Глава XVI ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ. УЧАСТЬ ПРАЦІВНИКІВ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ, УСТАНОВАМИ, ОРГАНІЗАЦІЯМИ*

(Назва глави XVI п змінами, внесеними згідно і Указом IIВР № 8474-10 від 27.02.85)

Стаття 243. Право працівників на об'єднання у професійні спілки Відповідно до Конституції України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представ­ництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-еконо­мічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представ­никами працівників і захисниками їх трудових, соціально-еко­номічних прав та інтересів в органах державної влади та місце­вого самоврядування, у відносинах з власником або уповнова­женим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян. (Стаття 243 із змінами, внесеними згідно із Законом № 263/95-ВР від 05.07.95,

в редакції Закону № 2343-111 від 05.04.2000)

1. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за ро­дом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо член­ства у професійних спілках встановлюється виключно Конститу­цією і законами України (ст. 36 Конституції України).

* Див.: Закон України від 15 вересня 1999 р. «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» // Офіційний вісник України. — 1999. — № 38. — Ст. I8.S9: Закон України від ІЗ грудня 2001 р. № 2886-111 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності // ВВР. — 2002. — № 11. — Ст. 79.

713

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р.

Професійна спілка — добровільна неприбуткова громадсь­ка організація, яка об'єднує громадян, пов'язаних спільними ін­тересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчан­ня) (ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулюван­ня трудових і соціально-економічних відносин профспілки, орга­нізації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, об­ласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських (ст. 11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії дія­льності».

5.             Статус первинних мають профспілки чи організації проф­

спілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навча­

льному закладі, або об'єднують членів профспілки, які забезпе­

чують себе роботою самостійно чи працюють на різних підпри­

ємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Статус місцевих мають профспілки, які об'єднують не менш як дві первинні профспілкові організації, що діють на різних під­приємствах, установах, організаціях однієї адміністративно-тери­торіальної одиниці (міста, району в місті, району, села, селища).

Статус обласних мають профспілки, організації яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї обла­сті, міст Києва та Севастополя; в більшості адміністративно-тери­торіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя, де розташовані підприємства, установи або організації певної галузі.

Статус регіональних мають профспілки, організації яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць двох або більше областей.

Статус всеукраїнських профспілок визначається за однією з таких ознак:

— наявність організацій профспілки в більшості адміністра­тивно-територіальних одиниць України, визначених частиною

714

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

715

другою статті 133 Конституції України (Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хар­ківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Че­рнігівська області, міста Київ та Севастополь);

— наявність організацій профспілки в більшості з тих адмі­ністративно-територіальних одиниць України, де розташовані під­приємства, установи або організації певної галузі.

Статус республіканських професійних спілок Автономної Республіки Крим визначається за ознаками всеукраїнських про­фесійних спілок стосовно території Автономної Республіки Крим.

Професійні спілки у своїй діяльності незалежні від орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування, робо­тодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об'єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об'­єднань.

12.           Професійні спілки діють відповідно до законодавства та

своїх статутів, які не повинні суперечити законодавству України.

Статут професійної спілки містить: мету та завдання проф­спілки; умови і порядок прийняття у члени профспілки та ви­буття з неї; права, обов'язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки; територіальну, га­лузеву або фахову сферу діяльності; організаційну структуру проф­спілки; умови, строки, порядок скликання з'їздів, конференцій чи загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень; джерела надходження (формування) коштів проф­спілки та напрями їх використання; порядок здійснення госпо­дарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки; умови та порядок припинення діяльності профспіл­ки і вирішення майнових питань (ст. 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

13.           Для ведення переговорів на відповідному рівні договірно­

го регулювання трудових, соціально-економічних відносин проф-

спілки, їх організації, об'єднання профспілок підлягають легалі­зації (офіційному визнанню) шляхом реєстрації на відповідність заявленому статусу.

Реєстрація всеукраїнських профспілок, їх об'єднань здійсню­ється Міністерством юстиції України, інших профспілок, їх об'­єднань — відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Ки­ївським та Севастопольським міськими, районними у містах, мі­ськими (міст обласного значення) управліннями юстиції.

Для реєстрації профспілок, об'єднань профспілок їх за­сновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з'їзду, конференції, уста­новчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність ор­ганізації профспілки у відповідних адміністративно-територіаль­них одиницях, про засновників об'єднань.

На підставі поданих профспілкою, об'єднанням профспі­лок документів, легалізуючий орган у місячний термін підтвер­джує заявлений статус за ознаками визначеними статтею 11 За­кону про профспілки, включає профспілку, об'єднання проф­спілок до Реєстру громадських організацій і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про реєстрацію із зазначен­ням відповідного статусу.

Профспілка, об'єднання профспілок набувають право юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспіл­ки, які діють на підставі їх статуту.

Статус організацій всеукраїнської профспілки чи проф­спілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому ор­гану за місцем свого находження повідомлення із посиланням на свідоцтво про реєстрацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру громадських організацій.

Профспілка чи організація профспілки із статусом первинної надсилає письмове повідомлення про своє заснування також ро­ботодавцю із зазначенням персонального складу членів проф­спілки.

716

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

717

18.           Профспілки, її організації, об'єднання профспілок здій­

снюють свої повноваження, набувають цивільних справ і беруть

на себе цивільні обов'язки через свої виборні органи, які діють у

межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням).

19.           У разі невідповідності поданих документів профспілок, їх

об'єднань зазначеному ними статусу легалізуючий орган відмов­

ляє в реєстрації.

Відмова легалізуючого органу в реєстрації може бути оскар­жена профспілкою, об'єднанням профспілок до місцевого суду.

20.           Держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єд­

нання у професійні спілки та додержання прав і інтересів проф­

спілок.

Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, спри­яє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовід­носин з роботодавцями (ст. 13 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Роботодавець зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на під­приємстві, в установі, організації (ст. 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Профспілки, їх об'єднання можуть припинити свою діяль­ність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, приму­сового розпуску).

Рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) прий­мається з'їздом (конференцією), загальними зборами відповідно до статуту (положення) профспілки, об'єднання профспілок.

Діяльність профспілок, їх об'єднань, яка порушує Конститу­цію України та закони України, може бути заборонена лише за рішенням місцевого суду, а профспілок зі статусом всеукраїн­ських і республіканських та об'єднань профспілок з відповідним статусом — лише за рішенням Верховного Суду України.

Рішення про примусовий розпуск об'єднання профспілок не тягне за собою розпуску профспілок, які входять до цього об'єд­нання. У разі примусового розпуску анулюється свідоцтво про реєстрацію, профспілка чи об'єднання профспілок виключають­ся з Реєстру об'єднань громадян України з обов'язковим повід-

омленням про це у засобах масової інформації (ст.  18 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Стаття 244.    Права професійних спілок, їх об'єднань

Права професійних спілок, їх об'єднань визначаються Кон­ституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими норма­тивно-правовими актами.

(Стаття 244 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 2240-10 від 29.07.81, № 8474-10від 27.02.85; Законами № 3694-12від 15.12.93, № 263/95-ВРвід 05.07.95, в редакції Закону Ns 2343-III від 05.04.2001)

Коментована стаття визначає права професійних спілок, їх об'єднань відповідно до Конституції України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», КЗпП, інших нормативних актів.

Професійні спілки, їх об'єднання здійснюють представниц­тво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місце­вого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також ін­шими об'єднаннями громадян (ст. 19 Закону України «Про про­фесійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Залежно від характеру повноважень профспілок їх права щодо державних (господарських) органів можна поділити на три групи.

Перша група — це права профспілок дорадчого характеру. Проекти законів, які стосуються соціально-економічних відносин, подаються відповідними органами виконавчої влади з урахуван­ням пропозицій всеукраїнських профспілок, їх об'єднань. Проек­ти нормативно-правових актів, які стосуються трудових відносин або соціального захисту громадян, розглядаються органами вико­навчої влади та органами місцевого самоврядування з урахуван­ням думки відповідних профспілок, об'єднань профспілок.

Профспілки, їх об'єднання мають право вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи і відповідним органам державної влади про прийняття або внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів, які стосуються соціально-тру­дової сфери.

Профспілки, їх об'єднання мають право брати участь у роз­гляді органами виконавчої влади та органами місцевого само-

718

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

719

врядування, а також роботодавцями, їх об'єднаннями, іншими об'єднаннями громадян своїх пропозицій (частини друга — п'ята ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гаран­тії діяльності»).

Другу групу становлять права профспілок по вирішенню пи­тань на паритетних засадах з відповідним органом державного (господарського) управління. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, ви­нагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному догово­рі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом (частина шоста ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

До третьої групи належать права правоохоронного характеру. Ці права охоплюють громадський контроль за дотриманням за­конодавства про працю та про охорону праці. При використанні цієї групи прав профспілки наділені щодо роботодавця владни­ми повноваженнями: у разі загрози життю або здоров'ю праців­ників профспілки мають право вимагати від роботодавця негай­ного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільни­цях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників (частина сьома ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

4. Профспілки виступають представниками переважно колек­тивних інтересів працівників. Ці інтереси можуть бути як специ­фічними для окремих підприємств, установ і організацій, так і загальними для певної галузі, області, держави.

Специфічні колективні інтереси працівників окремих підпри­ємств і організацій найбільш повно проявляються в колективних договорах, що укладаються профспілковими органами від імені колективу працівників з власником або уповноваженим ним ор­ганом. Представництво профспілками загальних інтересів пра­цівників галузі, області, держави в цілому має на меті забезпечи-

ти єдність правового регулювання праці працівників на основі загальних принципів трудового права з урахуванням об'єктивно існуючих відмінностей у характері і видах праці (тяжкість, шкід­ливість, особливі умови тощо).

У питаннях колективних інтересів працівників профспіл­ки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках (частина перша ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та частина друга ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтере­си своїх членів при реалізації ними конституційного права на звер­нення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноважено­го Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ (частини третя і четверта ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Профспілки мають право представляти інтереси працівників у органах по розгляду індивідуальних трудових спорів (ст. 224 КЗпП та частина перша ст. 26 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»). Вони також мають право самостійно пред'являти позови на захист прав та інтересів пра­цівників до суду (статті 112, 121, 122 ЦП К України).

7.             Представництво інтересів членів профспілки у взаємовід­

носинах з роботодавцями, органами державної влади та органа­

ми місцевого самоврядування здійснюється на основі системи

колективних договорів та угод.

Профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконан­ням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодав­цями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. При відмові усунути ці порушення або недосягненні згоди у за­значений строк профспілки мають право оскаржити неправо­мірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду (час-

720

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

721

тина п'ята ст.  19 та частина п'ята ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Профспілки, їх об'єднання беруть участь у розробленні дер­жавної політики зайнятості населення, державної та територіаль­них програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих про­блем з роботодавцями, їх об'єднаннями, а також з органами вико­навчої влади та органами місцевого самоврядування, пропонують заходи щодо соціального захисту членів профспілок, які вивільня­ються в результаті реорганізації або ліквідації підприємств, уста­нов і організацій, здійснюють контроль за виконанням законодав­ства про зайнятість (частина перша ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Профспілки, їх об'єднання беруть участь у визначенні го­ловних критеріїв життєвого рівня прожиткового мінімуму, а та­кож мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини (ст. 23 Закону України «Про профе­сійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

10.           Профспілки, їх об'єднання мають право отримувати

безоплатно інформацію від роботодавців або їх об'єднань, орга­

нів державної влади та органів місцевого самоврядування з пи­

тань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та

законних інтересів своїх членів, а також інформацію про резуль­

тати господарської діяльності підприємств, установ або органі­

зацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п'яти­

денного строку.

Профспілки, їх об'єднання мають право безоплатно отриму­вати від Державного комітету статистики України статистичні дані з питань праці та соціально-економічних питань, а також виробничого та невиробничого травматизму, профзахворювань (ст. 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

11.           З метою забезпечення громадського контролю профспі­

лок за додержанням законодавства про працю і відповідно до

Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяль­

ності» Президія Ради Федерації професійних спілок України за­

твердила Типове положення про правову інспекцію праці проф-

спілки (профоб'єднання) (постанова Президії Ради Федерації професійних спілок України № П-27-8 від 2 червня 2000 p.).

12.           Правова інспекція праці профспілки, об'єднання профспі­

лок створюються та діють з метою здійснення громадського кон­

тролю за додержанням законодавства про працю, представницт­

ва та захисту трудових, соціально-економічних прав членів проф­

спілок.

Громадський контроль здійснюється на підприємствах, в уста­новах та організаціях незалежно від форм власності, виду діяль­ності та галузевої належності, де створено і діють профспілкові організації.

Правова інспекція праці профспілки у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про про­фесійні спілки, їх права та гарантії діяльності», іншими закона­ми і нормативно-правовими актами, Статутом профспілки та своїм Положенням.

Правова інспекція праці діє на правах відділу виконавчого апарату виборного органу профспілки чи її організаційної ланки (крім первинних організацій). Кількісний склад правової інспек­ції праці визначає керівний виборний орган профспілки.

Очолює правову інспекцію праці профспілки головний правовий інспектор праці профспілки.

До складу правової інспекції праці також входять правові ін­спектори праці.

Працівникам інспекції видається посвідчення встановленого зразка.

Правовий інспектор праці є уповноваженим представни­ком відповідної профспілки при здійсненні громадського конт­ролю за додержанням законодавства про працю, представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав членів проф­спілок.

Правовий (чи головний правовий) інспектор праці проф­спілки зобов'язаний:

— проводити перевірки додержання законодавства про пра­цю з питань: укладення, зміни та розірвання трудового договору і ведення трудових книжок; робочого часу і часу відпочинку; оплати праці; гарантій та компенсацій; відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом чи іншим ушкодженням здоро-

722

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

723

в'я, пов'язаним з роботою; трудової дисципліни; матеріальної відповідальності працівників; праці жінок та молоді; інших пи­тань, що випливають з трудових відносин;

—            контролювати дотримання норм законів України «Про

професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колек­

тивні договори і угоди»;

вносити роботодавцям подання або інші письмові пропози­ції про усунення виявлених порушень трудового законодавства за результатами перевірок відповідно до статей 20, 21 Закону Укра­їни «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», якими передбачено право профспілок на ведення колективних перего­ворів та укладення колективних договорів і угод, а також повно­важення щодо захисту прав громадян на працю та здійснення гро­мадського контролю за додержанням законодавства про працю;

вносити пропозиції профспілковому органу стосовно прий­няття рішення про розірвання трудового договору з роботодав­цем, який порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх пра­ва та гарантії діяльності», у разі невиконання вимоги правового інспектора праці щодо усунення виявлених порушень;

інформувати профспілкові органи та трудові колективи про результати перевірок та вносити на розгляд керівних профор­ганів пропозиції, спрямовані на усунення порушень трудового законодавства;

направляти матеріали перевірок до Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України, проку­ратури для вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб відповідно до законодавства України;

представляти інтереси членів профспілки в судових та ін­ших державних органах за дорученням керівника профспілково­го органу;

надавати правову допомогу профспілковим органам, комі­сіям з трудових спорів у здійсненні їх повноважень.

18. Правовий (головний правовий) інспектор праці профспіл­ки має право:

—            безперешкодно відвідувати підприємства, установи, орга­

нізації з метою здійснення громадського контролю за дотриман­

ням законодавства про працю на підставі посвідчення правового

інспектора праці;

вимагати та отримувати від роботодавця, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;

звертатись безпосередньо до роботодавця з питань усунен­ня порушень законодавства про працю;

вносити пропозиції про необхідні зміни та доповнення до законодавства, брати участь у розробці проектів законів та інших нормативних актів.

Правовий (головний правовий) інспектор праці профспіл­ки, який не вжив заходів, передбачених Положенням про право­ву інспекцію праці профспілки для усунення порушень законо­давства про працю, несе відповідальність у порядку, встановле­ному законодавством України.

Правова інспекція праці профспілки в питаннях здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про пра­цю взаємодіє з Державною інспекцією праці відповідно до Угоди про взаємодію Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України з Федерацією профспілок України.

Постановою Президії Ради Федерації профспілок України від 2 червня 2000 р. затверджено форму посвідчення правового (головного правового) інспектора праці профспілки, яке є дійс­ним на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності, де створені та діють проф­спілкові організації. Одержання перепустки або дозволу не по­трібно.

Зазначеною постановою Президії Ради Федерації проф­спілок України затверджено зразок подання про усунення вияв­лених порушень трудового законодавства за результатами пере­вірок, проведених правовим (головним правовим) інспектором праці профспілки.

Для вирішення актуальних проблем профспілкового руху, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації профспіл­кових кадрів, з метою захисту прав та інтересів членів профспілок профспілки та їх об'єднання мають право за рахунок власних ко­штів створювати навчальні, культурно-освітні заклади, дослідні, соціально-аналітичні установи, а також правові, статистичні, со­ціологічні навчальні центри та центри незалежних експертиз.

Для висвітлення своєї діяльності профспілки та їх об'єднання мають право бути засновниками засобів масової інформації та

724

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

725

здійснювати видавничу діяльність відповідно до закону (ст. 29 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяль­ності»).

24.           Профспілкові організації володіють, користуються і роз­

поряджаються належним їм на праві власності майном у відповід­

ності з їх статутами та положеннями.

Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підста­ві: придбання майна за рахунок членських внесків, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших під­ставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, ор­ганами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій (ст. 34 Закону Укра­їни «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

25.           Діяльність профспілок охороняється законом. Особи, які

чинять перешкоду здійсненню права громадян на об'єднання у

профспілках, а також посадові та інші особи, винні в порушенні

законодавства про профспілки, які своїми діями або бездіяльніс­

тю перешкоджають законній діяльності профспілок, їх об'єднань,

несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відпові­

дальність згідно з законами (ст. 46 Закону України «Про профе­

сійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Стаття 245.    Право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями

Працівники мають право брати участь в управлінні підпри­ємствами, установами, організаціями через загальні збори (кон­ференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які ді­ють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліп­шення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ство­рювати умови, які б забезпечували участь працівників в управ­лінні підприємствами, установами, організаціями. Службові особи підприємств, установ, організацій зобов'язані у встановлений

строк розглядати критичні зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їх про вжиті заходи.

(Стаття 245 із змінами, внесеними згідно з Указами ПЕР № 8474-10 від 27.02.85, № 5938-11 від 27.05.88; Законом № 263/95-ВР від 05.07.95)

Конституція України визнає за громадянами право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38).

Розширення прав і господарської самостійності підприємств і організацій підвищує роль колективів працівників у забезпе­ченні виробничих зобов'язань (державного замовлення).

Права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями пред­ставляють профспілки (частина перша ст. 25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»). Таким чи­ном, працівники беруть участь в управлінні виробництвом через профспілкові виборні органи, загальні збори (конференції).

На обговорення загальних зборів виносяться конкретні питання поліпшення господарської діяльності підприємства, під­вищення ефективності виробництва і якості продукції. Збори обговорюють виробничі плани і можливість їх реалізації в умо­вах ринкових відносин, проекти колективних договорів та хід їх виконання, питання зміцнення трудової дисципліни, виконання планів житлового і культурно-побутового будівництва, поліпшен­ня умов праці, організації відпочинку та інші питання, що вини­кають у колективі.

Загальні збори (конференцію) проводить виборний профспіл­ковий орган. Постанови і пропозиції зборів (конференції) реалі­зуються керівником підприємства, організації шляхом видання наказів і розпоряджень з встановленням конкретних строків ви­конання намічених заходів із зазначенням виконавців. Профспіл­ковий орган зобов'язаний доповідати на зборах (конференції) працівників про заходи, вжиті у зв'язку з раніше прийнятими постановами.

5.             Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право

направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або

особисто звертатися до посадових осіб, що зобов'язані розгляну­

ти звернення і дати обгрунтовану відповідь. Порядок розгляду

пропозицій щодо поліпшення роботи підприємства, установи, ор­

ганізації з питань соціально-культурного і побутового обслугову­

вання регулюється Законом України «Про звернення громадян».

726

Глава XVі

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

727

Стаття 246.    Представництво працівників на підприємствах, в установах, організаціях

Трудові, соціально-економічні права та інтереси працівників у відносинах з власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях представляють і захи­щають професійні спілки.

Свої повноваження професійні спілки здійснюють через ство­рені ними виборні органи, а в організаціях, де не створюються виборні органи, — через представника (довірену особу) профспіл­кової організації, яка діє у межах прав, наданих їй Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльнос­ті» та статутами (положеннями) професійних спілок.

Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кіль­ка профспілкових організацій, колективні інтереси працівників під час укладення колективного договору представляє об'єдна­ний представницький орган у порядку, визначеному частиною другою статті 12 цього Кодексу.

Професійні спілки представляють та захищають колективні інтереси працівників незалежно від їх членства у професійних спілках.

Індивідуальні права та інтереси своїх членів професійні спіл­ки представляють та захищають у порядку, передбаченому зако­нодавством та їх статутами.

Інтереси членів професійної спілки у відносинах з власником або уповноваженим ним органом представляються на основі си­стеми колективних договорів та відповідно до законодавства.

(Стаття 246 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 від 24.01.83, в редакції Закону № 2343-1II від 05.04.2001)

Представництво працівників на підприємствах, в устано­вах, організаціях здійснюється у порядку, що визначається, крім коментованої статті, також Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтере­си своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження профспілкові організації здійс­нюють через утворені ними виборні органи.

У профспілкових організаціях, де не створюються виборні органи, повноваження здійснюються через представника (дові­рену особу) профспілкової організації, яка діє у межах прав, на­даних їй Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутами (положеннями) профспілок.

Якщо на підприємстві, в установі або організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колекти­вних інтересів працівників підприємства, установи або організа­ції щодо укладення колективного договору здійснюється об'єд­наним представницьким органом, який утворюється цими пер­винними профспілковими організаціями, за ініціативою будь-якої з них. У цьому разі кожна профспілкова організація має визна­читися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним дого­вором та відповідальності за їх невиконання. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Пе­рвинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти ін­тереси найманих працівників при підписанні колективного до­говору (частина друга ст. 37 Закону, частина друга ст. 12 цього Кодексу).

Згідно з законодавством про працю власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган повинен ство­рювати профспілковому комітету реальні можливості залучати працівників до участі в управлінні виробництвом та виконувати свої обов'язки представників інтересів працівників у галузі вироб­ництва, праці, побуту і культури.

Правам профкомів у галузі регулювання умов праці, заробіт­ної плати, побуту тощо відповідають певні, визначені законом юридичні обов'язки власника. В одних випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний приймати рішення за погодженням з профкомом, зокрема, при встановленні систем оплати праці, затвердженні положення про преміювання праців­ників, запровадженні і перегляді норм виробітку; в інших — ра­зом або спільно з профкомом, зокрема, при визначенні розміру премій та інших видів заохочення, матеріальної допомоги, вина­городи за річними підсумками роботи, наданні житла. У деяких випадках власник або уповноважений ним орган може приймати рішення тільки за згодою профкому (звільнення з роботи за ініці-

728

Глава XVI

ативою власника) або з дозволу профкому (застосування надуроч­них робіт та робіт у вихідні дні).

У разі передбаченої законом вимоги про вирішення певного питання власником або уповноваженим ним органом за погод­женням з профспілковим комітетом проект документа розроб­ляє власник і погоджує його з профкомом. На прийнятому в такому порядку документі повинно бути зазначено «погоджено з профспілковим комітетом» і підпис голови профкому.

У тих випадках, коли закон вимагає, щоб відповідне питання вирішувалось власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом, про це органи приймають спільний акт, як правило, на спільному засіданні. При цьому власник або уповноважений ним орган і профком виступають як дві цілком рівні сторони. Ухвалене ними рішення або інший документ під­писуються обома сторонами.

Якщо ж власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за законом отримати згоду або дозвіл профспілкового комітету на прийняття певного рішення, профком виступає щодо власника або уповноваженого ним органу як орган контролю. Тому відмова профкому задовольнити прохання власника або уповноваженого ним органу є для нього обов'язковою. У цьому разі кожен з орга­нів — власник або уповноважений ним орган і профспілковий комітет приймає своє окреме, в межах його компетенції, рішен­ня. Наказ про звільнення працівника, виданий після отримання згоди профкому, є актом тільки власника або уповноваженого ним органу. Представник профкому його не підписує і не візує.

У ряді питань, що стосуються, зокрема, дотримання влас­ником або уповноваженим ним органом законодавства про пра­цю, правил і норм техніки безпеки та виробничої санітарії, пра­вильного застосування встановлених умов оплати праці праців­ників, профспілковий комітет виступає щодо власника як орган контролю.

Колективні інтереси працівників професійні спілки пред­ставляють та захищають незалежно від їх членства у професійних спілках (частина друга ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», частина четверта комен­тованої статті).

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні -                     /і"

7.             Індивідуальні права та інтереси своїх членів профспілки

представляють та захищають у порядку, передбаченому законо­

давством та їх статутами (частина третя ст. 17 Закону України

«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», частина

п'ята коментованої статті).

Якщо за загальним правилом розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу (ст. 43 КЗпП), то звільнення працввника, який не є членом про­фесійної спілки, що діє на підприємстві, допускається без згоди профспілкового органу (ст. 43і КЗпП).

Проте коли йдеться про колективні інтереси працівників (ре­

організація підприємств, часткове зупинення виробництва, що

тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівни­

ків), то професійним спілкам завчасно має надаватися інформа­

ція з цього питання, в тому числі інформацію про причини на­

ступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може

стосуватися, строки проведення звільнення. Власник або упов­

новажений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття

рішення проводить консультації з професійними спілками про

заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до

мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого

звільнення.           •               ...   .

Професійним спілкам надано право вносити пропозиції від­повідним органам про перенесення строків або тимчасове при­пинення чи скасування заходів, пов'язаних з вивільненням пра­цівників (частина друга і третя ст. 494 КЗпП).

8.             Представництво інтересів членів профспілки у взаємовід­

носинах з власником або уповноваженим ним органом здійсню­

ється на основі системи колективних договорів та відповідно до

законодавства (частина п'ята ст. 19 Закону України «Про профе­

сійні спілки, їх права та гарантії діяльності», частина шоста ко­

ментованої статті).

Стаття 247.    Повноваження виборного органу профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації Виборний орган профспілкової оганізації на підприємстві, в установі, організації:

730

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

731

укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колек­тиву, звертається з вимогою до відповідних органів про притяг­нення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору;

разом з власником або уповноваженим ним органом вирі­шує питання запровадження, перегляду та змін норм праці;

разом з власником або уповноваженим ним органом роз­робляє напрями розподілу коштів фонду споживання, бере участь у вирішенні питань оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат;

разом з власником або уповноваженим ним органом вирі­шує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних ро­біт, робіт у вихідні дні тощо;

разом з власником або уповноваженим ним органом вирі­шує питання соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці, матеріально-побутового, медичного обслуговування пра­цівників;

бере участь у вирішенні соціально-економічних питань, визначенні та затвердженні переліку і порядку надання праців­никам соціальних пільг;

бере участь у розробленні правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи або організації;

представляє інтереси працівників за їх дорученням під час розгляду індивідуальних трудових спорів та у колективному тру­довому спорі, сприяє його вирішенню;

приймає рішення про вимогу до власника або уповноваже­ного ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керів­ником підприємства, установи або організації, якщо він порушує законодавство про працю, про охорону праці, ухиляється від участі у переговорах щодо укладення або зміни колективного договору; не виконує зобов'язань за колективним договором, якщо цей виборний орган профспілкової організації підписав колективний договір;

дає згоду або відмовляє у згоді на розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваже­ного ним органу у випадках, передбачених законами;

бере участь у розслідуванні нещасних випадків, профе­сійних захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони пращ, здійснює контроль за відшкодуванням підприємством, уста­новою, організацією шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виробництвом або виконанням ними трудових обов'язків;

здійснює громадський контроль за виконанням власни­ком або уповноваженим ним органом законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням на підприємстві, в уста­нові, організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробни­чої санітарії, правильним застосуванням установлених умов опла­ти праці, вимагає усунення виявлених недоліків;

здійснює контроль за підготовкою та поданням власни­ком або уповноваженим ним органом документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;

14)           здійснює контроль за наданням пенсіонерам та інвалі­

дам, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в уста­

нові, організації, права користування нарівні з його працівника­

ми наявними можливостями щодо медичного обслуговування,

забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактич­

них закладів та іншими социальними послугами і пільгами згідно

із статутом підприємства, установи, організації та колективним

договором;

здійснює контроль за державним соціальним страхуван­ням працівників у призначенні допомоги із соціального страху­вання, направляє працівників на умовах, передбачених колектив­ним договором, до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочи­нку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів, перевіряє роботу з організації медичного обслуговування праців­ників та членів їх сімей;

разом з власником або уповноваженим ним органом роз­поділяє в установленому порядку жилу площу в будинках, збу­дованих за кошти або за участю підприємства, установи, органі­зації, а також ту жилу площу, яка надається у розпорядження власника в інших будинках, контролює проведення роботи з житлово-побутового обслуговування працівників.

732

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

733

Виборні органи профспілкової організації, що діють на під­приємстві, в установі, організації, мають також інші права, пе­редбачені законодавством України.

(Стаття 247 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 4617-10 від 24.01.83, № 8474-10від 27.02.85, № 5938-11 від 27.05.88, Законом № 263/95-ВРвід 05.07.95, в редакції Закону № 2343-ІП від 05.04.2001)

Профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтере­си своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організа­ції здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створю­ються, — через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів профспілки, який діє в межах прав, наданих Законом про профспілки та статутом профспілки (частина перша ст. 37 Закону України «Про профе­сійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійні спі­лки, їх права та гарантії діяльності» виборному органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організа­ції надано такі права:

укладати та контролювати виконання колективного дого­вору, звітуючи про його виконання на загальних зборах трудово­го колективу; звертатися з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору;

разом з власником або уповноваженим ним органом вирі­шувати питання запровадження, перегляду та змін норм праці;

разом з власником або уповноваженим ним органом роз­робляти напрями розподілу коштів фонду споживання, вирішу­вати питання оплати праці працівників підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних ставок, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, пре­мій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат;

разом з власником або уповноваженим ним органом вирі­шувати питання робочого часу і часу відпочинку, погоджувати графіки змінності та надання відпусток, запроваджувати підсу­мований облік робочого часу, давати дозвіл на проведення над­урочних робіт, робіт у вихідні дні;

разом з власником або уповноваженим ним органом вирі­шувати питання соціального розвитку підприємства, поліпшен­ня умов праці, матеріально-побутового, медичного обслуговування працівників;

брати участь у вирішенні соціально-економічних питань, визначенні та затвердженні переліку і порядку надання праців­никам соціальних пільг;

брати участь у розробці правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

представляти інтереси працівників за їх дорученням при розгляді індивідуальних трудових спорів та у колективному тру­довому спорі, сприяючи його вирішенню;

приймати рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, устано­ви, організації, якщо він порушує Закон про профспілки, зако­нодавство про працю, ухиляється від участі у переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобо­в'язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори;

давати згоду або відмовляти у дачі згоди на розірвання тру­дового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених за­коном;

брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професій­них захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони пра­ці; здійснювати контроль за відшкодуванням підприємством, уста­новою, організацією шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виробництвом або виконанням ним трудових обов'язків;

здійснювати громадський контроль за виконанням влас­ником або уповноваженим ним органом законодавства про пра­цю та про охорону праці, забезпеченням на підприємстві, в уста­нові, організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробни­чої санітарії, правильним застосуванням установлених умов оплати праці, вимагати усунення виявлених недоліків;

здійснювати контроль за підготовкою та поданням власни­ком або уповноваженим ним органом документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;

734

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

735

здійснювати контроль за наданням пенсіонерам та інвалі­дам, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в уста­нові, організації, права користування нарівні з його працівника­ми наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактич­них закладів та іншими соціальними послугами і пільгами у від­повідності із статутом підприємства, установи, організації та ко­лективним договором;

представляти інтереси застрахованих осіб у комісії з соціаль­ного страхування, направляти працівників на умовах, передбаче­них колективним договором або угодою, до санаторіїв, профіла­кторіїв і будинків відпочінку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів, перевіряти організацію медичного обслуго­вування працівників та членів їх сімей;

разом із власником або уповноваженим ним органом відпо­відно до колективного договору визначити розмір коштів, що бу­дуть спрямовані на будівництво, реконструкцію, утримання жи­тла, здійснювати облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розділяти у встановленому законодавством поряд­ку житлову площу в будинках, збудованих за кошти або за учас­тю підприємства, установи, організації, а також ту житлову пло­щу, яка надається власникові у розпорядження в інших будинках, контролювати житлово-побутове обслуговування працівників;

представляти інтереси працівників підприємства-боржни-ка у ході процедури банкрутства.

3. Перелік повноважень виборного органу профспілкової ор­ганізації на підприємстві, в установі, організації, передбачений ст. 38 Закону про профспілки та коментованою статтею, не є вичерпним. Виборні органи профспілкової організації, що діють на підприємстві, в установі або організації, мають також інші права, передбачені законодавством України:

—            керівниками державних підприємств, установ, організацій

разом з профспілковими комітетами можуть запроваджуватися

обмеження на сумісництво щодо працівників окремих професій

та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими

або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може

призвести до наслідків, що негативно позначаються на стані їхньо­

го здоров'я та безпеці виробництва, а також щодо осіб, які не до-

сягли 18 років, та вагітних жінок (п. 1 постанови Кабінету Мініст­рів України № 245 від 3 квітня 1993 р. «Про роботу за сумісницт­вом працівників державних підприємств, установ і організацій» // ЗП України. 1993. - № 9. - Ст. 184);

розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених пунктами І (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2— 5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу (ст. 43 КЗпП);

за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації власник або уповноважений ним орган зат­верджує правила внутрішнього трудового розпорядку або графі­ки змінності, якими визначається тривалість щоденної роботи (зміни) при п'ятиденному робочому тижні (частина перша ст. 52 КЗпП);

спільно з профспілковим комітетом власником або упов­новаженим ним органом встановлюється п'ятиденний або шес­тиденний робочий тиждень з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів (частина третя ст. 52 КЗпП);

за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 Кодексу законів про працю України);

лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, уста­нови, організації можуть провадитися надурочні роботи (ст. 64 КЗпП);

за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації власником або уповноваженим ним органом встановлюється перелік робіт, де через умови виробництва не можна встановити перерву, а також порядок і місце приймання їжі (частина четверта ст. 66 КЗпП);

тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації допускається залучення окремих працівни­ків до роботи у вихідні дні (ст. 71 КЗпП);

за погодженням з профспілковим органом (чи іншим орга­ном, уповноваженим на представництво трудовим колективом) власником або уповноваженим ним органом затверджуються гра­фіки черговості надання відпусток (частина четверта ст. 79 КЗпП);

736

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

737

за погодженням з профспілковим органом (чи іншим орга­ном, уповноваженим на представництво трудовим колективом) за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як ви­няток, може бути перенесена на інший період щорічна відпустка (частина третя ст. 80 КЗпП);

за погодженням з профспілковим комітетом власником або уповноваженим ним органом провадиться запровадження, замі­на і перегляд норм праці (частина перша ст. 86 КЗпП);

за погодженням з профспілковим органом власник або уповноважений ним орган запроваджує форми і системи оплати праці, схеми посадових окладів тощо, якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено (частина друга ст. 97 КЗпП, ст.15 Закону України «Про оплату праці»);

за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації власником або уповноваженим ним органом установлюється колективна (бригадна) матеріальна відповідаль­ність (частина друга ст. 1352 КЗпП);

за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації власником або уповноваженим ним орга­ном застосовуються заохочення за успіхи в роботі (ст. 144 КЗпП);

за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації власником або уповноваженим ним орга­ном установлюються строки і порядок надання жінкам перерв для годування дитини (частина четверта ст. 183 КЗпП);  .

за погодженням з профспілковим комітетом власником або уповноваженим ним органом затверджуються норми виробітку для молодих робітників (частина друга ст. 193 КЗпП).

Стаття 248.    Гарантії діяльності профспілок

Для реалізації повноважень профспілок, передбачених Зако­ном України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяль­ності», члени виборних органів профспілкових організацій під­приємств, установ і організацій, вищих за підлеглістю профспіл­кових органів, а також повноважні представники цих органів мають право:

1) безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприємстві, в установі, організації, де працюють члени проф­спілок;

вимагати і одержувати від власника або уповноваженого ним органу, іншої посадової особи відповідні документи, відомо­сті та пояснення щодо умов праці, виконання колективних до­говорів, додержання законодавства про працю та соціально-еко­номічних прав працівників;

безпосередньо звертатися в усній або письмовій формі до власника або уповноваженого ним органу, посадових осіб з проф­спілкових питань;

перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчу­вання, охорони здоров'я, дитячих закладів, гуртожитків, транс­портних підприємств побутового обслуговування, що належать або надають послуги підприємству, установі, організації, в яких працюють члени профспілок;

розміщувати власну інформацію у приміщеннях і на тери­торії підприємства, установи, організації в доступних для пра­цівників місцях;

перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соці­ального страхування, використання коштів на соціальні і куль­турні заходи та житлове будівництво.

(Стаття 248 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№4617-10від 24.01.83; Законом № 871-12 від 20.03.91, в редакції Закону № 2343-111 від 05.04.2001)

1. Важливу роль в охороні трудових прав і законних інтересів працівників, а також їх здоров'я відіграє контроль профспілок за виконанням власником або уповноваженим ним органом зако­нодавства про працю, правил і норм техніки безпеки та вироб­ничої санітарії, правильним застосуванням встановлених умов оплати праці, житлово-побутовим обслуговуванням працівників.

Профспілковим органам надано право перевіряти роботу за­кладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров'я, ди­тячих закладів, гуртожитків, транспортних підприємств, підпри­ємств побутового обслуговування, що належать або надають по­слуги підприємству, установі, організації, в яких працюють члени профспілок (п. 4 коментованої статті).

Профспілки повинні повною мірою використовувати надані їм права щодо захисту прав громадян на працю, контролю за дотриманням трудового законодавства, за станом охорони праці; вимагати від власника або уповноваженого ним органу виконан­ня заходів щодо механізації важких і трудомістких робіт, впровад-24 ,,з

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

739

ження більш досконалої технологи, створення нормальних сані­тарних умов для всіх працівників.

2.             Профспілки мають право на проведення незалежної експер­

тизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що

проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх

нормативно-правовим актам з питань охорони праці, брати участь

у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань

на виробництві та давати свої висновки про них.

Для здійснення цих функцій профспілки можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, затверд­жувати положення про них. Уповноважені представники проф­спілок мають право вносити власникам або уповноваженим ними органам, органам виконавчої влади та органам місцевого само­врядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов'язковими для розгляду, та в місячний термін, одержувати від них аргументовані відповіді. У разі ненадання ар­гументованої відповіді у зазначений термін дії чи бездіяльність посадових осіб можуть бути оскаржені до місцевого суду (части­на восьма, дев'ята і десята ст. 21 Закону України «Про професій­ні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Повноважні представники профспілкових органів мають право безпосередньо звертатися в усній або письмовій формі до влас­ника або уповноваженого ним органу, посадових осіб з профспіл­кових питань (п. З коментованої статті).

3.             Профспілки, їх об'єднання відповідно до своїх статутів (по­

ложень) беруть участь у розробленні державної житлової полі­

тики, здійсненні заходів, спрямованих на розвиток житлового

будівництва, поліпшення використання та забезпечення збере­

ження житлового фонду, у захисті економічних та соціальних

прав громадян, пов'язаних з одержанням, утриманням і збере­

женням житла.

Повноважні представники профспілкових органів мають право перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів на соціальні і культурні захо­ди та житлове будівництво (п. 6 коментованої статті).

4.             Члени профспілкового комітету і вищих за підлеглістю проф­

спілкових органів при здійсненні контролю за дотриманням за­

конодавства про працю та житлово-побутовим обслуговуванням

працівників користуються всіма передбаченими цією статтею повноваженнями без спеціальних посвідчень на право проведен­ня відповідних перевірок.

До членів вищих за підлеглістю профспілкових органів, які при здійсненні контрольних функцій користуються зазначеними повноваженнями без пред'явлення спеціального посвідчення на право проведення перевірки, належать члени Президії Федерації профспілок України, регіональних, обласних, місцевих комітетів відповідної профспілки.

Інші працівники профспілкових органів та профспілкові ак­тивісти, що прибувають на підприємства, в установи, організації для здійснення контролю, повинні мати видані компетентними профспілковими органами спеціальні посвідчення на право про­ведення перевірок.

Зокрема, безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації з метою здійснення громадського контролю за дотри­манням законодавства про працю має право правовий (головний правовий) інспектор праці профспілки на підставі посвідчення правового інспектора праці (Типове положення про правову інс­пекцію праці профспілки (профоб'єднання), затверджене поста­новою Президії Ради Федерації професійних спілок України № П-27-8 від 2 червня 2000 p.).

В залежності від результатів перевірки профспілкові орга­ни мають право вносити власникам або уповноваженим ним ор­ганам подання, які є обов'язковими для розгляду власниками або уповноваженими ними органами, та отримувати від них ар­гументовані відповіді.

На вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір (контракт) з керівником рідприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, Закон про профспілки, ухиляється від участі у переговорорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колек­тивні договори (ст. 45 Кодексу законів про працю України і п. 9 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гара­нтії діяльності»).

24*

740

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

741

7. Профспілковим органам надано право розміщувати власну інформацію у приміщеннях і на території підприємства, устано­ви, організації в доступних для працівників місцях (п. 5 комен­тованої статті Кодексу).

Стаття 249. Обов 'язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприя­ти створенню належних умов для діяльності профспілкових ор­ганізацій, що діють на підприємстві, в установі, організації.

Приміщення для роботи та проведення зборів працівників з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітлен­ням, прибиранням, транспортом, охороною надається власни­ком або уповноваженим ним органом у порядку, передбаченому колективним договором.

За наявності письмових заяв працівників, які є членами проф­спілкової організації, власник або уповноважений ним орган щомісяця і безоплатно перераховує на рахунок професійної спіл­ки членські профспілкові внески із заробітної плати працівників відповідно до укладеного договору в строки, визначені цим дого­вором. Власник або уповноважений ним орган не вправі затри­мувати перерахування зазначених коштів.

Спори, пов'язані з невиконанням цих обов'язків, розгляда­ються у судовому порядку.

Будинки, приміщення, споруди, в тому числі орендовані, при­значені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультур­ної та спортивної роботи серед працівників підприємства, уста­нови, організації та членів їх сімей, а також оздоровчі табори можуть передаватися на договірних засадах у користування проф­спілковим організаціям цього підприємства, установи, організації.

(Стаття 249 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 4617-10від 24.01.S3, в редакції Закону № 2343-111 від 05.04.2001)

1. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний спри­яти створенню належних умов для діяльності профспілкових ор­ганізацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Надання приміщень для роботи профспілкового комітету та проведення зборів працівників з усім необхідним обладнанням,

зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною здійснюється власником або уповноваженим ним ор­ганом у порядку, передбаченому колективним договором (части­ни перша і друга ст. 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», частини перша і друга коменто­ваної статті).

Видатки на утримання приміщень для роботи профспілко­вого комітету та проведення зборів працівників провадяться в межах загального кошторису даного підприємства, установи, ор­ганізації.

Перелік обладнання і господарського інвентаря для примі­щень, що надаються профспілковому комітету, визначається ке­рівником підприємства, установи, організації разом з профспіл­ковим комітетом в межах коштів, що передбачаються на це за кошторисом.

За наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, власник або уповноважений ним орган щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на раху­нок профспілки членські профспілкові внески працівників від­повідно до укладеного договору чи окремої угоди в терміни, ви­значені цим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права затримувати перерахування зазначених коштів.

Спори, пов'язані з невиконанням власником або уповнова­женим ним органом цих обов'язків, розглядаються в судовому порядку (частини третя і четверта ст. 42 Закону України від 15 ве­ресня 1999 року «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», частини третя і четверта коментованої статті).

Будинки, приміщення, споруди, в тому числі орендовані, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкуль­турної та спортивної роботи серед працівників підприємства, установи, організації та членів їх сімей, а також оздоровчі табори можуть передаватися на договірних засадах у користування проф­спілковим організаціям цього підприємства, установи або орга­нізації (ст. 43 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», частина п'ята коментованої статті).

Будинки, приміщення, споруди, сади і парки, зазначені в коментованій статті, можуть передаватися у користування проф­спілковому комітету за договором, що підписується представни-

742

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

743

ком підприємства, установи, організації і профспілкової органі­зації. До договору додається інвентаризаційний опис з характе­ристикою стану будинків, приміщень, споруд, малоцінних і швид­козношуваних предметів та обладнання.

У такому самому порядку можуть передаватися і орендовані підприємством, установою, організацією будинки, приміщення та інші об'єкти, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи.

Перелік обладнання і господарського інвентаря для будин­ків, приміщень, споруд та інших об'єктів, призначених для ве­дення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної і спортив­ної роботи серед працівників і членів їх сімей, та обладнання й інвентаря для оздоровчих таборів визначається на договірних за­садах керівником підприємства, установи, організації разом з профспілковим комітетом в межах коштів, передбачених на це кошторисом.

Відповідальність за стан і своєчасний ремонт майна, пере­даного у користування профспілковому комітету, визначається договором. Капітальний ремонт основних засобів та обладнан­ня, переданих профспілковому комітетові, провадиться підпри­ємствами і організаціями за рахунок амортизаційних коштів.

Профспілковий комітет забезпечує правильне використан­ня виділених у його користування будинків, приміщень, споруд, садів і парків, а також оздоровчих таборів, установлює в них відповідний порядок, організовує серед працівників і членів їх сімей культурно-освітню, оздоровчу, фізкультурну та спортивну роботу.

Стаття 250.    Відрахування підприємствами, установами,

організаціями коштів профспілковим організаціям на проведення культурно-масової і фізкультурної роботи Власники або уповноважені ними органи зобов'язані відра­ховувати кошти профспілковим організаціям на проведення куль­турно-масової і фізкультурної роботи в розмірах, передбачених колективним договором, але не менш як 0,3 відсотка фонду оплати праці.

(Стаття 250 із змінами, внесеними згідно з Указом IIВР № 4617-1 Овід 24.01.83, в редакції Закону № 2343-111 від 05.04.2001)

Власник або уповноважений ним органи зобов'язані відра­ховувати кошти профспілковим організаціям на культурно-ма­сову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менш як 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері — за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань (ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в редакції Закону від 13 грудня 2001 р. № 2886-111).

Відраховувати кошти профспілковим органам на культур­но-масову і фізкультурну роботу повинні підприємства, устано­ви, організації незалежно від їх відомчої підлеглості та форми власності.

Розмір відрахувань визначається колективним договором, проте не може становити менше як 0,3 відсотка фонду оплати праці.

Кошти на культурно-масову і фізкультурну роботу перера­ховуються профспілковим комітетам на їх поточні рахунки що­місячно водночас з отриманням у банку грошей на виплату заро­бітної плати за другу половину місяця.

Надходження і видатки за рахунок відрахувань підприємств, установ і організацій включаються в загальний кошторис проф­спілкового комітету і затверджуються на загальних зборах (кон­ференціях) членів профспілки.

5.             Отримані від підприємств, установ і організацій кошти вит­

рачаються профспілковим комітетом на організацію лекцій, до­

повідей, виставок, екскурсій, походів; розвиток художньої само­

діяльності; позашкільну роботу з дітьми працівників підприємства,

установи, організації; підготовку і перепідготовку кадрів куль­

турних і фізкультурних установ; придбання книг і наочного при­

ладдя; створення баз прокату культурного і спортивного інвен­

таря та туристського спорядження; організацію любительських

кіностудій і фотоклубів, дитячих технічних станцій, кімнат шко­

ляра; організацію культурного відпочинку працівників.

Стаття 251.    Обоє 'язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об'єднань Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в тиж­невий строк надавати на запити профспілок, їх об'єднань інфор-

744

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

745

манію щодо умов та оплати праці працівників, соціально-еконо­мічного розвитку підприємства, установи, організації та вико­нання колективних договорів. У разі затримки виплати заробіт­ної плати — надавати на вимогу виборних органів профспілки інформацію про наявність коштів на рахунках підприємства, уста­нови, організації.

(Стаття 251 в редакції Закону № 2343-111 від 05.04.2001)

Коментована стаття визначає гарантії прав виборних орга­нів профспілки.

Профспілки, їх об'єднання мають право отримувати безо­платно інформацію від роботодавців або їх об'єднань з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та закон­них інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ, організацій. За­значена інформація має бути надана не пізніше п'ятиденного терміну (частина перша ст. 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Роботодавці, їх об'єднання зобов'язані в тижневий термін надавати на запити профспілок, їх об'єднань інформацію, яка є в їх розпорядженні, з питань умов праці та оплати праці працівни­ків, а також соціально-економічного розвитку підприємства, уста­нови, організації та виконання колективних договорів і угод. У разі затримки виплати заробітної плати власник або уповнова­жений ним орган зобов'язаний на вимогу виборних профспілко­вих органів дати дозвіл на отримання в банківських установах інформації про наявність коштів на рахунках підприємства, уста­нови, організації, або отримати таку інформацію в банківських установах і надати її профспілковому органу. У разі відмови вла­сника або уповноваженого ним органу надати таку інформацію або дозвіл на отримання інформації його дії або бездіяльность можуть бути оскаржені до місцевого суду (ст. 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в редак­ції Закону від 13 грудня 2001 p.).

Доречно згадати про зміни і доповнення до статей 225 і 233 КЗпП, внесені Законом України від 11 липня 2001 p., відповідно до якого у спорах про виплату належної працівникові заробітної плати він може звертатися до комісії з трудових спорів чи з позо­вом про стягнення належної йому заробітної плати до суду без обмеження будь-яким строком.

Стаття 252.    Гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів

Працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можли­вості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за поперед­ньою згодою органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборних профспілкових органів підприємств, установ, органі­зацій, крім додержання загального порядку, допускається за по­передньою згодою органу, членами якого вони є, а також вищо­го за підлеглістю органу профспілки чи об'єднання, до складу якого входить профспілкова організація даного підприємства, установи, організації.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення керівників профспілкових органів підприємства, установи, організації (у тому числі їх структурних підрозділів), профорганізатора (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загаль­ного порядку, допускається за наявності згоди вищого за підлег­лістю органу профспілки, до складу якої входить профспілкова організація цього підприємства, установи, організації.

Звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових ор­ганів, не допускається протягом двох років після закінчення строку виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації підпри­ємства, установи, організації чи вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення праців­ника з роботи або зі служби.

Працівникам, звільненим у зв'язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення строку їх пов­новажень надається попередня робота (посада) або, за згодою працівника, інша рівноцінна робота (посада).

Членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своїх виробничих чи службових обов'язків, надається на умо­вах, передбачених колективним договором, вільний від роботи час із збереженням середньої плати для участі в консультаціях і

746

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

747

переговорах, виконання інших громадських обов'язків в інтере­сах трудового колективу, а також на час участі в роботі вибор­них профспілкових органів і профспілкового навчання, але не менш як 2 години на тиждень.

За працівниками, обраними до складу виборних органів проф­спілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, органі­зації, зберігаються соціальні пільги та заохочення, встановлені для інших працівників за місцем роботи відповідно до законо­давства. На підприємстві за рахунок його коштів цим працівни­кам можуть бути надані додаткові пільги, якщо це передбачено колективним договором.

(Стаття 252 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 4617-10 від 24.01.83, № 5938-11 від 27.05.88; Законом № 871-12 від 20.03.91, в редакції Закону № 2343-1II від 05.04.2001)

1.             Працівникам підприємств, установ або організацій, обра­

них до складу виборних профспілкових органів, гарантуються

можливості для здійснення їх повноважень. Гарантії трудових

прав виборних профспілкових працівників, передбачені комен­

тованою статтею, спрямовані на створення належних умов для їх

активної діяльності. Ці гарантії надійно забезпечують реальне

здійснення профспілками наданих їм широких повноважень,

виключаючи будь-яку можливість ущемлення трудових прав проф­

спілкових працівників у зв'язку з їх громадською діяльністю.

Зазначені в коментованій статті гарантії поширюються на всіх працівників, обраних до складу профспілкового комітету підпри­ємства, установи, організації, до цехового комітету профспілки, а також на профспілкових організаторів незалежно від їх посади і галузі господарства.

2.             Статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права

та гарантії діяльності» передбачено для працівників підприємств,

установ або організацій, обраних до профспілкових органів, такі

гарантії:

зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за поперед­ньою згодою виборного органу, членами якого вони є;

звільнення членів виборного профспілкового органу підпри­ємства, установи або організації (у тому числі структурних підроз-

ділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання зага­льного порядку, допускається за наявності попередньої згоди ви­борного органу, членами якого вони є, а також вищої за підлег­лістю виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок);

звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових ор­ганів підприємства, установи, організації, не допускається про­тягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або вико­нуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає про­довженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі достро­кового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з нена­лежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров'я;

працівникам, звільненим з роботи у зв'язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення стро1 ку їх повноважень надається попередня робота (посада) або, за згодою працівника, інша рівноцінна робота (посада);

членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своїх виробничих чи службових обов'язків, надається на умо­вах, передбачених колективним договором чи угодою, вільний від роботи час із збереженням середньої заробітної плати для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших громадсь­ких обов'язків в інтересах трудового колективу, а також на час участі в роботі виборних профспілкових органів, але не менш як дві години на тиждень;

на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 ка­лендарних днів із збереженням середньої заробітної плати за ра­хунок власника або уповноваженого ним органу;

за працівниками, обраними до складу виборних органів профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі або організації, зберігаються соціальні пільги та заохочення, встанов-

748

Глава XVI

Професійні спілки. Участь працівників в управлінні

749

лені для інших працівників за місцем роботи відповідно до зако­нодавства. За рахунок коштів підприємства цим працівникам можуть бути надані додаткові пільги, якщо це передбачено колек­тивним договором.

Дотримання вимог частини другої ст. 252 КЗпП є обов'яз­ковим і у тих випадках, коли відповідно до ст. 43і КЗпП звіль­нення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу провадиться без згоди профспілкового комітету.

Правило про зміну умов трудового договору працівників, яких обрано до виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, застосовується практично лише до тимча­сових переведень на іншу роботу, не обумовлену трудовим дого­вором, для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормаль­ні життєві умови людей, бо саме такі переведення можливі без отримання згоди працівника. Що ж до переведення на іншу пос­тійну роботу, чи тимчасового переведення на іншу роботу з ін­ших причин, чи зміни істотних умов праці (частини перша і тре­тя ст. 32 КЗпП, частини перша і третя ст. 33 та ст. 34 КЗпП), це правило втрачає практичного значення, оскільки такі переведення у будь-яких випадках допускаються тільки за згодою відповідно­го працівника.

При притягненні працівника, обраного до виборного проф­спілкового органу, до дисциплінарної відповідальності, погоджен­ню з відповідними профспілковими органами підлягають питан­ня як про допустимість накладення на нього дисциплінарного стягнення, так і про вибір конкретного заходу дисциплінарного впливу.

Оскільки позбавлення премій, передбачених системою опла­ти праці, не вважається дисциплінарним стягненням, працівни­ки, обрані до виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації (структурного підрозділу), які допустили виробниче упущення або прогул, позбавляються премії в загаль­ному порядку без отримання на це згоди відповідних профспіл­кових органів.

При звільненні з роботи з ініціативи власника або уповно­важеного ним органу не увільнених від виробничої роботи керів-

ників і членів виборних профспілкових органів вимагається по­ряд з дотриманням загального порядку звільнення отримання згоди вищого за підлеглістю профспілкового органу.

Дотримання загального порядку зобов'язує власника прово­дити звільнення керівників і членів органів тільки з підстав, пе­редбачених законом, і з попередньої згоди профспілкового комі­тету підприємства, установи, організації.

Під іншою рівноцінною роботою, яка надається після за­кінчення повноважень працівникам, що були обрані до складу виборних профспілкових органів із звільненням від роботи на підприємстві, в установі, організації, слід розуміти роботу за тією самою спеціальністю, кваліфікацією, посадою при збереженні розміру і системи оплати праці, пільг і переваг та інших істотних умов трудового договору.

Не допускається звільнення працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, з ініціативи власника або упов­новаженого ним органу протягом року після закінчення терміну виборних повноважень. Ця гарантія не поширюється на випадки повної ліквідації підприємства, установи, організації (п. 1 ст. 40 КЗпП), виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП), чи вчинення пра­цівником дій, за які законодавством передбачена можливість зві­льнення працівника з роботи або зі служби (п.п. З, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП, п.п. 2, 6, 7 ст. 30 Закону України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу»). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих странах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажан­ням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров'я.

10.           Колективним договором повинен визначатися час, протя­

гом якого члени виборних профспілкових органів увільняються від

виконання трудових обов'язків із збереженням заробітної плати

для виконання своїх громадських обов'язків в інтересах трудово­

го колективу. На час профспілкового навчання цим особам нада­

ється додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів із

збереженням середньої заробітної плати за рахунок власника або

уповноваженого ним органу.

Глава XVI-A ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

(Доповнено главою XVI-A згідно ч Укаюм ПВР № 5938-11 від 27.05.88)

Стаття 252і.   Трудовий колектив підприємства

Трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі тру­дового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Повноваження трудового колективу визначаються законо­давством.

(Стаття 252' із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)

Трудові колективи виникли внаслідок історичного процесу і виступають як необхідна умова виробництва. Економічною ос­новою їх виникнення та розвитку є виробничі відносини. Саме виробнича діяльність людей стала тим фундаментом, на якому створюються і розвиваються відносини між людьми, що мають важливе значення не тільки для суспільства взагалі, а й для кож­ного підприємства: всі працівники об'єднані у формальний колек­тив, правове становище і структура якого визначені статутом підприємства. Формальний колектив є в кожній соціальній сис­темі, якщо там існують підприємство, розподіл праці. Суспільно корисна діяльність, спільна праця є об'єктивною передумовою формування колективу. Тому колективами повинні визнаватись організовані групи, спільності людей, які перебувають між собою в безпосередньому спілкуванні, свідомо і добровільно об'єдналися при виконанні суспільно необхідної діяльності для досягнення загальної мети. Справжній колектив виникає там, де люди усві­домлюють свою відповідальність за загальну справу, спільно ви­рішують питання, що постають перед ними, де складається і стає дійовою силою громадська думка колективу, свідома дисципліна.

Трудовий колектив і підприємство — поняття невід'ємні одне від одного. Підприємство є не тільки суб'єктом трудових

751

Трудовий колектив

відносин у зв'язку із застосуванням праці, але і господарською одиницею, де працівники створюють особливий суб'єкт права — трудовий колектив.

Підприємство — основна організаційна ланка народного гос­подарства України. Воно є самостійним господарюючим статут­ним суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з ме­тою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органу, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси влас­ника та трудового колективу.

Найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника (власників) майна підприємства і реалізується безпосередньо через уповноважені ним органи.

Вищим керівним органом колективного підприємства є за­гальні збори (конференція) власників майна. Виконавчі функції по управлінню колективним підприємством здійснює правлін­ня, яке обирається власником майна на загальних зборах трудо­вого колективу підприємства таємним голосуванням на альтер­нативній основі, якщо інше не передбачено статутом. Повнова­ження правління визначаються статутом. Правління обирає із свого складу голову і його заступників або їх роль виконують по черзі всі члени правління.

У складі єдиного трудового колективу підприємства згідно з його структурою діють колективи цехів, відділів, дільниць, бригад та інших підрозділів.

Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачено статутом, через загальні збори працівників. Такі без­посередні відносини можливі тоді, коли підприємства невеликі за своїми розмірами і для вирішення конкретних питань у кож­ному випадку є можливість зібрати всіх працівників.

752

Глава XV 1-А

Трудовий колектив

753

В умовах великого підприємства вирішення питань безпосе­редньо всіма працівниками є досить складною справою, у зв'яз­ку з чим виникає необхідність використання представницької демократії. В таких випадках повноваження трудових колективів можуть реалізовуватись через конференції або виборні органи трудового колективу, такі, як ради трудового колективу, комітет підприємства, страйковий комітет тощо. Вони, як правило, оби­раються таємним голосуванням на зборах (конференціях) трудо­вого колективу строком на 2—3 роки не менш як 2/3 голосів. Збори (конференції) трудових колективів підприємств, установ, організацій можуть проводитись також в цехах, відділах, дільни­цях, бригадах та інших підрозділах.

5.             До основних повноважень трудових колективів підприємства

з правом найняття робочої сили належать:

розгляд та затвердження проекту колективного договору;

розгляд та вирішення згідно із статутом підприємства пи­тання самоврядування трудового колективу;

визначення і затвердження переліку і порядку надання працівникам підприємства соціальних пільг;

участь у матеріальному і моральному стимулюванні продук­тивної праці, заохочування винахідницької і раціоналізаторської діяльності, порушення клопотання про представлення праців­ників до державних нагород.

6.             Трудові колективи державного та іншого підприємства, в

якому частка держави або місцевої ради народних депутатів у

вартості майна становить більш як 50 відсотків, мають право:

розглядати разом із засновником зміни і доповнення до статуту підприємства;

разом із засновником підприємства визначати умови най­няття керівника;

брати участь у вирішенні питання про виділення із складу підприємства одного чи кількох структурних підрозділів для ство­рення нового підприємства;

разом із власником підприємства вирішувати питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств;

приймати рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і ви­купу підприємства.

7. Законодавство України наділяє трудові колективи повно­важеннями, згідно з якими вони:

утворюють підприємство на базі структурної одиниці дію­чих об'єднань, якщо на це є згода власника або уповноваженого ним органу;

затверджують за поданням власника і профспілкового ко­мітету правила внутрішнього трудового розпорядку, вживають заходів щодо забезпечення їх додержання;

обговорюють стан трудової дисципліни і здійснюють захо­ди щодо її зміцнення;

застосовують за успіхи у праці заходи громадського заохо­чення, висувають працівників для морального і матеріального заохочення;

висловлюють думки щодо працівників, кандидатури яких представляють до державних нагород;

встановлюють додаткові пільги і переваги за рахунок кош­тів, виділених на це згідно з діючим порядком для новаторів і передовиків виробництва, а також осіб, які тривалий час сумлін­но працюють на підприємстві, в установі, організації;

забезпечують створення обстановки нетерпимості до пору­шень трудової дисципліни, виявляють сувору товариську вимог­ливість до працівників, які несумлінно виконують трудові обо­в'язки;

застосовують до членів колективу за порушення трудової дисципліни заходи громадського стягнення (товариське заува­ження, громадська догана); передають матеріали про порушни­ків трудової дисципліни на розгляд органу трудового колективу.

Трудовий колектив має право знімати накладене ним стяг­нення достроково до закінчення року з дня його застосування, а також клопотати про дострокове зняття заходів, застосованих власником або уповноваженим ним органом за порушення тру­дової дисципліни, якщо член колективу не допустив нового по­рушення дисципліни і проявив себе як сумлінний працівник;

—            ставлять питання про притягнення згідно з законодавст­

вом порушників трудової дисципліни до відповідальності, вклю­

чаючи і звільнення, про позбавлення їх повністю або частково

премій, винагород за підсумками річної роботи і за вислугу ро­

ків, додаткової відпустки за безперервний стаж роботи; про ком-

754

Глава XVI-А

Трудовий колектив

755

пенсування матеріальної шкоди підприємству, установі, органі­зації; про перенесення черговості надання житлової площі та зас­тосування інших, передбачених законодавством, заходів впливу.

Трудовий колектив, крім того:

обирає комісію з трудових спорів;

створює комісію з питань охорони праці на підприємстві;

визначає представників або уповноважених на представницт­во органів у колективно-договірному процесі;

затверджує вимоги найманих працівників до власника (упов­новаженого ним органу) на виробничому рівні;

приймає рішення про створення господарського товариства в процесі приватизації (згідно з п. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» господарське товариство чле­нів трудового колективу підприємства, що приватизується, за­сновується на підставі рішення загальних зборів, у яких брали участь більше 50 відсотків працівників підприємства або їх упов­новажених представників);

приймає рішення про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу. Рішення трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу про орен­ду цілісного майнового комплексу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів трудового колек­тиву підприємства. Ініціативу щодо оренди структурного підроз­ділу повинна підтримати більш як половина складу трудового колективу цього підрозділу. Створене членами трудового колек­тиву господарське товариство має переважне перед іншими фі­зичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.

Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його ор­ганами управління за участю трудового колективу або уповнова­жених ним органів.

Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного стра­хування членів трудового колективу та їх сімей вирішуються тру­довим колективом за участю власника чи уповноваженого ним органу відповідно до статуту підприємства, колективного дого­вору та законодавчих актів України.

Трудовий колектив і власник чи уповноважений ним орган в плані соціального розвитку враховують розвиток місць компакт­ного проживання членів свого колективу.

Трудові колективи повинні створювати обстановку гуман­ного ставлення до громадян похилого віку, які працюють або працювали до виходу на пенсію в цих колективах, подавати всі­ляку допомогу для задоволення їх потреб і запитів. Такі громадя­ни похилого віку мають рівні з іншими членами трудових колек­тивів права на участь у приватизації майна державних підпри­ємств та об'єктів малої приватизації, на санаторно-курортне лікування, поліпшення житлових умов, інші види соціальної до­помоги за рахунок підприємств, установ та організацій.

За рішенням трудових колективів для поліпшення умов життя громадян похилого віку в колективному договорі чи угоді за рахунок власних коштів підприємства можуть передбачатися пільги щодо пенсійного забезпечення, надання і оплати житла, торговельно-побутового, медичного і санаторно-курортного об­слуговування, а також надання безоплатної допомоги в погашенні заборгованості за банківським кредитом.

Одноразові грошові виплати громадянам похилого віку у зв'яз­ку з виходом на пенсію, що здійснюються за рішенням трудового колективу за рахунок коштів підприємств, оподаткуванню не під­лягають.

Трудовий колектив має право обговорювати кошториси витрат фондів матеріального заохочення і соціально-культурних заходів.

У галузі охорони праці трудові колективи разом із власни­ком або уповноваженим ним органом у колективному договорі (угоді, трудовому договорі) передбачають забезпечення праців­никам соціальних гарантій на рівні, не нижчому за передбаче­ний законодавством. Обов'язки трудових колективів, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробни­чого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

Трудові колективи здійснюють громадський контроль за до­держанням законодавства про охорону праці, а також за викори­станням коштів, призначених на охорону праці.

756

Глава XVl-А

Трудовий колектив

757

Через своїх уповноважених з питань охорони праці трудові колективи мають право безперешкодно перевіряти на підприєм­стві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених по­рушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватись у власність членів або тру­дового колективу підприємства. Порядок розподілу і викорис­тання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу.

Трудовий колектив при частковому викупі майна підпри­ємства набуває статусу співвласника спільного підприємства з відповідними правами і обов'язками, що покладаються у цьому випадку законодавством на власника майна.

Стаття 252 .    (Статтю 2523 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.9 і)

Стаття 252}.    (Статтю 2523 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91)

Стаття 252*.    (Статтю 252і виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91)

Стаття 252s.   Загальні принципи матеріальної

заінтересованості трудового колективу в результатах господарської діяльності

Досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, добробуті кожного працівника. Підприємство, яке забезпечує виробництво і реалізацію кращої продукції (робіт, послуг) з мен­шими витратами, одержує більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому і соціальному розвитку та оплаті праці працівників.

Відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших са­нкцій, встановлених законодавством, провадиться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Власник або уповнова­жений ним орган визначає конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків, що їх зазнало підприємство, дово-

дать про це до відома трудового колективу і покладає на конкрет­ні підрозділи і працівників майнову (матеріальну) відповідаль­ність згідно з законодавством.

(Стаття 252' із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)

1.             Підприємства є суб'єктами підприємницької діяльності,

тобто самостійної ініціативи, систематичної, на власний ризик

діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, надан­

ню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку.

Внаслідок підприємницької діяльності підприємствами вироб­ляються нові товари чи блага або поліпшується якість існуючих, впроваджуються нові способи виробництва чи комерційного ви­користання існуючих товарів, засвоюються нові джерела отри­мання сировини чи напівфабрикатів.

Підприємство (крім державного) самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємст­ва, підвищення доходів.

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показни­ком фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

Категорії «доход» і «прибуток» не збігаються. У сфері під­приємницької діяльності доход є показником фінансових резуль­татів діяльності підприємства.

Доход — це виручка від підприємницької діяльності за вира­хуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка надходить підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витра­тами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-техніч­ного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

758

Глава XVl-А

їрудовий колектив

759

Порядок використання прибутку (доходу) визначає влас­ник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згід­но зі статутом підприємства та чинним законодавством.

Прибуток підприємства створюється кожним членом тру­дового колективу через поєднання своєї праці із засобами вироб­ництва власника підприємства. Прибуток підприємства нероз­ривно пов'язаний з ефективністю праці усього трудового колек­тиву, але цей зв'язок взаємний: добробут кожного працівника залежить від досягнень і втрат в роботі підприємства в цілому.

У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватися у власність членів або тру­дового колективу підприємства. Порядок розподілу і викорис­тання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу.

7.             Для посилення матеріальної заінтересованості членів бри­

гади у загальних підсумках роботи нарахування їм заробітної плати

повинно здійснюватися на основі єдиного наряду за кінцевими

результатами роботи бригади.

Відрядна оплата праці застосовується у сполученні з премію­ванням за виконання і перевиконання встановлених бригаді ви­робничих завдань. Узагальнена оцінка реального внеску кожно­го члена бригади в результаті її колективної праці визначається залежно від індивідуальної продуктивності і якості роботи шля­хом використання коефіцієнта трудової участі (КТУ).

8.             З метою підвищення ефективності праці, посилення колек­

тивної заінтересованості і відповідальності за результати праці,

формування, господарського ставлення до використання засобів

виробництва підприємств використовують бригадний підряд.

Основне його завдання полягає в своєчасному досягненні виробничих результатів з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів. Впровадження підряду в бригаді можливе в умовах відносної організованої самостійності колективу, чіткого визначення кількісних та якісних показників кінцевого резуль­тату роботи, що визначає виконання технологічно замкненого циклу виробництва і обгрунтованих стабільних завдань і норма­тивів. За підрядними колективами обов'язково закріплюються обладнання, інструмент, оснастка, встановлюються нормативи їх використання. Бригада, яка працює на підряді, повинна у ви-

значені строки безперебійно отримувати напівфабрикати, всі види енергії, матеріали, технологічну документацію, а також різні види обслуговування. Колектив бригади наділяється правом розробки оперативних планів роботи, вибору форм і методів організації праці, розподілу заробітку. Встановлюється прямий зв'язок між виконанням завдання і розміром оплати праці.

Бригади, які укладають з власником договір з визначенням результатів роботи бригад за обсягом, якістю, строками її вико­нання, називають підрядними.

9.             Для здійснення виробничої діяльності підприємство воло­

діє, користується і розпоряджається закріпленим за ним май­

ном, яке становлять основні фонди та оборотні кошти, а також

інші цінності, вартість яких відображається в самостійному ба­

лансі підприємства.

Наявність у підприємства майна, необхідного йому для здійс­нення статутних завдань, зумовлює його відповідальність у разі заподіяння шкоди іншим юридичним особам, фізичним особам чи державі. Шкода має майновий характер і покладається на під­приємство як юридичну особу за нормами цивільного права. За­значена шкода може заподіюватися невиконанням чи неналеж­ним виконанням договірних зобов'язань або виникати поза до­говором, із деліктів. Зобов'язання, що виникають із договорів, регулюються главою 18, а зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди — главою 40 ЦК України.

Відшкодування збитків іншим юридичним чи фізичним особам, сплата штрафів (пені, неустойки) або інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань або позадоговірної шкоди проводиться за рахунок госпрозрахун­кового доходу підприємства.

Відшкодування збитків (витрати, які понесла потерпіла сторона, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримані нею доходи, які б вона могла отримати, якби зобов'язання було виконане належним чином), сплата штрафів підприємством мо­жуть відбутися за наявності складу правопорушення: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної і суб'єктивної сторін. Об'єктом виступати­ме відповідне порушене зобов'язальне правовідношення; суб'єк­том — особа, яка повинна була виконати зобов'язання; об'єк­тивну сторону утворюють протиправність, збитки та причинний

760

Глава XVI-A

Трудовий колектив

761

зв'язок між останніми; суб'єктивна сторона визначається виною суб'єкта.

Підприємство, відшкодувавши збитки, має право зворот­ної вимоги (регресу) до працівника (працівників), винного у за­подіянні шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо ін­ший розмір не встановлено законодавством.

Відшкодування в порядку регресу шкоди підприємству, заподіяної винними діями працівника, проводиться за правила­ми покладення на працівника матеріальної відповідальності.

Стаття 2526.   Формування колективу бригади

Зарахування в бригаду нових працівників провадиться за зго­дою колективу бригади. Не допускається відмова бригади в зара­хуванні працівників, направлених у бригаду в порядку працевлаш­тування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, ви­пускників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання або примусового лікуван­ня та ін.).

Колектив бригади має право вимагати від власника або упов­новаженого ним органу виведення із складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 цього Кодексу. Власник або уповноважений ним орган від­повідно до законодавства переводить таких працівників, за їх зго­дою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку.

Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таєм­ним або відкритим голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якого входять ці бригади.

(Стаття 252і із змінами, внесеними згідно з Указом flBPNs 7543-IІ від 19.05.89; Законом № 871-12 від 20.03.91)

1. Бригада є колективною формою організації праці, де ство­рюються умови для наближення працівників до засобів вироб­ництва, до власності. Бригада набуває особливо важливого зна­чення в умовах трансформування відносин власності при побу­дові ринкової економіки, коли неминуче віддалення працівників від засобів виробництва, які поступово в процесі приватизації перейшли від держави у приватну чи колективну власність. Саме бригада має стати тією ланкою, яка поєднуватиме інтереси влас­ника з інтересами працівника.

Виробнича бригада — це первинний трудовий колектив під­приємства, що об'єднує працівників для спільного і найбільш ефективного виконання виробничого завдання на грунті взаємо­допомоги, загальної зацікавленості і відповідальності за резуль­тати праці.

Головне завдання розвитку бригадних форм організації праці полягає в істотному підвищенні ефективності праці, створенні умов для стабільної і високопродуктивної роботи.

Суть бригадних (колективних) форм організації праці ви­значається поєднанням інтересів окремих працівників, трудово­го колективу підприємства і власника засобів виробництва.

Бригада створюється наказом (розпорядженням) керівника підприємства або наказом керівника виробничої одиниці, цеху чи іншого структурного підрозділу.

Створення бригади повинно здійснюватися на основі попе­редньої розробки проектів після глибокого аналізу виробничих умов у поєднанні із заходами, що забезпечуватимуть приведення у відповідність з бригадними формами організації праці системи внутрішньовиробничого планування і обліку, організацію виро­бництва, організації, нормування і оплату праці, інженерно-тех­нічне забезпечення. Для кожної бригади уточнюється склад ви­конуваних нею робіт; формуються планово-облікові одиниці, які забезпечують оплату праці за кінцевим результатом (бригадо-комплекти, вузли, машино-комплекти та ін.), розробляються комплексні норми трудових затрат на планово-облікову одиницю з урахуванням переваг бригадної організації праці; визначається порядок її оплати.

Необхідною умовою формування бригади на стадії розробки вказаних проектів є визначення економічної ефективності від впровадження бригадної форми організації праці та можливого підвищення продуктивності праці.

У проведенні роботи з проектування та створення бригад, забезпечення їх необхідними умовами для високопродуктивної праці беруть участь усі служби підприємства відповідно до своїх функцій.

4.             Бригаді встановлюється робоча зона, яка охоплює техноло­

гічний процес чи його відокремлену частину, за нею закріплю­

ються виробничі площі, обладнання, засоби виробництва, нада­

ються виробничі ресурси та необхідна технічна документація.

762

Глава XVI-A

Трудовий колектив            7Ь5

Виробнича бригада самостійно здійснює виробничий про­цес і управління ним в своїй робочій зоні, несе колективну відпо­відальність за результати своєї роботи і здійснення покладених на неї завдань, серед яких — виконання виробничого плану (завдан­ня), підвищення продуктивності праці, раціональне використання обладнання, робочого часу та всіх видів ресурсів.

Існують різні види бригадних форм організації праці. У кожному конкретному випадку власником або уповноваженим ним органом аналізуються вищезгадані передумови для створен­ня того чи іншого виду бригади.

Найпоширенішою формою бригадної організації праці є спе­ціалізована бригада. До такої бригади входять працівники однієї професії, які виконують технологічно однорідні види робіт.

Найбільш поширені такі бригади на допоміжному виробницт­ві. На основному виробництві, де технічний прогрес і привів до розвитку поточних ліній і утворення предметно-замкнених участ-ків, бригад значно менше.

Бригади, які включають до свого складу працівників різних професій, що виконують комплекс технологічно різнорідних, але взаємопов'язаних робіт, і охоплюють повний цикл виробництва продукції або її кінцевої частини, називаються комплексними.

До складу бригад включають й інженерно-технологічних пра­цівників, у першу чергу майстрів, технологів-нормувальників. При включенні інженерно-технологічних працівників до складу брига­ди форма організації бригадного підряду залишається незмінною.

Як спеціалізовані, так і комплексні бригади можуть бути змін­ними або наскрізними. Змінна бригада об'єднує працівників тіль­ки однієї зміни, а наскрізна — двох або більше змін. Працівники наскрізних бригад передають один одному зміни без зупинки обладнання, завдяки чому не втрачається час, пов'язаний з пере-змінкою.

Працівники, які входять до складу бригади, можуть працюва­ти за єдиним нарядом, а заробіток поділяти між собою залежно від особистого внеску кожного в загальну справу. Наряд відряд­никам, або виробниче завдання погодинникам видається в ціло­му на бригаду.

Бригаді, яка працює на кінцевий результат, наряд видається не на деталь, а на комплект деталей, які для даного виробництва є кінцевим продуктом.

Класифікуються бригади і за способом розподілу заробітку між її членами. Способів розподілу існує багато, але принципово відрізняються один від одного лише два: розподіл заробітку залеж­но від відпрацьованого часу і кваліфікації (розряду) і з урахуван­ням коефіцієнта трудової участі (КТУ).

7.             Комплектування створюваного колективу бригади здійсню­

ється на основі принципу добровільності. Зарахування в бригаду

нових працівників проводиться за згодою колективу бригади.

При укладенні трудового договору на умовах бригадної фор­ми організації праці необхідна потрійна угода: між власником підприємства або уповноваженим ним органом, бригадою та пра­цівником.

Коментованою статтею бригаді надано право регулювати кіль­кісний та якісний склад свого колективу, вибираючи нового чле­на бригади з кандидатів, запропонованих власником або упов­новаженим ним органом або будь-ким із членів бригади, залеж­но від його ділових та моральних якостей.

8.             Відмова бригади у згоді на зарахування до її складу того чи

іншого кандидата повинна бути законною. Такою може бути на­

лежним чином мотивована відмова (наприклад, відсутність ва­

кантних місць, відсутність у працівника суміжної спеціальності,

необхідної для роботи в комплексній бригаді). В положенні про

виробничу бригаду, яке затверджується на підприємстві, мають

закріплюватися підстави для відмови бригади у прийнятті до її

складу нових кандидатів.

Не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, направлених в бригаду для працевлаштування відповідно до за­конодавства.

9.             При укладенні трудового договору з членом бригади немож­

ливо відразу безпомилково визначити ділові та морально-психо­

логічні якості кандидата, тому угодою сторін може бути обумов­

лено випробування з метою перевірки відповідності працівника

роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна

бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на ро­

боту.

10.           Бригада має право вимагати від власника виведення з бри­

гади окремих працівників у випадках, передбачених статтями 40

і 41 КЗпП.

764

Глава XVl-А

Трудовий колектив

765

При змінах в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, ско­роченні чисельності або штату працівників (звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП) при вирішенні питання про переважне право на залишення на роботі порівняння спеціальностей, кваліфікацій повинно проводитись для працівників бригад в межах даної бри­гади, тому що в різних бригадах є своя специфіка виробництва, функцій.

Право вимагати виведення члена бригади за п. 2 ст. 40 КЗпП з колективу бригади виникає тоді, коли для роботи в комплекс­ній бригаді потрібно виконання кількох трудових функцій, які не завжди є однорідними (наприклад, суміщення професійних вмінь слюсаря та електрика або водія і продавця автолавки тощо). Працівник, не здатний до суміщення спеціальностей, може бути виведений зі складу бригади на вимогу колективу бригади чи звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповід­ністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

Виведення зі складу бригади може бути обумовлено нега­тивними соціально-психологічними якостями працівника. Пра­цівник вступає в колектив із усталеним внутрішнім світоглядом, правилами, звичками, звичаями, тому не лише колектив впливає на працівника, але існує і зворотний зв'язок: працівник впливає також, як позитивно, так і негативно. Негативна поведінка чле­на бригади (недисциплінованість, скандали з членами бригади, здатність ображати тощо) є поважною причиною для виведення працівника зі складу бригади і переведення його на індивідуаль­ну роботу, що знизило б вплив негативних рис характеру на ре­зультати праці.

Рішення про виключення із складу бригади, як і про вклю­чення до її складу, є виключною компетенцією колективу брига­ди і має для власника або уповноваженого ним органу обов'яз­ковий характер.

Виведення працівника з виробничої бригади не означає автоматичного припинення трудових відносин з підприємством. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «колектив бри­гади вправі вимагати від власника або уповноваженого ним орга­ну виведення із складу бригади працівника у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній

роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП. Задовольняючи вимоги бригади, власник або уповноважений ним орган може перевести працівника з його згоди на іншу роботу з врахуванням спеціальності (кваліфікації), а якщо такої роботи немає — на іншу роботу. При відсутності роботи чи відмові від запропонованої роботи трудовий договір може бути розірваний з підстав, зазначених у статтях 40 і 41 КЗпП» (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами тру­дових спорів» від 6 листопада 1992 p.).

При вибутті із складу колективу бригади окремих праців­ників або прийнятті до колективу нових працівників про це ви­дається наказ власника або уповноваженого ним органу.

Керівництво колективом бригади здійснюється керівни­ком (бригадиром), який обирається на зборах колективу бригади або призначається власником згідно зі статутом підприємства.

Бригадиром може бути висококваліфікований робітник, який має організаторські здібності і користується авторитетом серед членів бригади. При включенні до складу бригади майстра керів­ництво покладається на нього. Якщо склад бригади не передба­чає майстра, але включає інших інженерно-технічних працівни­ків, то керівництво покладається на одного з них.

Стаття 2527.   Розподіл колективного заробітку у бригаді

із застосуванням коефіцієнта трудової участі Колектив бригади може розподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі. Коефіцієнти чле­нам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади).

При застосуванні коефіцієнта трудової участі заробітна пла­та працівника не може бути нижчою від встановленого держа­вою мінімального розміру (стаття 95).

Метод розподілу колективного заробітку визначається в договорі при формуванні бригади.

Загальнобригадний заробіток може бути розподілений між членами бригади із застосуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ).

Основою для розрахунків колективного заробітку є табуля­грами відрядної та інших систем заробітної плати. Розрахунок

766

Глава ХУІ-А

Трудовий колектив

767

проводиться на бланках бригадного розрахунку. При виборі ме­тоду розподілу колективного заробітку перевага повинна надава­тися методу розподілу згідно з тарифними ставками з урахуван­ням фактично відпрацьованого часу та КТУ.

Доля кожного працівника в колективних результатах праці визначається згідно з базовим і фактичним КТУ, відповідно до фактично відпрацьованого часу та враховуючи тарифні ставки.

Для,об'єктивної оцінки особистого внеску та стимулюван­ня росту продуктивності праці кожного члена бригади при вста­новленні фактичного КТУ враховуються: зміни продуктивності праці в порівнянні з базовою, якість праці, стан обладнання, су­міщення професій і функцій, дотримання працівником трудової чи технологічної дисципліни.

Фактичний КТУ встановлюється на засіданні ради або на загальних зборах бригади наприкінці кожного місяця. Протокол підписується членами ради бригади, бригадиром, майстром і пе­редається в бюро (відділ) праці і заробітної плати для контролю правильності оформлення бригадного розрахунку.

КТУ застосовується при розподілі заробітку тільки за той місяць, за результатами якого він встановлений. Власник або уповноважений ним орган і профспілкові організації систематично аналізують порядок встановлення і застосування КТУ. На основі аналізу розробляються відповідні заходи та рекомендації брига­дам щодо підвищення ефективності використання КТУ.

Працівники, тільки-но прийняті до складу бригади, у ви­ключних випадках за спеціальним рішенням бригади можуть до З місяців працювати за відрядними розцінками, їх заробітна пла­та не включається до колективного заробітку. За результатами роботи за 3 місяці новому члену бригади встановлюється базо­вий КТУ (розряд) і оформляється тарифна угода з ним.

Облік виходів на роботу, фактично відпрацьованого часу, щоденного планового і фактичного випуску продукції (виробни­чої роботи) як бригадою, так і окремими її членами, випадки браку, простоїв і встановлення винних у цьому покладається на бригадира. Він також веде облік факторів, що впливають на КТУ.

10.           Передбачається введення факторів, які впливають на змі­

ни фактичного КТУ. Так, до факторів, які підвищують КТУ,

належать висока продуктивність (інтенсивність) праці, застосу-

вання передових методів праці, трудова активність, ефективне використання обладнання і оснащеності, які забезпечують більш високий виробіток порівняно з базовим КТУ.

Знижуючими факторами вважаються: низька інтенсивність праці; недостатня професійна майстерність, виготовлення неякі­сної продукції, порушення правил техніки безпеки і технологіч­ної дисципліни.

За середні показники роботи (на рівні показників колек­тиву бригади) члену бригади встановлюється базовий КТУ (КТУ баз.), який дорівнює одиниці.

Фактичний КТУ (КТУ факт.) встановлюється кожного місяця за результатами роботи.

Заробітна плата розподіляється між членами бригади ви­ходячи з кількості коефіцієнто-годин і заробітної плати, яка при­падає на одну коефіцієнто-годину.

Розподіл колективного заробітку згідно з базовим і фактич­ним КТУ та відпрацьованим часом застосовується в бригадах, що включають працівників з різною кваліфікацією. Основою для встановлення фактичного КТУ є КТУ базовий, який визначає фактично досягнутий рівень середньої заробітної плати кожного члена бригади.

В розрахунок не включаються виплати, які не входять в колективний заробіток. Вони нараховуються безпосередньо кож­ному члену бригади у встановленому порядку на загальних під­ставах. Премії за підготовку молодих працівників виплачуються з фонду матеріального заохочення.

Стаття 252s.   Взаємна відповідальність власника

або уповноваженого ним органу і бригади Власник або уповноважений ним орган, керівник структур­ного підрозділу несе відповідальність перед бригадою за ство­рення нормальних умов для високопродуктивної праці (надання роботи, забезпечення справного стану механізмів та устаткуван­ня, технічною документацією, матеріалами та інструментами, енергією, створення безпечних і здорових умов праці). При не­виконанні бригадою виробничих показників з вини власника або уповноваженого ним органу за бригадою зберігається фонд оплати праці, розрахований за тарифними ставками. Службові особи,

768

Глава XV 1-А

Трудовий колектив

769

винні у порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу перед бригадою, притягаються до дисциплінарної відпо­відальності, а за зайві грошові виплати бригаді — також до ма­теріальної відповідальності перед підприємством у порядку і роз­мірах, встановлених законодавством.

Бригада несе відповідальність перед власником або уповно­важеним ним органом за невиконання з її вини виробничих по­казників. У цих випадках оплата провадиться за виконану робо­ту, премії та інші заохочувальні виплати не нараховуються. Збит­ки, заподіяні підприємству випуском неякісної продукції з вини бригади, відшкодовуються з її колективного заробітку в межах середнього місячного заробітку бригади. При розподілі колектив­ного заробітку між членами бригади враховується вина конкрет­них працівників у випуску неякісної продукції.

Норма коментованої статті передбачає взаємну відповідаль­ність власника або уповноваженого ним органу та бригади. Вза­ємна відповідальность при колективних формах організації пра­ці відображає двосторонній характер відносин «бригада — під­приємство».

На кожну із сторін цих правовідносин покладаються певні обов'язки, а саме: власник або уповноважений ним орган зобо­в'язаний створити нормальні умови для високопродуктивної праці шляхом надання обумовленої трудовим договором роботи, за­безпечення справного стану механізмів та обладнання, своєчас­ного надання технічної документації, необхідних для виконання виробничих завдань матеріалів та інструментів, енергетичних ресурсів, створення безпечних і здорових умов праці; головним обов'язком бригади в свою чергу є виконання у визначений строк встановлених для неї виробничих завдань по випуску продукції чи наданню послуг належної якості.

За невиконання свого обов'язку власник або уповноваже­ний ним орган змушений буде нести відповідальність за части­ною першою коментованої статті: за бригадою зберігається фонд оплати праці, розрахований по тарифних ставках (окладах). За­безпечуючи права працівників бригади, законодавець зобов'язує власника або уповноважений ним орган оплатити працю членів бригади при невиконанні норм виробітку не з вини бригади за

правилами ст. Ill КЗпП, відповідно до якої місячна заробітна плата працівника не може бути нижчою від двох третин тариф­ної ставки встановленого члену бригади розряду (окладу).

Відповідальність підприємства настає лише за умови його вини у тому, що бригада не мала змоги виконати належним чи­ном свій обов'язок по виконанню виробничих завдань: підпри­ємство як юридична особа має право найму працівників і повин­но відповідати за дії своїх службових осіб при невиконанні чи неналежному виконанні покладених на них трудовою угодою обов'язків. Вина підприємства в даному випадку проявляється як вина окремих службових осіб підприємства, у трудову функ­цію яких входить створення належних умов праці бригади.

Службові особи, винні у порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу перед бригадою, притягаються до дисциплінарної відповідальності, оскільки не виконали або неналежним чином виконали свої трудові обов'язки, обумовлені трудовою угодою.

Якщо вищезазначені дії службової особи призвели до зай­вих грошових виплат бригаді, а отже, до майнової шкоди, винні притягаються власником або уповноваженим ним органом та­кож до матеріальної відповідальності перед підприємством у вста­новленому порядку.

Частина друга коментованої статті визначає два самостій­них види колективної відповідальності бригади перед власником або уповноваженим ним органом. Перший — відповідальність бригади перед власником підприємства або уповноваженим ним органом за невиконання з вини бригади виробничих показників, а другий — відповідальність бригади за збитки, завдані власнику підприємства випуском з вини бригади неякісної продукції.

Відповідальність бригади перед власником або уповнова­женим ним органом за невиконання з її вини виробничих показ­ників полягає в тому, що в цих випадках оплата праці бригади про­водиться за виконану бригадою роботу, а премії та інші заохо­чувальні виплати не нараховуються.

Цей вид відповідальності не є майновою відповідальністю в прямому розумінні. При невиконанні виробничих показників бригадою підприємство, не отримавши вчасно якусь продукцію, зазнає не прямої шкоди, а лише позбавляється доходів, які могло 25 ,.„

770

Глава XVl-А

Трудовий колектив

771

би отримати. Але відповідно до ст. 130 КЗпП на працівника не може бути покладено відповідальність за неотримані підприємст­вом, установою, організацією доходи. Тому в даному випадку бригада компенсує підприємству не збитки в повному обсязі, а лише позбавляється заохочувальних виплат.

9.             Відповідальність бригади за збитки, завдані власнику під­

приємства випуском з вини бригади неякісної продукції, поля­

гає у відшкодуванні бригадою із колективного заробітку в межах

колективного середнього місячного заробітку зазначених майно­

вих втрат власнику підприємства.

10.           Суб'єктом відповідальності перед власником або уповно­

важеним ним органом у даному разі є не окремий працівник, а ко­

лектив бригади у випадку, коли у випуску браку винні або всі чле­

ни бригади, або коли конкретний винуватець невідомий.

Якщо ж можливо встановити конкретного винуватця браку, то відшкодування збитків підприємству проводиться за нормами статей 132 і 135 КЗпП шляхом покладення на винного мате­ріальної відповідальності.

11.           При покладенні відповідальності на бригаду за збитки під­

приємству, завдані випуском неякісної продукції, має бути дове­

дено протиправну поведінку та вину колективу бригади.

Протиправні дії бригади в даному випадку проявляються у порушенні нею її обов'язку щодо випуску якісної продукції.

Вина бригади зумовлюється особливостями колективних форм організації праці. Колектив бригади добровільно створюється са­мими працівниками, які займаються спільною діяльністю через особливості виробництва. Кожен член бригади, беручи на себе усі права і обов'язки бригади, впливає на досягнення загальних ре­зультатів роботи. Колектив бригади може істотно корегувати об­сяг завданих окремими її членами збитків, збільшуючи або змен­шуючи їх рівень з урахуванням конкретних обставин. Тому за дії членів бригади первинний трудовий колектив повинен нести від­повідальність перед підприємством як за свої власні.

При визнанні вини бригади її може не виявитися у окремого працівника, але такий працівник нестиме колективну відпові­дальність за порушення бригадою як колективним суб'єктом права обов'язку по випуску якісної продукції і спричинення цим збит­ків підприємству.

Відповідно до коментованої статті при розподілі колектив­ного заробітку між членами бригади враховується вина конкрет­них працівників у випуску неякісної продукції, тобто закон перед­бачає подальшу індивідуалізацію бригадної відповідальності шля­хом відповідного зниження заробітної плати винних працівників.

Розмір можливого зниження заробітку працівника, який несе колективну відповідальність у бригаді, обмежується тим, що мають бути дотримані правила статей 95 і 97 КЗпП про міні­мальний розмір заробітної плати.

Відповідальність окремого працівника за правилами ко­ментованої статті відрізняється від індивідуальної матеріальної відповідальності. Перша проявляється у відшкодуванні підпри­ємству збитків, завданих випуском неякісної продукції, шляхом перерозподілу колективного заробітку; а друга не пов язується з причиною збитків і не залежить від заробітку бригади. Межі ін­дивідуальної матеріальної відповідальності працівника визна­чаються, як правило, середньомісячним заробітком працівника, а межі відповідальності працівника за нормою ст. 252 — середньо­місячним колективним заробітком. Перша проявляється у тому, що сума збитків, стягнена з бригади на відшкодування шкоди, перерозподіляється між членами бригади через механізм пере­розподілу колективного заробітку одноразово, а друга — через щомісячне відрахування із заробітку, обмежене нормами ста­тей 127, 128, 136 КЗпП.

25*