є постійними — права абітурієнта, власника транс­портних засобів, читача бібліотеки тощо. До обов'язків грома­дян належать і такі, що виникають у зв'язку з правопорушен­ням (наприклад, сплатити штраф, відшкодувати збитки).

Деякі обов'язки громадян виникають у зв'язку з видом їх діяльності — державні службовці, члени громадських об'єднань та ін. Конкретний обсяг обов'язків регулюється багатьма нор­мативними актами адміністративно-правового характеру, в тому числі статутами, положеннями, кваліфікаційними харак­теристиками. Невиконання їх обумовлює застосування до вин­них громадян юридичної відповідальності.