§ 3. Адміністративна юрисдикція: загальні риси, принципи

Більшу частину проваджень, які складають структуру адмі­ністративного процесу, спрямовано на регулювання право­відносин позитивного характеру, що виникають у ході управлінської діяльності державних органів. Проте порушен­ня вимог правових норм вимагають відповідного реагування з боку держави. Ця обставина обумовлює існування особливої правоохоронної діяльності, зміст якої складають розгляд справ про правопорушення, інші правові спори по суті та прийняття по них відповідних рішень. У процесі такої діяльності вирішу­ють юридичну справу, здійснюють правовий захист поруше­них або оспорюваних інтересів, виносять державно-владне рішення про застосування відповідної правової санкції, віднов­лення порушеного права.

Ця діяльність, яка має назву «юрисдикція», властива і ад­міністративному процесу. Тому частину проваджень у струк­турі адміністративного процесу слід охарактеризувати як ад-міністративно-юрисдикційні. До них належать: провадження по скаргах громадян; дисциплінарне провадження; проваджен­ня по застосуванню заходів адміністративного попередження та припинення; провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Адміністративній юрисдикції притаманні наступні риси.

Наявність правопорушення (правового спору). Розгляд і вирішення юридичних справ, обумовлених позитивними обста­винами, не охоплюються юрисдикційною діяльністю. Юрисдик­ція виникає лише тоді, коли необхідно розв'язати питання про застосування заходів адміністративного примусу (адміністра­тивної відповідальності зокрема) чи спір про право, порушення встановлених правових норм. Стосовно адміністративної юрис­дикції такого роду спори виникають між сторонами суспільних відносин, що регулюються адміністративно-правовими норма­ми, набуваючи характеру адміністративно-правових спорів.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність внаслідок своєї особливої соціальної гостроти потребує належного процесуаль­ного регулювання. Встановлення та доказ подій і фактів, їх юри­дичну оці нку здійснюють у межах особливої процесуальної фор­ми, яка t важливою, обов'язковою для юрисдикції.

Адміністративно-процесуальна форма, як і інші види юрис-дикційної діяльності, передбачає змагальність процедури ви­рішення справи. Це означає, що сторони в спорі або винні у вчиненні правопорушення не є пасивними спостерігачами ви­рішення справи юрисдикційним органом. Вони наділені дос­татньо широким арсеналом процесуальних прав, що дозволяє їм активно захищати свої інтереси, надавати докази, висувати клопотання, оспорювати пред'явлені докази у вчиненні адміні­стративного правопорушення. При цьому адміністративно-юрисдикційні органи, їх посадові особи зобов'язані сприяти в здійсненні цих процесуальних прав.

3. Обов'язковість прийняття рішення у вигляді юридично­го акта становить собою ще одну важливу ознаку юрисдикцій-ної діяльності. Будучи способом розв'язання правових конфліктів, юрисдикція передбачає необхідність прийняття остаточного рішення — акта застосування норм права до конк­ретного випадку.

Юрисдикційний акт у конкретній адміністративній справі означає по суті вирішення правового спору. Якщо ж йдеться про правопорушення, в такому акті можуть бути передбачені пра­вові санкції. їх застосування є лише одним із варіантів рішення, що приймає адміністративно-юрисдикційний орган. Іншими варіантами можуть бути рішення про припинення проваджен­ня в справі чи застосування засобів впливу до неповнолітнього.

Як відомо, провадження в адміністративній справі вважають закінченим, коли прийняте у ній рішення виконано в повному обсязі. З цього погляду законодавець передбачає відповідну га­рантію реальності рішень, прийнятих адміністративно-юрисдик-ційним органом. Зокрема, постанова про накладення адміністра­тивного стягнення є обов'язковою для виконання державними й громадськими органами, підприємствами, установами, організа­ціями, посадовими особами та громадянами (ст. 298 КпАП).

Розгляд адміністративно-правових спорів здійснюють на основі відповідних нормативно-правових актів, які закріплю­ють порядок розгляду скарг на неправомірні дії або без­діяльність органів і посадових осіб, що порушують права й за­конні інтереси громадян. Щодо адміністративних деліктів, то процесуальний порядок розгляду таких справ закріплено в Особливій частині КпАП.

216

ГЛАВА 16

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ         217

Ще однією особливістю адміністративної юрисдикції є різноманітність органів її здійснення. Насамперед це обумов­лено можливістю інстанціиного оскарження дій і рішень органів та посадових осіб, що порушують права громадян. Іна­кше кажучи, будь-який вищий відносно них орган повинен розглянути таке звернення та прийняти щодо нього відповід­не рішення. З іншого боку, особливості правопорушень, що вчиняються у різних галузях управління, обумовлюють на­явність значної кількості органів (посадових осіб), упов­новажених розглядати їх і вирішувати по суті. У переважній частині випадків розгляд справ про адміністративні правопо­рушення покладено законодавцем на органи, основним завдан­ням яких, поряд із виконанням юрисдикційних, є здійснення управління в різних галузях. Разом з тим, адміністративно-юрисдикційні функції здійснюють і органи, спеціально ство­рені для розгляду справ про адміністративні правопорушен­ня, — адміністративні комісії.

Особливе місце в системі адміністративно-юрисдикційних органів посідають суди. При цьому слід мати на увазі, що ад­міністративне судочинство в справах про адміністративні пра­вопорушення виступає як різновид звичайного правосуддя і його не можна розглядати як форму управлінської діяльності, оскільки суд не є органом управління. В іншому випадку ігно­рується принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Застосовуючи заходи адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, суддя здійснює не управ­лінську (виконавчо-розпорядчу) діяльність, а функції право­суддя. Розгляд адміністративного делікту протікає у відповідній процесуальній формі та ґрунтується на закріпле­них у законі принципах правосуддя. Як правосуддя в адмініст­ративних справах слід розглядати й діяльність суду по вирі­шенню скарг громадян на неправомірні дії чи бездіяльність органів і посадових осіб, що порушили права громадян. Ура­ховуючи викладене, правосуддя в адміністративних справах можна розглядати як елемент адміністративної юстиції.

Для з'ясування співвідношення понять «адміністративна юрисдикція» та «адміністративна юстиція» вважаємо за по­трібне чітко визначити, що всі органи, які розглядають адміні­стративно-правові спори та справи про адміністративні пра­вопорушення, є адміністративно-юрисдикційними, але тільки

суд, що здійснює правосуддя в адміністративних справах, є органом адміністративної юстиції. Отже, поняття адміністра­тивної юрисдикції ширше, ніж поняття адміністративної юс­тиції. Останнє становить вищу, найрозвиненішу форму здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність ґрунтується на певних принципах, які дозволяють відобразити специфіку об'єд­нання в ній ознак виконавчо-розпорядчої діяльності та право­суддя в адміністративних справах. Такими принципами є: за­конність, професіоналізм, захист інтересів держави й особи, об'єктивна істина, змагальність, офіційність, економічність тощо.

Таким чином, адміністративна юрисдикція полягає в роз­

гляді адміністративно-правових спорів, справ про адміністра­

тивні правопорушення в установленій законом адміністратив­

но-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те орга­

нами (посадовими особами),          наділено правом розглядати

спори та накладати адміністративні стягнення.