Глава XVIII НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

Стаття 259.    Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльности від власника або уповнова­женого ним органу.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підпри­ємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функ­ціональному підпорядкуванні.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється генеральним прокурором Украї­ни і підпорядкованими йому прокурорами.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.

(Стаття 259 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 2240-10від 27.07.81; Законами № 285 7-12 від 15.12.92, № 3694-12 від 15.12.93, № 2343- III від 05.04.2001)

1. В умовах становлення механізмів ринкової економіки, роз­ширення договірних засад регулювання трудових правовідносин значне місце у забезпеченні трудових прав та захисті законних інтересів їх учасників має належати суб'єктам нагляду і контро­лю за додержанням законодавства про працю.

Ефективність здійснення такого нагляду значною мірою за­лежить від дотримання принципу незалежності діяльності упов­новажених органів та інспекцій у цій сфері від роботодавців.

Міжнародними нормами, зокрема Конвенцією 1947 р. «Про інспекцію праці» № 81 та Конвенцією 1969 р. «Про інспекцію праці в сільському господарстві» № 129, закріплено, що завдан­ням інспекції праці, яка має знаходитись під контролем цент-

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

ральної влади, повинно бути забезпечення застосування поло­жень законодавства щодо умов праці (регулювання робочого часу та відпочинку, оплати праці, створення безпечного середовища на робочому місці тощо). З цією метою інспекторам праці має надаватись право безперешкодного входу без попереднього по­відомлення на будь-яке підприємство, що підлягає контролю інспекції, здійснювати будь-які перевірки та вимагати вжиття за­ходів щодо усунення недоліків в умовах праці, що загрожують здоров'ю та безпеці працівників.

2. Спеціально уповноваженим органом нагляду і контролю у сфері праці в Україні є Державний департамент нагляду за додер­жанням законодавства про працю, створений згідно з постано­вою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1771, який є правонаступником Головної державної інспекції праці та Державної експертизи умов праці України.

Державний департамент нагляду за додержанням законодав­ства про працю (Держнаглядпраці) відповідно до Положення, затвердженого зазначеною постановою, є урядовим органом дер­жавного управління, який діє у складі Міністерства праці та со­ціальної політики України та підпорядковується йому. Його зав­даннями є: державний нагляд за додержанням законодавства про працю та законодавства про загальнообов'язкове державне соці­альне страхування на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності (далі — підприємства) та у фізичних осіб, які використовують найману працю; участь у формуванні та забез­печенні реалізації державної політики у сфері соціального захи­сту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці. Держнаглядпраці проводить свою діяльність у взаємодії з центральними і місцевими органами виконавчої вла­ди, органами місцевого самоврядування, громадськими органі­заціями.

Очолює Держнаглядпраці директор департаменту —- Головний державний інспектор праці України, який призначається на по­саду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням міністра праці та соціальної політики.

За погодженням з міністром праці та соціальної політики утво­рюються територіальні державні інспекції праці, положення про які затверджує директор Держнаглядпраці.

 

810

 

Глава XVIII

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

 

811

 

 

 

Для погодженого вирішення питань, обговорення найважли­віших напрямів діяльності у Держнаглядпраці утворюється коле­гія у складі директора, його заступників за посадою та керівників структурних підрозділів Держнаглядпраці. До складу колегії мо­жуть входити керівники органів виконавчої влади та громадсь­ких організацій.

3. До повноважень Держнаглядпраці належить: контроль за додержанням законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом проведення перевірок підпри­ємств та фізичних осіб, які використовують найману працю; уза­гальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробка пропозицій щодо вдос­коналення цього законодавства та подання їх на розгляд Мінпраці; участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політи­ки у сфері соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці; підготовка проектів Державної програми економічного і соціального розвитку Украї­ни, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, пропозицій щодо соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці; забезпечення проведен­ня державної експертизи умов праці та здійснення державного контролю за правильністю призначення і надання працівникам підприємств соціальних гарантій і компенсацій за роботу в шкід­ливих та важких умовах праці відповідно до законодавства; участь у розробленні пропозицій щодо вдосконалення обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до його компете­нції; здійснення за дорученням Мінпраці міжнародних зв'язків з питань, що належать до його компетенції; опрацювання і подан­ня на розгляд Мінпраці проектів нормативно-правових актів, яки­ми регулюються питання, що належать до його компетенції; за­мовлення науково-дослідних робіт з питань, що належать до його компетенції; розгляд в установленому порядку звернення грома­дян і здійснення їх прийому з питань, що належать до компетен­ції Департаменту; забезпечення інформування населення про стан додержання законодавства про працю та умови праці, загально­обов'язкове державне соціальне страхування, надання правової, практичної і методичної допомоги підприємствам, проведення

 

роз'яснювальної та консультаційної роботи з питань, що належать до його компетенції; організація видання необхідної нормативної, методичної та іншої документації і літератури; забезпечення у межах своєї компетенції реалізації державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у Держнаглядп­раці та його територіальних органах.

Держнаглядпраці для виконання покладених на нього завдань видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Посадові особи Держнаглядпраці наділені правом безпере­шкодно в будь-який час без попереднього повідомлення відвіду­вати підприємства для перевірки додержання законодавства про працю та умови праці, вимагати від роботодавців необхідні пояс­нення, матеріали та інформацію; давати посадовим особам цент­ральних і місцевих органів виконавчої влади, Раді міністрів Ав­тономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування та підприємствам обов'язкові для виконання приписи щодо усу­нення порушень законодавства про працю та умови праці; скла­дати у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із законодавством; вносити роботодавцям по­дання про накладення стягнення на окремих посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та умови праці, а в окремих випадках передавати матеріали щодо цих порушень до правоохоронних органів.

Крім того, згідно з Законом України «Про зайнятість насе­лення» у складі державної служби зайнятості створюється інспек­ція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими ро­ботодавцями.

Згідно з Положенням про інспекцію по контролю за додер­жанням законодавства про зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 p., інспекція складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості.

 

812

 

Глава XVIII

 

Нагляї і контроль за додержанням законодавства про працю

 

813

 

 

 

У містах з населенням понад 500 тис. чоловік може створювати­ся структурний підрозділ інспекції обласного центру зайнятості. В інших містах, а також у районах вводиться посада інспектора інспекції обласного центру зайнятості.

Інспекція уповноважена проводити перевірку додержання за­конодавства про зайнятість населення підприємствами, установа­ми та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями передусім щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту; забезпечувати правильність і своєчасність застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підприємствами, устано­вами і організаціями; здійснювати контроль за додержанням гро­мадянами законодавства про зайнятість населення, рекомендацій служби зайнятості в період вирішення питання про працевлаш­тування та виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допо­моги по безробіттю, надання одноразової матеріальної допомоги безробітному та членам сім'ї, які перебувають на його утриман­ні, матеріальної допомоги громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням дер­жавної служби зайнятості, надання безпроцентної позики безро­бітним для зайняття підприємницькою діяльністю тощо.

6. Згідно з частиною другою коментованої статті контроль­ними функціями у сфері дотримання законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях наділені центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких вони знахо­дяться.

Загальним положенням про міністерство, інший централь­ний орган виконавчої влади України, затвердженим Указом Пре­зидента України 12 березня 1996 p., передбачено, що в межах своїх повноважень ці органи організовують виконання актів за­конодавства та здійснюють систематичний контроль за їх реалі­зацією. У випадках, передбачених законодавством, їх рішення є обов'язковими для виконання місцевими органами влади, орга­нами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та громадянами.

Головним (провідним) органом у системі центральних орга­нів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної полі-

 

тики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціать-ного страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального об­слуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції є Міністерство праці та соціальної політики України, яке діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президен­та України № 1035/2000 від 30 серпня 2000 р.

У межах своїх повноважень Мінпраці України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний конт­роль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування зако­нодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установлено­му порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабі­нету Міністрів України. Мінпраці України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними органами інших держав, а також об'єднаннями громадян, релігійними об'єднаннями, благодійними організаціями та окремими громадянами. У разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконав­чої влади спільні акти. Рішення Мінпраці України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання цент­ральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та орга­нізаціями усіх форм власності і громадянами.

7. Повноваження органів прокуратури щодо нагляду за до­триманням законів у цілому визначені в Законі України «Про прокуратуру», згідно з яким прокурорський нагляд за додержан­ням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами ви­конавчої влади, органами державного і господарського управлін­ня та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими час­тинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

 

814

 

Глава XV111

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

 

815

 

 

 

Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, органі­зацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Неви­конання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав гро­мадян і юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органа­ми, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прий­няте прокурором рішення може бути оскаржено вищому проку­рору або до суду.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та ін­шими повідомленнями про порушення законності, що вимага­ють прокурорського реагування, а за наявності приводів — та­кож з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у гос­подарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинно­му законодавству.

8. При виявленні порушень закону прокурор або його заступ­ник у межах своєї компетенції мають право: опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради мі­ністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших цент­ральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; пору­шувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністра­тивне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громад­ських організацій; давати приписи про усунення очевидних пору­шень закону; вносити подання до державних органів, громадсь­ких організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; звертатись до суду або арбітражного суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

 

9. Частиною четвертою коментованої статті громадський конт­роль за додержанням законодавства про працю віднесено до ві­дання професійних спілок та їх об'єднань. Статтею 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено повноваження профспілок, їх об'єднань щодо захисту прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до зазна­ченої норми профспілки, їх об'єднання захищають право грома­дян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні держав­ної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту.

Контрольні функції щодо умов праці здійснюються профспіл­ковими структурами у процесі підготовки та підписання колек­тивного договору, в якому затверджуються форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, пре­мій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гаран­тійних виплат з додержанням норм і гарантій, передбачених за­конодавством, генеральною та галузевими (регіональними) уго­дами. У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом.

Профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпечен­ням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами ін­дивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників, профспілки мають право вимагати від ро­ботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, ви­робничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний дня усунення загрози життю або здоров'ю працівників. Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єк­тів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам з питань охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та давати

 

816

 

Глава XVIII

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

 

817

 

 

 

свої висновки про них. Для здійснення цих функцій профспіл­ки, їх об'єднання можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, затверджувати положення про них. Уповноважені представники профспілок мають право вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов'язковими для розгляду, та одержувати від них аргументовані відповіді у місячний термін.

10.           Законом України «Про охорону праці», крім того, перед­

бачено, що громадський контроль за додержанням законодавст­

ва про охорону праці здійснюють трудові колективи через обра­

них ними уповноважених; професійні спілки — через свої вибо­

рні органи і представників (ст. 46).

Згідно з ст. 48 цього Закону професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших но­рмативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для пра­цівників і забезпеченням їх засобами колективного та індивідуаль­ного захисту. Професійні спілки мають право безперешкодно пере­віряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання від­повідних програм і зобов'язань колективних договорів (угод), вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану від­повідь,

11.           Уповноважені трудовими колективами з питань охорони

праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві

виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для

розгляду власником пропозиції щодо усунення виявлених пору­

шень нормативних актів з безпеки і гігієни праці. Для виконан­

ня цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання

і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на

передбачений колективним договором строк із збереженням за

ним середнього заробітку. Уповноважені трудовими колектива­

ми діють відповідно до типового Положення про роботу уповно­

важених трудовими колективами з питань охорони праці, затвер­

дженого наказом Державного комітету України по нагляду за

охороною праці № 135 від 28 грудня 1993 p., згідно з яким інсти­

тут уповноважених трудовими колективами з питань охорони

 

праці створюється відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємствах, в установах, організаціях (далі — під­приємство) незалежно від форм власності та видів їх діяльності для здійснення громадського контролю за додержанням законо­давства про охорону праці. Уповноважені трудовими колектива­ми з питань охорони праці (далі — уповноважені з питань охоро­ни праці) обираються простою більшістю голосів на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, зміни, дільниці, бригади, ланки тощо відкритим голосуванням з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повнова­жень органу самоврядування трудового колективу. Уповноваже­ним з питань охорони праці не може бути обраний працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці.

Методичне керівництво роботою уповноважених з питань охорони праці здійснює орган самоврядування трудового колек­тиву, а також за погодженням власника, трудового колективу і профспілки (профспілок) — служба охорони праці підприємст­ва. Уповноважені з питань охорони праці співпрацюють з комі­сією з питань охорони праці підприємства. Він може бути одно­часно і представником профспілки з цих питань. Уповноважені з питань охорони праці при виконанні своїх функцій взаємодіють з ланковими, бригадирами, майстрами, керівниками відповідних структурних підрозділів, спеціалістами служби охорони праці підприємства, посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці, представниками профспілки (профспілок).

Уповноважені трудовими колективами з питань охорони праці наділені відповідними повноваженнями, а саме: безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівника­ми нормативних актів з охорони праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого їх обрав; вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язків для розгляду вла­сником (керівником відповідного структурного підрозділу під­приємства) пропозиції щодо усунення виявлених порушень нор­мативних актів з охорони праці, здійснювати контроль за реалі­зацією цих пропозицій; вимагати від майстра, бригадирами іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робо­чому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю праців-

 

818

 

Глава XVIII

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

 

819

 

 

 

ників; вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальнос­ті працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці; брати участь у перевірках стану безпеки і умов праці, які прово­дяться посадовими особами органів державного нагляду і гро­мадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, місцевих органів державної виконав­чої влади; бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства; бути представниками від трудових колекти­вів з питань охорони праці в районних (міських), міжрайонних (окружних) судах.

Стаття 260.   Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Мініс­терства охорони здоровея України.

(Стаття 260 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 2240-10 від 29.07.81, № 2957-10 від 30.12.81; Законом № 3694-12 від 15.12.93)

1. Зазначений у коментованій статті перелік органів держав­ного нагляду за охороною праці у Законі України «Про охорону праці» розширено нормою про здійснення вищого нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами (ст. 44). У цьому Законі встановлено й основні пов­новаження і права органів державного нагляду за охороною праці. У ст. 45, зокрема, зазначено, що ці органи не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи цих органів — державні інспектори — наділе­ні правом безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтро­льні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення,

 

матеріали та інформацію з даних питань; надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структур­них підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпо­рядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці; зупиняти експлуатацію підприємств, окремих ви­робництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунен­ня порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; надсилати влас­никам, керівникам підприємств подання про невідповідність окре­мих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних ви­падках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кри­мінальної відповідальності.

2. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 кві­тня 2000 р. створено Державний департамент з нагляду за охоро­ною праці (Держнаглядохоронпраці), який є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і йому підпорядковується. Він є правонасту­пником Комітету по нагляду за охороною праці. Для реалізації покладених на Держнаглядохоронпраці завдань утворюються те­риторіальні управління.

Положення про Державний департамент з нагляду за охоро­ною праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 925 від 6 червня 2000 p., визначає його компетенцію, за якою Держнаглядохоронпраці організовує виконання актів законодав­ства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, уза­гальнює практику застосування законодавства з питань, що на­лежать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх до Мін­праці, організовує та здійснює державний нагляд за додержан­ням у процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалу­зевих, галузевих та інших нормативно-правових актів про охоро­ну праці; розробляє за участю міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і профспілок проект Національної прог­рами поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого

 

820

 

Глава XVIII

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

 

821

 

 

 

середовища, організовує її виконання, забезпечує систематичне інформування населення про хід реалізації передбачених Прог­рамою заходів, погоджує і контролює виконання галузевих і ре­гіональних програм, а також комплексних заходів, здійснюваних підприємствами з цих питань: здійснює державний гірничий на­гляд і, відповідно до законодавства, перевіряє виконання вимог гірничого законодавства та нормативно-правових актів з питань охорони надр і безпечного проведення гірничих робіт, додер­жання вимог нормативно-правових актів щодо виготовлення, транспортування, зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів і виробів на їх основі, додержання умов охорони надр під час розробки родовищ твердих, рідких і газоподібних корис­них копалин та переробки мінеральної сировини; здійснює дер­жавний нагляд за безпечним проведенням робіт на виробницт­вах та об'єктах підвищеної небезпеки, здійснює державний на­гляд за своєчасним забезпеченням спецодягом, іншими засобами колективного та індивідуального захисту працівників відповідно до нормативно-правових актів за безпечним проведенням робіт з утилізації зброї, звичайних видів боєприпасів, виробів ракетної техніки тощо.

Функції нагляду за проведенням заходів з охорони праці цей орган здійснює також у процесі прийняття рішень про видання дозволів на початок роботи підприємств, установ і організацій усіх форм власності та видів діяльності; введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення; проведення експертизи проектів, по­в'язаних з утилізацією зброї, звичайних видів боєприпасів та ви­робів ракетної техніки; проведення підривних робіт і виготов­лення непромислових вибухових речовин; організацію робіт із сертифікації машин, механізмів, устаткування, транспортних за­собів, засобів колективного та індивідуального захисту праців­ників, інших засобів виробництва, технологічних процесів і ро­біт, стандарти на які містять вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей в межах законодавства; погоджен­ня стандартів, технічних умов та інших нормативних документів на машини, механізми, устаткування, транспортні засоби та інші засоби виробництва, технологічні процеси, які містять вимоги щодо охорони праці та ін.

 

У процесі управління майном підприємств, установ і органі­зацій, що належать до сфери його управління, Держнаглядохо-ронпраці затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, контролює їх додержання; укладає і розриває конт­ракти з керівниками підприємств, установ і організацій; здійс­нює керівництво і координацію роботи своїх експертно-техніч­них центрів; проводить аудит систем управління охороною праці (через свої експертно-технічні центри); залучає до роботи на гро­мадських засадах позаштатних державних інспекторів з нагляду за охороною праці та надр, надає методичну допомогу уповнова­женим трудовими колективами з питань охорони праці; здійс­нює управління державним фондом охорони праці відповідно до законодавства; здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

3. Здійснення державного нагляду за додержанням законо­давства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енер­гії, вимог ядерної та радіаційної безпеки покладено на Держав­ний комітет ядерного регулювання України (Держатомрегулю-вання України), який діє на підставі відповідного Положення, затвердженого Указом Президента України № 155/2001 від 6 бе­резня 2001 р.

Основними напрямками діяльності цього органу є здійснен­ня нагляду за додержанням експлуатуючими організаціями, під­приємствами, установами, організаціями, що виконують роботи на майданчиках ядерних установок, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об'єктах ви­мог ядерної та радіаційної безпеки; організація та здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, пра­вил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядер­них матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючо­го випромінювання; здійснення контролю за реапізацією захо­дів, спрямованих на запобігання аваріям на ядерних установках, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відхо­дами, уранових об'єктах, та забезпечення готовності підприємств, установ і організацій до ліквідації наслідків таких аварій; конт­роль за додержанням встановленого порядку подання інформа­ції про випадки порушень у роботі ядерних установок або схо-

 

822

 

Глава XVIII

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працК>

 

823

 

 

 

виш, для захоронения радіоактивних відходів, з'ясування причин таких порушень, а також обставин виникнення ядерних інциден­тів і радіаційних аварій; застосування в межах своїх повноважень примусових заходів щодо юридичних і фізичних осіб у разі пору­шення ними законодавства, норм, правил і стандартів з викорис­тання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки, фі­зичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоак­тивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також умов виданих ліцензій. Рішення Держатомрегулювання України є обов'язковими до виконання центральними та місце­вими органами виконавчої влади, органами місцевого самовря­дування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Держатомрегулювання України здійснює повноваження без­посередньо та через утворені в установленому порядку свої тери­торіальні органи (державні інспекції з ядерної безпеки).

4. За Законом України «Про пожежну безпеку» органи дер­жавного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за додержанням вимог актів зако­нодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів держав­ної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального само­врядування, керівниками та іншими посадовими особами під­приємств, установ та організацій, а також громадянами; прово­дять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки. Посадові особи ор­ганів державного пожежного нагляду є державними інспектора­ми з пожежного нагляду з відповідними повноваженнями (ст. 7 цього Закону).

Згідно з Положенням про Державну пожежну охорону, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. № 508 здійснення державного пожежного нагляду є одним із основних завдань Державної пожежної охорони, відповідно до якого вона контролює виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприєм­ствами, установами і організаціями, а також посадовими особами

 

і громадянами законодавства з питань пожежної безпеки, проти­пожежних вимог стандартів, норм і правил; у раз' потреби пере­віряє на підприємствах відповідність вимогам пожежної безпеки продукції, що ними виробляється, а також відповідність стандар­там і технічним умовам протипожежного устаткування; зупиняє виробництво пожежонебезпечних речовин, приладів та обладнан­ня, пожежної техніки, протипожежного устаткування, технічних засобів запобігання пожежам і надання послуг протипожежного призначення, якщо вони не відповідають вимогам стандартів.

Державний пожежний нагляд (далі — держпожнагляд) здійс­нюють Головне управління Державної пожежної охорони МВС (центральний орган держпожнагляду), управління (відділи) Дер­жавної пожежної охорони ГУВС у Криму МВС України, ГУВС м. Києва і Київської області, УВС областей і м. Севастополя (те­риторіальні органи держпожнагляду), відділи та підрозділи, під­порядковані безпосередньо Головному управлінню Державної пожежної охорони МВС, загони і частини Державної пожежної охорони (місцеві органи держпожнагляду).

Держпожнагляд виконує покладені на нього завдання у взає­модії з іншими державними органами, добровільними протипо­жежними об'єднаннями і формуваннями громадян.

5. У межах своїх повноважень державний нагляд за додер­жанням законодавства про охорону праці здійснює Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоро­в'я України (далі — держсанепідслужба МОЗ України) — центра­лізована система органів, установ та закладів санітарно-епідеміо­логічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, яка діє на підставі Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Положення про дер­жавну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом МОЗ України № 78 від 18 квітня 2000 р.

Держсанепідслужбу системи МОЗ України складають Головне санітарно- епідеміологічне управління МОЗ України; управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ Украї­ни; центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України; Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, районні та районні в містах санітарно-епідеміоло-

 

824

 

Глава XVIII

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.               825

 

 

 

гічні станції, дезінфекційні станції; центральна санітарно-епіде­міологічна станція на залізничному транспорті, санітарно-епі­деміологічні станції на залізницях, лінійні санітарно-епідеміоло­гічні станції на залізницях; центральна санітарно-епідеміологіч­на станція на водному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції водних басейнів і портів; центральна санітарно-епідеміо­логічна станція на повітряному транспорті; санітарно-епідеміоло­гічні станції об'єктів, що мають особливий режим роботи; саніта­рно-карантинні підрозділи (відділи, пункти); спеціалізовані уста­нови й заклади МОЗ для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними для людей інфекцій­ними хворобами: наукові установи (науково-дослідні інститути, наукові та науково-практичні об'єднання, контрольні, експертні установи, центри) гігієнічного та епідеміологічного профілю дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби України; комітет з пи­тань гігієнічного регламентування МОЗ України; рада з регламе­нтації застосування та впровадження дезинфекційних засобів; інші установи, заклади та підрозділи санітарно-епідеміологічного про­філю, які створено згідно із законодавством України.

Постанови, розпорядження, приписи, висновки головних дер­жавних санітарних лікарів та інших посадових осіб держсанепід-служби МОЗ України обов'язкові для виконання органами дер­жавної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємс­твами, установами, організаціями і громадянами, прийнятими в межах їх повноважень.

Стаття 261.     (Статтю 261 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93)

Стаття 262.     (Статтю 262 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93)

Стаття 263.    Повноваження .місцевих державних

адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охоро­ни праці;

 

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігени праці і виробничого середовища, що мають між­галузеве значення;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про

охорону праці.

(Стаття 263 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 2240-10від 29.07.81; Законом № 3694-12 від 15.12.93)

Крім коментованої статті повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у галузі охо­рони праці визначаються Законом України «Про охорону пра­ці», в якому, зокрема, зазначено, що вони забезпечують реаліза­цію державної політики в галузі охорони праці; формують за уча­стю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення; ор­ганізовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування; здійснюють контроль за додержанням норматив­них актів про охорону праці; створюють при необхідності фонди охорони праці. Для виконання вказаних функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

У цілому компетенція органів місцевої виконавчої влади ви­значається Законом України «Про місцеві державні адміністра­ції» від 9 квітня 1999 р., ст. 16 якого закріплює їх контрольні функції, зокрема і у сфері охорони праці. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці місцева державна адміністрація може здійснювати, реалізуючи свої повноваження щодо соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та ор­ганізаціях, якісне проведення атестації робочих місць (ст. 24 За­кону). Відповідні управління, відділи та інші структурні підроз­діли місцевих державних адміністрацій у своїй діяльності підзвітні і підконтрольні голові адміністрації та органам виконавчої влади (праці та соціальної політики) вищого рівня.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, буду­ються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконт-рольності органам місцевого самоврядування (ст. 17 Закону). Від-

 

826

 

Глава XVIII

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

 

827

 

 

 

носини органів місцевого самоврядування з підприємствами, уста­новами та організаціями, що не перебувають у комунальній вла­сності відповідних територіальних громад, будуються на договір­ній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування зако­ном. З питань, віднесених до відання органів місцевого самовря­дування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіа­льних громад, надають відповідну інформацію. Органи місцево­го самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо переві­рок, а також організовувати проведення перевірок на підприєм­ствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм пов­новажень органів виконавчої влади (ст. 18).

Статтею 34 цього Закону виконавчим органам сільських, се­лищних та міських рад делеговані (надані органами виконавчої влади), зокрема, повноваження щодо здійснення контролю за забезпеченням соціального захисту працівників, зайнятих на ро­ботах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в устано­вах та організаціях, а також за якістю проведення атестації робо­чих місць, за умовами праці та надання працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах; участі у веденні колективних переговорів та укладенні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території; реєстрації колективних договорів і угод, здійснення контролю за їх виконанням (з пи­тань охорони праці у тому числі).

Стаття 264.     (Статтю 264 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93)

Стаття 265.    Відповідальність за порушення законодавства про працю

Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

(Статт 265 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)

1. Найбільш ефективним засобом гарантій реалізації наданих

законом трудових прав і свобод є покладення обов'язку нести

 

негативні наслідки за порушення правових вимог трудового за­конодавства.

Загальні засади притягнення до відповідальності встановлені ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За порушення законодавства про працю винні особи зобов'я­зані відшкодувати матеріальну й моральну шкоду, нести дисцип­лінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

2.             Умови і порядок застосування матеріальної відповідально­

сті за порушення законодавства про працю, обов'язків сторін

трудових правовідносин встановлені КЗпП — відповідно ст.ст. 117,

127-129, 130-138, 173, 235-237, 238, 2525, 252s, а також окре­

мими законами — «Про охорону праці» (ст.ст. 8, 11, 13, 25), «Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещас­

ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності» (ст. 21 та ін.), «Про підпри­

ємства в Україні» (ст. 26, 36), «Про порядок вирішення колектив­

них трудових спорів (конфліктів)» (ст. 34), «Про службу в орга­

нах місцевого самоврядування» (ст. 24), Повітряним кодексом

(ст. 36) та ін.

Відповідні рекомендаційні роз'яснення щодо порядку засто­сування матеріальної відповідальності містять постанови Плену­му Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, устано­вам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 p., «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 р., «Про практи­ку розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 p., «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 р.

Законодавством про працю передбачається також обов'я­зок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати мо­ральну шкоду працівнику, завдану внаслідок порушення його законних прав (ст. 237' КЗпП), а також у випадку, якщо небез­печні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого (ст. 12 Закону України «Про охорону праці»).

За порушення трудової дисципліни, невиконання або не­належне виконання трудових обов'язків працівники несуть дис-

 

828

 

Г.шва XVIII

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

 

829

 

 

 

циплінарну відповідальність. Порядок та підстави й застосуван­ня передбачені ст. ст. 40 (п. п. З, 4, 7, 8), 41 (п. 1), 45, 147—152) КЗпГТ та окремими законами України, зокрема «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудо­вих спорів (конфліктів)», «Про статус суддів», «Про державну службу» та іншими, а також дисциплінарними статутами та по­ложеннями про дисципліну в окремих сферах професійної діяль­ності.

5. Притягнення до адміністративної відповідальності за пору­шення вимог трудового законодавства регламентується Кодек­сом України про адміністративні правопорушення, який перед­бачає її застосування за:

порушення встановлених строків виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також за інші порушення вимог законодавства про працю, про охорону праці (ст. 41);

ухилення осіб, які представляють власників або уповноваже­ні ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від учас­ті в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колекти­вного договору, угоди, умисне порушення встановленого зако­нодавством строку початку переговорів або незабезпечення ро­боти комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк (ст. 41і);

порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або упов­новажені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових ко­лективів (ст. 412);

ненадання особами, які представляють власників або уповно­важені ними органи чи профспілки або інші уповноважені тру­довим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41');

порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єк­тах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці (ст. 93);

 

порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охо­рони праці (ст. 94);

порушення посадовими особами підприємств, установ, орга­нізацій незалежно від форм власності, громадянами — власника­ми підприємств чи уповноваженими ними особами правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іоні­зуючого випромінювання (ст. 95);

недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування, розміщення, будівництва і реконструкції, а так само прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, зведених з порушенням законодавства; надання недостовірної інформації про умови проектування і будівництва чи необгрунтована відмова, у наданні такої інформації; проектування об'єктів і споруд з пору­шенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від ньо­го (ст. 96);

порушення встановлених на залізничному, морському, річ­ковому та повітряному транспорті правил пожежної безпеки (ст. 120);

порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів по­жежогасіння не за призначенням (ст. 175);

невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціаль­но уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці щодо усунення порушень законодавства про охорону пра­ці або створення перешкод для діяльності цих органів (ст. 188J);

невиконання законних вимог посадових осіб державної ін­спекції праці Міністерства праці та соціальної політики України щодо усунення порушень законодавства про працю (ст. 188'1);

невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду або створення перешкод для їх діяльності (ст. 188s).

Зазначеним Кодексом визначаються органи та порядок роз­гляду справ про адміністративні правопорушення.

 

830

 

Глава XVII1

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю                83 І

 

 

 

Відповідні підстави для притягнення до адміністративної від­повідальності містять положення законів України «Про зайня­тість населення» (ст. ст. 5, 20), «Про основи соціальної захище­ності інвалідів в Україні» (ст. 20), «Про охорону праці» (ст. 31), «Про колективні договори і угоди» (ст. ст. 17—19), «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (ст. ст. 29— 32), «Про пожежну безпеку» (ст. 35), «Про забезпечення санітар­ного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 46), «Про ви­користання ядерної енергії та радіаційної безпеки» (ст. 82).

Механізм накладення та стягнення штрафів за адміністратив­ні правопорушення вимог законодавства про працю знаходить конкретизацію у відомчих інструкціях та положеннях, серед яких слід назвати Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці, затверджене постановою Кабінету Мі­ністрів України № 754 від 17 вересня 1993 p., інструкцію про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітар­ного законодавства, затверджену наказом МОЗ України № 64 від 14 квітня 1995 p., Положення про порядок встановлення розмі­рів та накладення штрафів на підприємства, установи, організа­ції, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енер­гії, у разі порушення ними норм, правил і стандартів безпеки або умов дозволів на ведення робіт, затверджене постановою Кабіне­ту Міністрів України № 708 від 29 червня 1996 p., інструкцію про порядок накладення штрафів державною інспекцією праці Міні­стерства праці і соціальної політики України, затверджену нака­зом Мінпраці № 23/35 від 13 лютого 1998 p., Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інва­лідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 груд­ня 2001 р. (визначає механізм сплати підприємствами (об'єднан­нями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

6. Кримінальна відповідальність за. порушення законодавст­ва про працю передбачена статтями 170—175 КК України. Зокрема

 

до такої відповідальності можуть бути притягнені особи за умис­не перешкоджання законній діяльності професійних спілок (ст. 170), законній професійній діяльності журналістів (ст. 171), грубе порушення угоди про працю шляхом обману чи зловживан­ня довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ст. 173), примушування до участі у страйку або перешко­джання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосу­вання насильства або інших незаконних дій (ст. 174), безпідстав­ну невиплату заробітної плати (ст. 175).

Статтею 172 КК України встановлено кримінальну відпові­дальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особис­тих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

 

Науково-практичне видання

КОДЕКС ЗАКОНІВ про ПРАЦЮ УКРАЇНИ

Науково-практичний коментар

Керівник авторського колективу

доктор юридичних наук, професор

[В. І. ПРОКОПЕНКОІ

Свідоцтво

про внесення СКП1ІФ «Консум»

до державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції

серії ДК№ 162 від 01.09.2000 р.

Керівник видавничих проектів    В. В. Сунцов, канд- юрид. наук

Відповідальний за випуск    К. К. Гулий, канд. юрид. наук Дизайн і комп'ютерна верстка    М. Л. Теплицький

ISBN 966-7920-40-2

9789667920401

Підписано до друку 31.01.2003. Формат 60x84 '/»■• Папір офсетний. Гарнітура TimesET. Друк офсетний.

Ум. друк. арк. 48,36. Обл.-вид. арк. 46,8. Вид. № 3-07. Наклад 10 000 прим. (1-й завод - 2000). Ціна договірна. Зам. № 3-15.

Спільне колективне підприємство фірма «Консум»

Україна, 61057 м. Харків, а/с 9123.

Тел./факс (0572) 23-76-75, 170-119.

E-mail: book@konsiim.kharkov.ua

http://www.konsum.kharkov.ua

Інтернет магазин

http://delko.com.ua

АТЗТ Книга 254655, МСП, Київ-53

Артема, 25

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 20      Главы: <   15.  16.  17.  18.  19.  20.