Глава XVIII НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ
Стаття 259. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльности від власника або уповноваженого ним органу.
Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
(Стаття 259 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 2240-10від 27.07.81; Законами № 285 7-12 від 15.12.92, № 3694-12 від 15.12.93, № 2343- III від 05.04.2001)
1. В умовах становлення механізмів ринкової економіки, розширення договірних засад регулювання трудових правовідносин значне місце у забезпеченні трудових прав та захисті законних інтересів їх учасників має належати суб'єктам нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.
Ефективність здійснення такого нагляду значною мірою залежить від дотримання принципу незалежності діяльності уповноважених органів та інспекцій у цій сфері від роботодавців.
Міжнародними нормами, зокрема Конвенцією 1947 р. «Про інспекцію праці» № 81 та Конвенцією 1969 р. «Про інспекцію праці в сільському господарстві» № 129, закріплено, що завданням інспекції праці, яка має знаходитись під контролем цент-
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
ральної влади, повинно бути забезпечення застосування положень законодавства щодо умов праці (регулювання робочого часу та відпочинку, оплати праці, створення безпечного середовища на робочому місці тощо). З цією метою інспекторам праці має надаватись право безперешкодного входу без попереднього повідомлення на будь-яке підприємство, що підлягає контролю інспекції, здійснювати будь-які перевірки та вимагати вжиття заходів щодо усунення недоліків в умовах праці, що загрожують здоров'ю та безпеці працівників.
2. Спеціально уповноваженим органом нагляду і контролю у сфері праці в Україні є Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, створений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1771, який є правонаступником Головної державної інспекції праці та Державної експертизи умов праці України.
Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці) відповідно до Положення, затвердженого зазначеною постановою, є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому. Його завданнями є: державний нагляд за додержанням законодавства про працю та законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності (далі — підприємства) та у фізичних осіб, які використовують найману працю; участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці. Держнаглядпраці проводить свою діяльність у взаємодії з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями.
Очолює Держнаглядпраці директор департаменту —- Головний державний інспектор праці України, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням міністра праці та соціальної політики.
За погодженням з міністром праці та соціальної політики утворюються територіальні державні інспекції праці, положення про які затверджує директор Держнаглядпраці.
810
Глава XVIII
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
811
Для погодженого вирішення питань, обговорення найважливіших напрямів діяльності у Держнаглядпраці утворюється колегія у складі директора, його заступників за посадою та керівників структурних підрозділів Держнаглядпраці. До складу колегії можуть входити керівники органів виконавчої влади та громадських організацій.
3. До повноважень Держнаглядпраці належить: контроль за додержанням законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом проведення перевірок підприємств та фізичних осіб, які використовують найману працю; узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробка пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства та подання їх на розгляд Мінпраці; участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці; підготовка проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, пропозицій щодо соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці; забезпечення проведення державної експертизи умов праці та здійснення державного контролю за правильністю призначення і надання працівникам підприємств соціальних гарантій і компенсацій за роботу в шкідливих та важких умовах праці відповідно до законодавства; участь у розробленні пропозицій щодо вдосконалення обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до його компетенції; здійснення за дорученням Мінпраці міжнародних зв'язків з питань, що належать до його компетенції; опрацювання і подання на розгляд Мінпраці проектів нормативно-правових актів, якими регулюються питання, що належать до його компетенції; замовлення науково-дослідних робіт з питань, що належать до його компетенції; розгляд в установленому порядку звернення громадян і здійснення їх прийому з питань, що належать до компетенції Департаменту; забезпечення інформування населення про стан додержання законодавства про працю та умови праці, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, надання правової, практичної і методичної допомоги підприємствам, проведення
роз'яснювальної та консультаційної роботи з питань, що належать до його компетенції; організація видання необхідної нормативної, методичної та іншої документації і літератури; забезпечення у межах своєї компетенції реалізації державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у Держнаглядпраці та його територіальних органах.
Держнаглядпраці для виконання покладених на нього завдань видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Посадові особи Держнаглядпраці наділені правом безперешкодно в будь-який час без попереднього повідомлення відвідувати підприємства для перевірки додержання законодавства про працю та умови праці, вимагати від роботодавців необхідні пояснення, матеріали та інформацію; давати посадовим особам центральних і місцевих органів виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування та підприємствам обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та умови праці; складати у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із законодавством; вносити роботодавцям подання про накладення стягнення на окремих посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та умови праці, а в окремих випадках передавати матеріали щодо цих порушень до правоохоронних органів.
Крім того, згідно з Законом України «Про зайнятість населення» у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.
Згідно з Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 p., інспекція складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості.
812
Глава XVIII
Нагляї і контроль за додержанням законодавства про працю
813
У містах з населенням понад 500 тис. чоловік може створюватися структурний підрозділ інспекції обласного центру зайнятості. В інших містах, а також у районах вводиться посада інспектора інспекції обласного центру зайнятості.
Інспекція уповноважена проводити перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями передусім щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту; забезпечувати правильність і своєчасність застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами і організаціями; здійснювати контроль за додержанням громадянами законодавства про зайнятість населення, рекомендацій служби зайнятості в період вирішення питання про працевлаштування та виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, надання одноразової матеріальної допомоги безробітному та членам сім'ї, які перебувають на його утриманні, матеріальної допомоги громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю тощо.
6. Згідно з частиною другою коментованої статті контрольними функціями у сфері дотримання законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях наділені центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких вони знаходяться.
Загальним положенням про міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України, затвердженим Указом Президента України 12 березня 1996 p., передбачено, що в межах своїх повноважень ці органи організовують виконання актів законодавства та здійснюють систематичний контроль за їх реалізацією. У випадках, передбачених законодавством, їх рішення є обов'язковими для виконання місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та громадянами.
Головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної полі-
тики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціать-ного страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції є Міністерство праці та соціальної політики України, яке діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України № 1035/2000 від 30 серпня 2000 р.
У межах своїх повноважень Мінпраці України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. Мінпраці України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними органами інших держав, а також об'єднаннями громадян, релігійними об'єднаннями, благодійними організаціями та окремими громадянами. У разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти. Рішення Мінпраці України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності і громадянами.
7. Повноваження органів прокуратури щодо нагляду за дотриманням законів у цілому визначені в Законі України «Про прокуратуру», згідно з яким прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
814
Глава XV111
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
815
Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян і юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищому прокурору або до суду.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
8. При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; порушувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; давати приписи про усунення очевидних порушень закону; вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; звертатись до суду або арбітражного суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
9. Частиною четвертою коментованої статті громадський контроль за додержанням законодавства про працю віднесено до відання професійних спілок та їх об'єднань. Статтею 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено повноваження профспілок, їх об'єднань щодо захисту прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до зазначеної норми профспілки, їх об'єднання захищають право громадян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту.
Контрольні функції щодо умов праці здійснюються профспілковими структурами у процесі підготовки та підписання колективного договору, в якому затверджуються форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом.
Профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників, профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний дня усунення загрози життю або здоров'ю працівників. Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам з питань охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та давати
816
Глава XVIII
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
817
свої висновки про них. Для здійснення цих функцій профспілки, їх об'єднання можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, затверджувати положення про них. Уповноважені представники профспілок мають право вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов'язковими для розгляду, та одержувати від них аргументовані відповіді у місячний термін.
10. Законом України «Про охорону праці», крім того, перед
бачено, що громадський контроль за додержанням законодавст
ва про охорону праці здійснюють трудові колективи через обра
них ними уповноважених; професійні спілки — через свої вибо
рні органи і представників (ст. 46).
Згідно з ст. 48 цього Закону професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту. Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів (угод), вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь,
11. Уповноважені трудовими колективами з питань охорони
праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві
виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для
розгляду власником пропозиції щодо усунення виявлених пору
шень нормативних актів з безпеки і гігієни праці. Для виконан
ня цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання
і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на
передбачений колективним договором строк із збереженням за
ним середнього заробітку. Уповноважені трудовими колектива
ми діють відповідно до типового Положення про роботу уповно
важених трудовими колективами з питань охорони праці, затвер
дженого наказом Державного комітету України по нагляду за
охороною праці № 135 від 28 грудня 1993 p., згідно з яким інсти
тут уповноважених трудовими колективами з питань охорони
праці створюється відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство) незалежно від форм власності та видів їх діяльності для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. Уповноважені трудовими колективами з питань охорони праці (далі — уповноважені з питань охорони праці) обираються простою більшістю голосів на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, зміни, дільниці, бригади, ланки тощо відкритим голосуванням з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу. Уповноваженим з питань охорони праці не може бути обраний працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці.
Методичне керівництво роботою уповноважених з питань охорони праці здійснює орган самоврядування трудового колективу, а також за погодженням власника, трудового колективу і профспілки (профспілок) — служба охорони праці підприємства. Уповноважені з питань охорони праці співпрацюють з комісією з питань охорони праці підприємства. Він може бути одночасно і представником профспілки з цих питань. Уповноважені з питань охорони праці при виконанні своїх функцій взаємодіють з ланковими, бригадирами, майстрами, керівниками відповідних структурних підрозділів, спеціалістами служби охорони праці підприємства, посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці, представниками профспілки (профспілок).
Уповноважені трудовими колективами з питань охорони праці наділені відповідними повноваженнями, а саме: безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів з охорони праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого їх обрав; вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язків для розгляду власником (керівником відповідного структурного підрозділу підприємства) пропозиції щодо усунення виявлених порушень нормативних актів з охорони праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій; вимагати від майстра, бригадирами іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю праців-
818
Глава XVIII
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
819
ників; вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці; брати участь у перевірках стану безпеки і умов праці, які проводяться посадовими особами органів державного нагляду і громадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, місцевих органів державної виконавчої влади; бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства; бути представниками від трудових колективів з питань охорони праці в районних (міських), міжрайонних (окружних) судах.
Стаття 260. Державний нагляд за охороною праці
Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:
Державний комітет України по нагляду за охороною праці;
Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;
органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоровея України.
(Стаття 260 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 2240-10 від 29.07.81, № 2957-10 від 30.12.81; Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Зазначений у коментованій статті перелік органів державного нагляду за охороною праці у Законі України «Про охорону праці» розширено нормою про здійснення вищого нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами (ст. 44). У цьому Законі встановлено й основні повноваження і права органів державного нагляду за охороною праці. У ст. 45, зокрема, зазначено, що ці органи не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Посадові особи цих органів — державні інспектори — наділені правом безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення,
матеріали та інформацію з даних питань; надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці; зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.
2. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. створено Державний департамент з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), який є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і йому підпорядковується. Він є правонаступником Комітету по нагляду за охороною праці. Для реалізації покладених на Держнаглядохоронпраці завдань утворюються територіальні управління.
Положення про Державний департамент з нагляду за охороною праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 925 від 6 червня 2000 p., визначає його компетенцію, за якою Держнаглядохоронпраці організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх до Мінпраці, організовує та здійснює державний нагляд за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативно-правових актів про охорону праці; розробляє за участю міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і профспілок проект Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого
820
Глава XVIII
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
821
середовища, організовує її виконання, забезпечує систематичне інформування населення про хід реалізації передбачених Програмою заходів, погоджує і контролює виконання галузевих і регіональних програм, а також комплексних заходів, здійснюваних підприємствами з цих питань: здійснює державний гірничий нагляд і, відповідно до законодавства, перевіряє виконання вимог гірничого законодавства та нормативно-правових актів з питань охорони надр і безпечного проведення гірничих робіт, додержання вимог нормативно-правових актів щодо виготовлення, транспортування, зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів і виробів на їх основі, додержання умов охорони надр під час розробки родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробки мінеральної сировини; здійснює державний нагляд за безпечним проведенням робіт на виробництвах та об'єктах підвищеної небезпеки, здійснює державний нагляд за своєчасним забезпеченням спецодягом, іншими засобами колективного та індивідуального захисту працівників відповідно до нормативно-правових актів за безпечним проведенням робіт з утилізації зброї, звичайних видів боєприпасів, виробів ракетної техніки тощо.
Функції нагляду за проведенням заходів з охорони праці цей орган здійснює також у процесі прийняття рішень про видання дозволів на початок роботи підприємств, установ і організацій усіх форм власності та видів діяльності; введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення; проведення експертизи проектів, пов'язаних з утилізацією зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки; проведення підривних робіт і виготовлення непромислових вибухових речовин; організацію робіт із сертифікації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, засобів колективного та індивідуального захисту працівників, інших засобів виробництва, технологічних процесів і робіт, стандарти на які містять вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей в межах законодавства; погодження стандартів, технічних умов та інших нормативних документів на машини, механізми, устаткування, транспортні засоби та інші засоби виробництва, технологічні процеси, які містять вимоги щодо охорони праці та ін.
У процесі управління майном підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, Держнаглядохо-ронпраці затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, контролює їх додержання; укладає і розриває контракти з керівниками підприємств, установ і організацій; здійснює керівництво і координацію роботи своїх експертно-технічних центрів; проводить аудит систем управління охороною праці (через свої експертно-технічні центри); залучає до роботи на громадських засадах позаштатних державних інспекторів з нагляду за охороною праці та надр, надає методичну допомогу уповноваженим трудовими колективами з питань охорони праці; здійснює управління державним фондом охорони праці відповідно до законодавства; здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
3. Здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки покладено на Державний комітет ядерного регулювання України (Держатомрегулю-вання України), який діє на підставі відповідного Положення, затвердженого Указом Президента України № 155/2001 від 6 березня 2001 р.
Основними напрямками діяльності цього органу є здійснення нагляду за додержанням експлуатуючими організаціями, підприємствами, установами, організаціями, що виконують роботи на майданчиках ядерних установок, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об'єктах вимог ядерної та радіаційної безпеки; організація та здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання; здійснення контролю за реапізацією заходів, спрямованих на запобігання аваріям на ядерних установках, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об'єктах, та забезпечення готовності підприємств, установ і організацій до ліквідації наслідків таких аварій; контроль за додержанням встановленого порядку подання інформації про випадки порушень у роботі ядерних установок або схо-
822
Глава XVIII
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працК>
823
виш, для захоронения радіоактивних відходів, з'ясування причин таких порушень, а також обставин виникнення ядерних інцидентів і радіаційних аварій; застосування в межах своїх повноважень примусових заходів щодо юридичних і фізичних осіб у разі порушення ними законодавства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також умов виданих ліцензій. Рішення Держатомрегулювання України є обов'язковими до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Держатомрегулювання України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи (державні інспекції з ядерної безпеки).
4. За Законом України «Про пожежну безпеку» органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій, а також громадянами; проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки. Посадові особи органів державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду з відповідними повноваженнями (ст. 7 цього Закону).
Згідно з Положенням про Державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. № 508 здійснення державного пожежного нагляду є одним із основних завдань Державної пожежної охорони, відповідно до якого вона контролює виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, а також посадовими особами
і громадянами законодавства з питань пожежної безпеки, протипожежних вимог стандартів, норм і правил; у раз' потреби перевіряє на підприємствах відповідність вимогам пожежної безпеки продукції, що ними виробляється, а також відповідність стандартам і технічним умовам протипожежного устаткування; зупиняє виробництво пожежонебезпечних речовин, приладів та обладнання, пожежної техніки, протипожежного устаткування, технічних засобів запобігання пожежам і надання послуг протипожежного призначення, якщо вони не відповідають вимогам стандартів.
Державний пожежний нагляд (далі — держпожнагляд) здійснюють Головне управління Державної пожежної охорони МВС (центральний орган держпожнагляду), управління (відділи) Державної пожежної охорони ГУВС у Криму МВС України, ГУВС м. Києва і Київської області, УВС областей і м. Севастополя (територіальні органи держпожнагляду), відділи та підрозділи, підпорядковані безпосередньо Головному управлінню Державної пожежної охорони МВС, загони і частини Державної пожежної охорони (місцеві органи держпожнагляду).
Держпожнагляд виконує покладені на нього завдання у взаємодії з іншими державними органами, добровільними протипожежними об'єднаннями і формуваннями громадян.
5. У межах своїх повноважень державний нагляд за додержанням законодавства про охорону праці здійснює Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України (далі — держсанепідслужба МОЗ України) — централізована система органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, яка діє на підставі Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом МОЗ України № 78 від 18 квітня 2000 р.
Держсанепідслужбу системи МОЗ України складають Головне санітарно- епідеміологічне управління МОЗ України; управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ України; центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України; Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, районні та районні в містах санітарно-епідеміоло-
824
Глава XVIII
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. 825
гічні станції, дезінфекційні станції; центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, лінійні санітарно-епідеміологічні станції на залізницях; центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції водних басейнів і портів; центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному транспорті; санітарно-епідеміологічні станції об'єктів, що мають особливий режим роботи; санітарно-карантинні підрозділи (відділи, пункти); спеціалізовані установи й заклади МОЗ для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними для людей інфекційними хворобами: наукові установи (науково-дослідні інститути, наукові та науково-практичні об'єднання, контрольні, експертні установи, центри) гігієнічного та епідеміологічного профілю державної санітарно-епідеміологічної служби України; комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ України; рада з регламентації застосування та впровадження дезинфекційних засобів; інші установи, заклади та підрозділи санітарно-епідеміологічного профілю, які створено згідно із законодавством України.
Постанови, розпорядження, приписи, висновки головних державних санітарних лікарів та інших посадових осіб держсанепід-служби МОЗ України обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами, прийнятими в межах їх повноважень.
Стаття 261. (Статтю 261 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93)
Стаття 262. (Статтю 262 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93)
Стаття 263. Повноваження .місцевих державних
адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:
забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігени праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;
здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про
охорону праці.
(Стаття 263 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 2240-10від 29.07.81; Законом № 3694-12 від 15.12.93)
Крім коментованої статті повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у галузі охорони праці визначаються Законом України «Про охорону праці», в якому, зокрема, зазначено, що вони забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення; організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування; здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці; створюють при необхідності фонди охорони праці. Для виконання вказаних функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.
У цілому компетенція органів місцевої виконавчої влади визначається Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р., ст. 16 якого закріплює їх контрольні функції, зокрема і у сфері охорони праці. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці місцева державна адміністрація може здійснювати, реалізуючи свої повноваження щодо соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях, якісне проведення атестації робочих місць (ст. 24 Закону). Відповідні управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій у своїй діяльності підзвітні і підконтрольні голові адміністрації та органам виконавчої влади (праці та соціальної політики) вищого рівня.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконт-рольності органам місцевого самоврядування (ст. 17 Закону). Від-
826
Глава XVIII
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
827
носини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію. Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади (ст. 18).
Статтею 34 цього Закону виконавчим органам сільських, селищних та міських рад делеговані (надані органами виконавчої влади), зокрема, повноваження щодо здійснення контролю за забезпеченням соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях, а також за якістю проведення атестації робочих місць, за умовами праці та надання працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах; участі у веденні колективних переговорів та укладенні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території; реєстрації колективних договорів і угод, здійснення контролю за їх виконанням (з питань охорони праці у тому числі).
Стаття 264. (Статтю 264 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93)
Стаття 265. Відповідальність за порушення законодавства про працю
Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
(Статт 265 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Найбільш ефективним засобом гарантій реалізації наданих
законом трудових прав і свобод є покладення обов'язку нести
негативні наслідки за порушення правових вимог трудового законодавства.
Загальні засади притягнення до відповідальності встановлені ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За порушення законодавства про працю винні особи зобов'язані відшкодувати матеріальну й моральну шкоду, нести дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
2. Умови і порядок застосування матеріальної відповідально
сті за порушення законодавства про працю, обов'язків сторін
трудових правовідносин встановлені КЗпП — відповідно ст.ст. 117,
127-129, 130-138, 173, 235-237, 238, 2525, 252s, а також окре
мими законами — «Про охорону праці» (ст.ст. 8, 11, 13, 25), «Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещас
ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності» (ст. 21 та ін.), «Про підпри
ємства в Україні» (ст. 26, 36), «Про порядок вирішення колектив
них трудових спорів (конфліктів)» (ст. 34), «Про службу в орга
нах місцевого самоврядування» (ст. 24), Повітряним кодексом
(ст. 36) та ін.
Відповідні рекомендаційні роз'яснення щодо порядку застосування матеріальної відповідальності містять постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 p., «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 р., «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 p., «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 р.
Законодавством про працю передбачається також обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду працівнику, завдану внаслідок порушення його законних прав (ст. 237' КЗпП), а також у випадку, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого (ст. 12 Закону України «Про охорону праці»).
За порушення трудової дисципліни, невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків працівники несуть дис-
828
Г.шва XVIII
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
829
циплінарну відповідальність. Порядок та підстави й застосування передбачені ст. ст. 40 (п. п. З, 4, 7, 8), 41 (п. 1), 45, 147—152) КЗпГТ та окремими законами України, зокрема «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про статус суддів», «Про державну службу» та іншими, а також дисциплінарними статутами та положеннями про дисципліну в окремих сферах професійної діяльності.
5. Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог трудового законодавства регламентується Кодексом України про адміністративні правопорушення, який передбачає її застосування за:
порушення встановлених строків виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також за інші порушення вимог законодавства про працю, про охорону праці (ст. 41);
ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк (ст. 41і);
порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів (ст. 412);
ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41');
порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці (ст. 93);
порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці (ст. 94);
порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадянами — власниками підприємств чи уповноваженими ними особами правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання (ст. 95);
недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування, розміщення, будівництва і реконструкції, а так само прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, зведених з порушенням законодавства; надання недостовірної інформації про умови проектування і будівництва чи необгрунтована відмова, у наданні такої інформації; проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього (ст. 96);
порушення встановлених на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті правил пожежної безпеки (ст. 120);
порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням (ст. 175);
невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів (ст. 188J);
невиконання законних вимог посадових осіб державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України щодо усунення порушень законодавства про працю (ст. 188'1);
невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду або створення перешкод для їх діяльності (ст. 188s).
Зазначеним Кодексом визначаються органи та порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення.
830
Глава XVII1
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю 83 І
Відповідні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності містять положення законів України «Про зайнятість населення» (ст. ст. 5, 20), «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (ст. 20), «Про охорону праці» (ст. 31), «Про колективні договори і угоди» (ст. ст. 17—19), «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (ст. ст. 29— 32), «Про пожежну безпеку» (ст. 35), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 46), «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки» (ст. 82).
Механізм накладення та стягнення штрафів за адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю знаходить конкретизацію у відомчих інструкціях та положеннях, серед яких слід назвати Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 17 вересня 1993 p., інструкцію про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, затверджену наказом МОЗ України № 64 від 14 квітня 1995 p., Положення про порядок встановлення розмірів та накладення штрафів на підприємства, установи, організації, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення ними норм, правил і стандартів безпеки або умов дозволів на ведення робіт, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 708 від 29 червня 1996 p., інструкцію про порядок накладення штрафів державною інспекцією праці Міністерства праці і соціальної політики України, затверджену наказом Мінпраці № 23/35 від 13 лютого 1998 p., Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. (визначає механізм сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
6. Кримінальна відповідальність за. порушення законодавства про працю передбачена статтями 170—175 КК України. Зокрема
до такої відповідальності можуть бути притягнені особи за умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок (ст. 170), законній професійній діяльності журналістів (ст. 171), грубе порушення угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ст. 173), примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або інших незаконних дій (ст. 174), безпідставну невиплату заробітної плати (ст. 175).
Статтею 172 КК України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Науково-практичне видання
КОДЕКС ЗАКОНІВ про ПРАЦЮ УКРАЇНИ
Науково-практичний коментар
Керівник авторського колективу
доктор юридичних наук, професор
[В. І. ПРОКОПЕНКОІ
Свідоцтво
про внесення СКП1ІФ «Консум»
до державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
серії ДК№ 162 від 01.09.2000 р.
Керівник видавничих проектів В. В. Сунцов, канд- юрид. наук
Відповідальний за випуск К. К. Гулий, канд. юрид. наук Дизайн і комп'ютерна верстка М. Л. Теплицький
ISBN 966-7920-40-2
9789667920401
Підписано до друку 31.01.2003. Формат 60x84 '/»■• Папір офсетний. Гарнітура TimesET. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 48,36. Обл.-вид. арк. 46,8. Вид. № 3-07. Наклад 10 000 прим. (1-й завод - 2000). Ціна договірна. Зам. № 3-15.
Спільне колективне підприємство фірма «Консум»
Україна, 61057 м. Харків, а/с 9123.
Тел./факс (0572) 23-76-75, 170-119.
E-mail: book@konsiim.kharkov.ua
http://www.konsum.kharkov.ua
Інтернет магазин
http://delko.com.ua
АТЗТ Книга 254655, МСП, Київ-53
Артема, 25
«все книги «к разделу «содержание Глав: 20 Главы: < 15. 16. 17. 18. 19. 20.